Пінхас Гіршпрунг
| Пінхас Гіршпрунг | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5672 (1911/1912) |
| Дата смерті | 27 тевета 5758 (25 січня 1998) |
| Країна | Канада[В] |
| Місце проживання | Дукля, Монреаль |
| Рід діяльності | рабин, священник[В] |
| Освіта | єшива «Хахмей Люблін» |
| Посада | головний рабин Монреаля, голова єшиви «Томхей Тмімім» Монреаль, рабин громади «Адат Єшурун» у Монреалі, голова єшиви «Мерказ га-Тора», керівник Ради рабинів і голова рабинського суду Монреаля, головний рабин Канади |
| Учителі | Єгуда-Меїр Шапіро, та інші |
| Учні | Меїр Плоткін, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | р. Хаїм |
Рав Пінхас Гіршпрунг (5672 — 27 тевета 5758 (25 січня 1998)) — головний рабин міста Монреаль у Канаді та голова єшиви «Томхей Тмімім» Монреаль[1].
Біографія



Народився в містечку Дукла в 5672 році (1911/1912) у батька, р. Хаїма, зятя гаона р. Давида-Цві Зегмана. Вивчав Тору у свого діда, а потім став видатним учнем рабі Меїра Шапіро, гаона з Любліна. Тоді його вчитель, гаон рав Меїр Шапіро, свідчив про нього, що він знає напам'ять 2200 аркушів Гемари.
Досягнувши віку бар-міцви, він опублікував свою першу працю «Прі Пінхас», а потім почав редагувати щомісячний журнал «Огель Тора», у якому вміщувалися хідушім Тори знавців Тори його часу. Рав Шапіро призначив його тоді також екзаменатором нових учнів, які приходили до єшиви «Хахмей Люблін», у якій він навчався. Щоб бути екзаменатором в єшиві, потрібні були величезні знання. Вступний іспит містив перевірку з 400 аркушів Гемари з коментаторами.
Під час Другої світової війни йому вдалося врятуватися від Голокосту. Він благополучно перетнув кордон у зону під контролем Рад у Литві. І почав шлях до Кобе в Японії через Сибір, і залишився в Шанхаї. У 5701 році (1940/1941) прибув до Канади.
Він описав свої поневіряння в спогадах, які опублікував у 5695 році (1934/1935). Там його було призначено рабином громади «Адат Єшурун» у Монреалі і головою єшиви «Мерказ га-Тора». Пізніше його було призначено керівником Ради рабинів і головою рабинського суду Монреаля, Канада, а також головним рабином Канади.
Рав Гіршпрунг був одним з небагатьох уцілілих рабинів Польщі. Він вважався одним з найбільших знавців Шасу і поскім у нашому поколінні, які він знав напам'ять. Понад те він вирізнявся гостротою розуміння в навчанні, що виявлялося в глибині його драшот і хідушім. При цьому він був скромною людиною, яка нічого не приписувала собі. Він прагнув миру, був людиною хеседу і віддано опікувався потребами своєї громади.
Третю частину книги «Ва-Йоель Моше», яку написав Адмор із Сатмару, було написано йому.
Помер 27 тевета 5758 (25 січня 1998).
Зв'язки з Ребе
Рав Гіршпрунг регулярно приїжджав до Ребе, щоб обговорювати з ним питання Тори і брати участь у фарбрейнгенах.
Коли він уклав свою першу працю, він надіслав листа Ребе[2]. Крім того, він надіслав Ребе книгу свого діда — «Мінхат солет» на «Сефер га-хінух», — і Ребе відповів йому в своєму листі зауваженнями до книги.
Його перша зустріч з Ребе відбулася в 5717[3]:
Коли він увійшов до кімнати Ребе, перш ніж розтулив уста і передав Ребе підйон нефеш, Ребе підвівся і запитав: «Чи не ти Аківа бен Йосеф, чиє ім'я лунає від краю світу до краю?[4]» Після невеликої паузи Ребе продовжив і сказав: «Справді, ти подібний до Аківи бен Йосефа»... Коли гаон запротестував, Ребе усміхнувся і запитав: боронь Б-же, «чому»? Хіба це не прямо сказано в Гемарі?... аж поки рав Гіршпрунг смиренно не відповів: боронь Б-же сказати, що я подібний до Аківи бен Йосефа...
Одного разу, під час суперечки, яку вели проти Ребе в 5740-ві роки, рава Гіршпрунга запросили на родинне свято в Землі Ізраїлю, і йому надіслали безкоштовні авіаквитки з метою і в межах дії, яка зрештою мала знеславити — боронь Б-же — честь Ребе. Коли рав почув про це, він негайно скасував поїздку, і це за день до поїздки, коли всі його валізи були спаковані. Сталося, що одного з великих рабинів США запросили на політичну конференцію в урядових колах у Землі Ізраїлю. У той період Ребе боровся за виправлення закону «Хто є євреєм?», і участь рава Гіршпрунга могли витлумачити так, ніби він дотримується позиції уряду — не виправляти закон. Рав Гіршпрунг не вагався і зателефонував йому, щоб сказати, щоб той не їхав. Рав сказав р. Гіршпрунгу, що не поїде, тільки якщо той винесе йому галахічне рішення, що йому заборонено їхати. Рав Гіршпрунг негайно відповів, що за галахою існує повна заборона їхати туди.
Подібне сталося, коли Ребе сказав, що всі рабини мають підписати галахічну постанову, згідно з якою заборонено передавати арабам будь-яку частину Землі Ізраїлю. Рав Гіршпрунг кілька годин сидів біля телефону одного зі своїх знайомих, набирав номери різних рабинів і пояснював їм важливість їхнього підпису. Десятки рабинів зрозуміли тяжкі наслідки повернення територій Землі Ізраїлю і виступили проти цього кроку.
У проповіді Шабату га-Гадоль після 27 адара 5752 (2 березня або 1 квітня 1992) майже половина його проповіді була присвячена тому, що голова синів Ізраїлю хворий. Він докладно говорив про голову синів Ізраїлю і сказав, що кожному євреєві потрібен здоровий Ребе, бо він, і тільки він, — провідник покоління. Зі сльозами на очах гаон волав до Небес і закликав публіку, що складалася здебільшого з литовських євреїв, молитися за одужання Ребе.
У вивченні Тори
Рав Гіршпрунг кілька разів бував у Ребе. Але йому не вдавалося поговорити з ним про вивчення Тори, оскільки Ребе спрямовував бесіду в бік поширення юдаїзму. Одного разу він попросив Ребе побесідувати про навчання, попри дорогоцінний час Ребе, і Ребе погодився.
Він сказав Ребе, що в нього є кілька складних запитань, які він ставив усім великим знавцям Тори, і жоден з них не зміг відповісти. Деякі з них послабили силу запитань, але він не знайшов нікого, хто міг би дати йому справжню відповідь на ці запитання. Ребе тепло подивився на нього і сказав здивовано: усі гаони, яких ти згадав, не можуть відповісти на твої запитання, а я можу? Рав Гіршпрунг відповів, що впевнений, що Ребе правильно розв'яже його труднощі.
Ребе кивнув головою і звелів раву Гіршпрунгу питати. Рав Гіршпрунг поставив запитання з однієї з найскладніших тем Єрусалимського Талмуду, але, попри це, Ребе сидів спокійно, так що рав Гіршпрунг замислився, чи слухає Ребе те, що він говорить. Якби він не чув про геніальність Ребе, він припинив би говорити, будучи певним, що Ребе не розуміє запитань, але, знаючи про величезну геніальність Ребе, він продовжував викладати запитання.
Коли він закінчив, Ребе сказав: це справді складно, але це провина не Єрусалимського Талмуду, а твоя, оскільки ти не вивчив тему як слід. Якби ти вивчив Єрусалимський Талмуд як слід, у тебе не було б запитань. Не розгортаючи книги, Ребе почав викладати тему Єрусалимського Талмуду, ніби читаючи з книги. Він показав йому, що за правильного вивчення його запитання зовсім не складні, на подив рава Пінхаса, який уже представляв свої запитання великим мужам Ізраїлю першого ряду, і жоден з них не подумав, що його запитання не мають підстави. І ось Ребе, вивчивши тему як слід, довів, що запитання виникло з неточного вивчення теми в Єрусалимському Талмуді від самого початку.
Рав висловився згодом: «Ніколи в житті я не зустрічав такої глибини в навчанні. Я бачив у житті велетнів, але ніколи не зустрічав нікого, хто наближався б до Ребе в геніальності».
Відтоді його зв'язки з Ребе і громадою Хабаду дедалі міцнішали, і певною мірою він став хабадським хасидом[3].
Одного разу рав Гіршпрунг давав урок на «Ярхей кала» влітку 5747 у горах Кетскілл, Нью-Йорк. Коли публіка висловила подив його вражаючим знанням напам'ять Шасу — Вавилонського і Єрусалимського, — рав Гіршпрунг сказав: «Ви думаєте, це знання? Хочете побачити справжнє знання? Розгорніть будь-який з десятків томів «Лікутей сіхот», вивчіть будь-яку сіху з примітками — і тоді зрозумієте, що таке знання!»
Одного разу рав Гіршпрунг розповів про один з перших випадків, коли він був на єхідуті в Ребе. Під час їхньої бесіди зайшла мова про галахічне визначення понять «мійад» і «ле-алтар». Він був вражений здатністю Ребе «пройтися» з ним по всьому Шасу і аж до книг ахаронім, щоб зібрати з них усі місця, де згадуються ці визначення.
Ребе виявляв особливу симпатію до рава Гіршпрунга. У багатьох випадках Ребе називав його «живим сувоєм Тори». Щоразу, коли він приходив на фарбрейнген або на роздавання доларів, Ребе тепло благословляв його.
Удостоїтися бути нафарбрейнгені Ребе
З якоїсь причини багато хто сприймав рава Гіршпрунга як хасида Ребе в інтелектуальному сенсі, але не в емоційному. Але це помилка.
Щоразу гаон зазвичай їздив на фарбрейнгени Ребе. Після серцевого нападу Ребе на Сімхат Тора 5738 гаон побоювався, що Ребе не проводитиме фарбрейнгену 19 кислева. Його радість була невимовною, коли він дізнався, що Ребе все-таки проведе фарбрейнген.
Після фарбрейнгену, дорогою додому, гаон не переставав говорити про велику заслугу, якої він удостоївся, — бути присутнім на фарбрейнгені Ребе. Він сказав, що тільки дурень може лягти спати після такого фарбрейнгену. «Ми маємо вийти на вулицю і танцювати від радості, що удостоїлися фарбрейнгену з Ребе невдовзі після того, що сталося».
Його ставлення до Ребе як до Мелех га-Мошіаха і до проголошення «Єхі»

Рав Гіршпрунг підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, а також дав схвалення книзі «Єхі га-Мелех га-Мошіах», у якій рав Шалом-Дов-Бер Вольпо доводить, що Ребе — імовірний Мошіах.
13 іяра 5757 (20 травня 1997) рав Гіршпрунг опублікував листа, у якому відповів на критику, висловлену на адресу співу і друкування «Єхі»[5]:
Цим я ясно висловлюю свою думку (не поширюючись про всю шакла ве-тарья, бо я вже вислухав справу в усіх подробицях, і тут не місце поширюватися). Усі суперечки про спів, друкування і про «Єхі Адмор Мелех га-Мошіах ле-олам ваед» і про все, що з цим пов'язано, — у цьому немає жодної тіні галахічного питання, і в цього є джерела, прямо вказані в Шасі, у Зогарі і у великих каббалістів, на яких ми (увесь Ізраїль) покладаємося і в практичній галахі. (Не кажучи вже про те, що й Любавицький Ребе великий статусом тощо — у категорії «Рав — танна», і якщо він уживав ці слова щодо свого тестя, причому сотні разів, це саме по собі вже може бути джерелом і авторитетом)...
І подібним чином щодо шляхів впливу на наших братів, синів Ізраїлю, тощо: адже Любавицький Ребе і самі хабадські хасиди вже «випробувана людина і випробуваний амулет», і хто знає краще за них, яким є правильний підхід до наближення наших братів, синів Ізраїлю, причому саме такий, а не інший тощо…
І далі в тому ж листі:
Чия думка буде прийнята радше — думка Любавичів, які діють в усіх кінцях світу і в США загалом, з великою доброзичливістю, і продовжують завойовувати серця наших братів, синів Ізраїлю, чи слова якогось голови єшиви (і навіть кількох із них). Адже коли Любавичі опублікують корінь своїх звичаїв, як вони засновані на словах мудреців благословенної пам'яті у відкритій і таємній частині Тори (і на словах самого Ребе), — яка користь буде з того, що хтось скаже своє власне «даат Тора»
Його учень, рав Меїр Плоткін, розповідав, що для рава Гіршпрунга було ясно, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
Коли він запитав свого вчителя: що ти побачив у Ребе, чого не бачив ні в кому іншому? Рав Гіршпрунг відповів: є дві речі, у яких Ребе унікальний і немає йому подібного. 1) Його вивчення Тори. 2) Провідник покоління. І я кажу тобі, що немає нікого подібного до нього, не тільки в нашому поколінні, а й у попередніх поколіннях. Я був з равом Меїром Шапіро в Любліні, з гаоном рабі Менахемом Зембою і з усіма гаонами минулого покоління, і не знайшов нікого, хто був би подібний до величі Ребе в усіх галузях Тори. А про його провід зайве довго поширюватися... Він єдиний, про кого можна сказати, що він — імовірний Мошіах[3].
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 1, с. 272–282, розділ «Рав Гіршпрунг — життєпис і зв'язок з Ребе»
- Інститут «Бе-огалей цадікім», книга «Бе-сод сіах», с. 130–133
- «Сіах сарфей кодеш», с. 167–173
- «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 31, нісан 5771 (квітень–травень 2011), с. 30 і далі (листування рава Гіршпрунга з Ребе)
- Менді Куртес, «Знання джерел — у вас особлива риса», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2081, додаток «Орхім», сторінка 12 (свято Сукот 5785 (17 жовтня 2024))

Зовнішні посилання
- Рав Пінхас Гіршпрунг на фарбрейнгені в Ребе

- «Гдулат Пінхас» — з його життєпису, Нью-Йорк, 5759, на сайті «Оцар га-хохма»
- «Невже немає нікого, хто справді просить Мошіаха?» — рав Зуша Зільберштейн, один з найстаріших шлухім у своєму місті Монреалі, розповідає, як рав Гіршпрунг підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, в інтерв'ю Аврагамові Райніцу — сайт «Хабад Інфо», з тижневика «Бейт Мошіах»
- «Рав Пінхас Гіршпрунг — віра і геніальність», на сайті центру «Ігуд талмідей га-єшивот» (стаття в іншому форматі на сайті moshiach.net)
Примітки
- ^ Статтю складено за книгою «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 1, с. 272–282, розділ «Рав Гіршпрунг — життєпис і зв'язок з Ребе»
- ^ «Ігрот кодеш», від холь га-моеда Сукот 5715.
- ^ 1 2 3 «Рав Пінхас Гіршпрунг — віра і геніальність», його учень рав Меїр Плоткін розповідає про зв'язки рава Гіршпрунга з Ребе, опубліковано у випуску «Пнімійут» 52, адар 5758 (лютий–березень 1998), — є також на сайті центру «Ігуд талмідей га-єшивот».
- ^ Вислів рабі Доси бен Гаркінаса про рабі Аківу в трактаті «Євамот» 16а.
- ^ Рав Гіршпрунг протестує проти спроби підірвати віру на сайті «Хабад Інфо».
Код особи: № 7268335800