Перейти до вмісту

Пінхас-Гдалья Паштер

Матеріал з Хабадпедії
Пінхас-Гдалья Паштер
1 сівана 5781 (12 травня 2021)) був одним зі шлухім Ребе
Основна інформація
Дата народження6 кислева 5699 (29 листопада 1938)
Місце народженняПариж
Місце похованняОливкова гора
КраїнаФранція
Місце діяльностіПариж
Рід діяльностірабин, шаліах
Освітаєшива «Явне» рава Еліягу Мунка
Посададиректор Бейт Хабаду «Шаарей біна» в Парижі
УчителіЦві-Лейб Левін, Ар'є-Дов Ейдельман, Нісан Неменов
Сім'я
БатькоШимон Паштер
МатиДоба-Біна
ДітиЦві-Дов-Бер Паштер, Шимон, Хая-Іта, Хана, Двора, Рахель Цивья, Нехама-Діна, Стерна-Рівка, та інші
Родовід

Рав Пінхас-Гдалья га-Коген Паштер (Паштер), 6 кислева 5699 (29 листопада 1938) — 1 сівана 5781 (12 травня 2021)) був одним із шлухім Ребе, директором Бейт Хабаду «Шаарей біна» в Парижі, який упродовж багатьох років наблизив безліч євреїв до Тори та заповідей у Франції.

Біографія

Народився 6 кислева 5699 (29 листопада 1938) у Парижі в батька, рава Шимона Паштера, який належав до харедимної громади, і матері, пані Доби-Біни, яка була онукою голови рабинського суду Гродна і походила зі знатної родини. Коли спалахнула Друга світова війна, батьки продовжували жити у своїй квартирі в центрі Парижа і продовжували дотримуватися єврейського способу життя. І в роки війни його батько продовжував ходити до синагоги, а мати дбала про те, щоб діставати кошерну їжу.

Після війни рав Паштер продовжив навчання в єшиві «Явне» гаона рава Еліягу Мунка, отримав рабинську посвяту від Великого рабинського суду Парижа. Паралельно здобув академічну освіту й пройшов вище навчання в галузі філософії, наук і мов.

Зміна в житті рава Паштера сталася, коли в тихій районній синагозі став часто з'являтися рав Цві-Лейб Левін, який був шаліахом у Марокко і був змушений виїхати під тиском влади. Р. Цві-Лейб відкрив перед равом Паштером світ учення хасидуту й подбав про те, щоб узяти його з візитом до Обервільє, де зосередилися кілька родин старих хасидів, які емігрували з Росії й керували невеликою справжньою хасидською громадою.

Рава Паштера хасиди прийняли тепло й з любов'ю, і він зазнав від них великого впливу, і особливо від рава Ар'є-Дова Ейдельмана, який був одним із учнів єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, що вціліли.

Майже десять років рав Паштер спілкувався зі старими хасидами, коли на літніх канікулах винаймав квартиру поряд з єшивою в Брюнуа, де вбирав атмосферу «Томхей Тмімім» і слухав уроки хасидуту машпіа рава Нісана Неменова.

У 5724 році (1963/1964) почав організовувати цикл уроків хасидуту в старовинній синагозі в Парижі, що називається за її адресою: «вулиця Дюк, номер 5».

У ті самі роки діяв також в Орлі, біля аеропорту Парижа, де давав уроки Тори й наближав дорослих і молодь до світла хасидуту. А також відкрив талмуд-тори для дітей, що працювали двічі на тиждень.

Усю свою багатогранну діяльність рав Паштер вів як приватна особа, а не в рамках якоїсь хабадської організації; він не бачив у цьому вади, адже хіба ті хасиди різного роду, що наблизили його до хасидизму, діяли в рамках якоїсь установи?! Він бачив у цьому ваду. У 5731 році (1970/1971) різні установи та люди давали йому відчути, ніби він діє на їхній території, за рахунок їхніх постійних рамок, і про це рав Паштер написав Ребе. Ребе відповів йому в доповненні, яке записав своїм святим почерком наприкінці приватного листа: «З благословенням успіху в поширенні юдаїзму і джерел зокрема (у чому він, безсумнівно, продовжить, і дивно, що він питає), і зокрема в нових уроках, які він згадує»[1].

І надалі були ті, хто стверджував щодо нього, що йому слід надати своїй діяльності інституційної форми й працювати з офіційними організаціями Хабаду в Парижі; про це рав Паштер написав Ребе в 5732 році (1971/1972), перед тим як поїхати до Ребе. Коли потім він увійшов на єхідут до Ребе, Ребе прийняв його з привітним обличчям і сказав йому: «У Парижі достатньо єврейських душ — для нього, для тебе і для інших! Тобі треба відкрити власну установу й повідомляти сюди про діяльність. Якщо місця в синагозі буде мало — постарайся перейти в більше місце!».

Рав Паштер був здивований почути це від Ребе й наважився сказати, що йому не повірять у Парижі.. Ребе відповів йому, що він отримає це в письмовому вигляді. І справді, перед тим як поїхати назад до Франції, він отримав докладного листа про те, що його діяльність має вестися як окрема автономія. Ребе попросив у листі рава Шмуеля Азимова дати автономію раву Паштеру як відділенню центрального Цеірей Агудат Хабад — Бейт Любавич Париж — і навіть підтримувати його діяльність фінансово, а також щоб вони працювали у співпраці[2].

Копію згаданого листа було надіслано також р. Біньяміну Городецькому, і відтоді він радився з ним щоразу, коли знову виникало питання про цю автономію. І Ребе згадав про це в одному зі своїх листів йому, у 5743 році (1982/1983): «У всіх справах — згідно з моєю відповіддю відтоді — хай домовиться з равом Біньяміном-Еліягу Городецьким, шліта».

Потім рав Паштер повідомив Ребе про відкриття установи під назвою «Гадар Тора» (подібної до тієї, що діє в Нью-Йорку) і про нових учнів, які досягають успіхів у навчанні. Потім відкрив літню єшиву для наближених. У 5732 році (1971/1972) винайняв велику будівлю й привіз велику групу наближених на дні поглибленого вивчення і навчання на два тижні.

Своїх наближених, які перебували на просунутих етапах наближення, він возив із візитами до двору Ребе в 770, щоб вони побули в присутності Ребе на свята й у «йомей де-пагра». У кожній такій групі було близько п'ятдесяти-шістдесяти осіб.

Ці групи удостоювалися особливого ставлення з боку Ребе, і це було помітно всім. Так сталося, що в день від'їзду Ребе вийшов до входу в 770, щоб благословити групу й підтримати спів і танці перед посадкою в автобус.

У ті роки, 5734-5740, траплялося, що Ребе шукав рава Паштера під час фарбрейнгену, між сіхот, щоб той сказав з учнями «лехаїм», вигукуючи: «Коген, великий серед братів своїх»!». Кілька разів вказав їм починати «Га-адерет ве-га-емуна» на мелодію французького гімну.

Рав Паштер удостоювався різних вказівок від Ребе, що свідчили про особливу близькість. Так, наприклад, у листі рава Біньяміна Городецького від 26 іяра 5734 (18 травня 1974) він написав йому, щоб той склав список тих, хто їде до Ребе в його групах, щоб вони отримали грошову участь у поїздці. У тому самому листі рав Городецький повідомляє йому про вказівку Ребе, щоб він користувався ім'ям Любавич, попри те що його установа була самостійною, а не під звичайними хабадськими установами.

За підтримки Ребе рав Паштер почав займатися написанням і редагуванням статей французькою, які друкувалися й поширювалися в широких колах. У рамках цієї діяльності свого часу вийшло безліч листків під назвою «Махшава шавуїт», які Ребе дуже підтримував, а на додачу до них — окремі брошури, що роз'яснюють і пояснюють десять мівцоїм, Шабат та інші особливі заповіді.

Починаючи з 5751 року (1990/1991) діяльність рава Паштера зосередилася на поширенні вісті про Визволення Ребе. Після 27 адара I 5752 (2 березня 1992), коли багато хто потребував зміцнення віри й упевненості, рав Паштер опублікував серію кунтресім на тему Визволення. У наступні роки почав випускати щотижневий листок під назвою «Міхтав ла-Геула», який друкувався у вишуканому оформленні й мав великий успіх.

Багато діяв у справах Геули та Мошіаха і в поширенні вісті про Визволення Ребе. Щороку їздив із групою наближених святкувати Сімхат Тора в присутності Ребе в 770.

Рав Паштер також підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, а також постанову про те, що Ребе живий і існує і про це треба оголошувати.

У місяці іяр 5781 року (квітень–травень 2021) заразився коронавірусом і в Рош Ходеш сівана помер у віці 82 років. Похоронна процесія вийшла з Парижа, міста його шліхуту, за участі сотень анаш і наближених, звідти траурний шлях продовжився до Святої Землі, на Оливкову гору, де його було поховано[3].

Родина

  • Його син, рав Цві-Дов-Бер (Берл) Паштер (мир праху його) — машпіа в хедері Брюнуа та ін.[4].
  • Його син, Шимон Паштер — Герцлія.
  • Його донька, пані Хая-Іта Прайс — Париж.
  • Його донька, пані Хана Руімі — Париж.
  • Його донька, пані Двора Колман — Париж
  • Його донька, пані Рахель Цивья — зі шлухім Ребе в С. Лу.
  • Його донька, пані Нехама-Діна Амар — зі шлухім Ребе в Голден-Біч, Флорида.
  • Його донька, пані Стерна-Рівка Малкі — Мілан, Італія.
  • Його донька, пані Бат-Шева-Фрейда Хавів — Кохав-Яаков, Свята Земля.
  • Його донька, пані Малка-Сіма Алалі — Париж.

Додаткова література

  • Аврагам Райніц, «Коген, великий серед братів своїх», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1263, 10 сівана 5781 (21 травня 2021)

Зовнішні посилання

Примітки

Пінхас-Гдалья Паштер згадується ще в 8 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 7268736900

Повідомити про помилку на цій сторінці