Перейти до вмісту

15 швата

Матеріал з Хабадпедії

<< >> Місяць шват

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Тішрей · Хешван · Кислев · Тевет · Шват · Адар
Нісан · Іяр · Сіван · Тамуз · Менахем-Ав · Елул

15 швата — п'ятнадцятий день п'ятого місяця[2] в єврейському календарі та Новий рік дерев[1]. Ця дата припадає на текуфу тевета.

Звичаї

Ребе на фарбрейнгені 15 швата 5742 (8 лютого 1982)

У 5747 році (1986/1987) Ребе закликав проводити 15 швата зібрання для зміцнення і примноження в Торі, у молитві і особливо — для зміцнення в слідуванні шляхами винуватця гілули 10 швата — Ребе Раяца[3]. Ребе вказав на звичай їсти цього дня ріжки (крім семи видів), які мають особливий зв'язок із чудесами, «як в оповіді Гемари про рабі Ханіну бен Досу, якому вистачало кава ріжків від переддня Шабату до переддня Шабату, і далі розповідається про багато-багато чудес, що сталися з ним, бо він був „звиклий до чудес“»[4].

На загальному єхідуті, що відбувся 13 швата 5747 року (12 лютого 1987), Ребе сказав, що звичай Ізраїлю — їсти 15 швата смачні плоди і промовляти бодай над одним плодом благословення «Шегехеяну»[5], а в останній на цей момент сіхі, яку ми чули від Ребе напередодні 15 швата, Ребе згадав звичай їсти плоди загалом і плоди Землі Ізраїлю особливо[6].

Є ті, в кого заведено промовляти 15 швата уривки з ТАНАХу та з книги «Зогар». Ребе пише про це: «Я не бачив, щоб у наших країнах так чинили»[7].

Ребе відкидає звичай саджати дерева 15 швата і пише, що «це справа цілком світська», і не слід змішувати її зі звичаями «Шулхан аруха». Ребе навіть вказує на Гемару[8], яка каже, що безплідні дерева не належать до заселення Землі Ізраїлю[9].

Не промовляють Таханун 15 швата, а також 14 швата в молитві мінха не промовляють Таханун[10].

У хедерах і талмуд-торах у Росії було заведено скорочувати розклад занять або скасовувати їх 15 швата заради проведення фарбрейнгену[11].

Назва дати

Є ті, хто з різних причин уникає казати «Ту бі-Шват»[12]. У сіхот і листах Ребе поширений вислів — «Хаміша асар бі-Шват», але є кілька згадок цього дня як «Ту бі-Шват» або навіть «Tu bishevat»[13].

Духовний сенс Нового року дерев

У багатьох місцях[14] Ребе пояснює духовний зміст Нового року дерев стосовно служіння Всевишньому на підставі слів вірша «Бо людина — дерево польове»[15]:

  • Догляд за ніжним саджанцем має значний вплив на все майбутнє дерева; так само і вкладення у виховання в ранньому віці впливає набагато більше, ніж у старшому віці[16].
  • Дерево загалом поділяється на три частини: а) корінь — прихований від очей, але від нього залежить основна життєва сила дерева, і він вказує на віру; б) тіло дерева — переважна частина дерева, вказує на виконання Тори і заповідей людиною; в) плоди — мета і довершеність, заради якої[17] створено дерево, і вони вказують на вплив людини на своє оточення і залучення багатьох до заслуг[18].
  • Головна відповідальність за вирощування дерева лежить на садівникові, який вказує на людей, яким доручено виховання молоді, — батьків і вихователів[19].
  • Щоб дерево росло як слід, треба видаляти від нього шкідливі бур'яни, що вказують на численних і негідних товаришів, і забезпечувати його живою водою — що вказує на Тору: немає води, крім Тори[20].
  • На відміну від пшениці, овочів і бобових, які призначені для насичення людини і вказують на необхідне служіння, плоди існують лише заради насолоди і втіхи і вказують на служіння Всевишньому з насолоди, яке є більш піднесеним служінням, і навіть саме видовище дерев, що приносять плоди, дає насолоду[21].

Події в єврейській історії

Дні Хабаду

Події

У присутності Ребе

Протягом років, коли 15 швата припадало на Шабат, Ребе проводив фарбрейнген на честь цієї дати; фарбрейнгени відбувалися в роки: 5716, 5720, 5722, 5723, 5726, 5736, 5740, 5743, 5746, 5747, 5749, 5750.

Уперше фарбрейнген 15 швата, що припало на будній день, було проведено в 5731 році (1970/1971) (між мінхою і маарівом), і стала відома історія про тодішні небесні справи.

Після цього фарбрейнгени відбувалися в таких випадках: вихід 15 швата 5732 (31 січня 1972); вихід 15 швата 5734 (7 лютого 1974); вихід 15 швата 5735 (27 січня 1975); вихід 15 швата 5737 (3 лютого 1977); вихід 15 швата 5738 (23 січня 1978); ніч 15 швата 5739 (12 лютого 1979); ніч 15 швата 5741 (20 січня 1981); ніч 15 швата 5742 (8 лютого 1982); ніч 15 швата 5744 (19 січня 1984); ніч 15 швата 5745 (6 лютого 1985); ніч 15 швата 5748 (3 лютого 1988) (а в наступні роки, у період, коли фарбрейнгени в будні дні вже не проводилися, Ребе виголошував сіхот: у неділю 16 швата 5749 (22 січня 1989); у неділю 14 швата 5752 (19 січня 1992) перед роздаванням доларів; у ніч на 15 швата 5752 (20 січня 1992) (у Малому залі); на виході 15 швата 5752 (20 січня 1992)).

На честь 15 швата Ребе випустив відредаговані маамарім: маамар «Арбаа рашей шаним» 15 швата 5731 (10 лютого 1971) — «Кунтрес 15 швата» 5751; маамар «Ба-ходеш га-шліші» 15 швата 5734 (7 лютого 1974) (що вийшов друком у кунтресі 22 швата 5750 (17 лютого 1990)); маамар «Інені мамтір» 15 швата 5737 (3 лютого 1977) (що вийшов друком свого часу); маамар «Баті ле-гані» 15 швата 5738 (23 січня 1978) (що вийшов друком у кунтресі 22 швата 5749 (28 січня 1989))

Крім того, у 5734 році (1973/1974) Ребе відвідав «Махон Хана» після фарбрейнгену; а 15 швата 5751 року (30 січня 1991) Ребе роздав купюру в п'ять доларів кожному з тих, хто пройшов перед ним після виголошення сіхи.

Зовнішні посилання

Відео


Вислів дня — 15 швата — з календаря «Гайом йом»

Не промовляють Таханун.
Коли взялися друкувати другу частину «Тора ор», хасидам уже стало відомо, що існують примітки та роз'яснення Цемах Цедека до маамарів. І вони впрошували Цемах Цедека надрукувати їх разом із маамарами, але Цемах Цедек відмовлявся. І наснився йому сон, що його дід, Алтер Ребе, прийшов провідати його і просить надрукувати їх; проте він приховав це, доки троє з його синів теж не побачили цей сон і не розповіли батькові, і тоді він погодився надрукувати також свої примітки та роз'яснення до другої частини, і її назвали «Лікутей Тора».

Примітки

  1. ^ За думкою Бейт Гілеля, і так постановлено в галахі
  2. ^ за лічбою місяців від місяця тішрей і одинадцятий місяць за лічбою місяців від місяця нісан.
  3. ^ «Шалшелет га-яхас», с. (32)
  4. ^ Вавилонський Талмуд, Таанит 24, кінець сторінки б. «Сефер га-сіхот» 5751, частина 1, с. 300
  5. ^ Звичай Ізраїлю їсти смачні фрукти в Ту бі-Шват קישור לאתר חב"ד אינפו קובץ וידאו
  6. ^ «Двар малхут» Шабату тижневої глави «Бешалах» 5752.
  7. ^ «Лікутей сіхот», том 31, с. 235
  8. ^ Тамід, 29б
  9. ^ Посадка дерев 15 швата: яка думка Ребе.
  10. ^ «Гайом йом», 14 і 15 швата.
  11. ^ Сіха в ніч на 15 швата 5742 року (8 лютого 1982) (сіха 1, хвилина 8:29 відеозапису. Збірник «Діврей Мошіах» на Шабат тижневої глави «Їтро» 5786, с. 5). (У серії «Торат Менахем — Гітваадуйот» ці слова наведено стисло, див. зауваження рава Ісраеля Грановтера, збірник «Гаарот у-веурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта» випуск 274 на Шабат тижневої глави «Мішпатім» 5786, с. 20).
  12. ^ Серед хасидів заведено за усним переказом, що Ребе виправляв тих, хто так казав, але достовірний переказ стосується 15 менахем-ава: коли рав Шломо-Залман Левківкер увійшов до Ребе на єхідут перед своїм днем народження і сказав, що день народження буде «Ту бе-Ав», Ребе знову і знову питав його, коли день народження, доки той не виправився і не сказав: «Хаміша асар бе-Менахем-Ав», і, за його словами, він не знає, чи виправив його Ребе тому, що він не сказав «хаміша асар», чи тому, що не сказав «Менахем-Ав».
  13. ^ У листі англійською, який Ребе надіслав р. Залману Яффе, що жив у Манчестері в Англії, у даті написано: «Tu bishevat». Невже Ребе не використовував вислову «Ту бі-Шват»? • Ексклюзив на сайті «Хабад он-лайн».
  14. ^ Нижче вказано часткові посилання на джерела; багато з ідей трапляються і в інших цитатах, не вказаних тут.
  15. ^ Дварім 20:19.
  16. ^ З листа від 4 швата 5725 (7 січня 1965).
  17. ^ Його час — узимку. 15 швата 5741 (20 січня 1981)
  18. ^ З листа від 27 швата 5704 (21 лютого 1944).
  19. ^ З листа від 11 швата 5725 (14 січня 1965).
  20. ^ З листа від переддня 15 швата 5728 (14 лютого 1968).
  21. ^ «Лікутей сіхот», т. 3, 15 швата. І там: служіння Всевишньому з насолоди є необхідним служінням — як тому, що якщо не використовувати силу насолоди, закладену в душі, для служіння Всевишньому, вона буде використана для інших справ, так і тому, що не личить, щоб частина сил душі не була підпорядкована служінню Всевишньому. Крім того, служіння Всевишньому з насолоди додає краси у виконанні заповідей — із запалом і бажанням.

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці