Азріель Хайкін
| Азріель Хайкін | |
|---|---|
Один із найстаріших рабинів Хабаду | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5691 (1930) |
| Місце проживання | Краун-Гайтс |
| Місце діяльності | Піттсбург, Марокко (Агадір), Данія (Копенгаген), Брюссель, Україна |
| Рід діяльності | рабин, шаліах |
| Освіта | вивчав даянут у Монреалі |
| Посада | заступник голови Рабинської ради Європи, шаліах Ребе в Марокко і Данії, керівник єшиви Хабаду в Агадірі, головний рабин Копенгагена, рабин (раавад) Брюсселя, головний рабин Бельгії, головний рабин України та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Меїр-Хаїм Хайкін |
| Дід (по батькові) | Азріель Хайкін |
| Дружина | Хая, дочка рава Міхаель Ліпскер |
| Брати й сестри | Шалом-Дов-Бер Хайкін |
| Родовід | |
| Нагороди | |
| лицарське звання та знак ордена Корони (Бельгія, 5750) | |
Рав Азріель Хайкін (народився в 5691 році, 1930) — один із найстаріших рабинів Хабаду, заступник голови Ради рабинів Європи і фахівець з питань подружнього життя. У минулому обіймав посади шаліаха Ребе в Марокко і Данії, рабина міста Брюссель і головного рабина України. Нині мешканець Краун-Гайтс.
Біографія

Народився в 5691 році (1930/1931)[1] у свого батька, рава Меїра-Хаїма Хайкіна, рабина в містах Радянського Союзу і в Швеції.
У юності рав Хайкін був призначений рабином синагоги в місті Піттсбург і допомагав в управлінні місцевою єшивою «Томхей Тмімім».
Наступного періоду він переїхав до Монреаля, де вивчав даянут.
Шаліах Ребе в Марокко
Єшива Хабаду в Агадірі

У період, коли було засновано єшиву Хабаду в Агадирі, за шліхутом Ребе до Марокко прибув рав Хайкін, і він діяв у містах і селах по всьому Марокко відповідно до потреб. На початку літа 5716 року (1955/1956) він уперше прибув до Агадира, щоб подивитися, як розширити і зміцнити єшиву, і відтоді продовжував відвідувати це місце разом з Хаїмом Альбазом, випускником єшиви в Касабланці. І разом вони діяли, щоб перевести єшиву до нової і чудової будівлі, що називалася «Бейт га-мошель» — на ім'я правителя, який жив там у попередні роки; будівля розташовувалася на пагорбі навпроти берегів Атлантичного океану. Наступного періоду Хаїм Альбаз керував єшивою, кількість учнів якої дедалі зростала, але р. Ісраель Шиф, керівник «Джойнта» в Марокко в ті дні, порекомендував, щоб єшивою керував рав Хайкін, аби зміцнити її постійним і здібним керівником, — так і було зроблено. І в цей період в Агадирі було збудовано мікву мегадрін за заохоченням і з благословенням Ребе[2].
Узимку 5716 року (1955/1956) рав Хайкін одружився з Хаєю, донькою рава Міхаеля Ліпскера, шаліаха Ребе в Мекнесі, сватом був рав Біньямін Городецький. Перед весіллям отримав лист із благословенням від ребецн Хани, після того як у юності мав звичай відвідувати її[3].
Молоде подружжя оселилося в Агадирі на постійний шліхут, і рав Хайкін продовжував розширювати і збільшувати кількість учнів, а паралельно відкрив школу «Бейт Рівка» для дівчат.
Розповідав рав Єгуда Ельхарар, тоді учень єшиви, а нині шаліах Ребе в Іммануелі:
«Рав Хайкін не задовольнявся дітьми з релігійних домівок — навпаки, він хотів залучити саме тих дітей, які навчалися у французьких школах і були здебільшого синами асимільованих євреїв, що жили в неєврейських кварталах, і щоб дістатися до них, потрібна була особлива операція. Спочатку він знайшов кількох 17-річних юнаків з учнів французької школи і захопив їх своїми словами регулярно відвідувати в нього уроки юдаїзму у вільний час. Коли він побачив, що вони виявляють зацікавленість і починають досягати успіхів у навчанні, він спонукав їх поки що залишатися в школі — попри те, що вони вже прагнули перейти до єшиви, — щоб вони почали впливати на дітей молодшого віку. Так дісталися і до мене»[4].
Міква мегадрін
Перед його весіллям його тесть, рав Ліпскер, прагнув збудувати в Агадирі мікву мегадрін, однак за пустельного клімату Агадира неможливо було наповнити мікву дощовою водою.
Рав Ліпскер написав про це Ребе, і Ребе відповів, що не може бути міста, в якому неможливо збудувати мікву, і зрештою мікву було збудовано і наповнено за допомогою брил льоду[5].
«Бейт Рівка»
Рав Хайкін і його дружина заснували в Агадирі школу «Бейт Рівка», в якій навчалися місцеві дівчата.
Вказівки Ребе
У місяці нісан 5717 року (квітень–травень 1957) рав Хайкін був у Ребе, і на «єхідуті» Ребе говорив про постійне спільне навчання рава Хайкіна з рабином Агадира і другом Любавичів равом Єгудою Шитрітом, і говорив з ним про єшиву і «Бейт Рівка» в Агадирі, і про це рав Хайкін написав раву Шитріту:
«Удостоївся увійти у внутрішнє святилище, в особливу кімнату його святості Ребе шліта (Адмора шліта), передав йому всі записки підйон нефеш, а також список учнів, і його святість Ребе шліта (Адмор шліта) зволив поцікавитися всім цим і благословив усіх. І сказав мені, що якщо в нього буде час, він бажає надіслати кожному окремо своє благословення до свята. Також затримався, щоб запитати про постійне навчання, яке в нас є, — тобто в мене з Вашою честю, — і висловив свою думку, що воно має бути щонайменше двічі на тиждень. Багато говорив про справу «Бейт Рівка» і сказав, щоб у жодному разі не думати припиняти це, а тільки продовжувати, і само собою зрозуміло, що треба дбати про розширення справи як у кількості, так і в якості. Також запитав про р. Аврагама Бен-Шушана (вчителя, який заснував єшиву, а тим часом одружився і живе в Агадирі)»[6].
Вигнання
16 швата 5718 року (6 лютого 1958) американський консул повідомив раву Хайкіну, що марокканський уряд хоче вислати його через підозру в тому, що він займається справами алії, і тому вирішив, що найближчими днями прибуде до Касабланки, щоб зустрітися з равом Шломо Матусовим і з'ясувати цю справу. Рав Матусов, працівники американського консульства в Касабланці та американського посольства в Рабаті діяли, намагаючись скасувати указ, але невдовзі дійшли висновку, що марокканський уряд остаточно вирішив вислати рава Хайкіна.
Про всі вжиті заходи доповідали Ребе, і Ребе особисто надіслав телеграми послу Сполучених Штатів у Марокко і консулу Сполучених Штатів у Касабланці, щоб спробувати скасувати указ. У телеграмі консулу Ребе запевнив, що знає рава Хайкіна вже багато років і що його робота — лише в релігійному вихованні і що він виховує молоде законослухняне покоління. Протягом кількох тижнів тривало клопотання, і були великі побоювання за всю справу шліхуту в Марокко, але зрештою з'ясувалося, що влада вирішила вислати тільки рава Хайкіна, а решта шлухім, зокрема його тесть рав Ліпскер, залишаться на своїх посадах і місцях. І справді, рав Хайкін покинув Марокко.
Про висилку розповідає рав Хайкін у книзі «Хабад у Марокко»: «У районі Агадира був помітний вплив крайніх націоналістів, і тому було призначено крайнього губернатора округу, який хотів довести всім свої крайні погляди. У той час, коли він вислав мене, було вислано і консула Іспанії. Так йому вдалося приписати мені «злочин», ніби я допомагав алії до Святої Землі, а насправді всі знали, що я цим не займався. Члени громади в Агадирі хотіли мені допомогти і вирішили звернутися прямо до губернатора, і я пішов разом з ними до його дому. Але це надзвичайно його розгнівало: коли він побачив, що ми наближаємося, він вийшов з дому і закричав гнівним голосом: «Заради нього ви прийшли? Він шпигун! У них у школі вчать іврит, а арабську там не вчать». Ми покинули це місце в пригніченому настрої. Відтоді як мене запідозрили, усюди мене супроводжували співробітники служби безпеки. Так — доки я не піднявся в літак і не сів на своє місце, і тоді супровідники мене залишили»»[7].
Учень Хаїм Альбаз, який працював тоді в єшиві в Мекнесі, повернувся до Агадира і був призначений директором і рош-єшивою замість рава Хайкіна.
Головний рабин Копенгагена
Звідти рав Хайкін поїхав за шліхутом Ребе до Данії, де заснував єшиву «Огалей Йосеф-Іцхак — Бейт га-талмуд Єшурун — Копенгаген». Через рік єврейська громада Копенгагена запропонувала йому посаду головного рабина, — посаду, яку він обіймав протягом десятиліття.

Рабин Брюсселя
У 5728 році (1967/1968) був призначений головою рабинського суду Брюсселя і тоді переїхав до Бельгії. У межах цієї своєї посади став одним із найвпливовіших рабинів Європи.
Після трагічного відходу з життя рава Шнеура-Залмана Гареліка, рабина Кфар-Хабада, виникло припущення призначити його замість нього рабином селища, але зрештою цього не сталося[8].
Рав Хайкін вважався також фахівцем з питань подружнього життя, і в 5751 році (1990/1991) рава Хайкіна було призначено також консультантом з питань подружнього життя Союзу рабинів СНД.
У 5750 році (1989/1990) Бодуен, король Бельгії, надав йому лицарський титул і знак ордена Бельгійської Корони. У 5752 році (1991/1992) був призначений головним рабином Бельгії.
6 елула 5763 року (3 вересня 2003) рава Хайкіна було направлено організацією «Ор Авнер — Хабад» в Україну і призначено головним рабином України[9]; на цій посаді перебував до 5768 року (2007/2008). Нині проживає в Краун-Гайтс.
У рава Хайкіна троє дітей.
Той, хто зміцнює віру в Мошіаха
Рав Хайкін підписав «Коль коре» кількох рабинів анаш, датоване 24 тевета 5752 року (31 грудня 1991), про зміцнення пробудження щодо прийняття царства і підписів про це[10].
У 5756 році (1995/1996), коли були такі, хто намагався зазіхнути на віру хасидів Хабаду в те, що Ребе — це Мошіах, він підписав (разом з іншими рабинами) лист із висловленням подяки раву Агарону Соловейчику за те, що він виступив на захист віри хасидів Хабаду[11].
Рав Хайкін також підписав постанову про те, що Ребе — Цар Мошіах.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, «Хабад у Марокко», документування діяльності Хабаду в Марокко, хешван 5777 (листопад 2016). Глави 25, 26, 54
Зовнішні посилання
- «Глибше за психоаналіз»
— перероблене відеоінтерв'ю з равом Хайкіном у щотижневому випуску хабадської медіакомпанії jem, хешван 5779 (жовтень–листопад 2018)
- Інтерв'ю з равом Хайкіним
- Рав Хайкін розкриває оригінальний лист, який він отримав від ребецн Хани

Примітки
- ^ Його картка в «Сефер га-хасидім»
- ^ «Хабад у Марокко»
- ^ Рав Хайкін розкриває оригінальний лист, який він отримав від ребецн Хани — на сайті
5 тішрея 5787 (16.09.2026)
- ^ «Хабад у Марокко», сторінка 182
- ^ «Тікатев зот» і «Толдот Хабад бе-Марокко»
- ^ «Хабад у Марокко», с. 184. І див. також р. Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1367 Ребе і рабини Марокко — таємниця зв'язку
- ^ «Хабад у Марокко», сторінки 186-187
- ^ Йосеф Ашкеназі, «Га-Рав Ашкеназі».
- ^ Україна: рава Хайкіна обрано головним рабином.
- ^ Збірник «Єхі шмо ле-олам» «Ваад хаялей Бейт Давид» (с. 28 — 29)
- ^ «Бейт Мошіах», випуск 95, с. 15
Код особи: № 1557446000
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Сучасні хабадські рабини
- Хабадські рабини в Бельгії
- Хабадські рабини в Україні
- Хабадські рабини в Данії
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Голови хабадських єшив у минулому
- Шлухім у Європі
- Головні рабини держав
- Особистості Краун-Гайтс
- Родина Хайкіних
- Родина Пеер
- Родина Ліпскер
- Шлухім у Марокко
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Особистості, що народилися в 5691 році (1930/1931)