Перейти до вмісту

Піст Естер

Матеріал з Хабадпедії
Хасиди виконують звичай «півшекеля» в піст Естер у 770 монетами, якими користувався Ребе

Піст Естер — день посту, що дотримується 13 адара, напередодні Пурима, на згадку про піст, який тримали євреї в Шушані у зв'язку з виходом на війну, щоб помститися своїм ворогам 14 адара. У роки, коли піст припадає на Шабат, піст переносять на раніший день — четвер, 11 адара. Цей піст не встановлений постановою мудреців і не згадується в Талмуді, а є звичаєм Ізраїлю, і тому заведено полегшувати закони цього посту порівняно з іншими постами.

Причина посту

Перше джерело звичаю постити в цей день — Мідраш Танхума, і воно наводиться також у Рамбама: «А 13 адара — на згадку про піст, який постили за днів Амана, як сказано: „про пости і про голосіння їхні“»[1], тобто цей піст не такий, як усі пости, мета яких — скорботи з приводу сумної події, що сталася того дня, а є пам'яттю і знаком посту, який тримали сини Ізраїлю під час указу Амана, коли вони вийшли на війну зі своїми ненависниками 13 адара.

Ребе наводить, що піст називається саме на ім'я Естер (а не просто «піст Пурима»), оскільки в перший рік сини Ізраїлю не могли постити, бо перебували в розпалі війни, і єдиною людиною, для якої піст не був небезпечним, була Естер, яка перебувала в палаці царя, і тому лише вона могла постити того дня[2].

Звичаї посту Естер

Хворий (навіть якщо немає небезпеки)[3], вагітна і годувальниця[4], а також породілля впродовж усіх 30 днів[5] — звільнені від посту[6].

Той, хто не спав, може їсти, доки не зійде зоря[7]. Той, хто лягає спати й має намір устати рано, щоб поїсти чи попити, нехай явно обумовить перед сном, що зможе поїсти чи попити. А якщо він звик пити, коли встає, йому не потрібно робити застереження щодо пиття[8].

Громада каже «Анейну» лише в Мінху. Шаліах ціббур каже (під час повторення молитви хазаном) «Анейну» окремим благословенням між благословенням «Гоель Ісраель» і благословенням «Рефаейну», «якщо в синагозі є хоча б троє тих, хто постить»[9]. А якщо ні, каже його в «Шомеа тфіла»[10].

Їх кажуть[11] стоячи[12], особливо: «Ашамну», «13 атрибутів», «Шма колейну», а також «Авіну малкейну». Наш звичай — казати їх після промовляння Таханун, «Ве-гу рахум» і «Шомер Ісраель»[13], у такому порядку[14]:

«Каве ківіну» / «Ке-рахем» / «Елокейну ве-Елокей авотейну, Адам бе-кум» / «Е-ль мелех»[15], «Ва-яавор» / «Кі амха» / «Ке-рахем» / «Елокейну ве-Елокей авотейну, Ата га-Е-ль» / «Е-ль мелех», «Ва-яавор» / «Бі-мтей міспар»[16] / «Е-ль мелех», «Ва-яавор» / «Зхор рахамеха»[17] / «Зхор лану брит авот» / «Зхор лану брит рішонім» / «Шма колейну»[18] / («Іршану у-фашану»)[19] / «Мешіах цідкеха» / «Е-ль рахум шмеха»[20] / «Анейну Гашем анейну»[21] / «Мі ше-ана ле-Аврагам» / «Рахмана де-ані»[22] / довге «Авіну малкейну»[23], і в ньому: «Барех алейну шана това»; «Зохрейну ле-...» [а не «Зохрейну бе-сефер»[24]] / «Ва-анахну ло нейда» / Хаці кадиш.

Читання Тори

Читають «Ва-єхаль» у Шахаріт і в Мінху, навіть якщо є лише троє тих, хто постить[25].

Того, хто не постить, не викликають до Тори[26]. А якщо його викликали в Шахаріт — нехай підіймається[27].

Вірші «Відвернися від палючого гніву Твого...», «Г-сподь, Г-сподь, Б-г милосердний... і очищає», «І прости нашу провину» — громада промовляє вголос, і лише після того, як закінчили, їх промовляє той, хто читає Тору[28]. Ребе, коли підіймався до Тори, починав промовляти їх разом із громадою[29].

Під час читання вірша «Ва-ікра бе-шем Гашем»[30] слід зробити невелику паузу між «бе-шем» і «Гашем», бо у вірші під словом «бе-шем» стоїть розділовий знак кантиляції — «тіпха».

Півшекеля

Дають «півшекеля» на цдаку [і особливо синагозі та бейт мідрашу, які подібні до Мішкану і Храму[31]] у день посту[32] перед Мінхою[33], на згадку про півшекеля, що має зв'язок із чудом Пурима: «попередили їхні шекелі його шекелі»[34].

Кожен дає три[35] монети «половинної» вартості від грошової одиниці, прийнятої в цьому місці й у цей час[36], і цей звичай поширюється на весь Ізраїль, принаймні — на кожного від двадцяти років і старше або починаючи з 13 років. І як добре і як приємно — привчати також маленьких дітей давати три півшекеля зі своїх грошей [і «широко відомий звичай давати також за всіх домочадців»[37]], причому так, щоб батьки допомагали їм, щоб вони могли дати це щедро і щоб у них ще залишалося досить грошей на їхні потреби, так щоб у них ні в чому не було нестачі[38].

Мінха

Молитва — «у пізній час»[39]. «Ва-єдабер» і «Кторет», «Ашрей», Хаці кадиш, читання «Ва-єхаль», як у Шахаріт, для трьох викликаних, причому третій — мафтір, і після нього не кажуть Хаці кадиш. Читають гафтару «Дірешу Гашем бе-гімацо», а потім промовляють три благословення до «Маген Давид». «Єгалелу», Хаці кадиш[40].

Той, хто не постить і був викликаний до Тори, і йому незручно повідомити про це через осквернення Імені Всевишнього, — нехай підіймається[41].

Також той, хто молиться наодинці, каже «Анейну» в «Шомеа тфіла», без заключної формули, і закінчує «Кі Ата шомеа», а якщо забув (і вже промовив Ім'я Всевишнього наприкінці благословення), каже його без заключної формули після «Елокай, нецор» перед останнім «Їг'ю ле-рацон», а шаліах ціббур каже його, як у Шахаріт, між «Гоель Ісраель» і «Рефаейну». Ті, у кого заведено нешіат капаїм щодня, здійснюють нешіат капаїм у цій молитві[42], а коли не здійснюють нешіат капаїм, шаліах ціббур промовляє Благословення когенів.

Якщо піст перенесено, кажуть Таханун і «Авіну малкейну»[43].

Ребе заново запровадив давній звичай (джерело якого — у Мішні) казати «слова напучення» після Мінхи громадського посту: «Варто привернути увагу до згаданого звичаю, щоб у місцях, де можна цього досягти, після Мінхи казали (хоча б кілька слів) „слова напучення“ або псалом Тегілім, що відповідає цим питанням, а в місцях, де через тірха де-ціббура [або через відрив від роботи тощо] неможливо цього досягти, — принаймні нехай розмірковують у думках над темою „слів напучення“; і оскільки „Милосердний бажає серця“ — і особливо в питаннях, пов'язаних із тшувою, адже „головне в тшуві — у серці“, — то „добру думку Святий, благословенний Він, приєднує до дії“»[44].

У хасидуті

Ребе кілька разів підкреслює гідність посту Естер, який не був установлений унаслідок сумної події, і тому те, що він є «днем благовоління Всевишнього»[45], має більшу силу, ніж в інші пости. Тому Ребе робить висновок[46], що навіть під час Геули, коли всі пости буде скасовано, цей піст залишиться і дотримуватиметься, оскільки це піднесений день благовоління, і відповідно немає причини для його скасування, а навпаки. Водночас цей день буде також днем радості, і більше того — обернення на радість підкреслене в ньому особливо, адже він — підготовка до свята Пурим, уся суть якого — «і сталося навпаки»[47].

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Закони постів, розділ 5, закон 5
  2. ^ «Торат Менахем», т. 59, с. 405–409, і див. «Ігрот кодеш», т. 26, с. 348-349
  3. ^ Рама, розділ 686, п. 1. А також той, хто сильно страждає від болю в очах (там само), і знесилені старі («Каф га-хаїм» 550, сеїф катан 6).
  4. ^ Рама там само. Тобто вагітна — після 40 днів або якщо відчуває надмірну слабкість, а годувальниця — та, що фактично годує (див. «Нітей Гавріель» — Бейн га-мецарім, розд. 5, і вказане там).
  5. ^ Її закон — як у хворого («Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 330, п. 5), «Нітей Гавріель» там само.
  6. ^ Щодо нареченого й нареченої в сім днів бенкету в цей піст обговорювали законовчителі, і багато хто полегшує. Див. «Мішна брура», розділ 686, у «Шаар га-ціюн», сеїф катан 16, «Каф га-хаїм» 549, сеїф катан 10, і 686, сеїф катан 16 і сеїф катан 28, «Кіцур Шулхан арух», розділ 141, п. 2, респонси «Єхаве даат», ч. 2, розділ 78, і «Нітей Гавріель» — Шлюб, ч. 2, розд. 25, п. 3-4, і вказане там. І тим паче за нинішнього календарного поєднання, звісно.
  7. ^ У сідурі Алтер Ребе, «Порядок лічби Омеру», написано, що піст починається зі світанку. І див. «Ігерет га-тшува», розд. 3, «Лікутей сіхот», т. 22, с. 313, і «Гіткашрут», випуск 101, с. 17. «Сіхот кодеш» 5752, ч. 2, с. 494, біля виноски 12.
  8. ^ «Шулхан арух», розділ 564, і коментатори. В «Ігрот кодеш», т. 3, с. 75, сказано, що навіть на думку тих, хто взагалі забороняє це на підставі Зогару, за всіма думками це дозволено, якщо він робить це заради лікування, для зосередження думки в молитві тощо.
  9. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 45, і вказане там на «Псакей дінім» Ребе Цемах Цедека, «Орах хаїм», розділ 566, і на його респонси, «Шаар га-мілуїм», розділ 8, див. там. І навіть в «Ігрот кодеш», т. 16, с. 313, і в примітках Ребе до календаря «Колель Хабад» 5716 року (1955/1956) (наведено в цьому календарі на сьогоднішній день) Ребе цитує лише «трьох тих, хто постить», узагалі без згадки «сімох, які їли» (і див. «Гіткашрут», випуск 33, с. 18).
  10. ^ «Мішна брура», розділ 566, сеїф катан 13.
  11. ^ Сідур «Тегілат Гашем», с. 359. А у виданні «Кегот» Святої Землі кінця 5762 року (2001/2002) — с. 394.
  12. ^ Наводиться з кн. «Кіцур Шла».
  13. ^ Так завжди чинили в міньяні Ребе в громадський піст, що припадав на понеділок або четвер (і це не схоже на порядок сліхот Посту Гдальї, бо там «Шомер Ісраель» включено до тексту «Сліхот»).
  14. ^ Згідно з календарем «Колель Хабад», «Сефер га-мінгагім», с. 53, і «Лікут теамім у-мекорот» Ребе наприкінці «Сліхот — мінгаг Хабад». Коли Ребе молився з громадою (наприклад, коли він був шаліах ціббуром у роки жалоби 5725 і 5748), він не казав «Ашамну», оскільки вже промовив його в порядку молитви, але в 5726 році (1965/1966) він вийшов до громади лише для промовляння «Сліхот», і тоді сказав «Ашамну», бо в нього це не входило в порядок молитви («Оцар», с. 250).
  15. ^ У записах молитви Ребе можна чітко почути «кемо ше-годата», як надруковано в старих сідурах «Тегілат Гашем», а не «ке-годата», як надруковано всюди в «Махзор га-шалем» і в «Сліхот — мінгаг Хабад». І див. «Луах га-шавуа» у випуску 649, примітка 12.
  16. ^ Піют типу «пізмон». За відеозаписами посту Естер 5748 ясно, що Ребе повторював усю першу строфу також між кожною строфою.
  17. ^ Сідур «Тегілат Гашем», с. 347. У виданні «Кегот» Святої Землі кінця 5762 року (2001/2002) — с. 406. І слід казати «Покдейну бі-йшуатеха», без літери «вав», як у вірші, і так надруковано в «Сліхот — мінгаг Хабад».
  18. ^ Відкривають арон кодеш і промовляють вірш за віршем, хазан і громада, до вірша «Аль таазвейну», не включаючи його, а після «Ата таане, Гашем Елокейну» закривають арон кодеш.
  19. ^ Пропускають «Елокейну ве-Елокей авотейну... Ашамну... Сарну...», оскільки це вже сказали в тексті молитви. Дехто каже, що Ребе пропускав також «Іршану у-фашану». Примітка: у Сліхот 10 тевета 5725 (15 грудня 1964) на записі чути, як Ребе каже «Іршану».
  20. ^ Ребе, коли був шаліах ціббуром, казав «Лемаан амітах... брітах» і т. д. до кінця, як в огласовці, надрукованій у сідурі в «Гошана» на перший день.
  21. ^ «Рах лірцот» — в «Ігрот кодеш», т. 2, с. 163, робиться висновок, що головне — огласовувати «לִרְצות», і слід з'ясувати, як чинить Ребе як шаліах ціббур.
  22. ^ У міньяні Ребе завжди було заведено співати цю молитву на завершення Сліхот («Сефер га-нігуним», нігун 247).
  23. ^ У міньяні Ребе завжди було заведено співати: «Авіну малкейну, ейн лану мелех ела Ата» («Сефер га-нігуним», нігун 6). У нас не заведено казати частину «Авіну малкейну» вірш за віршем — громада і хазан, а кажуть його цілком разом від початку до кінця («Оцар», елул — тішрей, с. 102). У сідурах «Тора ор» і «Тегілат Гашем», а починаючи з 5749 року (1988/1989) і в «Махзор га-шалем», надруковано: זְכוּיות, і це згідно з «Луах га-тікун» до сідура «Тора ор» (Н.-Й., 5701) — «Оцар», там само, с. 101.
  24. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 45.
  25. ^ «Сефер га-мінгагім», там само.
  26. ^ «Шулхан арух», розділ 566, п. 6, від імені «є думка», і наведено як практичне рішення в респонсах «Цемах Цедек» («Шаар га-мілуїм», ч. 1, розділ 10, а у виданні 5754 року (1993/1994) — «Орах хаїм», розділ 110). У «Мішна брура», сеїф катан 20, наводиться із сідура «Дерех га-хаїм», що те саме стосується того, хто не має наміру завершити піст, але є ті, хто полегшує в цьому («Шаарей Ефраїм», брама 1, п. 9 — лише в разі великої потреби, а в респонсах «Шоель у-мешів», другому виданні, ч. 2, розділ 58, і респонсах «Апраксасья де-анія», розділ 77, полегшують узагалі, і, вочевидь, так випливає і зі згаданих респонсів «Цемах Цедек», які наводять для приєднання також «сімох, які їли менше встановленої міри», адже йдеться про те, що потім вони їстимуть як звичайно).
  27. ^ Календар Колель Хабад.
  28. ^ «Шаарей Ефраїм», брама 8, п. 107
  29. ^ І закінчує разом із хазаном, «Гіткашрут», випуск 40, кінець с. 18. І не так, як написано в «Шаарей Ефраїм» там, де сказано: тільки разом із хазаном.
  30. ^ Календар «Колель Хабад», Піст Гдальї. У «Маген Аврагамі» (568, сеїф катан 5, від імені «Абудрагама») це написано про промовляння в молитві. А те, що в календарі це написано лише у зв'язку з читанням Тори, можна пояснити тим, що там зобов'язані читати саме згідно зі знаками кантиляції («Лікутей сіхот», т. 16, с. 572. А їхній сенс — що Всевишній проголосив, згідно з тлумаченням Рашбама та ібн Езри, і так витлумачив Реем думку Раші), але в молитві можна витлумачити, що проголосив Моше (згідно з тлумаченням Абарбанеля, і так витлумачили «Гур Ар'є» і «Диврей Давид» думку Раші. Також у тлумаченнях мудреців є місце для обох думок, див. «Тора шлема» там само, пункти 48-55). Згідно з прийнятим, і так чинив Ребе, коли кажуть «Е-ль мелех», роблять паузу між цими словами (оскільки тоді цитують сам вірш), чого немає, коли кажуть «Е-ль ерех апаїм». І ще слід вивчити.
  31. ^ Із сіхот Шабату глави Шкалім 5724 (1963/1964) і 5742 років (1981/1982). Однак цим, не дай Б-г, не заперечується роздавання цієї цдаки бідним у прямому сенсі, див. «Сефер га-сіхот» 5750, с. 303 («Лікутей сіхот», частина 1, с. 182, і «Сефер га-сіхот» 5751, ч. 1, с. 320) — «Оцар», с. 253. А коли габаї ставлять тацю, бажано ясно вказати на ній, на яку мету дають.
  32. ^ «Сефер га-мінгагім» — звичаї Пурима. І з цього вислову видно, що йдеться не лише про те, щоб дати заздалегідь, перед Пуримом, а що це має смисловий зв'язок із постом, як написано в джерелі цих слів («Магаріл», с. 421, наведено в «Даркей Моше», розділ 694). А в «Каф га-хаїм» там само, сеїф катан 25, пояснюється: «щоб цдака була разом із постом для спокути». І він підсумовує, що з цієї причини слід давати її тоді ж, навіть коли Пурим припадає на вихід Шабату. І так написано в календарі «Колель Хабад». І, вочевидь, відповідно до цього слід давати її тоді ж і в Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений, як сказано в календарі «Ец хаїм», а не як написано в календарі «Колель Хабад» — давати її там у Мінху Пурима прузім. І ще слід вивчити.
  33. ^ Календар «Колель Хабад», згідно з Рамою, 694, п. 1, за Магарілом.
  34. ^ «Сефер га-сіхот» 5750, ч. 1, с. 299.
  35. ^ За часів Храму давали одну половину (і такий звичай Віленського гаона, «Каф га-хаїм», сеіф катан 23), а Рама написав, на підставі «Мордехая», давати три, оскільки в главі «Шкалім» тричі написано «трума» [у джерелі: тричі «мехаціт»]. Але немає джерела (і немає підстав) давати більше за це число (і тим паче тричі по три).
  36. ^ Рама, розділ 694, сеіф 1 (і звідси ясно, що сьогодні немає сенсу «прикрашати заповідь», даючи доларові монети. І також за іншими думками — оскільки в них немає срібла, див. «Псакей тшувот» тут, примітки 21–25). Її сенс: одночасне давання суми, однакової для всіх, тобто служення, що перевищує рамки людини, — «Гітваадуйот» 5750, частина 2, с. 311. І з причин цього: 1) у Рами, «Орах хаїм», початок розділу 694, — відповідно до трьох разів, коли написано «трума» в главі «Шкалім». 2) Натяк на три дні, у які постилися в дні Естер, як наводиться в книгах («Мате Моше», розділ 756, «Елія раба», розділ 566, сеіф катан 2), що в день посту слід віддати на цдаку вартість трапез, щоб те, що людина не їсть і не п'є цього дня, справді піднеслося до святості в повному сенсі, — «Шаарей га-моадім», адар, с. 145. 3) Про «тричастинну Тору для тричастинного народу» — натяк на дарування Тори в Пурим: «виконали те, що вже прийняли», — «Гітваадуйот» 5751, частина 2, с. 332.
  37. ^ «Маген Аврагам» 694, сеіф катан 3, з посиланням на «Гагаот маймонійот»; «Каф га-хаїм» там само, сеіф катан 27; «Даркей хаїм ве-шалом», розділ 843; сіха посту Естер 5749 — «Оцар», с. 253. — І, судячи з усього, коли вони дають самі, батькові не треба давати за них.
  38. ^ «Сіхот кодеш» 5752, ч. 2, с. 787. А в «Сефер га-мінгагім» там само — що Адмор дає півшекеля також за ребецн і маленьких синів і доньок, кінець цитати. І як ми вчили (Шкалім, розд. 1, мішна 5): «Якщо вони дали шекель — приймають від них». До речі, з вислову «півшекеля» (а це вислів самого Ребе) доводиться, що не треба остерігатися і казати «на згадку про півшекеля». (І не як загальноприйнятий звичай, за якого остерігаються в цьому, і так у календарі «Колель Хабад», згідно з трактатом «Софрім», розд. 21, закон 4, Сідуром рава Амрама Гаона, респонсами «Гаоней мізрах у-маарав», розділ 40, респонсами Магаршама, ч. 2, розділ 74, та іншими. І див. у «Псакей тшувот» там само, примітка 27). А причину пояснено в «Сіхот кодеш» 5726, с. 219: оскільки доводиться з Гемари, Бава батра, 9а, і тлумачення Раші й Тосафот там, а також із висновку з вірша «бо чесно вони чинять», сказаного про півшекеля, для питань цдаки — що й суть самого півшекеля є цдака, див. там. І див. також «Лікутей сіхот», т. 21, с. 469. «Сефер га-сіхот» 5749, ч. 1, с. 287.
  39. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 48, і в примітці — згідно з Гемарою (Таанит, 26б, наприкінці; наведено як галаху в «Шулхан арусі» Алтер Ребе, розділ 129, п. 1), що в пости, «у які немає Неїли», заведено молитися Мінху лише «близько до заходу сонця».
  40. ^ За відеозаписами видно, що (також) коли Ребе був шаліах ціббуром, він починав Хаці кадиш у Мінху громадського посту одразу після закінчення благословень гафтари (щоб уникнути перерви, на зразок нашого звичаю в Мінху Шабату), і під час його промовляння казали «Єгалелу» і повертали сувій Тори до арон кодешу.
  41. ^ Календар Колель Хабад, Піст Гдальї, за «Мішна брура», розділ 566, кінець сеіф катан 21, і шут «Мінхат Ельазар», частина 2, розділ 74.
  42. ^ Календар «Колель Хабад» — у Піст Гдальї, 10 тевета тощо, а в цей піст це пропущено. І, вочевидь, ті, у кого так заведено, мають принаймні суворо стежити, як сефарди, щоб не здійснювати нешіат капаїм інакше, ніж упродовж пів години перед заходом сонця («Каф га-хаїм» там само, сеїф катан 7, згідно з «Бахом». І див. «Ялкут Йосеф», ч. 5, с. 550, і вказане там, і «Нітей Гавріель», закони Бейн га-мецарім, розд. 13, п. 6, і вказане там).
  43. ^ Календар «Колель Хабад» (оскільки це не переддень Пурима).
  44. ^ «Лікутей сіхот», т. 20, с. 352, і вказане там.
  45. ^ Як і в інші пости, які називаються «днем благовоління Г-сподові», див. Єшаягу, 58:5. «Ігерет га-тшува» — розділ 2.
  46. ^ «Гітваадуйот» 5746, ч. 2, с. 695.
  47. ^ «Гітваадуйот» 5746, ч. 2, с. 695, і див. у сіхі посту Естер 5748 у заголовку, та ін.

Повідомити про помилку на цій сторінці