Перейти до вмісту

Трактат Рош га-Шана

Матеріал з Хабадпедії

Трактат «Рош га-Шана» — восьмий трактат розділу Моед за порядком Мішни (однак у Вавилонському Талмуді він п'ятий — перед трактатом «Йома»); у цьому трактаті чотири розділи, а у Вавилонському Талмуді на цей трактат припадає 34 аркуші. Трактат розглядає подробиці законів єврейського календаря, освячення місяця, законів сурмління в шофар і законів благословень молитви, пов'язаних із ними.

Роз'яснення Ребе

Зв'язок трактату з трактатом «Бейца»

Наприкінці трактату «Бейца» ми вивчали: не напувають і не ріжуть «пустельних», тобто хоча різати дозволено, не ріжуть пустельних тварин, але напувають і ріжуть «домашніх». Гемара запитує, навіщо багатослів'я «напувають і ріжуть», і відповідає, що новизна в тому, що людина повинна напоїти тварину перед забоєм. Цьому є дві причини: а) щоб її було легко оббілувати і шкура не прилипала до м'яса; б) щоб, якщо на легені буде зрощення, зрощення відокремилося, і тоді не доведеться визнавати тварину трефною.

У цьому і зв'язок із трактатом «Рош га-Шана», на початку якого написано про 1 тішрея, коли в євреїв заведено влаштовувати трапезу з м'ясом, тому потрібно повідомити нам закони шхіти[1]

Людина зобов'язана очистити себе до свята

У трактаті[2] наводиться: «Сказав рабі Іцхак: людина зобов'язана очистити себе до свята, як сказано: „І до падла їхнього не торкайтеся“», і на це Шас наводить барайту: «Може, Ізраїль застережений від дотику до падла тощо? Але чого вчить сказане „І до падла їхнього не торкайтеся“ — у свято». Раші[3] наводить барайту і завершує словами: «Це те, що сказали: людина зобов'язана очистити себе до свята».

Ребе ставить запитання: адже не справа Раші в його коментарі до Тори пояснювати й тлумачити вислови мудреців у Шасі; якщо так, навіщо йому тлумачити «це те, що сказали»?

Ще одне запитання ставить Ребе: з Гемари там випливає, що це дві різні справи: а) застереження від дотику до падла у свято, б) обов'язок очистити себе до свята — це вислів рабі Іцхака, що «людина зобов'язана очистити себе до свята», і це уточнення й новизна у висновку з вірша (не лише заборона дотику, а й обов'язок очиститися, чого не випливає з барайти: а доказ, який Гемара наводить із барайти, — (на перший погляд) лише те, що написане «І до падла їхнього не торкайтеся» говорить про свято», а не про саму суть — новизну рабі Іцхака, що «людина зобов'язана тощо». Але зі слів Раші «Це те, що сказали: людина зобов'язана очистити себе до свята» випливає, що це одна й та сама справа і один і той самий висновок».

Ребе[4] відповідає: цим Раші хоче довести дві речі: а) що це стосується всіх часів, а не лише часу Храму, адже «це те, що сказали» — сказано без застережень. До того ж цей вислів мудреців був сказаний рабі Іцхаком після руйнування. б) Цим він підкреслює, що обережність щодо нечистоти й обов'язок очиститися — одна й та сама справа: якщо сказати, що застереження «І до падла їхнього не торкайтеся» — через вхід до Храму і принесення жертв, можна було б сказати, що це дві різні справи, як зазначено вище: через обов'язок здійснити паломництво і принести жертви він застережений не оскверняти себе, але це не зобов'язує його очиститися, якщо він уже осквернився, адже оскільки він нечистий, можна сказати, що з нього знімається обов'язок паломництва і принесення жертв; однак рабі Іцхак додає новизну, що з «І до падла їхнього не торкайтеся» у свято ми виводимо другий закон: людина зобов'язана не лише остерігатися нечистоти, а й очистити себе до свята.

Але згідно з тлумаченням Раші, обов'язок не через вхід до Храму і принесення жертв, а він застережений не оскверняти себе через свято (і так само в наш час, як зазначено вище), — зрозуміло, що застереження «не торкайтеся» — не лише заборона, але свято зобов'язує його перебувати в стані чистоти, і тому, навіть якщо він осквернився, він повинен очистити себе.

І тому Раші уточнює: «Це те, що сказали: людина зобов'язана очистити себе до свята», — бо зміст цього застереження «І до падла їхнього не торкайтеся — у свято» — це також обов'язок очистити себе до свята.

Ця думка Раші відповідає його підходу в Шасі. У Гемарі[5] сказано: «Дружина-заручена — він не дотримується за нею жалоби онена і не оскверняється заради неї, і так само вона не дотримується жалоби онена і не оскверняється заради нього». І Раші тлумачить: «„І не оскверняється“ — їй не потрібно займатися ним тощо, так я чув; а мені здається, „і не оскверняється“ — наприклад, у свято, коли Ізраїль застережений від нечистоти з „І до падла їхнього не торкайтеся“». Звідси зрозуміло, що обережність щодо нечистоти у свято — не через вхід до Храму, паломництво і принесення жертви з'явлення, — адже жінки не зобов'язані в усьому цьому, оскільки це заповідь-повеління, зумовлена часом. І ще: те, що заручена «не оскверняється заради нього», — просто рівнозначне тому «і не оскверняється», що стосується зарученого-когена, а застереження від нечистоти мертвого, яке лежить на когені, діє не лише в Землі Ізраїлю, а й у діаспорі, і навіть не в час Храму. Якщо так, зрозуміло, що й те, що заручена «не оскверняється заради нього» (через обов'язок очистити себе до свята), діє і в діаспорі, і навіть не в час Храму.

Додаткові пояснення

Пояснення провідників Хабаду

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Торат Менахем», том 14, див. там докладніше.
  2. ^ Аркуш 16б.
  3. ^ У тижневій главі Шміні.
  4. ^ «Лікутей сіхот», том 32, с. 61.
  5. ^ Трактат «Євамот», 29б.

Повідомити про помилку на цій сторінці