Перейти до вмісту

Ушпізін

Матеріал з Хабадпедії

Ушпізін (з арамейської: гості) — сім праведників, перелічених у книзі «Зогар», які приходять у гості на свято Сукот до кожного єврея, причому в кожен із семи днів один із семи — головний, а решта супроводжують його. Сім праведників — це Аврагам, Іцхак, Яаков, Моше, Агарон, Йосеф і Давид.

Ребе Раяц додав, відкривши, що, крім них, є «хасидські ушпізін» — сім праведників, провідників вчення хасидуту, які приходять разом з ушпізін із «Зогару», причому й серед них у кожен із семи днів є головний. Сім праведників — це Бааль-Шем-Тов, Магід з Межиріча, Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедек, Ребе Магараш і Ребе Рашаб. Ребе додав, відкривши, що на свято Шміні Ацерет приходять у гості два праведники — цар Шломо і Ребе Раяц, але вони не «гості», а «господарі»[1].

Джерело поняття «ушпізін»

Поняття ушпізін уперше згадується в книзі «Зогар»[2]. У книзі «Зогар» є кілька джерел про праведників, які приходять у гості на свято Сукот, наприклад:

Бе-шаата де-бар наш ятів бе-мадора да, ціла ді-мгеймнута, Шхінта парса гадфага алей мі-леейла, ве-Аврагам ва-хаміша цадікая огоранін шав'ян мадорейгон імей. Амар рабі Аба: Аврагам ва-хаміша цадікая ве-Давид малка шав'ян мадорейгон імей. Гада гу ді-хтів: ба-сукот тешву шіват ямім, шіват ямім ктів, ве-ла бе-шіват ямім . . у-баей бар наш лемехдей бе-холь йома ве-йома бе-анпін негірін бе-ушпізін ілейн де-шар'ян імей.
Переклад: Коли людина сидить у цьому житлі, тіні віри, Шхіна простягає над нею свої крила згори, і Аврагам та п'ятеро інших праведників влаштовують свої житла разом із нею. Сказав рабі Аба: Аврагам, п'ятеро праведників і цар Давид влаштовують свої житла разом із нею. Це те, що написано: «У куренях живіть сім днів» — написано «сім днів», а не «протягом семи днів» . . І людина має радіти щодня зі світлим обличчям цим гостям, які перебувають із нею.

— «Зогар», частина 3, 103б

Також там у «Зогарі» пояснюється, що частку ушпізін у трапезі людина має роздати біднякам, причому ще до власної їжі (це одна з причин звичаю роздавати багато цдаки напередодні свята Сукот[3]). І коли бачать, що вона зробила все як належить, вони гостюють у її суці й благословляють її — кожен своїм благословенням:

  • Праотець Аврагам каже[4]: «Тоді будеш насолоджуватися в Г-споді» тощо.
  • Праотець Іцхак — є суперечка, чи він каже[5]: «Жодна зброя, зроблена проти тебе, не матиме успіху». А за іншою думкою, це благословення царя Давида, а його власне благословення[6]: «Сильним на землі буде потомство його» тощо, «Багатство й достаток» тощо.
  • Праотець Яаков[4]: «Тоді засяє, як зоря, світло твоє» тощо,
  • Решта праведників кажуть[4]: «І провадитиме тебе Г-сподь завжди, і наситить» тощо.
  • Цар Давид каже[5]: «Жодна зброя, зроблена проти тебе, не матиме успіху».

У своїх сіхот Ребе докладно пояснює благословення кожного з ушпізін[7].

Їхня кількість і порядок

Далі в словах «Зогару»[8] згадуються також Іцхак і Яаков, і загалом згадуються Аврагам, Іцхак, Яаков, Давид і решта праведників. В інших місцях «Зогару» згадуються: Аврагам, Іцхак, Яаков, Моше, Агарон, Давид і Шломо[9]; або Аврагам, Іцхак, Яаков, Йосеф, Моше й Агарон[10], або шість згаданих вище праведників із Давидом[11].

Ребе навів, що рішення — згідно з думкою Арізаля[12], що сім ушпізін та їхній порядок такі: Аврагам, Іцхак, Яаков, Моше, Агарон, Йосеф і Давид[13]. Причина такого порядку — хоча він не відповідає порядку поколінь, адже Йосеф іде після Моше й Агарона, — у зв'язку праведників зі сфірот: Йосеф належить до сфіри Єсод, і тому йде перед Давидом, який належить до сфіри Малхут[14].

Хасидські ушпізін

У хасидів Хабаду прийнято, згідно зі словами Ребе Раяца від імені його батька, Ребе Рашаба, що, крім ушпізін із «Зогару», приходять також хасидські ушпізін: рабі Ісраель Бааль-Шем-Тов (засновник хасидського руху); його учень рабі Дов-Бер, «Магід з Межиріча»; Алтер Ребе рабі Шнеур-Залман, засновник хасидизму Хабад, його син рабі Дов-Бер, Мітлер Ребе; рабі Менахем-Мендл, Ребе Цемах Цедек; його син, Адмор рабі Шмуель, Ребе Магараш; його син, Адмор рабі Шолом-Дов-Бер, — Ребе Рашаб[15].

Ребе додав, відкривши, що на свято Шміні Ацерет приходять у гості два праведники — цар Шломо і Ребе Раяц, але вони не «гості», а «господарі»[1].

Хасидські ушпізін — не окреме, не дай Б-г, явище від ушпізін із «Зогару», а суть у них одна[16]: хасидські ушпізін — це внутрішній бік ушпізін із «Зогару», і вони поєднуються в одне ціле, як тіло й душа[17].

День, гості та зв'язок між ними[18]

Першого дня

Першого дня — праотець Аврагам, рабі Ісраель Бааль-Шем-Тов.

Спільне між праотцем Аврагамом і Бааль-Шем-Товом: поширення Б-жественного світла.

Праотець Аврагам ходив і проголошував велике Ім'я Святого, благословенний Він, по всьому світу. І навернув до юдаїзму безліч людей, уводячи їх під крила Шхіни. Так само і Бааль-Шем-Тов пробудив світло юдаїзму в низьких і віддалених точках і поширив світло хасидуту у світі.

Другого дня

Другого дня — праотець Іцхак, рабі Дов-Бер, Магід з Межиріча.

Спільне між праотцем Іцхаком і Магідом з Межиріча: обидва перебували на одному місці, зовсім не мандруючи.

Праотець Іцхак не виходив із Землі Ізраїлю, і так само рав Магід не залишав свого місця й не їздив в інше місце, а учні приходили до нього послухати слова його Тори. Їхня сила була в тому, що, хоча вони не виходили зі свого місця, вони зуміли чинити святі справи за його межами.

Третього дня

Третього дня — праотець Яаков, рабі Шнеур-Залман, Алтер Ребе.

Спільне між праотцем Яаковом і Алтер Ребе: Тора.

Про праотця Яакова розповідається в Торі, що він був «тим, хто сидить у наметах» — наметах Шема та Евера — і вчив Тору. Ребе Цемах Цедек пояснив, що «намети Шема» означають Писану Тору, а «намети Евера» — Усну Тору. Алтер Ребе всі називають «автором „Танії“ та „Шулхан аруху“», як натякає його ім'я «Шнеур» — «два світла»: світло відкритої Тори — «Шулхан арух», і світло таємної, внутрішньої Тори — «Танія».

Четвертого дня

Четвертого дня — Моше-рабейну, рабі Дов-Бер, Мітлер Ребе.

Спільне між Моше-рабейну і Мітлер Ребе — теж: Тора.

Моше-рабейну віддав свою душу за Тору, і вона названа його ім'ям. Моше-рабейну навчав увесь Ізраїль заповідей, даних на Синаї, а також Усної Тори, якій немає кінця. Мітлер Ребе удостоївся пояснити й розширити вчення хасидуту, яке тоді було лише в загальних положеннях, і розширив його до розуміння й осягнення.

П'ятого дня

П'ятого дня — Агарон-коген, рабі Менахем-Мендл, Ребе Цемах Цедек.

Спільне між Агароном-когеном і Ребе Цемах Цедеком: агават Ісраель та єдність Ізраїлю.

Агарон-коген любив мир і прагнув миру, любив людей і наближав їх до Тори. Агарон-коген віддавав свою душу заради встановлення миру між євреями, вирізнявся цією якістю миру. Ребе Цемах Цедек був тим, хто зумів усунути розбрат у єврейському світі й привів до співпраці між усіма колами Ізраїлю.

Шостого дня

Шостого дня — Йосеф-праведник і рабі Шмуель, Ребе Магараш.

Спільне між Йосефом-праведником і Ребе Магарашем: широта й піднесення.

Про Йосефа ми знаходимо, що він вийшов із в'язниці до царювання. Хоча він був у низькому становищі, він одразу піднявся звідти до величі й став царем. Ребе Магараш запровадив новацію: навіть у вигнанні, коли перебувають у низькому становищі, поведінка має бути в дусі «лехатхіла арібер», тобто від початку обирати вищий шлях. І він сам був тому прикладом: коли на порядку денному перед урядом стояло питання, що стосувалося синів Ізраїлю, його поведінка була твердою та безкомпромісною.

Сьомого дня

Сьомого дня — цар Давид, рабі Шолом-Дов-Бер, Ребе Рашаб.

Спільне між царем Давидом і Ребе Рашабом: царство й корона.

Цар Давид — той, кому Святий, благословенний Він, пообіцяв, що царство не припиниться в його нащадках, і Мелех га-Мошіах теж із дому Давида. Ребе Рашаб заснував єшиву «Томхей Тмімім», учні якої — «солдати дому Давида». Він поклав на них місію вийти на війну дому Давида, привести своєю силою й справами нашого праведного Мошіаха та боротися з противниками цього.

Інші звичаї

  • Приймання додаткових гостей: у «Зогарі»[8], який є першоджерелом звичаю ушпізін, сказано, що разом із прийманням ушпізін у суку ушпізін люблять бачити в суці додаткових гостей, особливо бідних і нещасних, і коли так чинять — ушпізін благословляють усіх, хто сидить у ній, рясними благословеннями. Цей звичай кілька разів згадується в сіхот Ребе[19].
  • Запрошення ушпізін: у частині громад Ізраїлю прийнято, сидячи в суці, вимовляти вголос текст, що містить запрошення ушпізін: спочатку запрошують гостя, який належить до цього дня, а потім — «і з ним» решту ушпізін.
У Хабаді цей текст не вимовляють. Ребе Цемах Цедек пояснив причину цього: запрошення потрібне лише тоді, коли їх не бачать, — щоб їх запросити; але коли їх бачать — навіщо говорити?! І розповів, як Алтер Ребе бачив їх, а з продовження його слів зрозуміло, що бачення ушпізін перейшло також до Цемах Цедека і до Ребе Рашаба[20]. Ребе пояснює, що звичай запрошувати ушпізін мовленням викликає подив, адже запрошення ушпізін не потрібно робити мовленням і досить думки; а з іншого боку, якщо запросити мовленням без думки й наміру, — його мовлення не допоможе, і це зовсім не запрошення[21].
Ребе багато разів згадував, що, хоча текст уголос не вимовляють, суть цього зберігається[22].
  • Розмова про ушпізін: хоча текст не вимовляють, вивчають ушпізін і говорять про них[23]. Ребе Раяц велів намагатися згадувати в дні Сукот хасидських ушпізін[24].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 «Гітваадуйот» 5748, т. 1, с. 309. 5749, т. 1, с. 208.
  2. ^ Див. сіху ночі 4-го дня свята Сукот 5747 (20 жовтня 1986) («Гітваадуйот», с. 226) про те, що внутрішня частина Тори, і «Зогар» зокрема, розкривають світло та внутрішню суть у всякій речі, і тому саме в «Зогарі» розкрилося, що на свято Сукот є ушпізін.
  3. ^ «Торат Менахем», том 24, сторінка 61.
  4. ^ 1 2 3 Єшаягу, 58.
  5. ^ 1 2 Єшаягу, 54.
  6. ^ Тегілім, 112.
  7. ^ Див., наприклад, сіхот другого дня свята Сукот і ночі 2-го дня холь га-моед Сукот 5719.
  8. ^ 1 2 Частина 3, 103б.
  9. ^ «Зогар», частина 3, 255б.
  10. ^ Пропуски до «Зогару», Берешит, 261а.
  11. ^ Доповнення до «Зогару», частина 3, 301б.
  12. ^ Сідур Арізаля.
  13. ^ Сіха ночі Гошана раба 5742 («Гітваадуйот», т. 1, с. 208). А в сіхот ночі 4-го дня свята Сукот 5744 (24 вересня 1983) («Гітваадуйот», т. 1, с. 224) і ночі 6-го дня свята Сукот 5746 (4 жовтня 1985) («Гітваадуйот», т. 1, кінець с. 290) — про те, що, хоча галаха — за рішенням Арізаля, можна винести вказівку й з іншої думки, бо і ті, і інші — слова живого Б-га.
  14. ^ «Га-Тамім» («Бейт Мошіах»), випуск 31, с. 17.
  15. ^ «Сефер га-сіхот» 5697, с. 161. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 9, кінець с. 442. «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 4, лист 780.
  16. ^ Сіха другого дня свята Сукот 5723 (14 жовтня 1962). Та інші.
  17. ^ Ніч 1-го дня свята Сукот 5743 (1 жовтня 1982) («Гітваадуйот», т. 1, с. 157). Ніч 1-го дня свята Сукот 5745 (10 жовтня 1984) («Гітваадуйот», т. 1, с. 226). Та інші.
  18. ^ Кунтрес «Мааяней га-єшуа» — дія ушпізін.
  19. ^ Див. згадану вище сіху другого дня свята Сукот. Ніч 1-го дня свята Сукот 5745 (10 жовтня 1984) («Гітваадуйот», т. 1, с. 225). Та інші.
  20. ^ «Сефер га-сіхот» 5708, с. 168.
  21. ^ «Га-Мелех бі-мсібо», частина 2, сторінка 195.
  22. ^ Див., наприклад, сіху ночі 6-го дня свята Сукот 5744 (26 вересня 1983) («Гітваадуйот», т. 1, с. 259). Ніч 2-го дня свята Сукот 5746 (30 вересня 1985) («Гітваадуйот», т. 1, с. 206).
  23. ^ Сіха ночі 2-го дня свята Сукот 5745 (11 жовтня 1984) («Гітваадуйот», т. 1, кінець с. 241). Ніч 4-го дня свята Сукот 5748 (10 жовтня 1987) («Гітваадуйот», т. 1, с. 223).
  24. ^ Сіха другого дня свята Сукот 5712 (16 жовтня 1951).

Повідомити про помилку на цій сторінці