Перейти до вмісту

Сімхат бейт га-шоева

Матеріал з Хабадпедії
Сімхат бейт га-шоева на вулицях Краун-Гайтс сьогодні. Фото: Хаїм Туіто

Сімхат бейт га-шоева — урочистість радості, встановлена в часи, коли існував Храм, з нагоди возливання води, яке здійснювали на Сукот.

Про цю радість мудреці сказали[1]: «Хто не бачив Сімхат бейт га-шоева, той за життя своє не бачив радості».

Набирання води

Щодо радості під час набирання води для возливання води на жертовник Ребе пояснює, що возливання води — яке не згадано явно в Писаній Торі — садукеї не визнають, як ми знаходимо, що «тому, хто здійснює возливання, кажуть: „Підніми руку“ (щоб було видно, що він вливає воду в чашу, оскільки садукеї не визнають возливання води), бо одного разу один (садукей) вилив (воду) собі на ноги, і весь народ закидав його своїми етрогами».

І в цьому також причина великої радості під час набирання води: хоча з вірша «І черпайте воду з радістю» є лише доказ того, що набирання води має бути в радості, проте, щоб спростувати думку садукеїв, які взагалі не визнають возливання води, мудреці постановили щодо набирання води — яке є лише підготовкою до возливання води, — щоб воно було у великій, надзвичайній радості[2].

Інша думка — особлива радість

Однак є інша думка (Рамбама, як пояснюють його коментатори[3]), що Сімхат бейт га-шоева не пов'язана з возливанням води, а є обов'язком за Торою радіти у свято Сукот особливою радістю, і це виводиться з вірша[4] «І веселіться перед Г-сподом, Б-гом вашим, сім днів». І цим Ребе пояснює[5], що це не нова заповідь, а лише посилення вже наявної заповіді радості у свято, а причина того, що вона називається «Сімхат бейт га-шоева», — лише в тому, що це назва місця, де встановили цю радість, а не через набирання (і тому її називають «Сімхат бейт га-шоева», а не «радість набирання»).

Усі радіють у ній

І виходячи з цього Ребе пояснює, що ця радість у кожного різна залежно від його щабля, оскільки ця радість — лише додаток до святкової радості (тоді як якби це була окрема заповідь, не було б місця для відмінності в обов'язку; і саме тому, що вся її суть — посилення вже наявного обов'язку, можна розрізняти, скільки слід додати, а це залежить від почуття серця); а якщо так, це залежить від того, наскільки дорогі людині заповідь і свято. І тому на Сімхат бейт га-шоева в Храмі самі танцювали лише люди високого рівня, а решта людей задовольнялася радістю від того, що спостерігала за їхнім танцем, оскільки не була на такому піднесеному щаблі.

І це те, що написав Рамбам: «І не влаштовували її невігласи і всякий охочий, але великі мудреці Ізраїлю, і голови єшив, і Синедріон, і хасиди, і старці, і люди діла — вони танцювали». І цим він додав до слів Мішни: а. великих мудреців Ізраїлю; б. голів єшив; в. Синедріон; г. старців.

І Ребе пояснює джерело цих слів — це Гемара, що розповідає про певних танаїв, які особливо танцювали й раділи на Сімхат бейт га-шоева; хоча зрозуміло, що всі танаї раділи на ній, проте Гемара вирішила розповісти про певних танаїв і навіть згадати їх на ім'я, — щоб пояснити, що кожен танцював через свою власну чесноту: «Рабі Єгошуа бен Ханания», якого згадано з похвалою як великого мудреця, що переміг мудреців народів світу в суперечках із ними[6], — звідси випливає, що великі мудреці Ізраїлю раділи на Сімхат бейт га-шоева; « Бен Єгоцадак» — його повне ім'я «рабі Шимон бен Єгоцадак», а звання «рабі» дається тому, хто має учнів, отже, він був головою єшиви; «Раббан Шимон бен Гамліель» згадується тому, що був головою Синедріону; «Гілель га-Закен» згадується зі званням «га-Закен» («Старець»), і зрозуміло, що це і є чеснота, через яку він танцював на Сімхат бейт га-шоева, — те, що він був одним зі «старців».

У нашому поколінні

Фарбрейнгени Сімхат бейт га-шоева

Ще до прийняття проводу Ребе встановив у дні холь га-моед Сукот особливий фарбрейнген, що мав характер вивчення Тори і був призначений переважно для учнів єшив не з хабадських кіл[7].

Уперше Ребе публічно провів фарбрейнген у холь га-моед Сукот одразу ж, у перший місяць свят після весілля з ребецн, у 5690 році (1929/1930), у Ризі, а в наступні роки — в Отвоцьку в Польщі, у Парижі та в будь-якому місці, де Ребе перебував у холь га-моед. Частину цих фарбрейнгенів Ребе записав.

Із прибуттям Ребе до Сполучених Штатів у пресі перед святом Сукот почали публікуватися оголошення від імені «Мерказ ле-іньоней хінух», і фарбрейнгени набули особливого й іншого характеру.

Цей звичай тривав і після прийняття проводу, і з роками кількість учасників фарбрейнгенів зростала, а разом із нею посилювалася тіснява, аж до того, що вона заважала належному порядку фарбрейнгену, і Ребе неодноразово просив дотримуватися порядку; а після того як у 5724 році (1963/1964) зламалася одна зі стін суки, Ребе припинив традиційні фарбрейнгени, але продовжував проводити фарбрейнгени у свято та в Шабат холь га-моед аж до 5730 року (1969/1970).

І після того як Ребе перестав проводити фарбрейнгени в суці, Ребе продовжував вимагати від хасидів проводити фарбрейнгени в ночі свята Сукот.

Єдиним винятком був фарбрейнген Ребе з дітьми «Уроків релігійних знань» у 5737 році (1976/1977), який також відбувався в суці.

У кварталі Царя

Постанови Ребе
Постанови про вивчення Тори
Вивчення Рамбама · Вивчення розділу «Танії» перед молитвою · Вивчення законів про Храм у період Бейн га-мецарім · Вивчення тем Геули й Мошіаха · Вивчення хасидського тлумачення тижневої глави · Вивчення вчення наших Ребе в місяці кислев · Сіюми трактатів у Дев'ять днів · Запис хідушів Тори
Різні постанови
Слова напучування · «Гарейні мекабель» — лише праведники · Захист дітей від нечистих видовищ · Кімната «Цівос Гашем» · Зв'язок свят із буднями · Кінус Тора · Рабинська сміха · Громадські бібліотеки · «Знайди собі наставника» · Пледж · Встановлення скарбнички для цдаки на кухонній стіні · Хвилина мовчання · Сімхат бейт га-шоева · Хода (таалуха) · Постанова про міцні напої · Тфілін Рабейну Там

У рік Гакгель 5741 Ребе почав виголошувати сіху в першу ніч свята Сукот, у якій закликав святкувати Сімхат бейт га-шоева танцями на вулиці. Одразу після сіхи публіка спонтанно вийшла на вулицю Кінгстон і почала танцювати, причому танці тривали вниз вулицею й потроху спускалися на проїжджу частину — аж поки, коли дійшли до вулиці Монтгомері, не прибула поліція і не перекрила дорогу для тих, хто танцював. Відтоді місце танців щоночі закріпилося на цьому перехресті Кінгстон і Монтгомері[8].

У танцях беруть участь тисячі мешканців кварталу та гостей, і, крім того, вони приваблюють різноманітну публіку відвідувачів із районів Нью-Йорка. Танці тривають на вулиці до 6:00 ранку. Останніми роками публіку в будні ночі свята розкручує на танці клавішник р. Йосі Коген[9].

Р. Зуша Вілімовський («Партизан») звеселяє публіку на «Сімхат бейт га-шоева» в Краун-Гайтс

Від тієї ночі Ребе почав регулярно виголошувати сіху щоночі свята Сукот як фарбрейнген, що відкриває Сімхат бейт га-шоева, після якої починаються танці. У цих сіхот Ребе багато говорить про чесноту танців і участі в них у радості, що перевищує міру й обмеження, навіть коли втомлюються від зусиль танцю, а також закликає щодня додавати радості порівняно з попереднім днем. Ребе багато разів висловлювався, що радість має дійти «до того, що сама вулиця танцюватиме».

З роками танці стали традицією, що приваблює тисячі євреїв з усієї округи, причому радість дедалі посилюється впродовж нічних годин, а пікові години радості — перед світанком, коли грає хасидський клавішник р. Йосі Коген.

Щодня від переддня Сукот до переддня Гошана раба поліція з полудня готується до початку Сімхат бейт га-шоева: ділянки вулиці Кінгстон перекривають для руху, а по всій окрузі виставляють загородження з постами, щоб не допустити руху в бік перекритої ділянки.

Танці й музика на початку ночі розраховані на публіку, присутню в ці години, — дітей, жінок, літніх людей і гостей, а пізньої години музика змінюється й підлаштовується під тисячі бахурім, які проводили фарбрейнген на початку ночі і приходять після півночі, щоб змусити вулицю танцювати.

У решті світу

У громадах Хабаду в Ізраїлі та у світі і в шлухім Ребе, що діють по всьому світу (як і в інших хасидських дворах), організовують танці Сімхат бейт га-шоева в одну з ночей Сукот, а в деяких місцях — навіть щоночі.

Див. також

Додаткова література

  • «Велич Сімхат бейт га-шоева в громадському місці», видання «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі, 5768.
  • «Танцювати як хасид», добірка рава Йосефа-Іцхака Каца, автора книжки «Мі-маайней», у тижневику «Кфар-Хабад», випуск 1878, с. 73

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Мішна, «Сука» 5, 1.
  2. ^ «Торат Менахем» 5712.
  3. ^ Коментар рава Й.-Ф. Перли до «Сефер га-міцвот» Расага, т. 3, доповнення, розділ 5.
  4. ^ «Емор», 23, 40
  5. ^ «Лікутей сіхот», т. 17, с. 267 і далі.
  6. ^ «Бхорот», 8б.
  7. ^ Див. огляд цих фарбрейнгенів у тижневику «Гіткашрут».
  8. ^ «У ті дні»: Сімхат бейт га-шоева в 5752 році (1991/1992)קובץ תמונה
  9. ^ Син рава Ашера-Лемла Когена

Повідомити про помилку на цій сторінці