Тижнева глава «Пінхас»
Тижнева глава «Пінхас» — восьма тижнева глава книги Бемідбар (від розділу 25, вірша 10, до розділу 30, вірша 1).
Назва тижневої глави
У галахі є розбіжності, чи писати назву глави повним написанням (פינחס) чи неповним (פנחס); фактично в Торі ім'я Пінхаса написане повним написанням, і так постановлено в галахі[1]; хоча багато хто пише назву глави неповним написанням[2], і так само в Шасі і в низці місць[3].
Глава коротко
Вступ: минулого тижня ми читали тижневу главу «Балак», і вона закінчується історією про моавітянок, які спокусили євреїв служити їхнім ідолам. При цьому один із вождів народу взяв жінку-мідьянітянку і вчинив із нею розпусту. Пінхас, син Ельазара, сина Агарона-когена, узяв у руку меч і чудесним чином убив їх обох одним ударом.
- Рішон — глава починається продовженням цієї історії, коли Святий, благословенний Він, вихваляє Пінхаса за його вчинок. Тора розкриває, хто був розпусником, — чоловік на ім'я Зімрі, а ім'я розпусниці — Козбі, донька вождя Мідьяну. Святий, благословенний Він, наказує народові тіснити і тривожити мідьянітян. Наприкінці Святий, благословенний Він, наказує провести перепис синів Ізраїлю, щоб дізнатися, скільки їх залишилося після мору, що вразив народ унаслідок гріха з моавітянками.
- Шені — починається з імен усіх родів та їхньої чисельності. Раші зазначає, що ім'я кожного роду отримало на початку літеру гей, а наприкінці — літеру йуд, і це, по суті, Ім'я Святого, благословенний Він, і тим самим Святий, благословенний Він, Сам свідчить про гідність усіх родів народу Ізраїлю.
Шліші — після завершення перепису народу Моше отримує наказ розділити Землю Ізраїлю в спадок за величиною кожного коліна. Хоча розмір кожного наділу розподіляється за величиною коліна, саме місце розташування в Країні випадало за жеребом. Тора розповідає, що всі євреї, пораховані під час попереднього перепису, до гріха розвідників, померли в пустелі, крім Єгошуа бін Нуна і Калева бен Єфуне. Жінки не померли за той гріх, бо вони не повірили розвідникам. Наприкінці до Моше прийшли доньки Целофхада, стверджуючи, що їхній батько помер у пустелі за свій гріх, не у зв'язку з гріхом розвідників, і не залишив синів. Тому за законом, установленим вище, його родина не отримає наділу в Землі Ізраїлю.
- Реві — Тора продовжує історію доньок Целофхада, коли Святий, благословенний Він, каже, що їхній аргумент справді справедливий, і тому якщо людина померла без синів, то спадщина переходить до її доньок. Потім Тора продовжує докладним викладом законів успадкування. Після цього Святий, благословенний Він, каже Моше піднятися на вершину гори, щоб побачити Країну, до якої йдуть сини Ізраїлю, а після цього — оголошує Святий, благословенний Він, — Моше Рабейну відійде зі світу, не ввійшовши до Країни, через історію вод Меріви (про яку розповідається в тижневій главі «Хукат»), а потім Святий, благословенний Він, призначає Єгошуа успадкувати місце Моше Рабейну.
- Хаміші — ми читаємо наказ про принесення щоденних жертв — жертви тамід, однієї вранці і однієї в сутінках. Це вірші, які ми промовляємо двічі на день у ранковій молитві і в молитві Мінха. Також описано жертву мусаф Шабату і жертву мусаф Рош ходеша, і ці вірші ми теж читаємо в молитві Мусаф Шабату і Рош ходеша. Читання цих віршів у молитві замінює принесення жертв у Храмі, який буде відбудовано незабаром, у наші дні.
- Шіші — низка законів дотримання свята Песах, що починається 14-го числа місяця нісан і триває сім днів, у які ми їмо мацу. Потім ми читаємо про свято Шавуот і Рош га-Шана, із сурмлінням у шофар. Після цього Тора говорить про Йом Кіпур, у який ми впокорюємо душу впродовж цілих ночі і дня в тшуві.
- Швії — ми читаємо про свято Сукот, у якому інший порядок принесення жертв щодня. Першого дня приносять тринадцять биків, другого — дванадцять, і так щодня на одного менше, так що загалом приносять сімдесят биків. Раші зазначає, що це відповідає сімдесяти народам світу: ці жертви захищають ті народи, але народи не оцінили цього і зруйнували Храм. У продовження опису свята Сукот алія продовжується законами Шміні Ацерет, який є останнім святковим днем на завершення свят.
У вченні хасидуту:
Ребе пояснює, що служіння Пінхаса пов'язане з Геулою. Його самопожертва була понад міру й обмеження, навіть у справі, заради якої за законом не треба жертвувати життям, — це та самопожертва, якої вимагається в нашому поколінні — «іквета ді-Мешиха», — щоб привести Геулу.
Самопожертва походить від «сутності душі — єхіди». Вона вища за розкриті сили душі — «нефеш», «руах», «нешама», «хая», «єхіда». І тому саме через вищезгадане служіння «самопожертви» можна привести до розкриття того, що буде в прийдешньому майбутньому, — Б-жественного світла, яке вище за «порядок сходження світів».[4]
Зовнішні посилання
- «Лікутей сіхот» за тижневими главами — тижнева глава «Пінхас»

- Ідеї до тижневої глави «Пінхас» —
(посилання не працює) - Текст тижневої глави з коментарем Раші —
(посилання не працює) - Глава «Пінхас» коротко для дітей —
(посилання не працює)
Примітки
| Тижневі глави Тори | ||
|---|---|---|
| Книга Берешит | Берешит • Ноах • Лех леха • Ваєра • Хаєй Сара • Толдот • Ваєце • Ваїшлах • Ваєшев • Мікец • Ваїгаш • Ваєхі | |
| Книга Шмот | Шмот • Ваера • Бо • Бешалах • Їтро • Мішпатім • Трума • Тецаве • Кі тіса • Ваякгель • Пкудей | |
| Книга Ваїкра | Ваїкра • Цав • Шміні • Тазрія • Мецора • Ахарей мот • Кдошім • Емор • Бе-гар • Бехукотай | |
| Книга Бемідбар | Бемідбар • Насо • Бегаалотха • Шлах леха • Корах • Хукат • Балак • Пінхас • Матот • Масей | |
| Книга Дварім | Дварім • Ваетханан • Екев • Ре • Шофтім • Кі теце • Кі таво • Ніцавім • Ваєлех • Гаазіну • Ве-зот га-браха | |