Царство дому Давида
Цю статтю потрібно відредагувати. Причина: 1.упорядкування 2.додати основи й обговорення відповідно до нігле (у сіхот Ребе цього дивовижно багато) 3.відповідно до хасидуту..
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Причина: 1.упорядкування 2.додати основи й обговорення відповідно до нігле (у сіхот Ребе цього дивовижно багато) 3.відповідно до хасидуту.. | |
Царство дому Давида — назва для всіх царів, які походять з дому Давида, і Мелех га-Мошіах належить до нащадків царя Давида[1] і його сина Шломо[2].
Царство дому Давида
«Сефер га-хінух» пише, що царство в домі Давида переходить у спадок, тоді як цареві, що царює з Ізраїлю, необхідне помазання олією тощо[3], як було з Єровамом бен Наватом, який царював над Ізраїльським царством за часів Першого Храму.
Одне з того, що Мелех га-Мошіах поверне до колишнього стану, — царство дому Давида: над Ізраїлем буде цар з нащадків царя Давида.
У Гемарі розповідається[4], що були такі, хто стверджував про царя Давида, що йому заборонено входити до громади, оскільки він походить від моавітянки Рут, а про моавітян написано: «Не ввійде аммонітянин і моавітянин до громади Г-сподньої повіки», і Гемара відповідає, що є галаха, передана Моше на Синаї, що заборона щодо Амона і Моава поширюється саме на «моавітянина», а не на «моавітянку», на відміну від заборони щодо єгиптян, яка поширюється й на жінок.
Вінець царства
Рамбам пише[5]: «Оскільки Давид був помазаний, він удостоївся вінця царства, і царство належить йому та його синам чоловічої статі повіки»; і Ребе роз'яснює[6] щодо вінця царства, що в царюванні є два аспекти: а. фактичне керівництво народом; б. піднесеність і вивищеність самої особи над народом, — і це суть вінця царства, який отримав Давид. І тому також у царстві Давида неможлива перерва, адже перерва можлива, коли виконання посади — щось зовнішнє, додаткове до сутності людини; але коли це вся його суть, що він піднесений і вивищений над рештою народу сутнісно, у цьому неможлива перерва, і це само собою переходить від батька до сина.
З дому Давида чи з нащадків Шломо
Є сумнів, чи повинен цар із царів дому Давида бути також з нащадків царя Шломо. Є думка, що лише той, хто з нащадків Шломо, може бути царем із царів дому Давида, і так написав Рамбам у своїй передмові до розділу «Хелек», і ось його слова: «І з цього загального принципу — що немає царя для Ізраїлю, крім як з дому Давида і з нащадків Шломо тільки, і кожен, хто заперечує цю родину, заперечує Всевишнього, благословен Він, і слова Його пророків».
Однак про визначення царства Мошіаха Рамбам написав[7]: «А якщо постане цар з дому Давида, що займається Торою, як Давид, його батько», і зовсім не написав «з нащадків Шломо».
Але є думка, що за галахою Мошіах не зобов'язаний вести родовід по прямій чоловічій лінії від царя Давида, а головне, щоб він був з нащадків Давида, і доказ цьому — з рабі Єгуди га-Насі, про якого за його життя було сказано[8], що він гідний сісти на престол Мелех га-Мошіаха і визволити народ Ізраїлю, як каже Гемара: «Якщо з живих — наприклад, рабі Єгуда га-Насі». І пояснив Раші: «Якщо Мошіах з тих, хто живе нині, то це, безсумнівно, наш святий учитель, який терпить хвороби і був завершеним праведником, як ми кажемо в Бава Меції. А якщо він з тих, хто вже помер, то це був Даніель, муж бажаний, який зазнав страждань у рові з левами і був завершеним праведником. А це „наприклад“ — не в точному значенні». Кінець цитати з Раші. Тобто: це «наприклад» — не в точному значенні «наприклад», як приклад, а це, безсумнівно, святий Рабі. А він не був сином від сина.
І перекладач коментаря Рамбама до Мішни написав[9] так: «І цей великий твір, що зветься шістьма розділами Мішни, уклав наш святий учитель, чиє особливе ім'я — рабі Єгуда га-Насі, який з дому Давида, не з нащадків Шломо, як сказано в Ктубот[10]: Рабі походить від Шфатьї — сина Давида — сина Авіталь — дружини Давида». До цього місця. І звідси, здавалося б, видно, що Мелех га-Мошіах не зобов'язаний бути з нащадків царя Шломо, бо якщо так, як міг рабі Єгуда га-Насі бути Мошіахом, адже він не був з нащадків Шломо.
І справді, це питання обговорюється в ахаронім[11]: як міг святий Рабі бути царем, якщо він не був з нащадків Шломо. Щодо самого проводу (несіут) труднощів немає, адже написано в Єрусалимському Талмуді[12] і наводиться в Тосафот[13], що все походження нашого святого учителя з дому Давида — з боку матері, а з боку батька він походить від Біньяміна, тільки голови вигнання — з чоловіків, а несіїм — навіть із жінок. Труднощі лише щодо царювання, адже обрання й обіцянку було дано лише коліну Єгуди, як написано: «Не відійде скіпетр від Єгуди» тощо «доки не прийде Шіло», і як роз'яснюється в Рамбама[14], що царство царя з інших колін не встоїть, і як було сказано Єровамові через Ахію га-Шілоні: «але не по всі дні».
Успадкування від сина до сина
Законовчителі сумніваються, чи потрібно, щоб бути з царів дому Давида, бути саме сином від сина, чи ні.
Є різні докази того, що Мошіах має бути саме сином від сина.
а) Роз'яснюється в законовчителів[15], що в царів дому Давида успадкування йде через синів, оскільки царство по суті належить Давидові, чого немає в царів Ізраїлю, де після того, як син успадкував, сила батька припиняється. Ми бачимо, що це не просто закони успадкування, а закони обіцянки Давидові, що царство не відійде від нього, і як благословення Бат-Шеви[16] Давидові: «хай живе цар повіки»[17].
б) У пророцтвах про винищення царського дому трьох царів Ізраїлю — Єровама[18], Баші[19] і Ахава[20] — сказано: «І винищу в такого-то того, хто мочиться до стіни», і в «Мецудот» пояснили, що йдеться про чоловіків, які мочаться до стіни, на відміну від жінки, яка мочиться на землю, і Абарбанель пояснив[21], що це обіцянка, що не залишиться в нього сина, який успадкує царство. А якщо скажеш, що син від дочки повертає царство батьківського дому до колишнього стану, — яка користь від знищення чоловіків, адже залишаються ще жінки?
І справді, Аталья, дочка Ахава[22], була дружиною Йорама, царя Юдеї[23], і вона — мати Ахазьягу, царя Юдеї[24], а після того як її вбив первосвященник Єгояда[25], зацарював Йоаш, син Ахазьягу[26], і всі царі Юдейського царства аж до Цідкіягу були сином від сина від Йоаша. Виходить, що Ахазьягу — син дочки Ахава, Йоаш — син сина дочки Ахава, а всі інші царі Юдеї — нащадки Ахава по жіночій лінії, і це не суперечить сказаному «І винищу дім Ахава»[27] і сказаному «І зроблю дім Ахава, як дім Єровама бен Навата»[28], де про дім Єровама сказано: «і вимету за домом Єровама, як вимітають гній, дочиста»[29], — і це не здійснилося на царях Юдеї, а лише на царстві дому Ахава, оскільки вони були по жіночій лінії. А якщо так, то, здавалося б, також не можна сказати, що царство повернеться до дому Давида через те, що зацарює людина із синів його дочки[30].
в) І так випливає з «Мінхат хінух»[31], де написано, що оскільки він буде з нащадків Шломо з покоління в покоління, то царство — його спадок від того часу, як припинилося царство, і не потрібне помазання».
Цар з дому Давида під час вигнання
У Рамбама в «Законах про царів» постановлено: «Оскільки Давид був помазаний, він удостоївся вінця царства, і царство належить йому та його синам чоловічої статі повіки, як сказано: „престол твій буде міцний повіки“[32]».
І відтоді з покоління в покоління в Ізраїлю був цар з дому Давида, який успадкував царство від своїх батьків.
І про час вигнання сказано: «Раз поклявся Я святістю Моєю — чи збрешу Давидові? Нащадки його вічно будуть, і престол його — як сонце переді Мною»[33]. Так і ми кажемо: «Святим ім'ям Твоїм Ти поклявся йому, що не згасне його світильник на віки вічні»[34] — завжди є паросток дому Давида, гідний царювання.
І так сказали наші мудреці: «У кожному поколінні народжується один з нащадків Єгуди, який гідний бути Мошіахом для Ізраїлю». Цей один продовжує вічне царство Давида, тільки спадок царства, що перебуває в нього, не зобов'язаний втілитися в царюванні над народом. Він цар потенційно, але не цар насправді.
І про Мелех га-Мошіаха сказано, що той, хто гідний бути Мошіахом, — це той, чия сутність призначена для царства ще до розкриття його царства насправді. І тому, коли танаї обговорювали, хто гідний бути Мошіахом, сказали[35]: «Якщо з живих — наприклад, рабі Єгуда га-Насі», і коментатори пояснили[36], що це тому, що ще під час вигнання в них уже є аспект царства.
Є думка, що немає жодної потреби (і навіть неможливо) перевіряти сьогодні, хто справді з дому Давида, і висувають нове поняття «презумпції належності до дому Давида» (подібно до когена за презумпцією сьогодні), коли наявні всі ознаки «імовірного Мошіаха» і «напевно Мошіаха»[37].
Нащадки царського роду
Є думка, що нащадки царського дому Давида родичаються лише з іншими нащадками царя Давида, і не личить їм родичатися з тими, хто не з цієї родини[38], і навіть з нащадками Ішая, батька Давида[39].
Див. також
Зовнішні посилання
- Родовід царства дому Давида, збірник «Гаарот у-біурим Огалей Тора», випуск 1249, тижнева глава «Пкудей» 5784, с. 69
Примітки
- ^ Як наводиться в Рамбама наприкінці «Законів про царів».
- ^ Див. докладно в статті Постане цар з дому Давида.
- ^ І як наводиться наприкінці трактату «Горайот».
- ^ «Євамот».
- ^ «Закони про царів», розд. 1, закон 7
- ^ «Лікутей сіхот», т. 30, «Хає Сара» (3)
- ^ «Закони про царів», розд. 11, закон 4
- ^ Сангедрін, 98б.
- ^ У його передмові до коментаря Рамбама до розділу «Нашім»
- ^ § 2:
- ^ «Діврей Тора», частина 4, § 6.
- ^ У «Ктубот», розділ 12, закон 3, і «Кілаїм», розділ 9, закон 3.
- ^ Сангедрін, 5а, що починається словами «Де-аха шевет ве-атам мехокек»
- ^ Закони про царів, розділ 1, закон 9.
- ^ Шут «Авней незер», «Йоре деа», § 312, і в Шут «Хікрей лев», «Орах хаїм», § 21.
- ^ Мелахім I, 1, 31.
- ^ І як роз'яснюється в «Хідушей га-Гриз».
- ^ Мелахім I, 14, 10.
- ^ Мелахім I, 16, 7.
- ^ Мелахім II, 9, 8.
- ^ Мелахім I, 14, 10.
- ^ Мелахім II, 8, 27, і в «Мецудат Давид» там само.
- ^ Мелахім II, 8, 18.
- ^ Мелахім II, 8, 27.
- ^ Мелахім II, 11, 15.
- ^ Мелахім II, 12, 2.
- ^ 1Мелахім II, 9, 8.
- ^ Мелахім II, 9, 9.
- ^ Мелахім I, 14, 10.
- ^ Рав Міхаель Ядвані, [ Листи з питаннями й відповідями до великого гаона рабі Хаїма Каневського про те, чи повинен Мелех га-Мошіах бути сином від сина]
- ^ Кінець заповіді 97.
- ^ Шмуель II, 7, 16
- ^ Тегілім 89, 36–37
- ^ У благословенні після гафтари
- ^ Сангедрін 98б
- ^ Магарша там само, і див. «Гітваадуйот» 5752, т. 1, с. 320, і в примітці 49.
- ^ «Ілхета ле-Мешиха», § 12, і див. там само § 3
- ^ Див. п'ятий розділ Ктубот, в історії про те, як Рабі клопотався про сватання свого сина в домі рабі Хії, згідно з думкою Раші. І див. Магаршу там само.
- ^ Як доводиться там, адже рабі Хія був з нащадків Ішая.