Іцхак Ядгар
| Іцхак Ядгар | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 тішрея 5698 (27 вересня 1937) |
| Дата смерті | 1 менахем-ава 5783 (19 липня 2023) |
| Місце поховання | цвинтар селища Ган-Нер |
| Місце проживання | мошав Авіталь |
| Місце діяльності | Таанахім |
| Рід діяльності | шаліах, педагог |
| Освіта | «Томхей Тмімім» Лод |
| Посада | шаліах Ребе в селищах Таанахім, директор установ Хабаду в Авіталі, директор хабадської школи «Яд Еліягу» в Таанаху |
| Учителі | Шмуель-Ельазар Гальперін |
| Сім'я | |
| Батько | Кадурі Ядгар |
| Мати | Естер-Малка-Лея Ядгар |
| Дружина | Сімха |
| Діти | Шимон, Мордехай, Менахем-Мендл-Меїр, Шмуель Ядгар та інші |
| Родовід | |
Рав Іцхак Ядгар (22 тішрея 5698 (27 вересня 1937) — 1 менахем-ава 5783 (19 липня 2023)) був шаліахом Ребе з 5718 року (1957/1958) у поселеннях Таанахім у Святій Землі, директором закладів Хабаду в поселенні Авіталь і людиною, що мала великий вплив на мешканців району. Упродовж десятків років він був директором школи в поселенні й у ході своєї роботи наблизив сотні людей до дотримання Тори та заповідей. Під час гакафот у ніч Шміні Ацерет 5731 року (1970/1971) Ребе призначив його «господарем»[1] країни Ірак. Вирізнявся особливою жвавістю в справах Мошіаха і Геули.
Біографія
Народився в єрусалимській родині, що походить з Іраку, у своїх батьків Кадурі та Естер-Малки-Леї Ядгар[2]. Уже в юності він почав шукати те, що полюбила його душа, — щиросердість і внутрішню суть, і так знайшов свій шлях до світла хасидизму Хабад. Його гіткашрут з Ребе почався з надихаючої зустрічі з тим, хто згодом став його вчителем і головним наставником, — равом Шмуелем-Ельазаром Гейльперіном, головою єшиви «Торат емет» і рабином кварталу Бейт-Ісраель в Єрусалимі. Коли він став шукати місце для вивчення Тори, він прийшов до єшиви «Томхей Тмімім» Лод, що розташовувалася в саду, де навчався в 5713 — 5717 роках (1952–1957), у 5716 році (1955/1956) його клас тимчасово перейшов до «Ахей Тмімім» Тель-Авів.
Після одруження з пані Сімхою[3], переїхав жити до мошаву Авіталь і разом із дружиною приєднався до персоналу школи в районі Таанахім (причому пані Ядгар була єдиною заміжньою вчителькою в персоналі школи в перші роки її існування).
Наприкінці життя його здоров'я погіршилося, і його було госпіталізовано до «Шаарей Цедек» в Єрусалимі. Помер 1 менахем-ава 5783 року (19 липня 2023) і був похований на кладовищі поселення Ган-Нер.
Після його відходу з життя нариси про його особистість і надгробні промови було опубліковано в тижневику «Бейт Мошіах», тижневику «Кфар-Хабад», у пресі району, де він жив, на хабадських сайтах і в спеціальних медіагрупах.
Діяльність серед курдської громади

Приблизно через два роки після його весілля почали будувати новий житловий квартал у Кфар-Хабаді — проєкт, призначений головним чином для молодих пар. Рав Ядгар і його дружина думали переїхати жити до Кфар-Хабада, щоб жити в облаштованій хабадській громаді й дати своїм дітям належне хасидське виховання. Перш ніж перейти до практичного етапу, вони попросили згоди й благословення Ребе.
Відповідь Ребе була така: «Щодо запису на житло в Кфар-Хабаді, то ж він і його товариші ведуть діяльність на місці тощо, і хай він не переносить свого житла в жодне інше місце, тим паче що він походить з тієї самої громади, що й вони, а наша свята Тора постановила: „Бідні твого міста мають перевагу“»[4]. Як йому було велено, рав Ядгар залишився жити в мошаві Авіталь у районі Таанахім (біля міста Афула), місці великого скупчення вихідців з курдської громади.
Рав Ядгар продовжував викладати в школі, що перебувала у віданні «мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“» (див. нижче), і душі учнів прив'язалися до його душі. Його вплив у школі зростав, його вплив на учнів та їхніх батьків набагато перевершував звичайний, тож за ним закріпилося в усіх мешканців району прізвисько «вчитель Іцхак».

Його поважна постать і плавна мова з першого погляду полонили кожного, хто з ним зустрічався. Довга борода, що спадала на краї його одягу, і проникливі очі надавали йому поважного вигляду, сповненого величі, і багато хто радився з ним.
Його дім став єврейською адресою для всіх мешканців району, які плекали до нього почуття симпатії та захоплення. Протягом дня до дому приходили люди, щоб порадитися з ним у всіх сферах життя і попросити його настанови, а він писав разом із ними Ребе шліта і спрямовував їхній шлях стежками юдаїзму.
Крім своєї діяльності серед мешканців району, рав Ядгар керував хабадською громадою. Хабадську синагогу в центрі поселення він тримав відчиненою головним чином у суботи та свята.
Крім того, рав Ядгар щовівторка давав урок, який був магнітом для сотень євреїв з усієї Їзреельської долини; вони любили його, мали до нього велике захоплення і регулярно приходили слухати його надихаючі проповіді.
З роками навколо нього згуртувалися сотні шанувальників, розсіяних по всій Їзреельській долині, які сердечно вітали його щоразу, коли зустрічалися з ним, а він зі свого боку відповідав їм любов'ю.
Директор хабадської школи в Таанаху
Хабадська школа «Яд Еліягу»[5] в районі Таанах була заснована в 5718 році (1957/1958) равом Іцхаком Ганзбургом як частина системи шкіл мережі «Огалей Йосеф-Іцхак».
Від самого початку перебування рава Ганзбурга та його родини в поселенні було лише тимчасовим, і його метою було тільки створити школу і поставити її на ноги, а потім передати керівництво нею комусь іншому.
Після відходу з життя батька р. Іцхака в 5720 році (1959/1960) і через відсутність постійного міньяну для промовляння кадишу рав Ганзбург був змушений якнайшвидше передати керівництво школою і переїхати жити до хабадської громади.
Керівництво школою він залишив у руках рава Аврагама Дуніна, який через кілька років передав керівництво в руки рава Ядгара[6], що фактично керував нею впродовж 27 років, до 5764 року (2003/2004).
Через свою посаду відповідального за школу рав Ядгар здійснював багато візитів додому — для продовження виховного зв'язку і для запису дітей. Завдяки цьому його великий вплив виходив далеко за межі мошаву Авіталь і поширювався на весь район.
«Господар» країни Ірак
У свято Сукот 5731 року (15 жовтня 1970) відбулася конференція представників ООН, що тривала цілий тиждень і припала точно на дні свята Сукот — від першого дня свята і до Сімхат Тора.
Під час свята того року Ребе говорив про те, що коли народи світу збираються, євреї також мають збиратися разом і додавати в справах Тори і заповідей, щоб вплинути на представників народів світу, щоб ті не ухвалювали рішень, які можуть зашкодити синам Ізраїлю.
У Шміні Ацерет того року, під час четвертої гакафи, Ребе створив свою «ООН», у якій призначив представника для кожної країни, щоб він був «господарем» цієї країни згідно з Торою.
Рав Ядгар удостоївся того, що на тій самій церемонії Ребе призначив його «господарем» країни Ірак.
Стане для них провідником і достатком у всьому необхідному
Як хасид, пов'язаний з Ребе всіма фібрами душі, упродовж усіх років рав Ядгар повідомляв Ребе про свою діяльність і просив його поради та святого благословення для євреїв, з якими зустрічався.
Природно, оскільки засоби зв'язку в ті часи потребували багато часу, люди приходили до рава Ядгара зі скаргами на те, що минає так багато часу, поки вони отримають відповідь — позитивну чи негативну, і що їм доводиться довго чекати, поки вони отримають святе благословення Ребе.
Рав Ядгар передав їхні скарги Ребе і удостоївся отримати від Ребе відповідь, приблизно в 5734 році (1973/1974), що «хай відповідає від мого імені всім тим, хто до нього звертається, крім того що передає їхні імена мені, і хай скаже їм, щоб вони взяли на себе заповіді тощо, і він стане для них провідником і достатком благословення в усьому, що їм необхідно»...[потрібне джерело]

Від того листа рав Ядгар вимагає від своїх близьких зміцнюватися в дотриманні Тори та заповідей і натомість благословляє їх силою Ребе «достатком благословення в усьому, що їм необхідно».
Ще до того, як хасиди Хабаду почали відкрито ставитися до Ребе як до Мелех га-Мошіаха, рав Ядгар у листах і звітах, які він регулярно писав Ребе, додавав титул: «Його святості, нашому панові, вчителеві й наставникові Мелех га-Мошіаху»[7].
І після 3 тамуза рав Ядгар продовжував поширювати віру у вічність життя Ребе, брав участь і виступав на з'їздах «Геула і Мошіах», організованих у 5755 році (1994/1995) для зустрічі Мошіаха, і навіть заохочував багатьох своїх близьких писати Ребе через «Ігрот кодеш».
Рав Ядгар брав участь у з'їздах, які проводив рав Зімроні Цик для зустрічі Ребе, праведного Мошіаха нашого, і навіть виступав на них[8].
Родина
Його дружина, ребецн Сімха Ядгар, — померла 21 тішрея 5783 року (16 жовтня 2022).
- Його зять р Нафталі Хаїбі — Реховот.
- Його зять, р. Авшалом Кіль — шаліах Ребе і рабин поселення Ган-Нер.
- Його зять, р. Аві Леві — сойфер стам, Мігдаль-га-Емек, автор книги «Ктав Хабад».
- Його зять, р. Дані Адрі — Рамат-Шломо, Єрусалим
- Його син, р. Шимон Ядгар — директор талмуд-тори «Ор Сімха» Кфар-Хабад
- Його син, р. Мордехай Ядгар — директор талмуд-тори «Ор Менахем» Хабаду в Цфаті.
- Його син, р. Менахем-Мендл-Меїр Ядгар — Краун-Гайтс.
- Його син, р. Шмуель Ядгар — Беер-Шева.
Його наближені
Сотні хасидів Хабаду по всій півночі почали свій шлях до дотримання Тори та заповідей і свій зв'язок з Ребе через рава Ядгара: він пробуджував у них єврейську іскру, а потім спрямовував їхній шлях далі й знайомив їх з іншими хасидами Хабаду, сам же залишався осторонь, продовжуючи наглядати за ними і підтримувати зв'язок.
Серед його близьких:
- Р. Моше Реувен (Афула).
- Р. Хаїм Нево (Ахузат-Барак).
- Р. Ефраїм Моль (Єрусалим).
- Р. Ісраель Коген (Афула).
Додаткова література
- Шаліах «Емека», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2019, с. 38.

- Ребе — це ор макіф, а коли їдеш до 770, це проникає всередину, інтерв'ю з равом Ядгаром, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 989, сторінки 81–84.

- Хасид, що торкнувся тисяч душ, історія його життя, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1370, с. 14–22.

Зовнішні посилання
- «Емек ньюз», Профіль кабаліста, що здійснив багато справ, з Гільбоа, нарис-профіль, тевет 5777 (грудень 2016 – січень 2017)
- Промова рава Ядгара на зібранні «Геула і Мошіах» 5772 року (2011/2012)
- Добірка фотографій з життя школи під його керівництвом

- Традиційна хода тракторів у Таанаху на честь Лаг ба-Омеру

- Уривки з утішання скорботних у рава Іцхака Ядгара —

- Медичний бронежилет — рав Ядгар — гість рубрики «Га-деа ве-га-дібур» у журналі «Дерех га-мелех» організації «Гітахадут га-хасидім ле-кабалат пней Мошіах»
іяр 5774 (травень 2014) - Ведучий: рав Моше Маріновський, Святе місце Таанах ■ Вино старе й добре — на сайті «Штурем»
- Дивіться: промова рава Іцхака Ядгара, сповнена впевненості та віри,

- Безліч людей провели рава Ядгара в останню путь,

- Рав Залман Ландо розповідає про рава Ядгара на сайті блогу рава Шнеура-Залмана Фрідмана
- Співак Менді Джеруфі у зворушливій колонці після відходу з життя рава Ядгара, на сайті

Примітки
- ^ Докладніше див. у статті «Хасидська ООН»
- ^ Померла 16 тевета 5748 року (6 січня 1988)
- ^ Померла 21 тішрея 5783 (16 жовтня 2022).
- ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 655.
- ^ Школу названо на честь рава Еліягу Барзані — рабина курдської громади в поселеннях Таанахім.
- ^ У 5765 році (2004/2005) рав Ядгар вийшов на пенсію і передав поточне керівництво школою своїй доньці, пані Рахелі-Ефрат Кіль, дружині шаліаха в Ган-Нері рава Авшалома Кіля; основну частину свого часу він присвячує тим, на кого впливає, і членам своєї громади, але при цьому виділяє особливий час, щоб і далі допомагати в справах школи.
- ^ Тижневик «Бейт Мошіах», 10 хешвана 5779 (19 жовтня 2018)
- ^ На зібранні в «Яд Еліягу» і на зібранні в Нешері. Див. Зібрання «Геула і Мошіах» — 5755. А також на з'їздах у пізніші роки.
Код особи: № 5328508300
- Хабадпедія: статті, що потребують джерела
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники «Томхей Тмімім» у Лоді
- Випускники «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві
- Шлухім в Ізраїлі
- Члени «Хасидської ООН»
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Особистості в Таанахімі
- Особистості, що народилися 5698 року (1937/1938)
- Особистості, що померли в 5783 році (2022/2023)