Звичай
Звичай — загальна назва дій, що поширилися й прийняті в розсіяннях Ізраїлю, хоча в них немає галахічного обов'язку ні за Торою, ні за постановою мудреців. Частина звичаїв має найдавніші джерела, ще з часів Мішни й Гмари, а частина виникає й оновлюється в кожну епоху.
Унаслідок вигнань народу Ізраїлю існує безліч звичаїв, що різняться від громади до громади, і вказівка Тори полягає в тому, щоб кожен дотримувався звичаїв своїх батьків[1]. Ставлення до звичаїв двояке: з одного боку, звичай надзвичайно святий, аж до того, що «звичай скасовує закон», а з другого боку, тлумачили, що «„мінгаг“ — літери слова „Геїном“», — про ті лихі й суперечні галахі звичаї, що проникли в певні громади (які в більшості випадків перейняли амей га-арец у неєвреїв у своїй місцевості). Багато книжок галахічної літератури присвячено дослідженню звичаїв, перевірці їхньої правомірності, їх документуванню й поширенню.
Мета звичаїв різниться залежно від обставин: частина з них покликана зміцнити певну галаху, а частина — підкреслити важливість і надати колориту й сенсу певним подіям, наприклад відзначити досягнення дитиною віку, коли вона стає зобов'язаною виконувати заповіді, і таке інше.
Ставлення до звичаїв у вченні Хабаду
Перше джерело, в якому прямо обговорюється важливість звичаїв Ізраїлю з погляду Тори, — слова Тосафот у трактаті «Менахот»: «Звичай Ізраїлю — це Тора»[2], однак звичаї згадувалися вже задовго до цього, наприклад у виразі Мішни: «У місці, де заведено...».
Щодо причини того, що звичай Ізраїлю — це Тора, ми знаходимо кілька пояснень. Рашба пише[3], що звичай, який існує навіть у старих чоловіків чи старих жінок, не можна скасовувати, оскільки він неодмінно має джерело, що сягає Моше, нашого вчителя. У респонсах рабі Яакова Хагіза[4] дано обґрунтування: Святий, благословенний Він, безумовно, не допустить, щоб помилковий звичай поширився в усього Його народу, і тому звичай, який поширився, безумовно істинний.
У хасидизмі Хабад звичай удостоївся почесного місця, і наші Ребе ставилися до нього зі священним трепетом.
Особливим чином Ребе підкреслює важливість, яку слід надавати звичаям Ізраїлю у сфері виховання: слід заздалегідь виховувати дитину на засадах звичаю, оскільки у звичаї міститься ясне виховне послання дитині, що ставить святе ставлення до звичаїв Ізраїлю на чолі її шкали цінностей[5].
Ставлення до важливості звичаїв не обмежувалося сферою роздумів і настанов, а були випадки, коли великі Ізраїлю жертвували собою, щоб не дати неєвреям зазіхнути на традицію звичаїв народу Ізраїлю; і на Рабинських зборах, що відбулися 5603 року (1842/1843), Ребе Цемах Цедека було заарештовано 21 раз, і він фактично пожертвував собою, щоб запобігти ухваленню урядового законодавства, яке завадило б виконанню й збереженню цих звичаїв[6].
Ставлення до звичаїв Хабаду
Серед самих звичаїв наші Ребе надавали величезного значення звичаям, запровадженим провідниками вчення хасидуту, і висловлювалися, що їх дотримання додає трепету перед Небесами, а в певних аспектах воно навіть важливіше, ніж дотримання загорож самої галахи[7].
Ребе Раяц сказав: «Любавицькі звичаї ґрунтуються не лише на галахі чи на прикрасі заповіді, а й на духовних питаннях, що стосуються душі. Вони ставлять загальний настрій єврея на основу служіння, так що він і його домашні осяяні духом чистоти, який приносять із собою звичаї»[8].
Важливість, якої надавали звичаям хасидів, доходила до самопожертви, оскільки «з цими звичаями євреї зустрінуть нашого праведного Мошіаха»[9].
Ребе (за підтримки свого тестя, Ребе Раяца) зібрав і відредагував звичаї Хабаду та звичаї наших Ребе і надрукував їх як додаток до кунтресів маамарів Ребе Раяца, а також у календарі «Гайом йом». З часом усі звичаї було зібрано в книзі «Сефер га-мінгагім — Мінгагей Хабад».
Ребе записував звичаї поведінки Ребе Раяца, і вони наводяться в «Решимот», у календарі «Гайом йом», у «Сефер га-мінгагім», а також у сіхот і листах Ребе.
Ставлення до звичаїв, що не є звичаями Хабаду
Попри велику святість звичаїв Ізраїлю, у хасидів Хабаду суворо дотримуються лише тих звичаїв, на які є явна традиція від наших Ребе, або того, що заведено в хасидів, і таке інше, і не дотримуються звичаїв інших дворів і громад.
Таке ставлення почерпнуто зі ставлення наших Ребе до цих звичаїв.
Серед іншого, у хасидській традиції розповідається про Ребе Магараша, який категорично відкинув виконання додаткових звичаїв, не прийнятих серед хасидів Хабаду, у зв'язку з освяченням дому[10].
Водночас ми знаходимо, що наші Ребе пояснювали (зокрема з погляду хасидуту) звичаї, не прийняті в Хабаді (наприклад, читання Пісні пісень у переддень Шабату), а Ребе навіть уклав особливий покажчик до книги «Лікутей Тора» про звичаї, не прийняті в Хабаді, які Алтер Ребе пояснив у цій книзі.
Також ми знаходимо, що в рідкісних випадках і з особливих причин наші Ребе та їхні родини все ж дотримувалися цих звичаїв, наприклад співу суботніх змірот під час суботньої трапези.
Також Ребе кілька разів вказував хасидам, що наблизилися з інших кіл, не залишати звичаю своїх батьків і наказував їхнім вихователям і машпіїм не заважати їм чинити так, як вони чинили до того, як наблизилися до Хабаду[11].
Ребе також заохочував євреїв з інших кіл записувати свої звичаї та зберігати їх[12].
Запровадження нових звичаїв
Ребе був рішуче проти запровадження нових звичаїв, які ніколи не були прийняті в громадах Ізраїлю, і навіть висловився: «Слід усіляко утримуватися, особливо в нашому поколінні, від запровадження нових звичаїв — доки для них не знайдеться міцна основа в нашій Торі, Торі життя, а висловлюючись мовою мудреців: кожен, хто додає в цьому, — зменшує любов і важливість прийнятих звичаїв Ізраїлю, які є Торою»[13].
Але водночас Ребе додав нові звичаї, аж до того, що іноді Ребе говорить про звичай, який він сам запровадив, і каже про нього «як заведено останнім часом у народі Ізраїлю» (так, наприклад, щодо тлумачення абревіатури року у зв'язку з Геулою).
Джерела звичаїв
Звичаї поділяються за різними видами джерел, які визначають важливість дотримання звичаїв:
- Звичаї наших Ребе — звичаї, яких провідники Хабаду дотримувалися публічно й відкрито; більшість із них наведено в записах Ребе Раяца, а меншу частину зібрали хасиди. Звичаї Ребе здебільшого наведено в щоденниках тмімім і в книзі «Маасе мелех».
- «Сефер га-мінгагім» — звичаї, наведені в «Сефер га-мінгагім» і відредаговані Ребе, або звичаї, пояснені Ребе в його святих сіхот.
Види звичаїв
- Повсякденні звичаї
- Написання «Барух Гашем» (скорочено: ב"ה) на початку кожного листа.
- Особистий розділ
- Звичаї в ранковому розпорядку, порядку молитви, Кріят Шма перед сном, розпорядку тижня і Шабату.
Події та пам'ятні дати
- Стрижка / опшерніш — стрижка волосся на голові дитини у віці трьох років.
- Звичаї дня народження.
- Ніч Нітл — невивчення Тори в ніч народження засновника християнства.
- Освячення дому — починати життя в новому домі зі справ Тори й заповідей.
Книжки й брошури на цю тему
Загальні звичаї
- Рав Аврагам-Іцхак Шперлінг-Данціг, «Таамей га-мінгагім у-мекорей га-дінім», видавництво «Ешколь» 5721.
- Рав Єгуда-Давид Айзенштейн, «Оцар дінім у-мінгагім», розташовані в порядку «Шулхан аруху».
- Рав Йосеф Леві, «Мінгаг Ісраель Тора» (6 частин).
- Рав Даніель Шпербер, «Мінгагей Ісраель», видавництво «Мосад га-Рав Кук» (8 томів).
- «Сефер мінгагім» — Тирнау.
Звичаї Хабаду
- Рав Менахем-Зеєв Гринглас і рав Єгуда-Лейб Гронер, «Сефер га-мінгагім», «Кегот» 5726.
- Рав Йоханан Гурарі, «Хікрей мінгагім», інститут «Огалей Шем» 5766 (2 томи).
- Рав Єгошуа Мондшайн, «Оцар мінгагей Хабад», «Гейхал Менахем» 5756 (2 томи).
- Рав Міхаель-Агарон Зелігсон, «Лекет галіхот у-мінгагей Шабат кодеш», Нью-Йорк 5756.
- Рав Товія Блой, «Аль мінгагім у-мекоротейгем»[14], «Хазак — освітні ініціативи» 5774.
- Рав Шабтай-Йона Фрідман, «Бірурей мінгагім», видання автора 5770.
- Аврагам Альхадад, «Мітнаег бе-хасидут», 5781[15].
Звичаї наших Ребе
- «Маасе мелех» — звичаї Ребе.
- «Ганагот кодеш», добірка звичаїв поведінки Ребе Рашаба
нісан 5775 (березень–квітень 2015).
- «Мінгагей га-Ребеїм» — звичаї наших Ребе.
- «Галіхот Менахем», видавництво «Гейхал Менахем», Єрусалим, тамуз 5783 (червень–липень 2023)
Додаткова література
- «Шаарей галаха у-мінгаг», видавництво «Гейхал Менахем»
Зовнішні посилання
- Нехама Грейзман, «Значення звичаю у вченні Ізраїлю»
(посилання не працює) - Рав Іцхак-Зеєв Кахана, «Співвідношення між галахою і звичаєм», сайт «Даат»
- Рав Яаков Гурвіц, «Мінгаг Ісраель Тора», у збірнику «Огалей Любавич», частина 1, на сайті HebrewBooks
- Рав Мордехай-Менаше Лауфер, «Хабадське ставлення до звичаїв сефардів», з рубрики «Ніцоцей Ребе» в тижневику «Гіткашрут»
- Рав Товія Блой, «Звичаї Хабаду — лише те, що встановили наші Ребе!»

- «Визначення звичаїв Ізраїлю» — промова рава Єшаягу Герцля на «Кінус Тора» у дні доповнення свята Шавуот
15 сівана 5774 (13.06.2014) - «З Тори, за постановою мудреців і звичаї», на сайті «Торат Хабад лі-вней га-єшивот»
- Рав Товія Блой: що таке звичай Хабаду?, на «Кінус Тора» «Махон галаха — Хабад», Ісру хаг Шавуот 5781 (19 травня 2021)

- Рав Яаков Гурвіц, «Тижнева Тора: як установлюються „звичаї“?»

- Рав Барух Якубович, «Зміна звичаїв і укладів», збірник «Щотижнева галахічна тема», випуск 169
Примітки
- ^ Як сказано у вірші в книзі Мішлей (розділ 8, вірш 10): «Слухай, сину мій, настанову батька твого і не покидай науки матері твоєї».
- ^ Вавилонський Талмуд, трактат «Менахот», аркуш 20б. Цей вислів поширився в розсіяннях Ізраїлю і багаторазово цитувався в літературі Тори; Алтер Ребе згадує цей вислів у написаному ним «Шулхан арусі» в кількох місцях: «Орах хаїм», наприкінці розділу 180; розділ 432, п. 11; розділ 494, п. 16.
- ^ Респонси Рашби, ч. 1, 9.
- ^ Респонси «Галахот кетанот», 1, 9.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 1, с. 244. Сіху було опрацьовано на кількох майданчиках, зокрема в листку «Біурей Агада» інституту «Ор га-хасидут», с. 4
- ^ Подробиці зборів докладно викладено в «Сефер га-толдот» Цемах Цедека, розділ 13.
- ^ «Сефер га-сіхот» (Ребе Раяц) 5696 — зима 5700, с. 112.
- ^ Уривок сіхи з «Сефер га-сіхот» у перекладі святою мовою, 5702, с. 32.
- ^ «Сефер га-маамарім» (Ребе Раяц) 5709, с. 171.
- ^ Докладніше див. «Мігдаль оз», с. 215.
- ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш», т. 7, с. 348.
- ^ Див., наприклад, бесіду Ребе з нинішнім адмором з Гура 5737 року (1976/1977). Ребе заохотив адмора з Гура записати звичаї Гура («Сіах сарфей кодеш» [ інститут «Бе-огалей цадікім»], с. 43).
- ^ «Ігрот кодеш», т. 19, с. 212.
- ^ Передмова до книжки на сайті «Штурем. нет».
- ^ [www.heichal.co.il/products/%D7%9E%D7%AA%D7%A0%D7%94%D7%92_%D7%91%D7%97%D7%A1%D7%99%D7%93%D7%95%D7%AA_%D7%AA%D7%A9%D7%95%D7%91%D7%95%D7%AA_%D7%95%D7%91%D7%99%D7%90%D7%95%D7%A8%D7%99%D7%9D_%D7%91%D7%9E%D7%A0%D7%94%D7%92%D7%99_%D7%97%D7%A1%D7%99%D7%93%D7%95%D7%AA_%D7%97%D7%91%D7%93/5117 Приклад із книжки] на сайті «Гейхал Менахем».