Перейти до вмісту

«Маїм шеланну»

Матеріал з Хабадпедії
Ребе під час набирання води «маїм шеланну»

«Маїм шеланну» — це вода, яка «ночувала» (від слова «ліна», нічліг) усю ніч після того, як її набрали, і тільки вона придатна для випікання маци.

Причина цього в тому, що тепло будь-якого роду змушує борошно, яке стикається з водою, швидше скисати, і тому намагаються, щоб вода була якомога холоднішою.

Звичаї набирання води

У Любавичах був звичай співати нігун «Елі ата» Алтер Ребе під час набирання води.

У наших Ребе починали займатися випіканням маци з Рош ходеш нісан, а на практиці всі дні Песаху зазвичай їли мацу, спечену напередодні Песаху після полудня.

У присутності Ребе

Ребе зазвичай двічі за місяць нісан виходив набирати «маїм шеланну»: один раз — для випікання маци, яку Ребе розсилає по всьому світу, що проводиться зазвичай на початку місяця[1], і ще раз — 13 нісана, для випікання «маци-міцви» напередодні Песаху.

На відміну від звичаю інших наших Ребе, Ребе сам не брав участі у випіканні маци й обмежувався участю лише в набиранні води.

Церемонія набирання води відбувалася на подвір'ї перед «770», з труби, прокладеної від криниці, викопаної на подвір'ї «770» 5728 року (1967/1968), а відповідальними за набирання води були члени правління єшиви «Томхей Тмімім» Центральна, яким було доручено і весь інший процес випікання маци[2].

Виходячи на набирання води, Ребе не заохочував співу (нігуну «Елі ата»). Раніше бували випадки, коли співали також нігун на нову главу Ребе), а вираз його обличчя був серйозним, коли він прямував просто до скляного посуду, що слугував для набирання води, не дивлячись на публіку.

Ребе зазвичай (як правило) споліскував посудину три рази перед набиранням води, а після закінчення споліскування виливав і струшував воду з посудини, після чого наповнював глеки, переливаючи склянку в глек 3 рази.

Дорогою Ребе заохочував спів публіки.


Зусилля з «маїм шеланну» змінює суть

Ребе Раяц розповідав про свого батька, Ребе Рашаба: надвечір 13 нісана, після набирання «маїм шеланну» 5671 року (1910/1911), коли воду принесли, щоб поставити на її місце, він увійшов до квартири моєї шановної бабусі — праведної ребецн, хай буде пам'ять праведниці й святої благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа її у вищих скарбницях, хай захистить нас її заслуга, — і сів у кімнаті, що виходить на подвір'я, недалеко від вікна (щоб дочекатися приходу рава для проведення продажу хамецу, помолитися Арвіт і почати перевірку хамецу).

Тим часом повз пройшли кілька учнів, що поверталися з їдальні, де поставили посудину з «маїм шеланну», і пройшов один з учнів, яким він улітку 5669 року (1908/1909) був засмучений, хоча той старанно вивчав нігле і хасидут, загалом учив багато й мав піднесені почуття, тільки був грубуватий за вдачею, приземлений і любив дотепи (а глейх вертл) тощо. Коли цей учень пройшов, він сказав мені:

Зе вос авойде бефойел махт, ер із дох гор а андере ві гевен, трогн маїм шелону міт а ергеш із мешане ес а-маус мамеш. Р. Гілел от гезогт аз ер із а заїр бе-міцвес кдей фаршейн ун ес зол зіх ойфлейгн а ворт хасидус. Переклад: дивись, що робить практичне служіння, адже він зовсім не такий, яким був; нести «маїм шеланну» з почуттям серця — це справді змінює суть. Р. Гілель казав, що він ретельно дотримується заповідей для того, щоб зрозуміти і щоб у нього вляглося хасидське висловлювання.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Коли Рош ходеш нісан випадає раніше середи, того ж дня набирають «маїм шеланну» для випікання маци, яке починається наступного дня. А якщо Рош ходеш випадає на інші дні, набирають воду в перший день наступного тижня.
  2. ^ Після відходу з життя рава Ментліка це було доручено братам з родини Лабковських.

Повідомити про помилку на цій сторінці