Вручення сідура нареченим
Сідур для наречених — звичай серед хасидів Хабаду в сьомому поколінні: молитися молитву Мінха, що передує весіллю, за особистим сідуром Ребе, який Ребе мав звичай вручати нареченим, бажаючи їм при цьому: «Золст ойсбетн але гуте захн» [= «Щоб ти випросив усі добрі речі»].
Історія
Із прибуттям Ребе до берегів Сполучених Штатів, після того як йому вдалося врятуватися з Європи під час Голокосту, він почав проводити обряд кідушин на хабадських весільних урочистостях, що відбувалися поблизу 770, і нерідко також брав участь у церемонії «кабалат паним» і виголошував промову. Згодом установився порядок, за яким Ребе і проводив кідушин, і промовляв сім благословень[1].
Після відходу Ребе Раяца в 5710 році (1949/1950) Ребе перестав брати участь в урочистостях і натомість почав вручати нареченим свій особистий сідур, щоб вони помолилися за цим сідуром останню перед хупою молитву, згідно зі сказаним у святих книгах, що цю молитву слід молитися з величезним зосередженням.
У перший період Ребе вручав сідур нареченим у кімнаті єхідуту Ребе Раяца, а іноді додавав аркуші сіхот Ребе Раяца, написані його власною рукою, а також давав нареченим свій особистий гартл, який постійно носив поверх цицита[2].
Зазвичай Ребе казав нареченому під час вручення сідура: «Золст ойсбетн але гуте захн» [= проси всього доброго], а іноді казав у дещо іншому формулюванні: «Давн гезунтерейт, ун бет ойс алес гут» [= молися успішно і проси всього доброго][3].
Згідно з указівкою Ребе нареченим, наречені молилися цю молитву, підперезавшись гартлом, пов'язаним під піджаком.
Становлення звичаю
З роками, коли поширився звичай, за яким юнаки, чиє весілля відбувалося в іншій країні, використовували час між шідухом і весіллям, щоб навчатися при дворі Ребе і готуватися до весілля поблизу нього, вони теж почали молитися за сідуром: вони підходили до Ребе попросити сідур на останній молитві Мінха свого перебування в 770 перед від'їздом, і відтоді молилися всі молитви до весілля, підперезавшись гартлом під піджаком.
Коли наречених стало більше, це перетворилося на постійний звичай, і кілька разів на тиждень наречені та члени їхніх родин стояли біля кімнати Ребе перед його виходом на молитву Мінха[4], і коли Ребе виходив на молитву, він вручав сідур нареченому, а також давав монету на цдаку нареченому і членам його родини.
Коли того самого дня за сідуром мали молитися кілька наречених, Ребе вручав сідур одному нареченому[5], а той передавав сідур наступному нареченому, доки останній не повертав сідур до секретаріату Ребе.
Коли церемонія роздавання доларів стала затягуватися і затримувати вихід Ребе на молитву Мінха, Ребе почав вручати сідур нареченим до початку роздавання, а в рік жалоби після відходу з життя ребецн Хаї-Мушки Ребе вручав сідур нареченим у своєму приватному домі, коли спускався на молитву Мінха, і вручав сідур нареченим перед початком молитви, у присутності всієї публіки.
Коли сідур почав старітися, секретарі хотіли переплести його й обгорнути, але Ребе відкинув цю ідею, бажаючи, щоб наречені могли самі торкатися сідура, якого торкався сам Ребе Раяц.
Звичай сьогодні
На підставі звичаю Ребе вручати сідур нареченим через секретарів[6] цей звичай триває і сьогодні[7]: сідур, який наречені протягом багатьох років отримували зі святої руки Ребе, вручається нареченим за дорученням Ребе секретарем равом Єгудою-Лейбом Гронером[8], а особистий сідур Ребе вручається нареченим секретарем Хаїмом-Єгудою Кринським. Наречені, які отримують сідур через рава Гронера, моляться в маленькій кімнаті поруч із кабінетом рава Гронера, через яку Ребе проходив до особливої кімнати на балконі в 5753–5754 роках (1992–1994).
Багато наречених виконують слова, які батько Ребе, р. Леві-Іцхак, написав Ребе у своєму листі: перед молитвою Мінха вивчати за сідуром 25-й розділ «Танії» «із зосередженням, а не заглиблюючись в аналіз» — також у дні, коли моляться за сідуром, окрім самого дня весілля (про який говорить р. Леві-Іцхак у своєму листі).
Сідур, який Ребе вручав нареченим
Сідур, який Ребе вручав нареченим, — це сідур «Тора ор» видавництва «Кегот», надрукований після закінчення Другої світової війни в Шанхаї[9].
Це сідур, за яким молився Ребе Раяц, і на сторінці щоденних каванот відліку Омеру в ньому є виправлення, зроблене його рукою[10].
З роками цей сідур зветшав, і частини його порвалися й відірвалися[11].
Додаткова література
- «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1885, с. 30
Зовнішні посилання
- Аврагам Райніц, «Сідур перед кідушин» — докладний огляд молитви за сідуром Ребе перед весіллям. Тижневик «Бейт Мошіах»

| Весілля | ||||
|---|---|---|---|---|
| Підготовка до весілля | Шлюбний вік · Шідух · Ворт (лехаїм) · Запрошення на весілля · Посаг · Ойфруф · Молитва Мінха перед хупою | |||
| Перебіг весілля | Шетар тнаїм · Ктуба · Кабалат паним · Хупа · Місадер кідушин · Шушвінім · Кідушин · Шева брахот · Шлюб · Кімната усамітнення · Трапеза для бідних | |||
| Шлюб і ведення дому | Перший рік · Святість єврейського дому · Мир у домі · Річниця весілля | |||
| Нігуни | «Меера ішама» · «Самеах тесамах» · «Ясіс алаїх» · «Мі адір» · «Ашер бара» · «Ва-єгі бі-Єшурун мелех» | |||
| Пов'язані статті | Розлучення · Другий шлюб · Весілля Ребе Рашаба · Весілля Ребе Раяца · Весілля Любавицького Ребе | |||
Примітки
- ^ Цей порядок почався на весіллі р. Лейбла Пойзнера, який запросив зятя Попереднього Ребе, Рашага, промовити сім благословень, але той не прийшов; тоді він дав Ребе обидві почесті, і відтоді установився порядок, за яким зазвичай, коли Ребе проводив кідушин, він же промовляв і благословення.
- ^ Цей звичай припинився через наречених, які розпускали частини гартла, щоб залишити їх собі.
- ^ Коли шаліах рав Менахем-Мендл Фрідман стояв нареченим, щоб отримати сідур від Ребе, Ребе сказав йому: «Ун мефарсем зайн аз Мошіах кумт» [= і пошир, що Мошіах приходить] (за іншою версією, Ребе сказав групі наречених: «Сповіщайте, що Мошіах приходить» (їдиш)).
- ^ У дні, коли Ребе їздив до Огелю Ребе Раяца, наречені чекали раніше й отримували сідур до від'їзду Ребе; а коли траплялися випадки, що наречений не приходив узяти сідур або Ребе їхав до Огелю так, що наречені не знали про це заздалегідь, Ребе залишав сідур в одного із секретарів — це слугує підставою для нинішнього порядку, за яким секретарі вручають сідур нареченим за дорученням Ребе.
- ^ Порядок черговості при врученні сідура в цих випадках час від часу змінювався: іноді Ребе давав право першості нареченому, який одружується першим, іноді волів вручити першим когенові, а іноді звелів провести жеребкування, хто з наречених отримає першим. Бували й випадки, коли порядок визначався за віком наречених або за абеткою.
- ^ Коли він їхав до Огелю Ребе Раяца раптово тощо.
- ^ Після 27 адара 5752 року (2 березня або 1 квітня 1992) секретарі почали вручати сідур нареченим, а в п'ятницю, 2 кислева 5753 року (27 листопада 1992), Ребе знову став сам вручати сідур нареченим перед молитвою Мінха в особливій кімнаті поруч із балконом, збудованим для Ребе, а згодом Ребе знову став вручати сідур нареченим через секретаріат, але коли Ребе виходив на молитву, він давав його сам.
- ^ Або через його зятя, рава Боймгартена.
- ^ Через низьку вартість, за якою можна було друкувати книги в країнах, що брали участь у війні та потерпали від економічного спаду, і де можна було отримати низькі ціни при оплаті в іноземній валюті.
- ^ Ребе згадав це виправлення на фарбрейнгені 2 іяра 5710 року (19 квітня 1950): «Провідник Ізраїлю під час вигнання, і особливо в іквета ді-Мешиха, має написати „хесед ше-бе-Год“ (подібно до роз'ясненого в „Лікутей Тора“, тижнева глава „Масей“, у тлумаченні вірша „І записав Моше“)».
- ^ Частини молитов порвані, і щоб помолитися Мінху за цим сідуром, треба гортати сторінки й молитися за збереженими уривками молитов: «Ашрей» — у молитві Неїла, сторінка 164. Перші й останні благословення молитви «Шмоне есре» — на сторінці 166 у молитві Неїла або на сторінках 67–68 у суботній молитві (середні благословення відсутні). Молитва «Аль хет» — сторінка 158 (краї сторінки порвані; у кімнаті, де моляться, лежить ще один сідур, за яким можна доповнити відсутні частини). «Алейну лешабеах» — на сторінці 146 (аркуш порваний і лежить на початку сідура).