Перейти до вмісту

Биття вербових гілок (хібут арава)

Матеріал з Хабадпедії
Ребе з «гошанот» у Гошана раба 5752

Звичай биття арави, що називається також гошанот, — звичай, який виконують на ранковій молитві Шахаріт в останній день холь га-моеду Сукот, «Гошана раба», на згадку про заповідь арави в Храмі. Джерело цього звичаю — звичай пророків, а не постанова мудреців, і тому на цей звичай немає особливого благословення.

Джерело звичаю

Згідно з Мішною у трактаті «Сука»[1], за часів, коли Храм існував, було прийнято в кожен із семи днів свята Сукот ставити 4 великі гілки арави по кутах жертовника й обходити його один раз, а в останній день обходили його 7 разів.

Уже за часів Храму був звичай пророків бити аравою в межах Ізраїлю[2], подібно до того, що роблять у Храмі, а після руйнування звичай пророків поширився в усього Ізраїлю, на сьомий день, в останній день брати гілки арави й бити ними об землю — на згадку про Храм[3].

Важливість звичаю настільки велика, що відповідно до нього встановлено правило, що Рош га-Шана ніколи не випадає на неділю, щоб Гошана раба не випала на Шабат і звичай биття арави не було скасовано.

Виконання звичаю

З погляду галахи для биття арави достатньо однієї гілки з одним листком, однак із бажання прикрасити заповідь були такі, хто писав, що слід брати не менше трьох гілок. Поширений сьогодні звичай — бити п'ятьма гілками п'ять разів.

У цього звичаю є різні подробиці, які наведено в книгах галахи і які збереглися в хабадській традиції:

  • Придбання аравот — прийнято придбавати аравот саме в габаїв синагоги, як це було за часів, коли Храм існував[4].
  • Кількість аравот — згідно з кабалою Арізаля, прийнято брати саме п'ять гілок арави, хоча за законом достатньо однієї арави, оскільки лулав притягує хасадім, а аравот указують на гвурот, і не можна змішувати гвурот із хасадім, і лише після кадишу та завершення гакафот із лулавом б'ють аравою, щоб підсолодити гвурот[5].
  • Кількість ударів — і удари об землю теж числом п'ять, щоб підсолодити 5 гвурот (МАНЦЕПАХ) і перетворити їх на хасадім[6].
  • Обв'язування аравот, аравот обв'язують саме листям лулава, і звичай наших Ребе, провідників поколінь, — вони самі зв'язували аравот для всіх домочадців[7].
  • Розділення аравот — Ребе має звичай розділяти аравот усередині в'язки й перелічувати їх перед биттям.
  • Час узяття гошанот — аравот тримають у руці лише після завершення промовляння всіх гошанот, і не обходять із ними тейву[8].
  • Спосіб биття аравот: Ребе ретельно стежить за тим, щоб бити саме об землю, і б'є легко. Після биття в деякі роки Ребе залишав аравот на землі або на стільці, а в деякі роки Ребе брав аравот із собою.
  • Биття аравот по домашніх: наші Ребе мали звичай злегка бити аравот по плечах синів. Дорослим, старшим за 18 років, били 3 рази, а молодшим били на один удар більше від кількості їхніх років, промовляючи при цьому «гвурот мемутакот»[9].
  • Використані аравот — згідно з таємним ученням[потрібне уточнення], не можна використовувати для биття арави аравот, які в лулаві, оскільки вони — аспект хасадім, а звичай биття арави — щоб підсолодити гвурот, і з цієї причини не можна використовувати аравот, якими вже били, оскільки і вони вже — аспект хасадім[10].
  • Використання гошанот — хоча в аравот, якими били, немає справжньої святості, слід остерігатися поводитися з ними зневажливо, і деякі мали звичай ховати їх і використовувати їх для випікання маци[11], а деякі мали звичай використовувати половину їх для спалення хамецу[12].
  • «Єгі рацон» — хоча зазвичай Алтер Ребе не наводив у своєму сідурі молитви, що промовляються у зв'язку з різними звичаями, при битті арави наводиться текст «Єгі рацон».
  • Особлива властивість звичаю — бували випадки, коли Ребе вказував виконувати звичай биття аравот із хворими, як сгулу для зцілення[13].

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Мішна, трактат «Сука», глава 4, мішна 5.
  2. ^ Гемара, трактат «Сука», 44а.
  3. ^ Рамбам, Закони про суку й лулав, гл. 7, галахот 20-21. Хоча звичай пророків був бити в усі сім днів свята, було встановлено бити лише на сьомий день на згадку про Храм, де також головне в заповіді арави було на сьомий день.
  4. ^ Ран, глава «Лулав ве-арава». «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 664, пункт 2.
  5. ^ «При ец хаїм», брама 29, глава 6.
  6. ^ «Шаар га-каванот», 108а. Його слова наведено в «Маген Аврагамі» 664, сеіф катан 8. «Каф га-хаїм», пункт 32.
  7. ^ Записи рава Яакова Ланди. Наведено в «Оцар мінгагей Хабад», пункт 217, сторінка 334, і там від імені рава Еліягу Ланди, що, імовірно, він робив це в суці, у ніч Гошана раба, після читання Тегілім.
  8. ^ Щоб підкреслити, що цей звичай — на згадку про араву в Храмі, яку брали окремо. «Арбаат га-мінім га-шалем», с. 478, «Шулхан арух», розділ 664, пункти 2-7.
  9. ^ «Сефер га-сіхот 5705», с. 52. А також в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 15, с. 67, у перекладі з їдишу: «Сьогодні Гошана раба, звичай, що батько шмагає дітей, хай живуть вони, гошаною й благословляє їх, щоб діти, хай живуть вони, не знали побоїв увесь рік і були щасливі в духовному й у матеріальному», і див. зазначене там.
  10. ^ «Каф га-хаїм» 664, 42.
  11. ^ «Шулхан арух» 664, пункт 9.
  12. ^ «Каф га-хаїм» 664, пункт 60.
  13. ^ «Оцар га-хасидім» Ерец га-Кодеш, с. 370. Маане раву Нахуму Требніку на прохання про благословення від рава Моше Файнштейна для одного з його друзів.

Повідомити про помилку на цій сторінці