Перейти до вмісту

Піст Гдальї

Матеріал з Хабадпедії

Піст Гдальї — день посту, встановлений 3 тішрея на згадку про загибель Гдальї бен Ахікама, провідника вцілілого залишку, що лишився в Ерец-Ісраель після зруйнування Першого Храму. Коли 3 тішрея припадає на Шабат, піст переноситься на неділю, 4 тішрея.

З приходом Мошіаха Піст Гдальї — разом з усіма постами — перетвориться на день радості і свята.

Події дня

Подія, на згадку про яку встановлено піст, сталася в епоху пророка Ірміягу. Після зруйнування Першого Храму Навуходоносор, цар Вавилону, залишив жменьку євреїв і призначив над ними правителем Юдеї Гдалью бен Ахікама. Єрусалим був зруйнований, і він осів у Міцпі. До нього зібралися також євреї із сусідніх країн. За спонуканням пророка Ірміягу вони почали обробляти землю і відбудовувати руїни країни.

Цар синів Аммона, який недоброзичливо дивився на вцілілих з Єгуди, послав Ішмаеля бен Нетанью вбити Гдалью бен Ахікама, і той здійснив свій задум 3 тішрея, як описано в Книзі Мелахім:

І сталося, у сьомому місяці прийшов Ішмаель, син Нетаньї, сина Елішами, з царського роду, і десять людей із ним, і вбили Гдальягу, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, які були з ним у Міцпі. І піднявся весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли до Єгипту, бо боялися халдеїв

— Мелахім II 25, 25 і далі

Мудреці[1] сказали, що цей день убивства Гдальї було встановлено як піст, так само як день зруйнування Храму було встановлено як піст, — «щоб навчити тебе, що смерть праведників рівноцінна спаленню Дому Б-га нашого».

Піст і жалоба — не лише за вбивством праведника, а головним чином за тим, що це діяння довершило зруйнування і призвело до вигнання вцілілого залишку, який зберігся у Святій Землі.

Звичаї Посту Гдальї

Піст починається зі світанком[2]. І закінчується з виходом зірок. Можна встати рано до світанку і поїсти, але не влаштовувати справжньої трапези.

Читають сліхот[3]. Читання сліхот відбувається в порядку молитви, на відміну від читання сліхот перед Рош га-Шана. Так прийнято в «770»[4]. У роки, коли Ребе молився на самоті, він приходив на читання сліхот разом із громадою.

До молитви «Шмоне есре» додають молитву «Анейну». У Шахаріт читають у Торі «Ва-єхаль Моше». У молитві Мінха знову читають «Ва-єхаль», як у молитві Шахаріт, і третій викликаний — мафтір. Читають гафтару «Діршу Гашем бе-гімацео» (Єшаягу 55, 6 — 56, 8).

Ребе відновив звичай, якого дотримувалися в минулому в громадах Ізраїлю згідно з Мішною, — промовляти слова докору в день посту після молитви Мінха[5].

Згідно з нігле, цей піст — найлегший із чотирьох постів, установлених на згадку про Зруйнування, і тому прийнято робити в ньому послаблення для хворих, вагітних і жінок, що годують. Проте в Хабаді прийнято дотримуватися цього посту як належить, можливо тому, що згідно з ученням Каббали піст є частиною процесу підсолодження Десяти днів каяття, яке здійснюється в перші два дні за допомогою шофара, і тому, згідно з Арізалем, дуже важливо постити в цей день.

Винятком був один із наближених дому наших Ребе, рав Шнеур-Залман Гурарі, якому Ребе звелів влаштувати трапезу в цей день з особистої причини[потрібне джерело].

У хасидуті

Ребе каже, що ім'я «Гдалья» — від слова «величність», і оскільки цей день названо на ім'я Гдальї, це показує, що те, що цей день — «день, бажаний Всевишньому»[6], — посилюється і зростає більше, ніж в інші пости. Також Ребе сказав, що в цей день є особливе значення в тому, щоб займатися вивченням тем, пов'язаних із Храмом[7].

У відредагованій бесіді Шабатів Ніцавім-Ваєлех 5752 Ребе наводить у примітці, що два дні Рош га-Шана — це аспект «оживить нас через два дні», а Піст Гдальї особливо пов'язаний із Визволенням, оскільки він — аспект «на третій день підійме нас, і будемо жити перед Ним».

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рош га-Шана, 18б.
  2. ^ Час алот га-шахар є предметом суперечки між законовчителями, і щодо думки Алтер Ребе рабини Хабаду впродовж поколінь розійшлися в поглядах; серед основних думок: алот га-шахар — за 72 або за 120 хвилин до сходу сонця. Рав Хаїм Нае у своїх книгах наводить кілька думок і постановляє, що основне — 120, і зауважує, що можна бути суворішим залежно від обставин. Рав Яаков Сінгаві, якого вважають фахівцем із часів дня, доводить зі слів Ребе, що основна — думка про 120 хвилин (Алот га-шахар, рав Яаков Сінгаві). А коли рав Барух Нае доклав до календаря «Колель Хабад» додаток, у якому йшлося, що час алот га-шахар згідно з Алтер Ребе — за 120 хвилин до сходу сонця, Ребе прийняв додаток і надіслав його равові Шалому-Дов-Беру Левіну, який написав на це коротке роз'яснення, і його висновок схиляється до 72 хвилин, і він порушує запитання-сумніви щодо 120, але на це Ребе не відповів («Довер шалом», розділ «Час алот га-шахар», «Аводат га-кодеш», розділ «Міхтавей Тора» 128 — «Час алот га-шахар»). Як практичний приклад наведемо кілька публікацій 5785 року (2024/2025): календарі, що їх видають Бейт Хабади у Святій Землі, — алот га-шахар у Піст Гдальї: 5.29, календар «Колель Хабад»: 4.27, календар «Галаха ле-маасе» «Махон галаха — Хабад»: 4.29, «Гіткашрут», випуск переддня Рош га-Шана: 4.39. На сайті «Цеірей Хабад» у Святій Землі наводяться обидві думки, і в примітці — сьогодні прийнято дотримуватися думки про 72 хвилини, а на сайті «Хабад в Ізраїлі» (сайт) — 4.27. Низка інших галахічних довідників обходить мовчанням час алот га-шахар у Піст Гдальї і пише лише «алот га-шахар»
  3. ^ Правка Ребе в тексті сліхот на Піст Гдальї в «Сефер га-мінгагім» у тшурі «Ке-моце шалаль рав», сторінка 127.
  4. ^ У 5711 році (1950/1951) Ребе читав сліхот у порядку молитви («Ємей берешит», с. 252).
  5. ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 20, с. 352
  6. ^ Як і в інші пости, які називаються «днем благовоління Г-сподові», див. Єшаягу, 58:5. «Ігерет га-тшува» — розділ 2.
  7. ^ Сіха Посту Гдальї 5752.

Повідомити про помилку на цій сторінці