Дні Шовавім
Дні Шовавім — так називають короткі зимові дні, у які заведено постити і каятися задля виправлення вади брита. Ці дні названі за початковими літерами шести перших тижневих глав книги Шмот: Шмот, Ваера, Бо, Бешалах, Ітро, Мішпатім. Дехто згадував у зв'язку з цим вислів вірша: «Поверніться, сини неслухняні».
У високосний рік заведено продовжувати дні каяття і на дні місяця адара I, і тому ці дні називаються також «Шовавім Тат» — за двома додатковими главами: Трума, Тецаве[1].
У наших Ребе, провідників поколінь, ця тема згадується в кількох місцях, але вони не вказували чинити згідно з прийнятими в ці дні виправленнями каяття тощо.
Джерело посту
Перше джерело днів Шовавім — у книзі «Лекет йошер», у якій наведено свідчення про звичай у громадах Австрії у високосний рік постити вісім постів у четверги цих глав[2], а також у книзі звичаїв р. Іцхака-Айзика з Тирнау[3].
Звичай наведено в «Маген Аврагамі» на Шулхан арух[4].
У книгах каббалістів пояснюється, що ці дні вельми придатні для спокутування гріхів, і кожен тиждень має особливу сгулу щодо окремої вади, пов'язаної з оберіганням брита, гнівом, гординею і шануванням батька й матері.
Загалом у хасидських громадах зменшували пости каяття взагалі й особливо в ці дні , оскільки в наших поколіннях тіла вже слабкі, і пости призводять до того, що людина не може як слід молитися і вчитися. Замість цього дехто радив замінити це постом мовчання, постом на кілька годин або додаванням у цдаці.
У наших Ребе
У посланні Магіда з Межиріча до його сина[5] він застерігає його, щоб той не постив посту Шовавім[6].
У «Маамарей Алтер Ребе — Га-Кцарім»[7] Алтер Ребе пояснює сенс «шовавім» — що це справа підняття Ізраїлю з нижнього щабля, щоб звести його до свого кореня, на зразок змісту цих глав, що розповідають про вихід з Єгипту, коли зміст глав дедалі більше стосується речей вищих і піднесеніших, відповідно до стану єврея, який виправляє свою душу; і далі в тій самій книзі[8] наведено цілий маамар, що роз'яснює сенс Шовавім — що це виправлення вади брита. Але, як зазначає Ребе[9], і в цьому маамарі зовсім не згадано теми постів.
У 5749 році (1988/1989) Ребе висловився, що «в основоположних книгах хасидуту Хабад („Танія“, „Тора ор“ і „Лікутей Тора“) зовсім не згадано про пости Шовавім [Тат] у ці тижні (від початку книги Шмот), і навіть сама тема, саме слово „шовавім“!.. бо основне виправлення за допомогою цих постів уже завершилося в перших поколіннях[10]»[11].
У сіхі в ніч на 1 адара I 5752 (5 лютого 1992) Ребе згадав, що ці дні — дні сгули: «і особливо коли ми стоїмо в тижнях „Шовавім Тат“ — хоча тема Шовавім Тат не згадана в хасидуті — принаймні в маамарах, які я бачив і знайшов, окрім одного маамару, і в ньому теж є в цьому сумнів, і як говорилося вже багато разів».
Водночас у приватному листі Ребе вказав[12] одній людині, оскільки та порушила це питання, щоб у той рік тільки й тільки в понеділки та четверги (за умови, що вони не припадають на рош ходеш) вона відкладала свої трапези приблизно на 10–15 хвилин проти звичайного, а в цей час, коли вона відкладає свої трапези, вивчала хасидут.
І слід зауважити, що Ребе сам поставився до цього так, що він не відкидає цю тему в її основі, а лише підкреслює, що це не шлях хасидуту Хабад[13].
Додаткова література
- З'ясування думки наших Ребе, провідників поколінь, у питанні постів Шовавім Тат, «Гаарот га-тмімім ве-анаш» Цфат, випуск 76, с. 32
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ «Левуш», Орах хаїм 685, 1. «Біркей Йосеф» на місці, та інші.
- ^ «Лекет йошер», с. 116.
- ^ «Гагаот мінгагім», Пурим, п. 10
- ^ Розділ 685 у передмові.
- ^ Середа глави Шмот 5532, надруковано в збірнику «Га-Тамім», 326, 3. «Ор Тора», у доповненнях 51, 1.
- ^ «Дорогому синові моєму, радості серця мого, святому і чистому від утроби, нашому вчителеві Аврагамінові, хай живе він, хай світить свіча його, ось я застерігаю тебе, щоб ти не постив посту Шовавім».
- ^ С. 415.
- ^ С. 549.
- ^ «Сефер га-сіхот 5749», див. далі.
- ^ Ребе вказує на «Мішнат хасидім», трактат Тевет і Шват, глава 1, мішна 2 і далі. І книгу «Тікун Шовавім» Рамаза.
- ^ «Сефер га-сіхот 5749», ч. 1, с. 185, примітка 64. «Гітваадуйот», частина 2, с. 185, примітка 60.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 10, с. 259.
- ^ «Слід додати й підкреслити, що це не відкидає, не дай Б-г, звичаїв, яких інші євреї дотримуються інакше, ніж сказано вище, оскільки „у кожної річки своя течія“, і кожен своєю стезею підніметься; шлях хасидуту Хабад, як навчали нас наші Ребе, провідники поколінь, такий, як сказано вище». А в примітці 67 там: «І це не суперечить роз'ясненню в тексті (що в нашому поколінні основне служіння шляхом постів уже завершене), бо й нині це служіння має місце в окремих людей».