Жертва Мусаф
Жертва Мусаф — громадська жертва, яку приносили в Храмі в Шабати, у Рош ходеш і у свята року. Відповідно до жертви Мусаф було встановлено молитву Мусаф.
Глави про жертви свят містяться у двох головних місцях Тори. У главі «Емор»[1] і в главі «Пінхас»[2]. У главі «Емор» перелічено всі свята з особливими для них заповідями, і з'являється також повеління про принесення жертв без подробиць, а в главі «Пінхас» міститься докладний опис жертв кожного свята.
Жертви свят називаються мусаф, бо вони додаються до постійної жертви тамід, яку приносять щодня. Як сказано в усіх главах про жертви: «понад всеспалення постійне буде принесено, і узливання його» або «крім всеспалення постійного і хлібного приношення його».
У наші дні, коли немає жертв, установили молитву Мусаф; згідно з наведеним у святому Зогарі, ця молитва спрямована відповідно до якості Єсод, оскільки мусаф — від слова Йосеф, чиєю суттю була, як відомо, якість Єсод. У цій молитві промовляють «Кетер», спрямований відповідно до піднесення світів у молитві Мусаф, яке є піднесенням світів до щабля Кетера.
У вченні хасидизму
Тоді як молитва Арвіт Шабату спрямована відповідно до кідушин, так би мовити, між Кнесет Ісраель — Шхіною і Святим, благословенний Він, молитва Шахаріт — аспект нісуїн. Молитва Мусаф Шабату спрямована відповідно до єднання — аспекту Йосефа-праведника, сили породження, від якої залежить і лише через яку притягується все додавання світла. На це натякає жертва Мусаф, у якій приносять двох ягнят, що натякає на повне єднання[3].
Примітки
- ^ Ваїкра 23.
- ^ Книга Бемідбар, глава 28 – глава 29.
- ^ «Ор га-Тора», «Аз яшір Ісраель», Хукат 21, 17