Піст Гдальї
Піст Гдальї — день посту, встановлений 3 тішрея на згадку про загибель Гдальї бен Ахікама, провідника вцілілого залишку, що лишився в Ерец-Ісраель після зруйнування Першого Храму. Коли 3 тішрея припадає на Шабат, піст переноситься на неділю, 4 тішрея.
З приходом Мошіаха Піст Гдальї — разом з усіма постами — перетвориться на день радості і свята.
Події дня
Подія, на згадку про яку встановлено піст, сталася в епоху пророка Ірміягу. Після зруйнування Першого Храму Навуходоносор, цар Вавилону, залишив жменьку євреїв і призначив над ними правителем Юдеї Гдалью бен Ахікама. Єрусалим був зруйнований, і він осів у Міцпі. До нього зібралися також євреї із сусідніх країн. За спонуканням пророка Ірміягу вони почали обробляти землю і відбудовувати руїни країни.
Цар синів Аммона, який недоброзичливо дивився на вцілілих з Єгуди, послав Ішмаеля бен Нетанью вбити Гдалью бен Ахікама, і той здійснив свій задум 3 тішрея, як описано в Книзі Мелахім:
І сталося, у сьомому місяці прийшов Ішмаель, син Нетаньї, сина Елішами, з царського роду, і десять людей із ним, і вбили Гдальягу, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, які були з ним у Міцпі. І піднявся весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли до Єгипту, бо боялися халдеїв
— Мелахім II 25, 25 і далі
Мудреці[1] сказали, що цей день убивства Гдальї було встановлено як піст, так само як день зруйнування Храму було встановлено як піст, — «щоб навчити тебе, що смерть праведників рівноцінна спаленню Дому Б-га нашого».
Піст і жалоба — не лише за вбивством праведника, а головним чином за тим, що це діяння довершило зруйнування і призвело до вигнання вцілілого залишку, який зберігся у Святій Землі.
Звичаї Посту Гдальї
Піст починається зі світанком[2]. І закінчується з виходом зірок. Можна встати рано до світанку і поїсти, але не влаштовувати справжньої трапези.
Читають сліхот[3]. Читання сліхот відбувається в порядку молитви, на відміну від читання сліхот перед Рош га-Шана. Так прийнято в «770»[4]. У роки, коли Ребе молився на самоті, він приходив на читання сліхот разом із громадою.
До молитви «Шмоне есре» додають молитву «Анейну». У Шахаріт читають у Торі «Ва-єхаль Моше». У молитві Мінха знову читають «Ва-єхаль», як у молитві Шахаріт, і третій викликаний — мафтір. Читають гафтару «Діршу Гашем бе-гімацео» (Єшаягу 55, 6 — 56, 8).
Ребе відновив звичай, якого дотримувалися в минулому в громадах Ізраїлю згідно з Мішною, — промовляти слова докору в день посту після молитви Мінха[5].
Згідно з нігле, цей піст — найлегший із чотирьох постів, установлених на згадку про Зруйнування, і тому прийнято робити в ньому послаблення для хворих, вагітних і жінок, що годують. Проте в Хабаді прийнято дотримуватися цього посту як належить, можливо тому, що згідно з ученням Каббали піст є частиною процесу підсолодження Десяти днів каяття, яке здійснюється в перші два дні за допомогою шофара, і тому, згідно з Арізалем, дуже важливо постити в цей день.
Винятком був один із наближених дому наших Ребе, рав Шнеур-Залман Гурарі, якому Ребе звелів влаштувати трапезу в цей день з особистої причини[потрібне джерело].
У хасидуті
Ребе каже, що ім'я «Гдалья» — від слова «величність», і оскільки цей день названо на ім'я Гдальї, це показує, що те, що цей день — «день, бажаний Всевишньому»[6], — посилюється і зростає більше, ніж в інші пости. Також Ребе сказав, що в цей день є особливе значення в тому, щоб займатися вивченням тем, пов'язаних із Храмом[7].
У відредагованій бесіді Шабатів Ніцавім-Ваєлех 5752 Ребе наводить у примітці, що два дні Рош га-Шана — це аспект «оживить нас через два дні», а Піст Гдальї особливо пов'язаний із Визволенням, оскільки він — аспект «на третій день підійме нас, і будемо жити перед Ним».
Зовнішні посилання
- Рідкісна знахідка: так Ребе вичитував порядок сліхот на Піст Гдальї, на сайті «Хабад Лайв»

- Піст Гдальї на сайті «Цеірей Хабад»
- Закони і звичаї Хабаду для Посту Гдальї, на сайті «Цеірей Хабад»
- Ребе читає гафтару • Ребе в Піст Гдальї 5753

- Наскільки суворий Піст Гдальї?, рав Браун

- Досконале виправлення Посту Гдальї
(посилання не працює)
Примітки
- ^ Рош га-Шана, 18б.
- ^ Час алот га-шахар є предметом суперечки між законовчителями, і щодо думки Алтер Ребе рабини Хабаду впродовж поколінь розійшлися в поглядах; серед основних думок: алот га-шахар — за 72 або за 120 хвилин до сходу сонця. Рав Хаїм Нае у своїх книгах наводить кілька думок і постановляє, що основне — 120, і зауважує, що можна бути суворішим залежно від обставин. Рав Яаков Сінгаві, якого вважають фахівцем із часів дня, доводить зі слів Ребе, що основна — думка про 120 хвилин (Алот га-шахар, рав Яаков Сінгаві). А коли рав Барух Нае доклав до календаря «Колель Хабад» додаток, у якому йшлося, що час алот га-шахар згідно з Алтер Ребе — за 120 хвилин до сходу сонця, Ребе прийняв додаток і надіслав його равові Шалому-Дов-Беру Левіну, який написав на це коротке роз'яснення, і його висновок схиляється до 72 хвилин, і він порушує запитання-сумніви щодо 120, але на це Ребе не відповів («Довер шалом», розділ «Час алот га-шахар», «Аводат га-кодеш», розділ «Міхтавей Тора» 128 — «Час алот га-шахар»). Як практичний приклад наведемо кілька публікацій 5785 року (2024/2025): календарі, що їх видають Бейт Хабади у Святій Землі, — алот га-шахар у Піст Гдальї: 5.29, календар «Колель Хабад»: 4.27, календар «Галаха ле-маасе» «Махон галаха — Хабад»: 4.29, «Гіткашрут», випуск переддня Рош га-Шана: 4.39. На сайті «Цеірей Хабад» у Святій Землі наводяться обидві думки, і в примітці — сьогодні прийнято дотримуватися думки про 72 хвилини, а на сайті «Хабад в Ізраїлі» (сайт) — 4.27. Низка інших галахічних довідників обходить мовчанням час алот га-шахар у Піст Гдальї і пише лише «алот га-шахар»
- ^ Правка Ребе в тексті сліхот на Піст Гдальї в «Сефер га-мінгагім» у тшурі «Ке-моце шалаль рав», сторінка 127.
- ^ У 5711 році (1950/1951) Ребе читав сліхот у порядку молитви («Ємей берешит», с. 252).
- ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 20, с. 352
- ^ Як і в інші пости, які називаються «днем благовоління Г-сподові», див. Єшаягу, 58:5. «Ігерет га-тшува» — розділ 2.
- ^ Сіха Посту Гдальї 5752.