Перейти до вмісту

Вавилонський Талмуд

Матеріал з Хабадпедії

Вавилонський Талмуд — центральна книга Усної Тори, що слугує основою для всієї галахічної літератури в наступних поколіннях. Це твір, у якому підсумовано основні положення галахи та агади вавилонських амораїв у період після завершення Мішни. Цей твір написано переважно як роз'яснення й розширення мішн і барайт, у порядку шести розділів Мішни.

У звичайних виданнях, у яких Талмуд друкується з приєднаним до нього зібранням різних коментаторів і законовчителів, він видається у 20 томах.

Починаючи з друку Венеціанського Шасу в 5680–5683 роках (1919–1923), було встановлено «вигляд сторінки», що визначив оформлення та розбивку сторінок Талмуду й коментарів поряд із ними. Ця розбивка збереглася і у Віленському виданні, яке є основою поширених видань Вавилонського Талмуду до наших днів. Згідно з цією розбивкою, у Вавилонському Талмуді 2711 аркушів.

Стиль Вавилонського Талмуду

Стиль Вавилонського Талмуду такий, що для того, щоб дійти висновку, треба пройти через запитання й пілпулім (на відміну від Єрусалимського Талмуду, у якому доходять висновку прямим шляхом і без пілпулів), і тому мудреці сказали, що «у темряві посадив мене» — це Вавилонський Талмуд, бо «вони спростовували один одного в суперечці й не були прихильні один до одного», і шлях до висновку, як правило, довгий і витончений.

Період укладання Талмуду

Період діяльності вавилонських амораїв почався приблизно через 150 років після зруйнування Другого Храму і тривав 280 років, охопивши 6 поколінь амораїв (між 3979 і 4260 роками від створення світу). І Талмуд було підсумовано останніми амораями[1] в упорядкований твір.

Агада в Талмуді

Основна стаття – Агада

Окрім галахічних положень, Талмуд містить безліч висловлювань агади (агадта). Іноді агадичні висловлювання приходять, щоб пояснити галахічний принцип. Деякі з них викликають подив, наприклад «агадта Раби бар бар Хани» у трактаті «Бава батра», і тому багато коментаторів[2] схильні пояснювати їх або як притчі, або згідно з Каббалою.

У працях Арізаля пояснюється, що в агадах, зібраних у книзі «Ейн Яаков», прихована більша частина таємниць Тори, і вони спокутують гріхи людини[3]. А відкрите в ній — це «шляхи Всевишнього, якими піде людина і візьме з них поради для поведінки у стосунках між людиною і Творцем та між людиною і її ближнім».

Метод Вавилонського Талмуду в порівнянні з методомЄрусалимського Талмуду

Ребе довів, що метод Бавлі — зважати на теперішнє становище, а метод Єрушалмі — зважати також на становище в майбутньому[4].

Також пояснюється, що суть Вавилонського Талмуду — ор хозер (тому там є запитання й пілпулім ), тоді як суть Єрусалимського Талмуду — ор яшар (і тому доходять висновку без пілпулю)[5].

Хоча ор яшар (Єрусалимський Талмуд) походить із вищого місця, ніж ор хозер (Вавилонський Талмуд), галаху встановлено за Вавилонським Талмудом із двох причин

  1. Галаха — за пізнішими, а завершення Вавилонського Талмуду було після Єрусалимського Талмуду.
  2. Саме через розуміння й осягнення Тори є сила для встановлення й ухвалення галахічної постанови; із цієї причини галаха — за Вавилонським Талмудом, адже там більше пілпулю[6].

Видання та редакції Талмуду

Видання перших трактатів Талмуду друкувалися в Іспанії починаючи з 5242 року. Більша частина надрукованих примірників цих видань загинула під час вигнання з Іспанії, що сталося десятиліттям пізніше, і від них уціліли лише рештки. У 5244 році брати Сончино надрукували в Італії кілька трактатів, а перше повне видання Талмуду здійснив Даніель Бомберг у Венеції в 5280–5283 роках, і воно дістало назву «Венеціанський Шас». Венеціанський Шас установив верстку Талмуду (=вигляд сторінки) в усіх наступних виданнях до наших днів.

Житомирський Шас

Житомирська друкарня була продовженням Славутської друкарні, і тому в хасидів цінувалося саме це видання, і багато хто вчився лише за цим Шасом.

Шас «Меорот»

Наприкінці 5710-х років рав Натан Гурарі надрукував у друкарні «Меорот» «Хабадський Шас» — Вавилонський Талмуд із додаванням коментарів Цемах Цедека до кожного трактату, які було вилучено з Віленського Шасу міснагдами, і отримував у цьому вказівки від Ребе.

Автор: рав Адін Евен-Ісраель; перше всеосяжне роз'яснення, Ребе дуже заохочував його написати це роз'яснення.[потрібне уточнення].

Рав Адін Евен-Ісраель (Штайнзальц) з Талмудом, прокоментованим ним

«Адраним аль га-Шас»

Основна стаття – «Гадраним аль га-Шас»
Зображення книги

«Гадраним аль га-Шас» — це зібрання гадранів на трактати Шасу, виголошених Ребе впродовж багатьох років.

Упродовж багатьох років Ребе виголосив багато десятків гадранів на трактати — як Вавилонського Талмуду, так і Єрусалимського Талмуду, а також на трактати Мішни. Багато гадранів було виголошено з нагоди днів йорцайту, 19 кислева або напередодні Песаху, коли заведено завершувати трактат.

Більшість гадранів було виголошено на регулярних фарбрейнгенах; як правило, Ребе цитує закінчення трактату, ставить щодо цього уривка кілька запитань і роз'яснює його. Іноді Ребе також роз'яснює відмінності між закінченням у Вавилонському Талмуді та в Єрусалимському. Значну частину гадранів було відредаговано Ребе, і вони вийшли друком у серії «Лікутей сіхот» або в іншому вигляді.

У 5755 році (1994/1995) вийшли друком книги «Гадраним аль га-Шас», що об'єднують усі гадрани, відредаговані Ребе, причому бесіди, відредаговані на їдиші, було перекладено святою мовою.

У серії вийшло два томи, видані «Ваад ле-гафацат сіхот».

Наприкінці другого тому додано листи, які Ребе написав до святкувань сіюму і зміст яких — свого роду «гадран», зміст гадранів, зовнішній опис часу виголошення кожного гадрана й місця, де його надруковано, і предметний покажчик. Також додано список «гадранів», які не було відредаговано Ребе.

Укладач книги — рав Аврагам-Барух Певзнер.

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ На думку більшості, Талмуд підсумували рав Аші та Равіна
  2. ^ Наприклад, Магарша
  3. ^ Див. також «Ігерет га-кодеш», розділ 23.
  4. ^ «Гітваадуйот» 5742, частина 2, с. 834.
  5. ^ Див. «Сефер га-маамарім» 5708, с. 121 і далі. «Гітваадуйот» 5742, частина 4, с. 2080
  6. ^ Шабат глави «Мікец» 5740. «Сіхот кодеш» 5740, т. 1, с. 723-722

Повідомити про помилку на цій сторінці