Перейти до вмісту

Нігун «Ве-га-коганім»

Матеріал з Хабадпедії

На цей нігун у Любавичах співали молитву «Ве-га-коганім» з молитви «Седер авода» в Йом Кіпур.

Слова нігуну:

«וְהַכֹּהֲנִים וְהָעָם הָעוֹמְדִים בָּעֲזָרָה, כְּשֶׁהָיוּ שׁוֹמְעִים אֶת הַשֵׁם הַנִכְבָּד וְהַנּוֹרָא מְפוֹרָשׁ יוֹצֵא מִפִּי כֹהֵן גָּדוֹל בִּקְדוּשָּׁה וּבְטָהֳרָה הָיוּ כּוֹרְעִים וּמִשְׁתַּחֲוִים וְנוֹפְלִים עַל פְּנֵיהֶם / Ве-га-коганім ве-га-ам га-омдім ба-азара, ке-шегаю шомім ет га-Шем га-ніхбад ве-га-нора мефораш йоце мі-пі коген гадоль бі-кдуша у-ве-тогора, гаю корім у-міштахавім ве-нофлім аль пнегем / І когени, і народ, що стояли в Азарі, коли чули Ім'я славне і грізне, яке вимовлялося явно з уст Первосвященника у святості й чистоті, схиляли коліна, і простягалися ниць, і падали на обличчя свої».

У наших Ребе

«Седер га-авода» промовляли в Любавичах з особливим запалом і «шумом» (з великою каваною і виливом душі), і наспів під час промовляння «Ве-га-коганім» ретельно зберігався згідно з прийнятою традицією[1].

У Ребе Магараша був хазан на ім'я р. Іссер. У нього був особливий наспів для молитов Грізних днів, і особливо для молитви «Авода» в Йом Кіпур. Починаючи промовляння «Аводи», він гучно вигукував «Ата!», а не так, як заведено в хазанів, — починати «Аводу» вигуком «Ата конанта».

Промовляючи «корім» у «Ве-га-коганім», він співав «мотив», який, за переказом, співали в Храмі. Коли р. Іссер співав цей мотив, у всій синагозі не залишалося жодного сухого ока.

Ребе Магараш мав звичай під час «Аводи» молитися в окремій кімнаті поруч із великим бейт-мідрашем, двері були трохи прочинені, і в отворі висіла завіса. Спочатку всі молільники падали «корім», а потім хазан починав співати «Ве-га-коганім». Тоді Ребе Магараш входив до зали бейт-мідрашу, сідав у крісло і приєднувався до співу хазана. Іноді він співав разом з ним, а іноді лише погойдував руками в такт рухам нігуну[2].

Також Ребе Рашаб стояв під час молитви «Авода» і допомагав співу хазана. І від Ребе чули кожне слово під час промовляння «Ве-га-коганім». Іноді він вимовляв слово «мефораш» і зупинявся, а іноді вимовляв «мефораш йоце»[3]. Ребе дивився на хазана під час співу «Ве-га-коганім», а також коли хазан схиляв коліна і простягався ниць[4].

Ребе Мелех га-Мошіах падав на коліна («корім»), коли хазан починав промовляти «Ве-га-коганім», і, підводячись після схиляння колін, дивився на хазана, поки той співав, під час схиляння колін, і доти, доки не вставав після простягання ниць.

Цей нігун — нігун 99 у «Сефер га-нігуним».

«Ве-га-хасидім ве-га-овдім»

Ребе Раяц розповідає, що р. Єхіель-хазан, який був шаліах ціббуром у Грізні дні при дворі Ребе Магараша, мав звичай ходити у свято Сукот і співати в суках хасидів на мелодію «Ве-га-коганім» особливі слова про виголошення «лехаїм»[5]:

«והחסידים והעובדים העומדים בעזרה / Ве-га-хасидім ве-га-овдім га-омдім ба-азара / І хасиди, і оведи, що стоять в Азарі,
כשהיו שומעים ברכת 'לחיים' יוצא מפי רבנו / Ке-шегаю шомім біркат 'лехаїм' йоце мі-пі рабейну / коли чули благословення „лехаїм“, що виходило з уст нашого Ребе,
היו מברכים ברוך... שהכל נהיה בדברו / Гаю меварехім: Барух... шегаколь ніг'є бі-дваро / промовляли благословення: „Благословенний... з чийого слова постало все“
ושמחים בשמחת יום טוב / Ве-смехім бе-сімхат йом тов / і раділи святковою радістю
»
.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Ковець Любавич», 5 (5705), с. 72, 13 (5716), с. 60
  2. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 25–26
  3. ^ «Сефер га-сіхот» 5705, с. 25
  4. ^ «Любавич ве-хаялея», с. 30
  5. ^ «Сефер га-сіхот» лашон га-кодеш, 5702–5703, 5703 с. 11.

Повідомити про помилку на цій сторінці