Перейти до вмісту

Залман-Лейб Астулін

Матеріал з Хабадпедії
Залман-Лейб Астулін
Основна інформація
Дата народження25 кислева 5673 (5 грудня 1912)
Дата смерті15 адара I 5765 (24 лютого 2005)
Місце проживанняШумячі, Москва, Ташкент, Бней-Брак, Нахалат-Гар-Хабад
Рід діяльностімеламед
Учителірав Давид-Еліягу га-Коген, Єрахміель-Гершон Едельштейн, та інші
Сім'я
БатькоЯаков-Іцхак (прийомний — Ісраель-Ноах Астулін)
МатиСара (прийомна — Гіся-Брайна)
ДружинаРейзл, дочка р. Хаїм-Біньямін Брод (Меджибіж)
ДітиНафталі Астулін, Давид-Еліягу Астулін, Хая, Гіша-Брайна
Родовід

Рав Залман-Лейб Астулін (25 кислева 5673 (5 грудня 1912) – 15 адара I 5765 (24 лютого 2005)) був одним із найстаріших хасидів у Нахалат-Гар-Хабаді.

Біографія

Юні роки

Народився в перший день Хануки 5673 року (5 грудня 1912) у батька, р. Яакова-Іцхака, і матері Сари в містечку Шумячі (сусідньому з містечком Хиславичі) у Білорусі. Його батьки походили з хабадського роду і були хасидами адмора рабі Іцхака-Дов-Бера з Лядів, автора «Сідура Магарід».

Під час його народження померла його мати, пані Сара. Його батько, рав Яаков-Іцхак, не міг ростити його сам і тому віддав його сестрі матері — пані Гісі-Брайні. Вона ростила його разом зі своїм чоловіком, равом Ісраелем-Ноахом Астуліним, у містечку Шумячі, де вони жили. Оскільки власних дітей у них не було, вони доклали багато зусиль до виховання осиротілого племінника. Р. Залман-Лейб прийняв прізвище свого дядька, і відтоді його називали «Астулін».

Лише зрідка р. Залман-Лейб бачив свого батька; одного разу батько показав йому своє свідоцтво на шхиту, увінчане титулом «наш учитель, видатний рав...», від рава Єхезкеля Арлозорова, хасида Ребе Рашаба і рабина Харкова.

Дитячі роки він провів у містечку свого народження, більшість мешканців якого не були хасидами, а меншість були хасидами Хабаду. Його батько, р. Яаков-Іцхак, оскільки був хасидом адмора Магаріда з Лядів, дав Залманові-Лейбу виховання в хасидському дусі.

Коли почалася комуністична революція, прийомні батьки р. Залмана-Лейба, які були хасидами Лядів, не погодилися віддати його до школи, де навчають безбожжя. Оскільки він був прийомною дитиною, батькам було легко приховати від влади сам факт його існування.

Замість того щоб ходити вчитися до школи, як решта його однолітків, він почав навчатися в рабина містечка, рава Давида-Еліягу га-Когена. Рабин, якому було за дев'яносто, був сліпий і навчав р. Залмана-Лейба напам'ять. А оскільки він міг навчатися поруч із домом прийомних батьків без перешкод із боку влади, його не послали вчитися до «Томхей Тмімім».

Після відходу з життя рава Когена, коли р. Залманові-Лейбу було близько 13 років, він почав навчатися в його наступника на посаді рабина містечка, рава Едельштейна, який був учнем рабі Хаїма з Бриська. Р. Залман-Лейб, який кілька років поспіль вивчав Гмару з глибоким розумінням, продовжив з великою глибиною вивчати в рава Едельштейна коментаторів Гмари. Натомість р. Залман-Лейб навчав дітей родини Едельштейнів Гмари, Раші і Тосафот. А іноді навчав також синів р. Зусмана Фрадкіна[1].

Протягом чотирьох років р. Залман-Лейб навчався з равом Гершоном Едельштейном, причому весь час навчання р. Залман-Лейб стояв на ногах. За цей період вони разом завершили вивчення всього Шасу.

Після чотирьох років навчання рав Едельштейн переселився до Святої Землі. Перед від'їздом він запропонував р. Залманові-Лейбу посісти його місце рабина містечка. Р. Залман-Лейб, якому було тоді лише близько 17 років, уже вважався великим знавцем, дотепним і великим гаоном, і його навіть називали «ілуй із Шумячів». Однак р. Залман-Лейб відмовився від пропозиції свого друга.

У Москві

Після того як його вчитель і наставник поїхав до Святої Землі, р. Залман-Лейб перебрався до Москви, де жив у районі Мар'їна Роща, багато навчався і проводив фарбрейнгени з рабином синагоги Мар'їної Рощі равом Єшаєю-Зушею Шубом. Трохи працював заради заробітку сторожем на фабриці, але більшу частину доби присвячував вивченню Тори. У цей період він дуже зблизився з хасидами, з якими познайомився, і крок за кроком почав дотримуватися звичаїв Хабаду. Він почав вивчати хасидут, брав участь у фарбрейнгенах і прилучився до великих хасидів того часу. З часом він став полум'яним хасидом.

У ті роки він вивчав Шас і поскім, доки не удостоївся отримати сміху від великих рабинів того часу, серед них — рав Іцхак-Айзік Красильщиков, який служив рабином у місті Гадяч, а потім у Полтаві, автор книги «Бейт Іцхак» на Єрусалимський Талмуд і книги «Га-Тевуна». З часом отримав сміху від рава Єгуди-Лейба Левіна, рабина Москви, і рава Шнеура-Залмана Гареліка, рабина Кфар-Хабада.

Друга світова війна

Незадовго до вторгнення Німеччини до Радянського Союзу він заручився з пані Рейзл, дочкою хасида р. Хаїма-Біньяміна Брода, одного з видатних хасидів Брацлава.

Приблизно через пів року після весілля його проти волі призвали до Червоної армії на війну проти німців. Його дружина Рейзл залишилася вдома сама. Увесь час перебування в армії він остерігався осквернитися трефною їжею.

Після закінчення війни, все ще поранений у ногу, він прибув до Ташкента, де вже зібралося багато хасидів — біженців війни. Р. Залман природно влився в громаду хасидів у цьому місці. Невдовзі він почав займатися поширенням Тори. Він збирав дітей, які залишилися сиротами після того, як їхніх батьків було вбито або вони померли від обстрілів, голоду і хвороб. Близько двадцяти дітей-сиріт він зібрав навколо себе і почав їх навчати.

За своє життя р. Залман зазнавав арештів і жорстоких катувань.

Починаючи з 5706 року (1945/1946) р. Залман і його родина намагалися виїхати з Росії разом із багатьма іншими хасидами, які намагалися таємно перетнути кордон (втеча, яка згодом дістала назву «Виїзд із Росії 5706»), однак зрештою події пішли не так, і родині Астулін не вдалося виїхати з Росії. У межах спроби виїзду вони продали всі свої цінні речі, щоб мати готівку на витрати в дорозі. Тим часом ми залишилися в Росії ще на двадцять років. Р. Залман-Лейб знайшов роботу сторожем на фабриці, але, попри це, його душа, що прагнула Тори, вабила його до бейт-мідрашу. Більшу частину дня він займався вивченням Тори з притаманними йому старанністю і наполегливістю, з палкою любов'ю до Тори.

Життя вТашкенті

Через кілька років після війни помер їхній старший син, який страждав на хворобу серця. З роками в подружжя Астулін народилося четверо дітей: Хая, Нафталі, Брайна-Гіша і Давид.

Поряд зі своїм навчанням і роботою він почав навчати Тори дітей хасидів, які приходили до нього додому. Р. Залман удостоївся цієї посади не лише завдяки своїй ученості, а й через міркування хасидів, що якщо р. Залмана-Лейба схоплять, його пожаліють, адже він інвалід війни.

Усі ці роки вони знову і знову просили дозволу на виїзд із Радянського Союзу, доки в 5726 році (1965/1966) несподівано не отримали від влади листа з повідомленням про те, що їхнє прохання про виїзд із Росії задоволено.

Родина поїхала до Москви, де звернулася до ізраїльського консульства, яке займалося виїздом євреїв із Радянського Союзу. Після всіх процедур родина виїхала з Росії саме літаком, як того хотіла дружина р. Залмана. Вони щасливо прибули до Відня, а звідти попрямували просто до Святої Землі.

У Землі Ізраїлю

Проводить фарбрейнген з равом Мендлом Вехтером і равом Давидом Гейсинським

Після переселення до Святої Землі він оселився поруч зі своїм тестем, равом Хаїмом-Біньяміном Бродом, у місті Бней-Брак. Спершу працював меламедом, а після виходу на пенсію присвятив себе молитві та вивченню Тори.

І таким був його розпорядок дня протягом довгих років після виходу на пенсію: щоранку він рано вставав і довго навчався. Під час молитви він ходив до синагоги, щоб почути «Барху», Кадиш, повторення Аміди кантором і читання Тори. Потім повертався додому і починав молитися. Його молитва тривала близько двох годин і більше. Молитву, як і кожне благословення, він вимовляв гучним, дзвінким голосом, з особливим виділенням і наголосом. Після молитви він навчався кілька годин, спершу сам, а потім до нього починали приходити один за одним партнери з навчання.

Надвечір він давав урок Гмари в хабадській синагозі на вулиці Раші, а потім продовжував навчання у себе вдома, де проводив довгі ночі за вивченням Тори. Його діти пам'ятають його навчання як частину нічної атмосфери в домі. О будь-якій годині, коли б вони не вставали, знаходили його за навчанням.

Рав Астулін підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.

Відхід з життя

В останні роки життя він страждав від мук і болів і переїхав жити до Нахалат-Гар-Хабада. В останні дні він був у затьмареній свідомості і в цьому тумані весь час бурмотів: «Ребе, Ребе». Попри страждання, його обличчя сяяло, і навіть лікарі висловлювали з цього приводу своє здивування.

У четвер, 15 адара I 5765 року (24 лютого 2005), коли члени родини зрозуміли, що кінець наближається, на місце покликали міньян євреїв, які дотримуються заповідей, і всі разом вони промовили «Шма, Ісраель». Його душа відійшла, коли останніми його словами були «Ребе, Ребе»; йому було дев'яносто два роки[2][3].

Родина

Його дружина Рейзл — померла 26 швата 5756 року (16 лютого 1996)

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

Залман-Лейб Астулін згадується ще в 36 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4032168900

Повідомити про помилку на цій сторінці