Перейти до вмісту

Хода

Матеріал з Хабадпедії
Постанови Ребе
Постанови про вивчення Тори
Вивчення Рамбама · Вивчення розділу «Танії» перед молитвою · Вивчення законів про Храм у період Бейн га-мецарім · Вивчення тем Геули й Мошіаха · Вивчення хасидського тлумачення тижневої глави · Вивчення вчення наших Ребе в місяці кислев · Сіюми трактатів у Дев'ять днів · Запис хідушів Тори
Різні постанови
Слова напучування · «Гарейні мекабель» — лише праведники · Захист дітей від нечистих видовищ · Кімната «Цівос Гашем» · Зв'язок свят із буднями · Кінус Тора · Рабинська сміха · Громадські бібліотеки · «Знайди собі наставника» · Пледж · Встановлення скарбнички для цдаки на кухонній стіні · Хвилина мовчання · Сімхат бейт га-шоева · Хода (таалуха) · Постанова про міцні напої · Тфілін Рабейну Там
Хода — карикатура Аврамі Закса

Хода — порядок, що почався з 5715 року (1954/1955) і був установлений у «Бейт хаєйну», згідно з яким на свято Песах і на свято Шавуот відбувається «хода» сотень хасидів у різні райони міста Нью-Йорка. Мета ходи — прийти до синагог і повторити перед євреями сіхот Ребе про суть свята.

Історія

Уже в перші роки проводу Ребе спонукав керівництво до того, щоб учні-тмімім, які роз'їжджаються додому до віддалених міст з нагоди свята Песах, повторювали там маамари хасидуту. Ребе навіть попросив список імен бахурім, які справді це зробили. Так серед тмімім почав утверджуватися звичай ходити до синагог у різних районах і повторювати там маамари хасидуту.

Водночас уперше організована й офіційно встановлена хода відбулася 5715 року (1954/1955).

У перші роки було заведено, що під час ходи на свято Песах і свято Шавуот, коли учасники ходи поверталися до Краун-Гайтс, вони входили до Нижнього Ган Едену навпроти святої кімнати Ребе і співали з великою радістю. Головний секретар Ребе, рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков, входив тоді до кімнати Ребе й повідомляв йому, що хода повернулася благополучно, і Ребе передавав через нього коротке благословення учасникам ходи. Наприклад, одного разу Ребе висловився так: «Оскільки зараз співають нігун „Гоп, козак“, „золь мен арайн гопкен цу ді Геула амітіт ве-га-шлема“ [= щоб танцювали й застрибнули в Геулу…] ». Іншого разу (на Шавуот 5729 (23 травня 1969)) Ребе побажав, щоб було «підтримай кроки мої на шляхах Твоїх», тобто щоб була насолода в кроках ходи[1].

Розповідають, що одного разу, коли хода затрималася і не повернулася у звичний час, Ребе здивовано подивився на годинник і запитав: «Скільки часу займає дорога з Боро-Парку сюди?! Чому вони досі не прийшли?!»…

Хода, що відбувалася в ніч Сімхат Тора, була призначена головним чином для того, щоб допомогти провести гакафот з радістю в синагогах. Коли поверталися з ходи, Ребе був у розпалі фарбрейнгену, який проводиться як підготовка до гакафот. Ребе дуже цінує участь у цій ході і навіть пояснив причину цього: саме в цій «ході» виявлялася самопожертва її учасників, адже внаслідок ходіння до синагог у віддалених місцях вони втрачають можливість бути присутніми на фарбрейнгені Ребе, який відбувається в ту саму годину.

З отриманням звістки про благополучне повернення учасників ходи, окрім благословення, яке він їм дає, Ребе зазвичай присвячував учасникам ходи особливу сіху — як на фарбрейнгені останнього дня Песаху, так і на фарбрейнгені 2-го дня Шавуот, а кілька разів і на фарбрейнгені дня Сімхат Тора.

Під час сіхи Ребе висловлював слова вдячності учасникам ходи і пояснював кілька добрих переваг, які в цьому є. На завершення сіхи Ребе вказує учасникам «ходи», щоб вони сказали «лехаїм» під радісний нігун.

З роками Ребе продовжує виявляти особливу прихильність до теми ходи тим, що одразу після молитви мінха виходить з головних дверей 770 і проводжає поглядом учасників ходи, доки останній із них не зникне за обрієм.

Ребе стояв і оглядав кожного з тих, хто проходив перед ним, а руками підбадьорював їх до посилення співу і радості.

З плином років Ребе став виходити не тільки щоб провести тих, хто вирушає на ходу, а й щоб зустріти їх після повернення з ходи. Ребе виходив зі своєї кімнати і руками підбадьорював публіку в співі «маршу». Ребе стояв так деякий час, оглядаючи всіх учасників, а потім повертався до своєї кімнати.

5751 року (1990/1991) було два виняткові й особливі випадки: і на виході Швії шель Песах, і на свято Шавуот, коли Ребе вийшов зі своєї кімнати зустрічати тих, хто повертався з ходи, — після того як він підбадьорив спів, він дав зібраним знак, що бажає сказати сіху, і виголосив святу сіху про перевагу і важливість цього дня.

Одного разу Ребе висловився про учасників ходи: «У тих, хто йшов у ході й викликав радість у ближнього, аж до того що танцювали в буквальному сенсі, справдиться те, що вивчення Тори в них буде винятковим чином, вище за всі земні справи, — адже в цьому суть танцю: піднесення ніг від землі; і так само виконання заповідей у них буде таким самим чином»[2].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Фарбрейнген 2-го дня свята; Ребе пояснив тоді це поняття в служінні Всевишньому, спираючись на вчення Бешта
  2. ^ Із сіхи Шабату тижневої глави «Берешит» 5731

Повідомити про помилку на цій сторінці