Поєднання свят із буднями

Поєднання свят із буднями — звичай провідників Хабаду, які в Рош га-Шана поєднували час виходу свята з буднями за допомогою фарбрейнгену і проголошення маамару хасидуту, щоб поширити притягнення Рош га-Шана на весь рік.
На цій підставі Ребе в нашому поколінні запровадив і серед хасидів звичай проводити фарбрейнгени на виході кожного свята: Рош га-Шана, Сімхат Тора, Песаху і Шавуот, причому головний наголос робиться на Рош га-Шана.
Джерело та підстава звичаю
Ребе Рашаб зазвичай говорив хасидут у другий день Рош га-Шана після мінхи і продовжував до ночі. Він пояснював причину: щоб підпорядкувати силу мовлення темам хасидуту на новий рік[1] і щоб привнести у світ притягнення сорока восьми годин Рош га-Шана, аби в усіх справах відчувалося і світило світло хасидуту[2].
Перед першим місяцем тішрей після відходу з життя Ребе Раяца Ребе розіслав лист, у якому запропонував, щоб усі чинили так — поєднували години Рош га-Шана з виходом Рош га-Шана вивченням хасидуту[3], а в перший Рош га-Шана після прийняття проводу, у 5712 році (1951/1952), Ребе сам провів фарбрейнген разом із хасидами і сказав, що хоча «важко запроваджувати нові звичаї», але він бажає утвердити цей звичай і їсти разом із громадою трапезу; він звелів, щоб принаймні міньян анаш обмили руки для трапези, і виголосив короткі сіхот, у яких згадав усіх наших Ребе, провідників поколінь, і навіть заспівали нігун Алтер Ребе, але не нігуни решти провідників.
У 5745 році (1984/1985) Ребе додав, що в наші дні слід так чинити і щодо відкритої частини Тори, тобто поєднувати притягнення Рош га-Шана з буттям світу як за допомогою відкритої частини Тори, так і за допомогою прихованої частини Тори[4].
У «Сефер га-мінгагім» Ребе в примітці вказав як джерело звичаю слова Гемари в Єрусалимському Талмуді, трактат «Йома»: «Оскільки передав день і ніч[5] — досить»[6].
Подробиці звичаю
На цих трапезах наголос робиться саме на обмиванні рук для трапези, щоб проказати святкове біркат га-мазон тоді, коли вже вважаються будні, а також на повторенні маамару хасидуту. Ребе запровадив також звичай згадувати всіх наших Ребе, провідників поколінь, і це заведено робити спільним співом нігунів, що дійшли до нас від наших Ребе, провідників поколінь. На фарбрейнгенах, які проводилися при Ребе в пізніші роки, Ребе звелів оголошувати між нігунами ім'я[7] автора нігуну[8], а також звелів згадувати ім'я Арізаля[9], а в деякі роки звелів співати саме нігуни без слів, які в певних аспектах вищі[10]; а в Любавичах на фарбрейнгені Рош га-Шана після маамару було заведено співати нігун р. Шломо дер Гелера[11].
Коли свято припадає поруч із Шабатом[12], фарбрейнген заведено проводити на виході сусіднього Шабату[13].
Цей фарбрейнген порівняно короткий: він починається незадовго до заходу сонця і триває недовго після появи зірок[14].
Ребе вказав, що на цьому фарбрейнгені кожен має сказати лехаїм, попросити про свої потреби і включити себе в потреби всього Ізраїлю[15].
На фарбрейнгенах, що проводяться в Ребе, Ребе зазвичай роздає кос шель браха з келиха Авдали, над яким він проказує біркат га-мазон на цих фарбрейнгенах. На роздавання, що триває довгі години, приходять також хасиди і близькі, які мешкають у віддалених кварталах або в сусідніх містах, приїжджаючи після виходу свята, щоб отримати благословення Ребе.
Звичай сьогодні
У багатьох громадах анаш, на підставі заведеного на фарбрейнгені, що проводиться в 770, на цих фарбрейнгенах заведено повторювати певний маамар:
- Рош га-Шана — «Ве-гая ба-йом га-гу йітака» 5728 — кунтрес Рош га-Шана 5752 (9 вересня 1991)[16].
- Сімхат Тора — «Легавін іньян Сімхат Тора» 5738.
- Песах — «Ве-гехерім Гашем ет лешон ям Міцраїм» 5749.
- Шавуот — «Анохі Гашем Елокеха» 5749.
Див. також
Зовнішні посилання
- Роз'яснення причини проведення трапези завершення Сімхат Тора саме під час мінхи Шабату[17], «Лікутей сіхот», ч. 16, с. 183, четверта сіха до глави «Бешалах»
Примітки
- ^ «Сефер га-сіхот» 5705, с. 10.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 11.
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 57, з листа вівторка Сліхот 5711 року (1950/1951). «Ігрот кодеш», т. 4, с. 498, лист 1214.
- ^ За сіхою другого дня Рош га-Шана 5745 (28 вересня 1984).
- ^ У нашому Єрусалимському Талмуді версія — «ночі».
- ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Йома», розділ 1, галаха 1, про хліби показні: хоча про них сказано «переді Мною постійно», немає вади в тому, що їх знімають зі столу, коли їх замінюють, оскільки якщо «передав день ночі», це вважається «постійно», і цього досить, як пояснив там «Корбан га-еда»: навіть якщо стіл буде без хліба 23 години — це все ще вважається «постійно».
- ^ Наведено також у «Сефер га-мінгагім», с. 57, і там Ребе вказує на «Сефер га-сіхот» 5702, с. 2. «Сефер га-сіхот» 5711, с. 4, примітка 4.
- ^ Див. докладне роз'яснення Ребе про причину згадування саме вголос: «Гітваадуйот» 5746, ч. 1, с. 27, «Шаарей га-моадім», Рош га-Шана, с. 322.
- ^ «Гітваадуйот» 5744, ч. 1, с. 25, «Шаарей га-моадім», Рош га-Шана, с. 326 (згадано також у маамарі Ребе на цьому фарбрейнгені).
- ^ Див. сіху другого дня Рош га-Шана 5745 року (28 вересня 1984).
- ^ «Ле-шема озен», с. 104.
- ^ Рош га-Шана в четвер-п'ятницю (а також у діаспорі — у Сімхат Тора і Песах), а у Святій Землі — якщо Шавуот припадає на п'ятницю.
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 57. І там — що це через тірха де-ціббура.
- ^ «Ковец Любавич» 15 (5717), с. 3.
- ^ Сіха виходу Рош га-Шана 5713 року (21 вересня 1952).
- ^ Коли Рош га-Шана припадає на четвер-п'ятницю і фарбрейнген проводиться на виході Шабату Шува, заведено повторювати маамар «Шир га-маалот мі-маамаким» 5748 (кунтрес 6 тішрея 5748 (29 вересня 1987)).
- ^ Див. у примітці наприкінці сіхи та в джерелі цих слів у сіхі Шабату тижневої глави «Берешит» 5718 року (1957/1958).