Читання Галелю
Галель — група псалмів, які промовляють як хвалу і прославлення під час радості та у свята. Загалом глави Тегілім, що називаються Галелем, — це глави з 113 по 118; цей Галель називається також Єгипетським Галелем[1]. Крім того, існує і Великий Галель, а іноді Галелем називають і «Псукей де-зімра».
Молитву Галель промовляють у свята і в холь га-моед, і заведено промовляти її в продовження ранкової молитви після молитви «Шмоне есре», з додаванням благословення на початку і в кінці.
Його джерело
Згідно з однією думкою мудреців, псалми Галелю походять із пісні Моше Рабейну і синів Ізраїлю на морі після чуда розділення Червоного моря[2]. Згідно з іншою думкою, він походить із часів Єгошуа, під час завоювання Країни в ханаанеїв[3]; згідно з іншою думкою, він походить від Барака і пророчиці Двори[4]. Згідно з цими думками, текст Галелю передував цареві Давиду, але він включив їх до Тегілім, або ж вони промовляли їх у своїй редакції, а цар Давид установив єдиний текст. Однак згідно з іншими думками мудреців, цар Давид першим промовив ці псалми, але їх промовляння як Галелю встановили ті, хто прийшов після нього, — або Хізкіягу, коли він воював проти Санхеріва[5], або Хананья, Мішаель і Азарья[6], або Мордехай і Естер[7], а згідно з думкою мудреців, «пророки серед них установили для Ізраїлю... щоб за кожної біди, яка не прийде на Ізраїль, коли вони будуть визволені, промовляти його за їхнє визволення».
Промовляння Галелю
Ще до встановлення тексту молитви мудрецями глави Галелю промовляли в Храмі під час принесення пасхальної жертви, але без благословення до і після. Згодом на згадку про це його промовляння було встановлено як частину тексту Пасхальної Агади[8].
Коли мудреці встановили текст молитви, вони постановили промовляти Галель у ранковій молитві святкових днів: у перший день свята Песах, у Шавуот, у дні свята Сукот і Шміні Ацерет і у вісім днів Хануки. У ці дні мудреці постановили промовляти повний Галель, не пропускаючи частин глав.
На відміну від звичаю Землі Ізраїлю в епоху танаїв[9], у Вавилоні встановився звичай читати Галель також у Рош ходеш, але пропускати дві половини глав у його середині[10].
Крім того, і в усі дні свята Песах, крім першого, читають Галель із пропусками[11].
У Рош га-Шана і Йом Кіпур Галель не промовляють зовсім, оскільки це дні суду[12], а також не промовляють Галель у Пурим[13].
Обов'язок і благословення
У книгах законовчителів наводиться розлога суперечка про те, чи є промовляння Галелю заповіддю з Тори чи заповіддю мудреців[14].
У вченні хасидизму
Звичаї Хабаду
Заведено, що й окрема людина промовляє благословення — на Галель — на початку і в кінці, також і в дні, коли Галель не промовляють повністю.
Текст, який промовляють: «Єгалелуха Г"Е [Гашем Елокейну] коль маасеха», з пропуском слова «аль».
Усі тфілін накладають до Мусафу, а уроки вчать після закінчення всієї молитви.
— «Гайом йом», 1 тевета
Зовнішні посилання
- Промовляння Галелю перед молитвою, збірник приміток «Ле-апша ла» «Томхей Тмімім Любавич» Квінс, випуск 26, 20 ава 5782 (17 серпня 2022), сторінка 76
| Свято Песах | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Вихід з Єгипту | Єгипет • Вихід з Єгипту • Десять кар • Пасхальна жертва • Розсічення Червоного моря • Відлік Омеру | ||||||
| Дні свята Песах | Місяць нісан • Шабат га-Гадоль • Переддень Песаху • Ніч седеру • Сьомий день Песаху • Останній день Песаху • Шабат Ісру хаг Песах • Другий Песах | ||||||
| Хамец і маца |
| ||||||
| Ніч седеру | Зразок седеру • Звичаї ночі седеру • Знаки седеру • Розповідь про вихід з Єгипту • Чотири запитання • Чотири сини • П'ятий син • Агада • Споживання маци • Марор • Чотири келихи • Возлежання • Келих Еліягу • Афікоман • Наступного року — в Єрусалимі • Громадський седер • Відвідини Ребе громадських седерів | ||||||
| Молитви і звичаї | Маот хітім • Піст первістків • Порядок пасхальної жертви • Галель • Молитва про росу • Трапеза Мошіаха • «Здорового і радісного літа» • Кінус Тора | ||||||
| Нігуни свята | Нігун «Ех ти, земляк» • Нігун «Ве-гі ше-амда» • Нігун «Мі-Міцраїм геальтану» • «У-мелех гібор лярів рівам» • Нігун «Аль ахат кама ве-хама» • Нігун «Таль яасіс» | ||||||
| Брошури і книжки до свята | Пасхальна Агада з «Лікутей теамім у-мінгагім» • Агада «Сод кдошім» • Знаки пасхального седеру — THE SEDER | ||||||
Примітки
- ^ Брахот 56а і Раші там.
- ^ Думка рабі Ельазара, Псахім 117а.
- ^ Думка рабі Єгуди, Псахім там само.
- ^ Думка рабі Ельазара га-Модаї, Псахім там само.
- ^ Думка рабі Ельазара бен Азарьї, Псахім там само.
- ^ Рабі Аківа, Псахім там само.
- ^ Рабі Йосі га-Гліли.
- ^ Але над ним не промовляють благословення, оскільки його промовляють не поспіль, а частину — перед трапезою як частину «Магід», а частину — наприкінці ночі седеру.
- ^ Як випливає з формулювання Тосефти в трактаті Сука (3, 2), Єрусалимського Талмуду, трактат Сука, розділ 4, галаха 5, трактату Софрім, розділ 20, галаха 9, та ін.
- ^ У трактаті Таанит (28б) розповідається, що Рав прибув до Вавилону і побачив, що там читають Галель у Рош ходеш, і хотів їх зупинити, оскільки немає обов'язку промовляти Галель цього дня, але коли побачив, як вони пропускають уривки з нього, вирішив їх не зупиняти.
- ^ У трактаті Арахін (10а) написано, що причина в тому, що це одне довге свято, у яке приносять одну й ту саму жертву, і тому в інші дні не промовляють окремий Галель; а в мідраші наводиться ще одна причина: оскільки у Швії шель Песах єгиптяни загинули в Червоному морі, тому не слід радіти, відповідно до сказаного: «Творіння рук Моїх тонуть у морі, а ви співаєте пісню?».
- ^ У трактаті Арахін (10б).
- ^ Цьому дано кілька пояснень: 1. оскільки чудо сталося не в Землі Ізраїлю; 2. визволення не було повним — «ми все ще раби Ахашвероша»; 3. читання Мегілат Естер (Сувою Естер) слугує заміною промовляння Галелю.
- ^ Загалом існують чотири думки: 1. згідно з Рамбамом, увесь Галель — від мудреців; 2. згідно з книгою «Галахот гдолот» і рабі Даніелем Вавилонянином, увесь Галель — з Тори; 3. згідно з Рамбаном, Галель у свята — з Тори, а Галель у Хануку — від мудреців («Сефер га-міцвот», корінь 1); 4. згідно з Хатам Софером, Галель у свята — від мудреців, а Галель у Хануку — з Тори (у респонсах, Йоре деа, розділ 233).