Пінхас-Гдалья Паштер
| Пінхас-Гдалья Паштер | |
|---|---|
1 сівана 5781 (12 травня 2021)) був одним зі шлухім Ребе | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 кислева 5699 (29 листопада 1938) |
| Місце народження | Париж |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | Франція |
| Місце діяльності | Париж |
| Рід діяльності | рабин, шаліах |
| Освіта | єшива «Явне» рава Еліягу Мунка |
| Посада | директор Бейт Хабаду «Шаарей біна» в Парижі |
| Учителі | Цві-Лейб Левін, Ар'є-Дов Ейдельман, Нісан Неменов |
| Сім'я | |
| Батько | Шимон Паштер |
| Мати | Доба-Біна |
| Діти | Цві-Дов-Бер Паштер, Шимон, Хая-Іта, Хана, Двора, Рахель Цивья, Нехама-Діна, Стерна-Рівка, та інші |
| Родовід | |
Рав Пінхас-Гдалья га-Коген Паштер (Паштер), 6 кислева 5699 (29 листопада 1938) — 1 сівана 5781 (12 травня 2021)) був одним із шлухім Ребе, директором Бейт Хабаду «Шаарей біна» в Парижі, який упродовж багатьох років наблизив безліч євреїв до Тори та заповідей у Франції.
Біографія
Народився 6 кислева 5699 (29 листопада 1938) у Парижі в батька, рава Шимона Паштера, який належав до харедимної громади, і матері, пані Доби-Біни, яка була онукою голови рабинського суду Гродна і походила зі знатної родини. Коли спалахнула Друга світова війна, батьки продовжували жити у своїй квартирі в центрі Парижа і продовжували дотримуватися єврейського способу життя. І в роки війни його батько продовжував ходити до синагоги, а мати дбала про те, щоб діставати кошерну їжу.
Після війни рав Паштер продовжив навчання в єшиві «Явне» гаона рава Еліягу Мунка, отримав рабинську посвяту від Великого рабинського суду Парижа. Паралельно здобув академічну освіту й пройшов вище навчання в галузі філософії, наук і мов.
Зміна в житті рава Паштера сталася, коли в тихій районній синагозі став часто з'являтися рав Цві-Лейб Левін, який був шаліахом у Марокко і був змушений виїхати під тиском влади. Р. Цві-Лейб відкрив перед равом Паштером світ учення хасидуту й подбав про те, щоб узяти його з візитом до Обервільє, де зосередилися кілька родин старих хасидів, які емігрували з Росії й керували невеликою справжньою хасидською громадою.
Рава Паштера хасиди прийняли тепло й з любов'ю, і він зазнав від них великого впливу, і особливо від рава Ар'є-Дова Ейдельмана, який був одним із учнів єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, що вціліли.
Майже десять років рав Паштер спілкувався зі старими хасидами, коли на літніх канікулах винаймав квартиру поряд з єшивою в Брюнуа, де вбирав атмосферу «Томхей Тмімім» і слухав уроки хасидуту машпіа рава Нісана Неменова.
У 5724 році (1963/1964) почав організовувати цикл уроків хасидуту в старовинній синагозі в Парижі, що називається за її адресою: «вулиця Дюк, номер 5».
У ті самі роки діяв також в Орлі, біля аеропорту Парижа, де давав уроки Тори й наближав дорослих і молодь до світла хасидуту. А також відкрив талмуд-тори для дітей, що працювали двічі на тиждень.
Усю свою багатогранну діяльність рав Паштер вів як приватна особа, а не в рамках якоїсь хабадської організації; він не бачив у цьому вади, адже хіба ті хасиди різного роду, що наблизили його до хасидизму, діяли в рамках якоїсь установи?! Він бачив у цьому ваду. У 5731 році (1970/1971) різні установи та люди давали йому відчути, ніби він діє на їхній території, за рахунок їхніх постійних рамок, і про це рав Паштер написав Ребе. Ребе відповів йому в доповненні, яке записав своїм святим почерком наприкінці приватного листа: «З благословенням успіху в поширенні юдаїзму і джерел зокрема (у чому він, безсумнівно, продовжить, і дивно, що він питає), і зокрема в нових уроках, які він згадує»[1].
І надалі були ті, хто стверджував щодо нього, що йому слід надати своїй діяльності інституційної форми й працювати з офіційними організаціями Хабаду в Парижі; про це рав Паштер написав Ребе в 5732 році (1971/1972), перед тим як поїхати до Ребе. Коли потім він увійшов на єхідут до Ребе, Ребе прийняв його з привітним обличчям і сказав йому: «У Парижі достатньо єврейських душ — для нього, для тебе і для інших! Тобі треба відкрити власну установу й повідомляти сюди про діяльність. Якщо місця в синагозі буде мало — постарайся перейти в більше місце!».
Рав Паштер був здивований почути це від Ребе й наважився сказати, що йому не повірять у Парижі.. Ребе відповів йому, що він отримає це в письмовому вигляді. І справді, перед тим як поїхати назад до Франції, він отримав докладного листа про те, що його діяльність має вестися як окрема автономія. Ребе попросив у листі рава Шмуеля Азимова дати автономію раву Паштеру як відділенню центрального Цеірей Агудат Хабад — Бейт Любавич Париж — і навіть підтримувати його діяльність фінансово, а також щоб вони працювали у співпраці[2].
Копію згаданого листа було надіслано також р. Біньяміну Городецькому, і відтоді він радився з ним щоразу, коли знову виникало питання про цю автономію. І Ребе згадав про це в одному зі своїх листів йому, у 5743 році (1982/1983): «У всіх справах — згідно з моєю відповіддю відтоді — хай домовиться з равом Біньяміном-Еліягу Городецьким, шліта».
Потім рав Паштер повідомив Ребе про відкриття установи під назвою «Гадар Тора» (подібної до тієї, що діє в Нью-Йорку) і про нових учнів, які досягають успіхів у навчанні. Потім відкрив літню єшиву для наближених. У 5732 році (1971/1972) винайняв велику будівлю й привіз велику групу наближених на дні поглибленого вивчення і навчання на два тижні.
Своїх наближених, які перебували на просунутих етапах наближення, він возив із візитами до двору Ребе в 770, щоб вони побули в присутності Ребе на свята й у «йомей де-пагра». У кожній такій групі було близько п'ятдесяти-шістдесяти осіб.
Ці групи удостоювалися особливого ставлення з боку Ребе, і це було помітно всім. Так сталося, що в день від'їзду Ребе вийшов до входу в 770, щоб благословити групу й підтримати спів і танці перед посадкою в автобус.
У ті роки, 5734-5740, траплялося, що Ребе шукав рава Паштера під час фарбрейнгену, між сіхот, щоб той сказав з учнями «лехаїм», вигукуючи: «Коген, великий серед братів своїх»!». Кілька разів вказав їм починати «Га-адерет ве-га-емуна» на мелодію французького гімну.
Рав Паштер удостоювався різних вказівок від Ребе, що свідчили про особливу близькість. Так, наприклад, у листі рава Біньяміна Городецького від 26 іяра 5734 (18 травня 1974) він написав йому, щоб той склав список тих, хто їде до Ребе в його групах, щоб вони отримали грошову участь у поїздці. У тому самому листі рав Городецький повідомляє йому про вказівку Ребе, щоб він користувався ім'ям Любавич, попри те що його установа була самостійною, а не під звичайними хабадськими установами.
За підтримки Ребе рав Паштер почав займатися написанням і редагуванням статей французькою, які друкувалися й поширювалися в широких колах. У рамках цієї діяльності свого часу вийшло безліч листків під назвою «Махшава шавуїт», які Ребе дуже підтримував, а на додачу до них — окремі брошури, що роз'яснюють і пояснюють десять мівцоїм, Шабат та інші особливі заповіді.
Починаючи з 5751 року (1990/1991) діяльність рава Паштера зосередилася на поширенні вісті про Визволення Ребе. Після 27 адара I 5752 (2 березня 1992), коли багато хто потребував зміцнення віри й упевненості, рав Паштер опублікував серію кунтресім на тему Визволення. У наступні роки почав випускати щотижневий листок під назвою «Міхтав ла-Геула», який друкувався у вишуканому оформленні й мав великий успіх.
Багато діяв у справах Геули та Мошіаха і в поширенні вісті про Визволення Ребе. Щороку їздив із групою наближених святкувати Сімхат Тора в присутності Ребе в 770.
Рав Паштер також підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, а також постанову про те, що Ребе живий і існує і про це треба оголошувати.
У місяці іяр 5781 року (квітень–травень 2021) заразився коронавірусом і в Рош Ходеш сівана помер у віці 82 років. Похоронна процесія вийшла з Парижа, міста його шліхуту, за участі сотень анаш і наближених, звідти траурний шлях продовжився до Святої Землі, на Оливкову гору, де його було поховано[3].
Родина
- Його син, рав Цві-Дов-Бер (Берл) Паштер (мир праху його) — машпіа в хедері Брюнуа та ін.[4].
- Його син, Шимон Паштер — Герцлія.
- Його донька, пані Хая-Іта Прайс — Париж.
- Його донька, пані Хана Руімі — Париж.
- Його донька, пані Двора Колман — Париж
- Його донька, пані Рахель Цивья — зі шлухім Ребе в С. Лу.
- Його донька, пані Нехама-Діна Амар — зі шлухім Ребе в Голден-Біч, Флорида.
- Його донька, пані Стерна-Рівка Малкі — Мілан, Італія.
- Його донька, пані Бат-Шева-Фрейда Хавів — Кохав-Яаков, Свята Земля.
- Його донька, пані Малка-Сіма Алалі — Париж.
Додаткова література
- Аврагам Райніц, «Коген, великий серед братів своїх», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1263, 10 сівана 5781 (21 травня 2021)
Зовнішні посилання
- Коли Ребе шукав рава Паштера

- Рав Паштер виступає на демонстрації в Парижі щодо безпеки Святої Землі

- Листи Ребе раву Паштеру, «Тшура» Альгрісі-Амар 5779
Примітки
- ^ Слово «продовжить» Ребе забезпечив нікудом, можливо, щоб не було зрозуміло інакше — «відтягне» (свою руку) тощо.
- ^ «Кулану ке-ехад», с. 142–143
- ^ Франція: сотні людей на похороні шаліаха рава Пінхаса Паштера (мир праху його) в Парижі • Спів «Га-адерет ве-га-емуна» на похороні шаліаха рава Паштера (мир праху його) • Десятки людей на похороні рава Паштера (мир праху його) в Єрусалимі на сайті «Хабад Інфо».
- ^ Помер 9 ава 5783 (27 липня 2023)
Код особи: № 7268736900
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Шлухім у Франції
- Персоналії, поховані на хабадській ділянці Оливкової гори
- Особистості, що померли в 5781 році (2020/2021)
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Особистості, що народилися в 5699 році (1938/1939)
- Шлухім, що відійшли
- Рабини, що підписали постанову про те, що Ребе живий і існує