Гакафот

Гакафот — звичай Ізраїлю обходити підвищення для читання Тори із сувоями Тори у свято Сімхат Тора, в радості, з піснями й танцями, святкуючи таким чином завершення читання всієї Тори за порядком тижневих глав. Цей звичай почався в країнах Ашкеназу сотні років тому й звідти поширився в сефардських громадах. Звичай став центральним святкуванням Сімхат Тора, а в ученні хасидуту докладно роз'яснюється його перевага як радості, що вища за будь-яке обмеження, в якій об'єднується весь Ізраїль без різниці, і ця радість спричиняє піднесення у вивченні Тори впродовж усього року.
Джерело звичаю
У Сімхат Тора в діаспорах Ізраїлю було заведено завершувати читання всієї Тори главою «Везот га-Браха». У книжках гаоним і рішонім згадуються різні звичаї радості на честь завершення Тори, серед них винесення сувою Тори, щоб радіти й співати з ним[1], але звичай обходити підвищення із сувоєм Тори вперше згадується в мудреців Ашкеназу — рабі Іцхака-Айзика з Тирнау[2], «Левуша» і Рами[3].
Рабі Хаїм Віталь навів джерело цього звичаю з книги «Зогар»:
Ве-нохагін ле-мевад Ісраель імах хедва, ве-іткріят Сімхат Тора. У-меаттеран ле-Сефер Тора бе-хетер ділей
Переклад: І заведено в Ізраїлю влаштовувати з нею радість, і називається вона Сімхат Тора. І прикрашають сувій Тори його короною— «Зогар», частина 3, 256б
Також рабі Хаїм Віталь засвідчив, що його вчитель Арізаль дотримувався цих гакафот і суворо стежив за тим, щоб проводити сім гакафот[4]. За звичаєм Арізаля в більшості громад Ізраїлю поширився звичай проводити сім гакафот.
У «Сідур ім ДАХ»[5] наводиться, що ці гакафот — «звичай пророків»[6], причому цей звичай виражає найпіднесеніший зв'язок єврея зі Святим, благословенний Він, що вищий за способи зв'язку через Писану Тору й Усну Тору; і навіть серед звичаїв це звичай, якого дотримувалися самі пророки, але не вказували народові так чинити, і народ сам собою взяв на себе чинити як вони[7].
У Шміні Ацерет і в Сімхат Тора
Рабі Іммануель-Хай Ріккі наводить, що звичай проводити гакафот існує не лише в Сімхат Тора, а й у Шміні Ацерет (у діаспорі — там Шміні Ацерет є першим днем свята, а Сімхат Тора — другим)[8], і слідом за ним Алтер Ребе постановив так у своєму сідурі[9]. Звичай Хабаду — проводити гакафот у ніч Шміні Ацерет, у ніч і вдень Сімхат Тора[10].
У наших Ребе, провідників поколінь, гакафот у Шміні Ацерет проходили серйозно порівняно з гакафот Сімхат Тора, під час яких радість була більшою, понад міру й обмеження[11]. Водночас в останні роки Ребе запровадив звичай, щоб уже в Шміні Ацерет гакафот проходили в радості, що воістину проривається крізь усі обмеження[11]. Ребе докладно пояснив причину цього: у наш час необхідно скасувати вигнання за допомогою радості, і тому слід робити це навіть змінюючи звичайний порядок (подібно до розповіді про Алтер Ребе, який провів сурмління в шофар до молитви й тим самим духовно забезпечив перемогу у війні Росії з Францією)[12].
Порядок гакафот за звичаєм Хабаду
Основна стаття – Ата гореета
Після молитви Арвіт або Шахаріт, перед початком гакафот, заведено робити кідуш[13], а в ніч Сімхат Тора (іноді також у Шміні Ацерет) — фарбрейнген[14].
Перед гакафот проказують кілька віршів — «Ата гореета ладаат» та інші — і повторюють їх тричі. Проказування віршів доручають на честь різним людям, і за ними повторює вся громада. Звичай Ребе Раяца і Ребе в нічних гакафот — проказувати перший вірш, «Ата гореета», і останній — «Кі мі-Ціон». Також Ребе додав, щоб після трикратного проказування «Ата гореета» тричі проказувати вірш «І буде нащадків твоїх, як пороху земного», а за ним — уся громада, і встановив це звичаєм Хабаду[15]. Були роки, коли він додавав ще вірші[16].
Згідно з ученням хасидуту, суть цих віршів — навести з Тори аргументи й докази радості[17], а також це молитва, за допомогою якої домагаються, щоб ці речі були в розкритті[18]. У кількох сіхот Ребе пояснив суть кожного з 17 віршів[19].
На гакафот віддають шану людям, які удостояться нести сувої Тори, і вони перед кожною гакафою проказують особливий текст для неї, а громада — за ними.
Гакафот у наших Ребе, провідників поколінь
У наших Ребе, провідників поколінь, гакафот у Шміні Ацерет проходили серйозно порівняно з гакафот Сімхат Тора, у які радість була більшою, понад міру й обмеження[11] (хоча в останні роки Ребе запровадив звичай, щоб уже в Шміні Ацерет гакафот проходили з радістю, що по-справжньому проривається крізь усі обмеження, і пояснив причину цього[11]).
У вченні хасидуту докладно роз'яснюється чеснота гакафот як радості, що вища за всяке обмеження, у якій об'єднуються всі євреї без різниці, і ця радість спричиняє піднесення у вивченні Тори всього року.
Ребе Рашаб одного разу запитав свого батька, Ребе Магараша: у чому суть гакафот? І той відповів йому: гакафот означають, що благають Батька — нашого Небесного Батька — кривавими сльозами: «Були мені сльози мої хлібом», помилуй і зламай ярмо народів із нашої шиї. Народи — це тіло і тваринна душа. Танцюють зі сувоєм Тори в радості, з відкритою головою і відкритим серцем, але всередині течуть сльози крові[20].
У Ребе
Звичай Ребе — виходити на першу й сьому гакафу, в якій він танцює зі своїм сувоєм Тори в центрі 770 і потужно підбадьорює спів. У більшість років із Ребе в цій гакафі танцював його свояк, Рашаг[21]. Повертаючись із гакафи, Ребе проходить серед публіки й промовляє численні благословення, і цей час відомий як час благовоління для багатьох, хто потребує благословення, і вони тиснуться тоді, щоб його отримати.
У перші роки[потрібне уточнення] було заведено, що ті, хто купував вірші на гакафот, називали суму «на розсуд Ребе»[22].
Після закінчення кожної гакафи оголошують: «Досі гакафа перша», «Досі гакафа друга» тощо. Причина цього оголошення — щоб не було живлення зовнішніх сил від життєвості гакафи[23], а також оскільки суть гакафот — без межі, слід так оголошувати, щоб притягнути гакафу в речі, що мають обмеження[24].
Другі гакафот

Основна стаття – Другі гакафот
Другі гакафот — звичай Землі Ізраїлю, заснований на поведінці Арізаля, згідно з яким по виході Сімхат Тора ще раз проводять гакафот із сувоями Тори в супроводі співу й танців під музичні інструменти[25].
Звичай поширився в колах каббалістів[26], а потім і в інших синагогах. Упродовж років було наведено кілька причин проведення цих гакафот.
Ребе поширив і зміцнив цей звичай у хабадській громаді, і щороку в синагозі «Бейт Менахем» у Кфар-Хабаді проводиться центральне зібрання «Другі гакафот», у якому беруть участь тисячі євреїв усіх відтінків спектра, а державні діячі, політики й громадські діячі вшановують цю подію своєю присутністю.
Додаткова література
- «Шевах га-моадім»
- «Галаха ле-маасе» — тішрей
- «Шмірат га-моадім» (книга)
- Гакафот із Ребе, у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1878, с. 78
Зовнішні посилання
- Рав Нахум Грінвальд, Між сімома гакафот і трьома з половиною гакафот: пояснення звичаю Хабаду
- Гакафот і танці жінок із сувоєм Тори, у «Гаарот у-біурім» «Огалей Тора», 1256 (2), свято Сукот 5785 (17 жовтня 2024), с. 91
Примітки
- ^ Респонси гаоним «Шаарей тшува», розділ 314. «Махзор Вітрі», 383. «Тур», «Орах хаїм», розділ 669.
- ^ «Сефер га-мінгагім» — Шміні Ацерет.
- ^ «Орах хаїм», розділ 669.
- ^ «Шаар га-каванот» 104а.
- ^ 269б.
- ^ Це на відміну від інших версій слів Алтер Ребе, в яких згадується лише вираз «звичай». І див. лист Ребе в «Ігрот кодеш», т. 3, с. 232 і далі, що роз'яснює це формулювання: справді, ми не знаходимо звичаю пророків танцювати в Сімхат Тора із сувоєм Тори, але знаходимо загалом, що вони виражали велику радість так, що «Давид скакав і танцював з усієї сили перед Г-сподом», — саме у вигляді танцю на ділі, і із сувоєм Тори (лист надруковано також у «Лікутей сіхот», т. 29, с. 505. І див. там, с. 227, с. 54, де відкидається тлумачення, що сідур має на увазі гакафот Гошана раба).
- ^ Як роз'яснено в «Лікутей сіхот», т. 29, с. 227.
- ^ «Мішнат хасидім», трактат «Ємей міцва ве-сука», розділ 12.
- ^ Див. докладно в збірнику «Ор Ісраель» (Монсі) 61, стор. 260. І в статті рава Нахума Грінвальда в зовнішніх посиланнях.
- ^ «Ковец Любавич», випуск 5, стор. 72.
- ^ 1 2 3 4 Сіха ночі 5-го дня свята Сукот 5751 (7 жовтня 1990). Ніч Сімхат Тора 5744. День Сімхат Тора 5726. 5752.
- ^ Згадана сіха 5744 року (1983/1984).
- ^ І див. у сіхі ночі Шміні Ацерет 5752, що коли габай оголошує, що можна робити кідуш, — треба робити кідуш; див. там.
- ^ Див. зібране в «Оцар мінгагей Хабад» — Тішрей, с. 351.
- ^ Сіха ночі Сімхат Тора 5750 («Гітваадуйот», т. 1, с. 226). Та інші.
- ^ Див. докладно в «Маасе мелех», с. 297, примітка 7.
- ^ «Сефер га-маамарім» 5704, с. 56.
- ^ Сіха ночі Сімхат Тора 5751 («Гітваадуйот», т. 1, с. 178).
- ^ Сіха ночі Сімхат Тора 5750 («Гітваадуйот», т. 1, с. 203 і далі). 5751 (там само). 5752 («Сіхот кодеш», т. 1, с. 194).
- ^ «Сефер га-сіхот» 5705 [святою мовою] стор. 55.
- ^ До свого відходу з життя в 5749 році (1988/1989).
- ^ Збірник «Гакафос бейм Ребн» (Комітет учнів-тмімім, 5781), с. 18–20. «Лікут маанот кодеш», доповнення, т. 5, с. 151 (повідомлення про це Ребе), «Лікут маанот кодеш» 5727, відповідь 11 (відповідь тому, хто купив «на розсуд Ребе» і питає, скільки йому платити).
- ^ «Шаар га-колель», розділ 45, сеіф катан 6.
- ^ Сіха ночі Сімхат Тора 5735.
- ^ Так описує цей звичай його учень р. Хаїм Віталь у своїй книзі «Шаар га-каванот».
- ^ Так, наприклад, свідчить Хіда у своїй книзі «Ле-Давид емет», що так було заведено в єшиві каббалістів «Бейт Е-ль».