Перейти до вмісту

Бики свята Сукот

Матеріал з Хабадпедії

Сімдесят биків свята — назва додаткових жертвоприношень (мусаф) свята Сукот, які приносять[1] у дні свята Сукот у Храмі. Щодня приносять групу жертв, що складається (зрозуміло) з биків, баранів і ягнят. Як і до будь-якої жертви, до цих жертв також додаються хлібне приношення і возливання.

Назва «сімдесят биків свята» як загальна назва для всіх жертв свята (хоча вони складаються не лише з биків) — через особливий порядок принесення биків, за спаданням із кожним днем.

Порядок жертвоприношень і їх розподіл за днями свята

Порядок принесення такий:

Разом: 70 биків, 14 баранів, 98 ягнят.

Крім усього цього, є також додаткові жертви (мусаф) з іншим розподілом для Шміні Ацерет, розподілені так: один бик, один баран і сім однорічних ягнят.

Відповідно до народів та Ізраїлю

У Гемарі та в Мідраші

У Гемарі[2] і в Мідраші[3] (а також у Зогарі[4]) наводиться, що сімдесят биків відповідають сімдесяти народам, а порядок, що спадає з кожним днем, показує, що й сила народів та їхня влада над Ізраїлем у майбутньому припиниться, подібно до того як бики, з якими їх порівняно, дедалі зменшуються. На відміну від цього, додаткова жертва Шміні Ацерет, що містить лише одного бика, відповідає Ізраїлю, який є єдиним народом.

І так каже Гемара:

Ці сімдесят биків — чому вони відповідають? Сімдесяти народам. Єдиний бик — для чого? Відповідно до єдиного народу. Це подібно до царя з плоті й крові, який сказав своїм слугам: «Влаштуйте мені велику трапезу», а в останній день сказав своєму улюбленому: «Влаштуй мені малу трапезу, щоб я насолодився тобою»

— Сука, 55б

Також у Мідраші це наводиться дещо інакше: там цар каже своєму улюбленому: «Влаштуй мені малу трапезу, приходьте, і ми з тобою побудемо разом із тим, що знайдеться».

У внутрішньому вченні Тори

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

У маамарах наших Ребе, провідників поколінь, докладно пояснюється, що принесення биків дає народам світу достаток, який вони отримують, і служіння в цьому — очищення народів через підкорення їхнього кореня в сімдесяти вищих правителях. Тобто:

Поділ народів на сімдесят — відповідно до сімдесяти ступенів у мідот кліпи. Тобто: шість вищих мідот (сфірот) разом зі сфірою Малхут поділяються кожна сама по собі на десять, бо в кожній міді є всі десять сфірот так, як вона виражається через них (наприклад: Хесед у Хеседі — це коли через виливання милості на того, хто отримує, є також почуття любові до нього з боку того, хто дає, або навпаки: через любов до Всевишнього, яка є у створених завдяки служінню в міді Хесед, у них виникає любов до тих, хто любить Всевишнього. А Гвура в Хеседі — це ненависть до ненависників улюбленого і т. д.[5]). Поділ семи мідот кліпи (званих «сім царів Едому»[6]) кожної на десять створює поділ на сімдесят різних ступенів, які становлять корінь і джерело сімдесяти народів. Принесення сімдесяти биків свята, через які сходить достаток, що його отримують сімдесят правителів народів (тобто їхній корінь і джерело в сімдесяти ступенях мідот кліпи), призводить до того, що ці сімдесят правителів скасовують себе перед стороною святості, що приведе до підкорення сторони кліпи святості.

Сила для цього служіння — очистити сімдесят правителів народів (що походять від семи царів Едому) — у тому, що у свято Сукот народові Ізраїлю сходить особливий достаток від аспекту семи ушпізін, які становлять поділ семи мідот святості, які також поділяються кожна на десять (цей поділ називається «сімдесят душ Яакова»[6]).

На відміну від усього сказаного, у день Шміні Ацерет підкреслюється служіння синів Ізраїлю самих по собі, тобто не заради очищення і рафінування сімдесяти народів, а в служінні Ізраїлю та їхній єдності зі Святим, благословенний Він. Відповідно до цього про цей день сказано[7], що в нього «Ісраель у-малка бі-лхудогі (Ізраїль і Цар (Святий, благословенний Він) самі)». Тому додаткові жертви Шміні Ацерет містять лише одного бика — відповідно до єдиного народу.

Додаткова література

  • Маамар «Галелу ет Гаває» в «Ор га-Тора», «Свято Сукот», с. 1755 і далі.
  • Маамар «Галелу ет Гаває» 5731 (надруковано в «Сефер га-маамарим — Мелукат», т. 1).


Примітки

  1. ^ Пінхас 29, 12–39.
  2. ^ Сука, 55б.
  3. ^ «Раба» і «Танхума», кінець глави Пінхас.
  4. ^ Ч. 3, 104б.
  5. ^ Див. маамар «У-сфартем лахем» 5711. Маамар «Легавін іньян сфірат га-омер» 5718. Та ін.
  6. ^ 1 2 Див. «Лікутей Тора», глава Реє, 30, початок стовпця б і далі.
  7. ^ Зогар, ч. 3, 32а.

Повідомити про помилку на цій сторінці