Агарон-коген
| Агарон-коген | |
|---|---|
Старший син Амрама і Йохевед, брат Моше | |
| Основна інформація | |
| Місце поховання | гора Ор |
| Рід діяльності | первосвященик |
| Посада | перший первосвященник (коген гадоль) |
| Сім'я | |
| Батько | Амрам |
| Мати | Йохевед |
| Дружина | Елішева |
| Діти | Надав і Авігу |
| Родовід | |
Агарон-коген — старший син Амрама і Йохевед і брат Моше Рабейну та пророчиці Мір'ям. Був першим Первосвященником і батьком усіх когенів. Помер перед входженням у Землю Ізраїлю, 1 ава, у сороковий рік після виходу з Єгипту, і був похований на горі Ор.
Особлива властивість його душі
Агарон-коген був обраний і призначений — з вуст Всевишнього — на вічне священство, він і його нащадки після нього навіки. Це обрання прийшло до нього з боку його душі, яку дав йому Святий, благословенний Він, і жодна людина не в силі змінити статус когена.
І як сказав Моше Рабейну Кораху та його громаді: «Вранці — і дасть знати Г-сподь, хто Його і хто святий, і наблизить його до Себе, і кого обере — наблизить до Себе»[1]. І в Раші там: «Сказав їм Моше: межі розділив Святий, благословенний Він, у світі Своєму; чи можете ви перетворити ранок на вечір?! Так само чи зможете ви скасувати це, про що сказано: „і був вечір, і був ранок, і розділив“, — так і „і відокремився Агарон, щоб освятити його“ і т. д.».
В Агарона-Первосвященника святість була вищою за святість інших його братів-когенів, бо сказано про нього: «І зі Святилища не вийде»[2], і він завжди перебував у пориві самопожертви, що виходить із самої сутності його душі.
Агарон-коген перебував у великому потязі й жазі до Святого, благословенний Він, в аспекті «хвора від любові», і якби не застереження: «і нехай не входить будь-коли до Святилища»[3], — увійшов би і він до Святеє Святих, і душа його перебувала б у справжньому «клот га-нефеш».
Агарон — один із семи пастирів
Агарон-коген був одним із семи пастирів, «що притягують життєвість і Б-жественність до всієї сукупності душ Ізраїлю, і тому називаються вони іменем „пастирі“»[4], і його справа — притягувати «хмари слави» до Ізраїлю.
Це притягнення — саме через Агарона-когена, який особливо вирізняється особливою властивістю своєї душі — розкриттям єхіди в душі, і тому в його силах притягнути нескінченне світло в Ізраїль.
Коген — людина хеседу
Мудреці визначили Агарона-когена як того, хто «любить мир і прагне миру, любить творіння і наближає їх до Тори»[5].
«Любить мир»
Агарон-коген був людиною хеседу в самій своїй особистості. Тобто, крім його служіння Всевишньому загалом і зокрема того, що він був когеном, — ось іще що: душа його була з вищої лінії хеседу.
І тому, крім того що він поставив собі за мету «прагнути миру і вносити любов між тими, хто сперечається», — і самі засоби для встановлення миру були шляхом хеседу. Настільки, що він навіть відступав від істини, щоб установити мир між чоловіком і дружиною та між людиною і її ближнім, і не був суворим у якості суду — в аспекті «нехай суд проріже гору», навіть якщо це не відповідає абсолютній істині[6].
Суть хеседу — діяти на благо іншого, навіть якщо той перебуває в низькому стані сварки і подібному до цього: щоб вивести його з цього стану, треба спуститися на його рівень і навіть відступити від чистої істини — якщо і коли це потрібно.
«Прагне миру»
Агарон-коген не чекав, доки ті, хто сперечається, прийдуть до нього з проханням про допомогу, а випереджав і йшов до них — чи то щоб установити мир між людиною та її ближнім і між чоловіком і дружиною, чи то щоб установити мир між людиною і Всевишнім — наблизити її до Тори.
«Любить творіння»
У своїй любові до кожного з Ізраїлю Агарон-коген не розрізняв між людиною і людиною, малим чи великим, праведником чи грішником і т. д. Усіх він любив усім серцем і душею своєю однаково. І тому любив він також «творіння» — це люди, позбавлені будь-якої гідності й доброї якості, і єдина їхня гідність у тому, що вони — творіння Святого, благословенний Він, Який створив їх із нічого в щось силою Своєю, благословенний Він.
«Наближає їх до Тори»
Дії Агарона на благо кожного і кожної з Ізраїлю були не для того, щоб дати вихід прагненням його доброго серця, і не заради особистого задоволення в його духовних щаблях. Але лише благо Ізраїлю було завжди перед його очима, з віри та бажання доставити цим задоволення Отцю нашому Небесному. І тому його дії значною мірою зосередилися на наближенні Ізраїлю — до Тори, до Отця нашого Небесного.
І з наголосом: він наближав творіння до Тори, а не Тору до творінь. Він не підробляв і не змінював Тору Всевишнього в дусі часу, щоб вона була прийнята думкою творінь і любима ними, і вже звісно не для того, щоб він сам був любимий, популярний і шанований в очах творінь.
Усе його служіння полягало в тому, щоб очищати творіння і підносити їх — шляхами агават Ісраель — на вищий духовний рівень, щоб вони відповідали волі Всевишнього в Торі.
І хоча, як людина хеседу, що зважає на потреби іншого, — він, звісно, зважав на низький і обмежений рівень «творінь», і, як сказано вище, уся їхня гідність лише в тому, що вони — створені Святим, благословенний Він, і тому він спускався і приносив їм Тору в посудинах і дозуванні, що відповідали їхньому рівню, — але цей спуск був лише в посудинах і способах навчання їх, в аспекті самої лише зовнішньої сторони, а не спуск чи будь-яка поступка в принципах, не доведи Б-же.
Коген у Храмі
Служіння Агарона-когена в Храмі — піднесення світильників у чистій Менорі Храму — було більш ніж символом його життєвого шляху в агават Ісраель.
Світильники чистої Менори в Храмі символізують душі Ізраїлю — «світильник Г-сподній — душа людини». І тому було сім світильників, бо сім видів душ, відповідно до семи вищих мідот — кореня душ.
І про це сказано в Торі: «Коли підноситимеш світильники»[7] — не просте запалювання, а піднесення душі і наближення її до Всевишнього, «доки полум'я не підніматиметься саме собою»[8], — щоб полум'я любові до Всевишнього, приховане в серці кожного з Ізраїлю, пробудилося і спалахнуло саме собою — з внутрішньої сторони душі, так що не знадобляться зовнішні підкріплення.
І подібно до того як запалювання світильників чистої Менори має бути саме в Храмі, і звідти виходить світло до всього світу, так само і піднесення та освітлення душ має бути світлом святості, яке світитиме і випромінюватиме до всього світу.
Хоча «запалювання світильників придатне і сторонніми»[9], проте приготування світильників, тобто приготування речовини, якою запалюють світильники, — лише через Агарона-когена.
Духовний зміст цього закону в тому, що, хоча «запалювання придатне і стороннім», тобто і кожен з Ізраїлю може і зобов'язаний запалювати душі Ізраїлю та наближати творіння до Тори, і як велить Мішна кожному з Ізраїлю: «Будь з учнів Агарона-когена і т. д.»[10], — проте «приготування світильників» — слова Тори, сила яких добра, щоб наближати ними творіння, — мають бути силою саме когена, оскільки в нього немає частки й уділу в матеріальному світі, а «Г-сподь — уділ його», і тому слова Тори, що приходять від його сили і в яких перебуває його дух — дух агават Ісраель, — саме ними можна наблизити творіння до Тори.
Шушвіна де-матроніта
Агарон-коген був «шушвіна де-матроніта» — дружбою цариці, «нареченої», яка є Кнесет Ісраель.
Агарон і Моше рівні як одне у справі визволення Ізраїлю з Єгипту і приведення їх до отримання Тори на Синаї. Тобто дія кожного з них доповнює дію іншого, і без дії обох визволення неможливе. І тому обом їм було заповідано як одному: «Виведіть синів Ізраїлю з землі Єгипетської за їхніми ополченнями»[11].
Однак кожен виконує свою частину відповідно до своєї сутності. Бо у визволенні Ізраїлю з Єгипту та отриманні Тори було єднання Святого, благословенний Він, і народу Ізраїлю, в аспекті єднання нареченого і нареченої; а в Моше Рабейну щабель його був в аспекті «шушвіна де-малка» — дружби Царя (нареченого), Який є Святий, благословенний Він.
Справа дружби — у вигляді притчі: «дружба нареченого, який веде нареченого до місця нареченої. Так і Моше Рабейну притягує аспект єднання нескінченного світла, благословенний Він, униз», і як написано: «І зійшов Г-сподь на гору Синай».
А Аарон — «шушвіна де-матроніта» — дружба душ Ізраїлю. Бо «матроніта» — це сфіра Малхут світу Ацилут, аспект Кнесет Ісраель — джерело душ Ізраїлю, що включає в себе всі душі Ізраїлю (наречена).
А щоб піднести душі Ізраїлю, зв'язати їх із Всевишнім і прилепитися до Нього, благословенного, Життя життів, благословенний Він, — це через Агарона, який підносив світильники — душі Ізраїлю, і пробуджував їхню любов до Всевишнього та їхнє запалення, як іскри полум'я, і т. д., в аспекті піднесення знизу вгору.
Див. також
Додаткова література
- «Танія» 32. 42
- «Лікутей сіхот», частина 2, 331, 315-316, там само частина 16, 165, 65, там само ч. 17, 114, там само ч. 20, 643 там само ч. 24, 253\
- «Лікутей Тора», Бемідбар 2. 4
Зовнішні посилання
- Меїр Альфасі, «Виснажлива подорож до могили Агарона-когена в Йорданії» щоденник і галерея, сайт «Хабад Інфо», 5 ава 5773 (12.07.2013)

«Будь з учнів Агарона»
- «Будь з учнів Агарона» «Гіткашрут», випуск 563, рубрика «Піркей авот» на сайті Цеірей Агудат Хабад в Ізраїлі
- «Без компромісів» «Сіхат га-шавуа», випуск 988, на сайті Цеірей Агудат Хабад в Ізраїлі
- Любить людей «і наближає їх» до Тори: вказівки Ребе з цього питання та особисті приклади — рав Міхаель Гурарі, 5785 рік на YouTube-каналі «Хасидут Chassidus» на сайті фільтрації Хабаду для відео YouTube
(їдиш)
Примітки
Код особи: № 1517316500