Перейти до вмісту

Звичай

Матеріал з Хабадпедії

Звичай — загальна назва дій, що поширилися й прийняті в розсіяннях Ізраїлю, хоча в них немає галахічного обов'язку ні за Торою, ні за постановою мудреців. Частина звичаїв має найдавніші джерела, ще з часів Мішни й Гмари, а частина виникає й оновлюється в кожну епоху.

Унаслідок вигнань народу Ізраїлю існує безліч звичаїв, що різняться від громади до громади, і вказівка Тори полягає в тому, щоб кожен дотримувався звичаїв своїх батьків[1]. Ставлення до звичаїв двояке: з одного боку, звичай надзвичайно святий, аж до того, що «звичай скасовує закон», а з другого боку, тлумачили, що «„мінгаг“ — літери слова „Геїном“», — про ті лихі й суперечні галахі звичаї, що проникли в певні громади (які в більшості випадків перейняли амей га-арец у неєвреїв у своїй місцевості). Багато книжок галахічної літератури присвячено дослідженню звичаїв, перевірці їхньої правомірності, їх документуванню й поширенню.

Мета звичаїв різниться залежно від обставин: частина з них покликана зміцнити певну галаху, а частина — підкреслити важливість і надати колориту й сенсу певним подіям, наприклад відзначити досягнення дитиною віку, коли вона стає зобов'язаною виконувати заповіді, і таке інше.

Ставлення до звичаїв у вченні Хабаду

Перше джерело, в якому прямо обговорюється важливість звичаїв Ізраїлю з погляду Тори, — слова Тосафот у трактаті «Менахот»: «Звичай Ізраїлю — це Тора»[2], однак звичаї згадувалися вже задовго до цього, наприклад у виразі Мішни: «У місці, де заведено...».

Щодо причини того, що звичай Ізраїлю — це Тора, ми знаходимо кілька пояснень. Рашба пише[3], що звичай, який існує навіть у старих чоловіків чи старих жінок, не можна скасовувати, оскільки він неодмінно має джерело, що сягає Моше, нашого вчителя. У респонсах рабі Яакова Хагіза[4] дано обґрунтування: Святий, благословенний Він, безумовно, не допустить, щоб помилковий звичай поширився в усього Його народу, і тому звичай, який поширився, безумовно істинний.

У хасидизмі Хабад звичай удостоївся почесного місця, і наші Ребе ставилися до нього зі священним трепетом.

Особливим чином Ребе підкреслює важливість, яку слід надавати звичаям Ізраїлю у сфері виховання: слід заздалегідь виховувати дитину на засадах звичаю, оскільки у звичаї міститься ясне виховне послання дитині, що ставить святе ставлення до звичаїв Ізраїлю на чолі її шкали цінностей[5].

Ставлення до важливості звичаїв не обмежувалося сферою роздумів і настанов, а були випадки, коли великі Ізраїлю жертвували собою, щоб не дати неєвреям зазіхнути на традицію звичаїв народу Ізраїлю; і на Рабинських зборах, що відбулися 5603 року (1842/1843), Ребе Цемах Цедека було заарештовано 21 раз, і він фактично пожертвував собою, щоб запобігти ухваленню урядового законодавства, яке завадило б виконанню й збереженню цих звичаїв[6].

Ставлення до звичаїв Хабаду

Серед самих звичаїв наші Ребе надавали величезного значення звичаям, запровадженим провідниками вчення хасидуту, і висловлювалися, що їх дотримання додає трепету перед Небесами, а в певних аспектах воно навіть важливіше, ніж дотримання загорож самої галахи[7].

Ребе Раяц сказав: «Любавицькі звичаї ґрунтуються не лише на галахі чи на прикрасі заповіді, а й на духовних питаннях, що стосуються душі. Вони ставлять загальний настрій єврея на основу служіння, так що він і його домашні осяяні духом чистоти, який приносять із собою звичаї»[8].

Важливість, якої надавали звичаям хасидів, доходила до самопожертви, оскільки «з цими звичаями євреї зустрінуть нашого праведного Мошіаха»[9].

Ребе (за підтримки свого тестя, Ребе Раяца) зібрав і відредагував звичаї Хабаду та звичаї наших Ребе і надрукував їх як додаток до кунтресів маамарів Ребе Раяца, а також у календарі «Гайом йом». З часом усі звичаї було зібрано в книзі «Сефер га-мінгагім — Мінгагей Хабад».

Ребе записував звичаї поведінки Ребе Раяца, і вони наводяться в «Решимот», у календарі «Гайом йом», у «Сефер га-мінгагім», а також у сіхот і листах Ребе.

Ставлення до звичаїв, що не є звичаями Хабаду

Попри велику святість звичаїв Ізраїлю, у хасидів Хабаду суворо дотримуються лише тих звичаїв, на які є явна традиція від наших Ребе, або того, що заведено в хасидів, і таке інше, і не дотримуються звичаїв інших дворів і громад.

Таке ставлення почерпнуто зі ставлення наших Ребе до цих звичаїв.

Серед іншого, у хасидській традиції розповідається про Ребе Магараша, який категорично відкинув виконання додаткових звичаїв, не прийнятих серед хасидів Хабаду, у зв'язку з освяченням дому[10].

Водночас ми знаходимо, що наші Ребе пояснювали (зокрема з погляду хасидуту) звичаї, не прийняті в Хабаді (наприклад, читання Пісні пісень у переддень Шабату), а Ребе навіть уклав особливий покажчик до книги «Лікутей Тора» про звичаї, не прийняті в Хабаді, які Алтер Ребе пояснив у цій книзі.

Також ми знаходимо, що в рідкісних випадках і з особливих причин наші Ребе та їхні родини все ж дотримувалися цих звичаїв, наприклад співу суботніх змірот під час суботньої трапези.

Також Ребе кілька разів вказував хасидам, що наблизилися з інших кіл, не залишати звичаю своїх батьків і наказував їхнім вихователям і машпіїм не заважати їм чинити так, як вони чинили до того, як наблизилися до Хабаду[11].

Ребе також заохочував євреїв з інших кіл записувати свої звичаї та зберігати їх[12].

Запровадження нових звичаїв

Ребе був рішуче проти запровадження нових звичаїв, які ніколи не були прийняті в громадах Ізраїлю, і навіть висловився: «Слід усіляко утримуватися, особливо в нашому поколінні, від запровадження нових звичаїв — доки для них не знайдеться міцна основа в нашій Торі, Торі життя, а висловлюючись мовою мудреців: кожен, хто додає в цьому, — зменшує любов і важливість прийнятих звичаїв Ізраїлю, які є Торою»[13].

Але водночас Ребе додав нові звичаї, аж до того, що іноді Ребе говорить про звичай, який він сам запровадив, і каже про нього «як заведено останнім часом у народі Ізраїлю» (так, наприклад, щодо тлумачення абревіатури року у зв'язку з Геулою).

Джерела звичаїв

Звичаї поділяються за різними видами джерел, які визначають важливість дотримання звичаїв:

  • Звичаї наших Ребе — звичаї, яких провідники Хабаду дотримувалися публічно й відкрито; більшість із них наведено в записах Ребе Раяца, а меншу частину зібрали хасиди. Звичаї Ребе здебільшого наведено в щоденниках тмімім і в книзі «Маасе мелех».
  • «Сефер га-мінгагім» — звичаї, наведені в «Сефер га-мінгагім» і відредаговані Ребе, або звичаї, пояснені Ребе в його святих сіхот.
Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Види звичаїв

Повсякденні звичаї
  • Написання «Барух Гашем» (скорочено: ב"ה) на початку кожного листа.
  • Особистий розділ
  • Звичаї в ранковому розпорядку, порядку молитви, Кріят Шма перед сном, розпорядку тижня і Шабату.

Події та пам'ятні дати

Книжки й брошури на цю тему

Загальні звичаї

  • Рав Аврагам-Іцхак Шперлінг-Данціг, «Таамей га-мінгагім у-мекорей га-дінім», видавництво «Ешколь» 5721.
  • Рав Єгуда-Давид Айзенштейн, «Оцар дінім у-мінгагім», розташовані в порядку «Шулхан аруху».
  • Рав Йосеф Леві, «Мінгаг Ісраель Тора» (6 частин).
  • Рав Даніель Шпербер, «Мінгагей Ісраель», видавництво «Мосад га-Рав Кук» (8 томів).
  • «Сефер мінгагім» — Тирнау.

Звичаї Хабаду

Звичаї наших Ребе

  • «Маасе мелех» — звичаї Ребе.
  • «Ганагот кодеш», добірка звичаїв поведінки Ребе Рашаба קובץ PDF нісан 5775 (березень–квітень 2015).
  • «Мінгагей га-Ребеїм» — звичаї наших Ребе.
  • «Галіхот Менахем», видавництво «Гейхал Менахем», Єрусалим, тамуз 5783 (червень–липень 2023)

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Як сказано у вірші в книзі Мішлей (розділ 8, вірш 10): «Слухай, сину мій, настанову батька твого і не покидай науки матері твоєї».
  2. ^ Вавилонський Талмуд, трактат «Менахот», аркуш 20б. Цей вислів поширився в розсіяннях Ізраїлю і багаторазово цитувався в літературі Тори; Алтер Ребе згадує цей вислів у написаному ним «Шулхан арусі» в кількох місцях: «Орах хаїм», наприкінці розділу 180; розділ 432, п. 11; розділ 494, п. 16.
  3. ^ Респонси Рашби, ч. 1, 9.
  4. ^ Респонси «Галахот кетанот», 1, 9.
  5. ^ «Лікутей сіхот», т. 1, с. 244. Сіху було опрацьовано на кількох майданчиках, зокрема в листку «Біурей Агада» інституту «Ор га-хасидут», с. 4 קובץ PDF
  6. ^ Подробиці зборів докладно викладено в «Сефер га-толдот» Цемах Цедека, розділ 13.
  7. ^ «Сефер га-сіхот» (Ребе Раяц) 5696 — зима 5700, с. 112.
  8. ^ Уривок сіхи з «Сефер га-сіхот» у перекладі святою мовою, 5702, с. 32.
  9. ^ «Сефер га-маамарім» (Ребе Раяц) 5709, с. 171.
  10. ^ Докладніше див. «Мігдаль оз», с. 215.
  11. ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш», т. 7, с. 348.
  12. ^ Див., наприклад, бесіду Ребе з нинішнім адмором з Гура 5737 року (1976/1977). Ребе заохотив адмора з Гура записати звичаї Гура («Сіах сарфей кодеш» [ інститут «Бе-огалей цадікім»], с. 43).
  13. ^ «Ігрот кодеш», т. 19, с. 212.
  14. ^ Передмова до книжки на сайті «Штурем. нет».
  15. ^ [www.heichal.co.il/products/%D7%9E%D7%AA%D7%A0%D7%94%D7%92_%D7%91%D7%97%D7%A1%D7%99%D7%93%D7%95%D7%AA_%D7%AA%D7%A9%D7%95%D7%91%D7%95%D7%AA_%D7%95%D7%91%D7%99%D7%90%D7%95%D7%A8%D7%99%D7%9D_%D7%91%D7%9E%D7%A0%D7%94%D7%92%D7%99_%D7%97%D7%A1%D7%99%D7%93%D7%95%D7%AA_%D7%97%D7%91%D7%93/5117 Приклад із книжки] на сайті «Гейхал Менахем».

Повідомити про помилку на цій сторінці