Перейти до вмісту

Азріель Хайкін

Матеріал з Хабадпедії
Азріель Хайкін
Один із найстаріших рабинів Хабаду
Основна інформація
Дата народження5691 (1930)
Місце проживанняКраун-Гайтс
Місце діяльностіПіттсбург, Марокко (Агадір), Данія (Копенгаген), Брюссель, Україна
Рід діяльностірабин, шаліах
Освітавивчав даянут у Монреалі
Посадазаступник голови Рабинської ради Європи, шаліах Ребе в Марокко і Данії, керівник єшиви Хабаду в Агадірі, головний рабин Копенгагена, рабин (раавад) Брюсселя, головний рабин Бельгії, головний рабин України та інші
Сім'я
БатькоМеїр-Хаїм Хайкін
Дід (по батькові)Азріель Хайкін
ДружинаХая, дочка рава Міхаель Ліпскер
Брати й сестриШалом-Дов-Бер Хайкін
Родовід
Нагороди
лицарське звання та знак ордена Корони (Бельгія, 5750)

Рав Азріель Хайкін (народився в 5691 році, 1930) — один із найстаріших рабинів Хабаду, заступник голови Ради рабинів Європи і фахівець з питань подружнього життя. У минулому обіймав посади шаліаха Ребе в Марокко і Данії, рабина міста Брюссель і головного рабина України. Нині мешканець Краун-Гайтс.

Біографія

Рав Хайкін (5786)

Народився в 5691 році (1930/1931)[1] у свого батька, рава Меїра-Хаїма Хайкіна, рабина в містах Радянського Союзу і в Швеції.

У юності рав Хайкін був призначений рабином синагоги в місті Піттсбург і допомагав в управлінні місцевою єшивою «Томхей Тмімім».

Наступного періоду він переїхав до Монреаля, де вивчав даянут.

Шаліах Ребе в Марокко

Єшива Хабаду в Агадірі

Рав Хайкін з учнями єшиви Хабаду в Агадирі

У період, коли було засновано єшиву Хабаду в Агадирі, за шліхутом Ребе до Марокко прибув рав Хайкін, і він діяв у містах і селах по всьому Марокко відповідно до потреб. На початку літа 5716 року (1955/1956) він уперше прибув до Агадира, щоб подивитися, як розширити і зміцнити єшиву, і відтоді продовжував відвідувати це місце разом з Хаїмом Альбазом, випускником єшиви в Касабланці. І разом вони діяли, щоб перевести єшиву до нової і чудової будівлі, що називалася «Бейт га-мошель» — на ім'я правителя, який жив там у попередні роки; будівля розташовувалася на пагорбі навпроти берегів Атлантичного океану. Наступного періоду Хаїм Альбаз керував єшивою, кількість учнів якої дедалі зростала, але р. Ісраель Шиф, керівник «Джойнта» в Марокко в ті дні, порекомендував, щоб єшивою керував рав Хайкін, аби зміцнити її постійним і здібним керівником, — так і було зроблено. І в цей період в Агадирі було збудовано мікву мегадрін за заохоченням і з благословенням Ребе[2].

Узимку 5716 року (1955/1956) рав Хайкін одружився з Хаєю, донькою рава Міхаеля Ліпскера, шаліаха Ребе в Мекнесі, сватом був рав Біньямін Городецький. Перед весіллям отримав лист із благословенням від ребецн Хани, після того як у юності мав звичай відвідувати її[3].

Молоде подружжя оселилося в Агадирі на постійний шліхут, і рав Хайкін продовжував розширювати і збільшувати кількість учнів, а паралельно відкрив школу «Бейт Рівка» для дівчат.

Розповідав рав Єгуда Ельхарар, тоді учень єшиви, а нині шаліах Ребе в Іммануелі:

«Рав Хайкін не задовольнявся дітьми з релігійних домівок — навпаки, він хотів залучити саме тих дітей, які навчалися у французьких школах і були здебільшого синами асимільованих євреїв, що жили в неєврейських кварталах, і щоб дістатися до них, потрібна була особлива операція. Спочатку він знайшов кількох 17-річних юнаків з учнів французької школи і захопив їх своїми словами регулярно відвідувати в нього уроки юдаїзму у вільний час. Коли він побачив, що вони виявляють зацікавленість і починають досягати успіхів у навчанні, він спонукав їх поки що залишатися в школі — попри те, що вони вже прагнули перейти до єшиви, — щоб вони почали впливати на дітей молодшого віку. Так дісталися і до мене»[4].

Міква мегадрін

Перед його весіллям його тесть, рав Ліпскер, прагнув збудувати в Агадирі мікву мегадрін, однак за пустельного клімату Агадира неможливо було наповнити мікву дощовою водою.

Рав Ліпскер написав про це Ребе, і Ребе відповів, що не може бути міста, в якому неможливо збудувати мікву, і зрештою мікву було збудовано і наповнено за допомогою брил льоду[5].

«Бейт Рівка»

Рав Хайкін і його дружина заснували в Агадирі школу «Бейт Рівка», в якій навчалися місцеві дівчата.

Вказівки Ребе

У місяці нісан 5717 року (квітень–травень 1957) рав Хайкін був у Ребе, і на «єхідуті» Ребе говорив про постійне спільне навчання рава Хайкіна з рабином Агадира і другом Любавичів равом Єгудою Шитрітом, і говорив з ним про єшиву і «Бейт Рівка» в Агадирі, і про це рав Хайкін написав раву Шитріту:

«Удостоївся увійти у внутрішнє святилище, в особливу кімнату його святості Ребе шліта (Адмора шліта), передав йому всі записки підйон нефеш, а також список учнів, і його святість Ребе шліта (Адмор шліта) зволив поцікавитися всім цим і благословив усіх. І сказав мені, що якщо в нього буде час, він бажає надіслати кожному окремо своє благословення до свята. Також затримався, щоб запитати про постійне навчання, яке в нас є, — тобто в мене з Вашою честю, — і висловив свою думку, що воно має бути щонайменше двічі на тиждень. Багато говорив про справу «Бейт Рівка» і сказав, щоб у жодному разі не думати припиняти це, а тільки продовжувати, і само собою зрозуміло, що треба дбати про розширення справи як у кількості, так і в якості. Також запитав про р. Аврагама Бен-Шушана (вчителя, який заснував єшиву, а тим часом одружився і живе в Агадирі)»[6].

Вигнання

16 швата 5718 року (6 лютого 1958) американський консул повідомив раву Хайкіну, що марокканський уряд хоче вислати його через підозру в тому, що він займається справами алії, і тому вирішив, що найближчими днями прибуде до Касабланки, щоб зустрітися з равом Шломо Матусовим і з'ясувати цю справу. Рав Матусов, працівники американського консульства в Касабланці та американського посольства в Рабаті діяли, намагаючись скасувати указ, але невдовзі дійшли висновку, що марокканський уряд остаточно вирішив вислати рава Хайкіна.

Про всі вжиті заходи доповідали Ребе, і Ребе особисто надіслав телеграми послу Сполучених Штатів у Марокко і консулу Сполучених Штатів у Касабланці, щоб спробувати скасувати указ. У телеграмі консулу Ребе запевнив, що знає рава Хайкіна вже багато років і що його робота — лише в релігійному вихованні і що він виховує молоде законослухняне покоління. Протягом кількох тижнів тривало клопотання, і були великі побоювання за всю справу шліхуту в Марокко, але зрештою з'ясувалося, що влада вирішила вислати тільки рава Хайкіна, а решта шлухім, зокрема його тесть рав Ліпскер, залишаться на своїх посадах і місцях. І справді, рав Хайкін покинув Марокко.

Про висилку розповідає рав Хайкін у книзі «Хабад у Марокко»: «У районі Агадира був помітний вплив крайніх націоналістів, і тому було призначено крайнього губернатора округу, який хотів довести всім свої крайні погляди. У той час, коли він вислав мене, було вислано і консула Іспанії. Так йому вдалося приписати мені «злочин», ніби я допомагав алії до Святої Землі, а насправді всі знали, що я цим не займався. Члени громади в Агадирі хотіли мені допомогти і вирішили звернутися прямо до губернатора, і я пішов разом з ними до його дому. Але це надзвичайно його розгнівало: коли він побачив, що ми наближаємося, він вийшов з дому і закричав гнівним голосом: «Заради нього ви прийшли? Він шпигун! У них у школі вчать іврит, а арабську там не вчать». Ми покинули це місце в пригніченому настрої. Відтоді як мене запідозрили, усюди мене супроводжували співробітники служби безпеки. Так — доки я не піднявся в літак і не сів на своє місце, і тоді супровідники мене залишили»»[7].

Учень Хаїм Альбаз, який працював тоді в єшиві в Мекнесі, повернувся до Агадира і був призначений директором і рош-єшивою замість рава Хайкіна.

Головний рабин Копенгагена

Звідти рав Хайкін поїхав за шліхутом Ребе до Данії, де заснував єшиву «Огалей Йосеф-Іцхак — Бейт га-талмуд Єшурун — Копенгаген». Через рік єврейська громада Копенгагена запропонувала йому посаду головного рабина, — посаду, яку він обіймав протягом десятиліття.

Рав Хайкін

Рабин Брюсселя

У 5728 році (1967/1968) був призначений головою рабинського суду Брюсселя і тоді переїхав до Бельгії. У межах цієї своєї посади став одним із найвпливовіших рабинів Європи.

Після трагічного відходу з життя рава Шнеура-Залмана Гареліка, рабина Кфар-Хабада, виникло припущення призначити його замість нього рабином селища, але зрештою цього не сталося[8].

Рав Хайкін вважався також фахівцем з питань подружнього життя, і в 5751 році (1990/1991) рава Хайкіна було призначено також консультантом з питань подружнього життя Союзу рабинів СНД.

У 5750 році (1989/1990) Бодуен, король Бельгії, надав йому лицарський титул і знак ордена Бельгійської Корони. У 5752 році (1991/1992) був призначений головним рабином Бельгії.

6 елула 5763 року (3 вересня 2003) рава Хайкіна було направлено організацією «Ор Авнер — Хабад» в Україну і призначено головним рабином України[9]; на цій посаді перебував до 5768 року (2007/2008). Нині проживає в Краун-Гайтс.

У рава Хайкіна троє дітей.

Той, хто зміцнює віру в Мошіаха

Рав Хайкін підписав «Коль коре» кількох рабинів анаш, датоване 24 тевета 5752 року (31 грудня 1991), про зміцнення пробудження щодо прийняття царства і підписів про це[10].

У 5756 році (1995/1996), коли були такі, хто намагався зазіхнути на віру хасидів Хабаду в те, що Ребе — це Мошіах, він підписав (разом з іншими рабинами) лист із висловленням подяки раву Агарону Соловейчику за те, що він виступив на захист віри хасидів Хабаду[11].

Рав Хайкін також підписав постанову про те, що Ребе — Цар Мошіах.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Його картка в «Сефер га-хасидім»
  2. ^ «Хабад у Марокко»
  3. ^ Рав Хайкін розкриває оригінальний лист, який він отримав від ребецн Хани — на сайті 5 тішрея 5787 (16.09.2026)
  4. ^ «Хабад у Марокко», сторінка 182
  5. ^ «Тікатев зот» і «Толдот Хабад бе-Марокко»
  6. ^ «Хабад у Марокко», с. 184. І див. також р. Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1367 Ребе і рабини Марокко — таємниця зв'язку
  7. ^ «Хабад у Марокко», сторінки 186-187
  8. ^ Йосеф Ашкеназі, «Га-Рав Ашкеназі».
  9. ^ Україна: рава Хайкіна обрано головним рабином.
  10. ^ Збірник «Єхі шмо ле-олам» «Ваад хаялей Бейт Давид» (с. 28 — 29)
  11. ^ «Бейт Мошіах», випуск 95, с. 15
Азріель Хайкін згадується ще в 25 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1557446000

Повідомити про помилку на цій сторінці