Перейти до вмісту

Арамейська мова

Матеріал з Хабадпедії

Арамейська — мова, якою написано центральні святі книги, такі як книга Езри і книга Даніеля в ТАНАХу, Вавилонський Талмуд, Єрусалимський Талмуд і книга «Зогар».

Арамейська мова зазнала з роками багатьох змін — від «давньоарамейської» за днів Лавана-арамейця (початок другого тисячоліття від створення світу, близько 1600 р. до н. е.) до «новоарамейської», якою розмовляють у наші дні в деяких селах в Іраку, в Ірані, у Туреччині, у Грузії та у Вірменії, а також у Сирії. У різні періоди арамейська була поширеною мовою в Ассирії, Персії, Вавилонії, Сирії і навіть була розмовною мовою в Ерец-Ісраель, Сирії та Месопотамії.

Тим, хто вивчає Тору, відомі такі діалекти: «вавилонська арамейська», якою написано Вавилонський Талмуд; «галілейська арамейська», якою написано Єрусалимський Талмуд і частину мідрашів; «середньоарамейська», якою написано Таргум Онкелос.

Арамейська мова у святих книгах

Арамейська мова в ТАНАХу

Перший у ТАНАХу, хто говорить арамейською, — це Лаван-арамеєць, згаданий у Торі, коли він вимовляє два слова арамейською — «Єгар сагадута»[1]. І справді, арамейська мова названа за ім'ям країни її походження — Арам[2].

У книзі Мелахім[3], коли Равшаке, посланець Санхеріва, царя Ассирії, приходить до Єрусалима і закликає його мешканців здатися, сановники Хізкіягу просять Равшаке говорити арамейською: «Говори, будь ласка, з рабами твоїми арамейською, бо ми розуміємо, і не говори з нами юдейською вголос перед народом, що на мурі».

У книгах Езри і Даніеля є розділи, написані біблійною арамейською, а також один вірш у книзі Ірміягу[4].

Арамейська мова в Талмуді

Мовою євреїв Вавилонії була арамейська, і нею написано Вавилонський Талмуд. Цей діалект дослідники називають «вавилонською арамейською».

Євреї Галілеї теж розмовляли арамейською, але діалектом, що дещо відрізнявся від вавилонського. Цією мовою написано Єрусалимський Талмуд і частину мідрашів. Цей діалект дослідники називають «галілейською арамейською».

Таргум Онкелос

Переклад П'ятикнижжя Тори арамейською, який написав Онкелос-прозеліт[5]. Онкелос навчався (після того як пройшов гіюр) у танаїв рабі Еліезера і рабі Єгошуа (учителів рабі Аківи).

Ставлення мудреців до арамейської мови

За доби амораїв були ті, хто хвалив арамейську мову, і казали[6]: «Хай не буде сирійська мова легковажною в очах твоїх, бо в Торі, у Пророках і в Писаннях Святий, благословенний Він, віддав їй шану. У Торі: „Єгар сагадута“[1], у Пророках: „Так скажіть їм“[7], у Писаннях, як написано: „І говорили халдеї цареві арамейською“[8]».

Молитва арамейською мовою

Водночас застерігали, щоб не молитися арамейською мовою, оскільки «ангели-служителі не знають арамейської мови»[9], бо ця мова зневажена в їхніх очах[10]. Натомість деякі молитви, такі як кадиш і «Кдуша де-сідра», було написано саме арамейською, щоб народ розумів сказане в них. І оскільки в них є освячення Імені Всевишнього та вивчення Тори за участю всієї громади: знавців Тори і амей га-арец, мудреці сказали [11], що на них тримається світ[12].

У словах наших Ребе, провідників поколінь

«...Мова не може вважатися життєво важливою основою нашого існування, бо ще в давні часи розмовною мовою народу слугувала арамейська: частини ТАНАХу, майже весь Вавилонський Талмуд, «Зогар» та інше написано арамейською мовою[13].

Існує лист Ребе до мовознавця і філолога професора Єхезкеля Кутшера у відповідь на надіслання його праць, присвячених арамейській мові. («Ігрот кодеш», том 11, сторінки 143, 144, 145.)

Додаткова література

  • Рав Яаков Лауфер, Онкелос-гер, у рубриці «Ве-дарашта ве-хакарта» «Га-Мевасер — Торані», переддень Шабату тижневої глави «Ваігаш» 5781

Зовнішні посилання


Мови

Їдиш • Англійська • Арамейська • Російська • Лашон га-кодеш • Іврит • Французька • (Таргум)

Примітки

  1. ^ 1 2 Берешит 31, 47
  2. ^ Саме з цього зробили висновок у мідраші («Ялкут Шимоні», кінець глави «Ваєце»): «„І назвав його Лаван Єгар сагадута“ — сказав рабі Шмуель бар Нахман: хай не буде сирійська мова легковажною в очах твоїх, бо в Торі, у Пророках і в Писаннях ми знаходимо, що Святий, благословенний Він, віддає їй шану. У Торі: „І назвав його Лаван Єгар сагадута“. У Пророках (Ірміягу 10:11): „Так скажіть їм: боги, які не створили небес і землі“. У Писаннях (Даніель 2:4): „І говорили халдеї цареві арамейською: царю, живи навіки!“», і див. у коментарі «Паршеген»: «І мені здається, що мова, якою говорив Лаван, — сирійська мова, а сирійською вона названа за Сирією, бо Сирія — це Арам-Нагараїм і Арам-Цова, які завоював Давид. А оскільки вона близька до Ерец-Ісраель, її арамейська мова не така чиста».
  3. ^ 2, 18
  4. ^ Розділ 10, вірш 11
  5. ^ Син сестри Тита
  6. ^ «Берешит раба», розділ 74
  7. ^ Ірміягу 10, 11
  8. ^ Даніель 2, 4
  9. ^ Бавлі, Шабат, 12б
  10. ^ Див. «Бейт Йосеф», Орах хаїм, 101, 4.
  11. ^ Бавлі, Сота, 49а
  12. ^ Раші, Сота, 49а
  13. ^ http://www.chabadlibrary.org/books/default.aspx?furl=/admur/tm/20/34/274 «Торат Менахем», т. 20, с. 274

Повідомити про помилку на цій сторінці