Йосеф-праведник
| Йосеф-праведник | |
|---|---|
Одинадцятий син праотця Яакова | |
| Основна інформація | |
| Країна | Єгипет |
| Посада | «другий після царя» при фараонові |
| Сім'я | |
| Батько | Праотець Яаков |
| Мати | Праматір Рахель |
| Брати й сестри | Шимон (по батькові), Леві (по батькові), Біньямін, Діна (по батькові), Ашер (по батькові), Гад (по батькові), Дан (по батькові), Звулун (по батькові), Єгуда (по батькові), Іссахар (по батькові), Нафталі (по батькові), Реувен (по батькові) |
| Родовід | |
Йосеф-праведник — одинадцятий син праотця Яакова, що народився в нього на старість[1], і обличчям він був схожий на свого батька[2]; він був схожий на батька і в подіях, що сталися з ним і з його батьком: обох їх переслідували власні брати тощо[3].
У вченні нігле і ністар Йосеф-праведник характеризується як символ святості в усіх поколіннях: він постав перед тяжким випробуванням із заміжньою жінкою в найнечистішому місці у світі — Єгипті, що зветься «наготою землі», і, попри це, мужньо витримав випробування.
Згідно з Каббалою, у кожному поколінні існує Мошіах бен Йосеф, але врешті-решт його вб'є нечестивий Армілус.
У вченні хасидизму
Йосеф і праотці
Загальна відмінність між служінням праотців і служінням Йосефа полягає в тому, що праотці були пастухами дрібної худоби — як сказали брати Йосефа фараонові: «Пастухи дрібної худоби раби твої, і ми, і батьки наші». А те, що праотці обрали бути саме «пастухами дрібної худоби», — це тому, що вони хотіли бути на самоті й далеко від міського шуму, адже пасовище худоби — у полі або в пустелі, як ми знаходимо в Моше Рабейну: «І повів він худобу за пустелю», і, безперечно, — за містом, щоб вони могли займатися служінням Всевишньому без жодних перешкод від міського шуму (навіть малого міста).
На відміну від цього, Йосеф-праведник не був пастухом, а навпаки: Йосеф був «другим після царя» при фараоні, який був «володарем під небесним склепінням»[4] у всьому світі, аж до того, що «Йосеф — він правитель над країною, він продає хліб усьому народові країни», тобто завданням Йосефа було забезпечувати їжею — «хліб підкріплює серце людини»[5] — «увесь народ країни», а оскільки вся життєвість і буття людини — через «хліб», виходить, що вся життєвість і буття «народу країни» залежали від Йосефа. І це виражалося також у всіх справах і подробицях їхнього життя — «без тебе ніхто не підніме ні руки своєї, ні ноги своєї тощо», тобто їм потрібно було отримувати дозвіл від Йосефа на кожну подробицю[6].
У цьому виражається особливе новаторство, яке ми знаходимо в Йосефа: попри те що він був глибоко занурений у справи світу, як написано «і прийшов він до дому робити свою роботу», «перевіряти рахункові записи», і аж до того, що «без тебе ніхто не підніме ні руки своєї, ні ноги своєї тощо», водночас він перебував у найвищому становищі й стані — у постійному двейкуті зі Святим, благословенний Він, подібно до праотців[7], про яких сказано «праотці — вони і є колісниця», які «всі свої дні ніколи не припиняли навіть на одну годину пов'язувати свій розум і душу з Владикою світів»[8]; і це було оновлено Йосефом-праведником, і це — вказівка й надання сили кожному і кожній з Ізраїлю, що в їхньому служінні має бути (також) спосіб служіння, подібний до служіння Йосефа-праведника[9].
Сфіра Єсод
Єсод — це літери «йуд» — «сод». «Крапля», що притягується з аспекту «сод». «Йуд» — найменша з літер і тому натякає на мале притягнення — «краплю», а це притягнення приходить з аспекту світла Кетер, яке вище за світи, — тобто «сод»[10].
Суть Єсоду в тому, що батько передає синові краплю зі своєї сутності. Тобто, з одного боку, це лише матеріальний вплив, і дуже малий (крапля), і найнижчий, — але, з другого боку, саме він має силу породжувати, бо це не просто «відсвіт» (як розум, якого батько навчає сина), а «сутнісний» вплив — коли батько дає синові щось зі своєї сутності[11].
Тлумач снів
Це притягнення пов'язане з Йосефом-праведником, бо Йосеф був тлумачем снів, а «потер» — це ті самі літери, що й «тофер». Тобто його суть — притягувати (зшивати) лінію і тонку нитку (краплю) від прихованого світла (світла Кетер, сод) до світів[12].
Західна сторона
Якість Тіферет — це сукупність усіх сторін світу, бо Тіферет містить у собі Хесед і Гвуру і притягується до Єсоду. Сама Тіферет — це схід (початок впливу, звідки сходить сонце), і вона містить у собі північ і південь (Хесед і Гвуру), а її вплив завершується на заході — Єсоді[13].
Основна стаття – Сторони світу
Її вплив[14]
- Йосеф — це душа Ацилуту, і він зводить впливи Яакова вниз, у саму дійсність [але без Яакова він не міг би впливати]; причина в тому, що все, що вище, спускається нижче, і тому саме Йосеф впливає вниз [і див. вище].
- Притягує вниз, у кожне серце Ізраїлю, приховану любов[15].
Див. також
Зовнішні посилання
- Гробниця Йосефа-праведника сьогодні
- Рав Менахем Добрускін, Дотримання Шабату Йосефом-праведником — сіха з «Лікутей сіхот», частина 20, сіха 2 на тижневу главу «Мікец» на YouTube-каналі «Уроки хасидуту від рава Менахема Добрускіна» на сайті «Фільтр Хабаду» для відео YouTube
| Коліна — сини праотця Яакова | ||
|---|---|---|
| Сини Леї | Реувен • Шимон • Леві • Єгуда • Іссахар • Звулун • Діна (дочка) | |
| Сини Рахелі | Йосеф (Менаше і Ефраїм) • Біньямін | |
| Сини Білги | Дан • Нафталі | |
| Сини Зілпи | Гад • Ашер | |
| Див. також: Праотці та праматері | ||
Примітки
- ^ Слова вірша: «бо він син його старості».
- ^ Див. Раші там.
- ^ Раші там від імені Мідрашу.
- ^ Див. трактат «Мегіла».
- ^ Тегілім, псалом 103.
- ^ «Гітваадуйот» 5743, частина 1, с. 130.
- ^ І як сказано: «Ось родовід Яакова: Йосеф». — Ребе.
- ^ «Лікутей амарим», розділ 34.
- ^ «Гітваадуйот» 5743, частина 1, с. 130.- с. 132.
- ^ «Тора ор», Ваїгаш, маамар, що починається словами «Ва-єлакет Йосеф».
- ^ «Сефер га-ерхім», т. 8, стаття «Езов», с. 102, і вказане там.
- ^ «Ор га-Тора», Ханука, с. 306-612, Бо, 289-90.
- ^ «Ялкут Леві-Іцхак» на Тору — 1, с. 38.
- ^ Складено на основі та з об'єднанням кількох джерел.
- ^ «Тора ор», Ваїгаш, і див. «Танія», розділ 18
Код особи: № 5295332400