Досконалість заповідей згідно з хасидутом
Досконалість заповідей — мета приходу Мошіаха, коли виконання Тори і заповідей буде досконалим, «згідно із заповіддю волі Твоєї».
Джерела в мідраші
У хасидуті наводиться джерело цьому з мідрашу «Сіфрей» на вірш «І зникнете незабаром із землі», наводиться додаткове джерело важливості виконання заповідей також у часи вигнання і розсіяння. Мідраш, приписуваний словам рабі Йоханана, встановлює, що хоча Святий, благословенний Він, приводить Ізраїль у вигнання з їхньої землі, вони мають залишатися такими, що вирізняються заповідями. Ця ідея стосується не лише жертвоприношень, а всіх заповідей Тори[1].
«Сіфрей» уподібнює це становище до царя, який розгнівався на дружину і відіслав її до дому її батька. Цар велить їй продовжувати прикрашатися своїми прикрасами, «щоб, коли повернешся, вони не були для тебе новими». Подібно до цього Святий, благословенний Він, каже Ізраїлю: «Сини Мої, вирізняйтеся заповідями, щоб, коли повернетеся, вони не були для вас новими». Тобто виконання заповідей у вигнанні гарантує, що вони не стануть чужими і новими при поверненні до Землі Ізраїлю, а будуть знайомими і закарбованими в серці народу.
Подібним чином пояснюється в мідраші на слова пророка Ірмеягу[2]: «Постав собі віхи». Це стосується заповідей, якими вирізняється Ізраїль, тобто заповіді служать своєрідними «віхами на шляху» та розпізнавальними знаками, що супроводжують народ Ізраїлю протягом усієї історії, також у важкі періоди вигнання і поневірянь.
Ця ідея підкреслює роль заповідей як охоронців ідентичності народу Ізраїлю і гарантів неперервності його зв'язку зі Святим, благословенний Він, і з Його Торою, незалежно від місця чи часу. Вони служать мостом, що з'єднує минуле, теперішнє і майбутнє народу, і готують його до повної Геули і повернення до Сіону.
Виконання заповідей у вигнанні
Простий зміст слів «Сіфрей» подає виконання заповідей під час вигнання, поза Землею Ізраїлю, як «віхи» — знаки. Однак у хасидуті пояснюється, що в глибині речей і всі заповіді сьогодні (включно з тими, що виконувалися за часів Першого Храму і Другого) є лише «віхами».
Вони служать знаком і пам'яттю на шляху до повного й досконалого виконання заповідей, яке здійсниться у прийдешньому майбутньому, після Геули. Також у багатьох місцях пояснюється на підставі «Сіфрей», що заповіді, які ми виконуємо сьогодні, є «вихованням» і підготовкою до майбутніх заповідей. Важливо розуміти, що все це анітрохи не применшує покладеного на нас обов'язку виконувати заповіді зараз.
З іншого боку[3], є особлива перевага саме в заповідях, які ми виконуємо сьогодні у вигнанні. Саме вони приводять до досягнення стану «згідно із заповіддю волі Твоєї» — досконалого рівня виконання заповідей, який розкриється у прийдешньому майбутньому. Хоча головне виконання заповідей у режимі «згідно із заповіддю волі Твоєї» буде лише у прийдешньому майбутньому, підготовка до цього здійснюється через виконання заповідей сьогодні, у найбільшій досконалості, можливій під час вигнання.
Крім того, оскільки всі майбутні речі вічні, вони вічні й «заднім числом» (тобто існують вічно також ретроспективно). Тому можливо, що подоба і смак тієї самої досконалості «згідно із заповіддю волі Твоєї» може здійснитися вже зараз[4].
Особливо коли людина пройнята думкою, бажанням і сильним прагненням до Геули — «де думка людини, там вона й перебуває». Унаслідок цього її духовне служіння досягає граничної досконалості, подібної до досконалості «згідно із заповіддю волі Твоєї».
Джерела в галасі
Рамбан у своєму коментарі до книги Ваїкра[5] пояснює обов'язок виконання заповідей у вигнанні. Він встановлює, що вірш «І зникнете незабаром, і покладете ці Мої слова» тощо[6] зобов'язує народ Ізраїлю у вигнанні не всіма заповідями, а лише «обов'язками тіла» — заповідями, такими як тфілін і мезузи. І пояснює, що мета виконання цих заповідей у вигнанні — «щоб вони не були для нас новими, коли повернемося до Країни». Тобто вони покликані зберегти зв'язок із заповідями, щоб ті не були чужими при поверненні до Землі Ізраїлю. Він підкреслює, що «головне в усіх заповідях — для тих, хто живе в землі Г-сподній».
Тому заповіді, якими ми зобов'язані сьогодні у вигнанні, навіть якщо вони з Тори, вважаються лише «віхами» (і знаком). Вони служать підготовкою до повного й досконалого виконання заповідей, яким воно буде у прийдешньому майбутньому, коли ми повернемося до Землі Ізраїлю.
У вченні хасидизму
У молитві Мусаф (Шабату, свята і Рош ходеш) ми говоримо про час прийдешнього майбутнього: «І там здійснимо перед Тобою наші обов'язкові жертви . . здійснимо і принесемо перед Тобою з любов'ю, згідно із заповіддю волі Твоєї[7]».
І це пояснюється в кількох місцях у хасидуті[8],
що саме «там» (тобто в прийдешньому майбутньому) принесення жертв буде «згідно із заповіддю волі Твоєї», у граничній досконалості, згідно з волею Святого, благословенний Він, чого не було навіть за часів Першого і Другого Храму і навіть за часів Адама Рішона до гріха.
А зміст «згідно із заповіддю волі Твоєї» в тому, що через виконання Тори і заповідей у прийдешньому майбутньому досконало здійсниться воля (і насолода[9]), які є у Всевишнього в Торі й заповідях.
Хоча в молитві Мусаф ідеться лише про принесення жертв у прийдешньому майбутньому, проте зі змісту питання зрозуміло, що так і щодо виконання всіх заповідей (і подібним чином семи заповідей нащадків Ноаха[10]), що лише в прийдешньому майбутньому вони виконуватимуться «згідно із заповіддю волі Твоєї».
Досконалість заповіді вивчення Тори
Одна з особливих заповідей, у яких здійсниться особлива новизна прийдешнього майбутнього, — це вивчення Тори. І як написав Рамбам[11], що мудреці й пророки прагнули днів Мошіаха для того, щоб бути вільними для Тори та її мудрості. І є багато подробиць і щаблів у досконалості вивчення Тори у прийдешньому майбутньому. І з двох причин:
а. У прийдешньому майбутньому, коли не буде потреби займатися заробітком тощо і здійсниться передбачення «І стануть чужинці, і пастимуть вашу худобу» тощо, усі сини Ізраїлю будуть на щаблі «Тора — їхнє ремесло»[12]. І тому осягнення Тори тоді буде в граничній досконалості, бо всяка турбота (навіть легка) перешкоджає досконалому осягненню Тори[13], а у прийдешньому майбутньому, коли не буде турбот і буде істинний спокій душі, усі сини Ізраїлю зможуть розуміти Тору як належить.
б. Одна з перешкод до вивчення Тори (особливо вивчення Тори в її глибині й таємницях) — глибина осягуваного й обмеженість того, хто осягає, а у прийдешньому майбутньому примножиться знання, мудрість та істина, і сини Ізраїлю будуть великими мудрецями і знатимуть приховані речі, що стане природною підготовкою до вивчення глибини Тори та її таємниць і Б-жественності на найвищих щаблях[14].
Головні заповіді та їхня досконалість
Головні заповіді, які будуть досконалими у прийдешньому майбутньому, — це пізнання Всевишнього і любов до Всевишнього та трепет перед Ним, — які є основою дотримання всіх заповідей-повелінь і заповідей-заборон, — що у прийдешньому майбутньому вони будуть у граничній досконалості, оскільки тоді Б-жественність буде явною.
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Див. також «Торат Менахем» 5743, т. 3, с. 1476. .
- ^ Розділ 31, вірш 20.
- ^ Див. «Сефер га-сіхот» 5749, т. 2, с. 645, примітка 36, і вказане там. І в багатьох місцях. І, можливо, слід пов'язати це з поясненим у багатьох місцях (див. «Лікутей сіхот», т. 35, с. 23, у примітці) про перевагу виконання заповідей у період виховання порівняно з часом, коли людина стала дорослою і зобов'язана в цьому, оскільки тоді це сутнісний зв'язок зі Святим, благословенний Він; і подібним чином пояснюється в багатьох місцях, що служіння під час вигнання — з боку Ацмуту, і це підготовка до виконання заповідей у прийдешньому майбутньому (див. сіху Шабату тижневої глави «Ваера» 5752. У багатьох місцях). Див. також «Сефер га-сіхот» 5750, т. 2, с. 577, примітка 164.
- ^ «Торат Менахем» 5746, т. 4, с. 166. І слід відзначити «Торат Менахем» 5750, т. 3, с. 26, примітка 94. «Сефер га-ерхім — Хабад», т. 8, стаття «Езрах», с. 145-146, 152, 156. «Торат Шмуель» 5641, с. 572.
- ^ 18, 25
- ^ Дварім 11, 18.
- ^ І подібним чином у Мусаф Рош ходеш ми кажемо також: «І козлів принесемо за волею». Як наводиться в «Маамарей Мітлер Ребе», «Ваїкра», т. 1, с. 143. «Дерех хаїм» 98, початок сторони 1.
- ^ «Тора ор», глава «Ваєхі» 46, 1 і далі. «Торат хаїм», початок глави «Ваєхі» (95, 1-2. 96, 3 і далі). «Дерех хаїм» 97, 3 і далі. 103, 2 і далі. «Ор га-Тора», «Берешит», т. 6, с. 1128, 2 і далі. Т. 7, с. 1268, 2 і далі. Гемшех «Ве-каха» 5637, глава 17 і далі.
- ^ Див. «Маамарей Мітлер Ребе», «Ваїкра», т. 1, с. 419. «Лікутей сіхот», т. 28, с. 284, примітка 51. «Торат Менахем» 5724, т. 2, с. 184. 5745, т. 3, с. 1725. 5746, т. 4, с. 158. 5747, т. 3, с. 365. Однак див. 5749, т. 3, с. 105, примітка 31.
- ^ «Торат Менахем» 5746, т. 3, с. 168.
- ^ Закони про царів, глава 12, закон 4. Закони про тшуву, глава 9, закон 2.
- ^ Див. маамар, що починається словами «Ве-авді Давид», Ахарон шель Песах 5746 (1 травня 1986), § 6. «Лікутей сіхот», т. 30, с. 137 і далі. «Гадран аль га-Рамбам» 5745, § 4. «Сіхот кодеш» 5741, т. 3, с. 436.
- ^ Див. «Сіхот кодеш» 5739, т. 2, с. 100 і далі. «Торат Менахем» 5746, т. 3, с. 524 і далі. 5742, т. 3, с. 1382.
- ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 27, с. 256.