Перейти до вмісту

Ігаль Пізем

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Ігаль Пізем
Перший шаліах Ребе в Крайоті
Основна інформація
Дата народження2 швата 5701 (30 січня 1941)
Місце народженняЦфат
Дата смерті10 нісана 5779 (15 квітня 2019)
КраїнаІзраїль
Місце проживанняЦфат, кібуц Тірат-Цві, Кір'ят-Моцкін
Місце діяльностіКрайот, Париж
Рід діяльностірабин, шаліах, педагог, голова єшиви
ОсвітаКфар-Гароє, єшива «Керем бе-Явне», колель рава Яакова-Нісана Розенталя в Хайфі, колель Кір'ят-Бяліка
Посадаперший шаліах Ребе в Крайот, рабин хабадської громади в Кір'ят-Шмуелі (Хайфа), голова єшиви «Томхей Тмімім» Крайот, голова установ «Нефеш Хая» — Хабад-Любавич Крайот та інші
УчителіМоше-Цві Нерія, Меїр-Шалом Близинський, Елімелех Бар-Шауль, Яаков-Нісан Розенталь, Хананія Коген, Аківа га-Кармі
Сім'я
БатькоШимон-Єгуда Пізем
МатиРівка Пізем
ДружинаХана Зінгер
ДітиЙосеф-Аврагам Пізем, Моше-Зеев Пізем, Шимшон Пізем, Ейтан-Яаков Пізем, Хананель-Єгошуа Пізем, Шимон-Єгуда Пізем та інші
Родовід

Рав Ігаль Пізем (2 швата 5701 (30 січня 1941) — 10 нісана 5779 (15 квітня 2019)) — перший шаліах Ребе в Крайот, засновник закладів і Бейт Хабадів у Крайот, служив рабином хабадської громади в Кір'ят-Шмуелі в Хайфі, голова єшиви «Томхей Тмімім» Крайот, голова закладів центру «Нефеш Хая» — Хабад-Любавич Крайот.

Біографія

Народився в Цфаті в родині р. Шимона-Єгуди та Рівки Пізем, яка мала хасидське коріння (Садгора) і належала до релігійно-сіоністської спільноти, у тринадцятому поколінні від Бааль-Шем-Това.

У дитинстві ріс і навчався в Цфаті, а в 5715 році (1954/1955) почав навчатися в Кфар-га-Рое в рава Моше-Цві Нерії.

Початок зближення з Хабадом

Рав Пізем у Ребе в місяці тішрей 5740 року (вересень–жовтень 1979)

У 5716 році (1955/1956) познайомився з Хабадом і вченням хасидуту завдяки урокам рава Меїра Близінського, які відбувалися в єшиві. Після закінчення курсу його товариші р. Давид Карц і р. Йосеф Гартман перейшли до єшиви «Томхей Тмімім» і звідти листувалися з ним і навіть надсилали йому сіхот Ребе та різні книги. Згодом він почав регулярно вивчати книгу «Танія» і навіть залучав до цього інших юнаків з єшиви.

У 5719 році (1958/1959) продовжив навчання у військовому ядрі в єшиві «Керем бе-Явне», де приєднався до уроку з книги «Танія», який вів рабин міста Реховот рав Елімелех Бар-Шауль.

У 5720 році (1959/1960), посеред військової служби, рав Пізем одружився з пані Ханою Зінгер із Хайфи, яка пережила Голокост. Після пів року, протягом яких він жив у НАХАЛі на кордоні з Єгиптом, вони переїхали до кібуцу Тірат-Цві, де він служив інструктором.

У 5723 році (1962/1963) переїхав до Кір'ят-Моцкіна; у цей період вісім років працював вихователем в єшиві «Пірхей Агарон» у Кір'ят-Шмуелі.

Водночас продовжував навчання для отримання рабинського посвячення в колелі для підготовки рабинів рава Яакова-Нісана Розенталя в Хайфі, автора «Мішнат Яаков», а потім у колелі Кір'ят-Бяліка в рабина міста рава Хананьї Когена та рабина Кір'ят-Шмуеля рава Аківи га-Кармі, які й посвятили його в рабини.

У 5727 році (1966/1967) фактично отримав рабинське посвячення. Тоді ж був призначений учителем у школі ТАДАЛЬ у Кір'ят-Ямі та машгіахом в єшиві «Пірхей Агарон» у Кір'ят-Шмуелі.

У ті роки він включав «Лікутей сіхот» у свої щотижневі уроки для учнів з тижневої глави, на уроках єврейської думки викладав «Кунтрес у-маайан», а також викладав хасидут на своїх уроках Гемари кожного Шабату в Кір'ят-Шмуелі.

У 5729 році (1968/1969) був призначений рабином релігійно-сіоністської середньої школи імені Левінсона в Кір'ят-Ямі.

У 5732 році (1971/1972) заснував у межах 71 закладу «Хадрей Тора ор» для вивчення Тори дітьми й був призначений рамом у середній єшиві «Явне» в Хайфі, а паралельно за вказівкою Ребе служив вихователем, а згодом рабином у середній школі «Левінсон» у Кір'ят-Ямі.

Перша поїздка до Ребе

На тішрей 5733 року (1972/1973) уперше поїхав до Ребе й увійшов на перший у своєму житті єхідут, який тривав набагато довше, ніж зазвичай, — близько чверті години. Згодом секретар рав Лейбл Гронер розповів, що під час єхідуту він тричі відчиняв двері, щоб перервати єхідут (як було заведено у випадках, коли єхідуйот затягувалися і виникало побоювання, що хтось затримує Ребе), однак щоразу, увійшовши, бачив, що Ребе говорить і продовжує єхідут. На цьому єхідуті Ребе наставляв його щодо діяльності в районі Крайот і щодо роботи в громадських справах. Крім того, він просив у Ребе настанови у зв'язку з тим, що почувався пригніченим через свій стан у духовному служінні Всевишньому. На це Ребе відповів йому, що не можна перебувати в смутку і що заборона злослів'я — заборона з Тори — діє і щодо самого себе... Потім Ребе наставляв його щодо роботи з поширення хасидуту.

Продовження поширення джерел із новою силою

Того ж року він став ініціатором створення «табору мівцоїм» у Крайот за сприяння рава Зуші Вілімовського, рава Реувена Дуніна, рава Моше Друкмана та р. Аврагама Анкони. 2 менахем-ава 5733 року (31 липня 1973) він написав Ребе про проєкт великого табору й попросив його дозволу, згоди та благословення на відкриття Бейт Хабаду в Кір'ят-Моцкіні, як було заплановано, а 5 менахем-ава було надіслано лист Ребе з благословенням з нагоди народження його доньки, у якому Ребе особливо дописав своєю святою рукою: «З благословенням на успіх у поширенні юдаїзму». Адресою Бейт Хабаду був будинок рава Моше Друкмана (на вулиці Рав Кук).

Узимку 5734 року (1973/1974), після закінчення сезону таборів, він винайняв кімнатку в Кір'ят-Ямі (на вулиці Іцхак Саде) і повернувся до Кір'ят-Моцкіна (на вулицю Га-Шофтім), а потім відкрився також Бейт Хабад у Кір'ят-Ямі на вулиці Могілевер, 7. У діяльності допомагали його учні з релігійної середньої школи імені Левінсона: рав Моше Ойрехман, рав Йосі Макмель, рав Шломо-Єдідья Айзен та інші. У наступні роки діяльність Хабаду під його керівництвом розширилася, і довкола нього склалася громада.

У 5738 році (1977/1978) за сприяння рава Давида Тейхтеля він привіз шаліаха рава Хаїма-Шломо га-Когена, який близько двох років діяв у Крайот із благословення Ребе й приніс у район піднесення та хасидську жвавість.

У 5740 році (1979/1980) знову поїхав до Ребе на місяць тішрей і удостоївся увійти на єхідут і отримати настанову й керівництво для шліхуту, а також отримати «Танію» з підписом святої руки Ребе.

У 5742 році (1981/1982), одразу після того як Ребе сказав у Піст Гдальї, що слід написати загальний сувій Тори для єдності Ізраїлю, він поїхав разом із равом Шмуелем Фрумером, равом Лейблом Шильдкраутом і равом Моше Тамарі до писаря рава Геніга, і вони фактично почали написання; водночас вони створили спеціальний комітет і написали про це Ребе. На Лаг ба-Омер відбулося свято завершення, причому завершення написання відбувалося в його домі. Того ж року на прохання свого учня рава Моше Ойрехмана він передав йому координацію та управління Бейт Хабадами в Крайот і служить головою правління.

У 5743 році (1982/1983) разом із равом Шмуелем Фрумером заснував єшиву для хозрім і колель аврехім Хабад-Любавич Крайот. Головою колелю служив рав Давид-Меїр Друкман, рабин хабадської громади в Крайот і рабин міста Кір'ят-Моцкін. 5 менахем-ава було отримано відповідь Ребе про колель: «Щодо колелю — якщо є добрі шанси, що він буде стійким».

У 5744 році (1983/1984) отримав відповідь від Ребе постаратися отримати посаду рабина міста Кір'ят-Ям; в успіху цих клопотань у Головному рабинаті Ізраїлю допомогли рав Еліезер Перлштейн і рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі.

Улітку 5745 року (1984/1985) він знову поїхав до Ребе на тривалий час, і в цей період вибухнула «Справа про книги». У 5746 році (1985/1986) був призначений головою колелю.

У 5748 році (1987/1988) поїхав з усією родиною до його святості Адмора шліта на тішрей року Гакгель. Після відходу праведної ребецн 22 швата колель під його керівництвом отримав від його святості Адмора шліта протягом семи днів жалоби схвалення нової назви: «єшива "Нефеш Хая" імені праведної ребецн пані Хаї-Мушки (мир праху її)».

У 5749 році (1988/1989) діяльність єшиви й колелю під його керівництвом отримала піднесення завдяки приєднанню його сина рава Шимшона Пізема, за згодою і з благословення Ребе, до роботи шліхуту; відтоді проводилися величезні фарбрейнгени за участю багатьох сотень людей і щотижневі лекції в залі бейт мідрашу. У місяці тевет він вирушив у поїздку зі збору коштів до Нью-Йорка й перебував поблизу його святості Адмора шліта (за його святою вказівкою) до місяця нісан. А в місяці іяр повернувся ще на три місяці. Цей період був своєрідною «Квуцою»: кілька годин щодня він вивчав відкриту частину Тори й хасидут у Центральній єшиві «770», багато спілкувався й проводив фарбрейнгени з учнями-тмімім, які також отримували від нього пораду й підтримку.

У 5750 році (1989/1990) у зв'язку з великою алією з Росії він створив відділ абсорбції репатріантів, який багато діяв у Крайот. Того ж року він виїхав до Франції з благословення його святості Адмора шліта Мелех га-Мошіаха з метою налагодити зв'язки задля закладів у Крайот; за кілька місяців довкола нього склалася громада прихильників, які підтримували з ним особистий зв'язок до останнього його дня.

У 5753 році (1992/1993) отримав позитивну відповідь від його святості Адмора шліта на пропозицію поцікавитися посадою рабина у відомій синагозі в Парижі.

У 5754 році (1993/1994) через великі борги, що накопичилися за роки діяльності, він отримав відповідь від Ребе в місяці кислев: Ребе святим кивком голови дав знак згоди на запитання «чи виїхати з родиною, щоб осісти на рік або два у Франції, де є група друзів, готових присвятити себе допомозі у зборі коштів» і «чи продати приватний будинок і на виручені гроші придбати ділянку будівлі синагоги й колелю». Він діяв у Парижі серед друзів закладу, і багато хто з тих, хто перебував під його впливом, наблизився до нього; він поширював хасидут і зміцнював гіткашрут із Ребе Мелех га-Мошіахом загалом і мівцо «Мошіах» зокрема. У цей період до діяльності й шліхуту приєднався його син рав Ейтан-Яаков Пізем.

В елулі 5755 року (1994/1995) повернувся з родиною до Святої Землі, щоб продовжити роботу шліхуту з новою силою та з новою міццю.

У 5757 році (1996/1997) у зв'язку з розвитком громади в Кір'ят-Шмуелі (районі, що муніципально належить до міста Хайфа) хабадські громадські діячі після консультації з трьома равами — море гораа — вирішили проголосити його рабином громади хабадського бейт мідрашу в Кір'ят-Шмуелі, і на зворушливій церемонії проголошення десятки членів громади підписали грамоту про проголошення, яку вручив йому на цій церемонії голова релігійної ради Хайфи рав Іцхак Гец. Наприкінці року згідно з відповіддю Ребе через «Ігрот кодеш» було засновано єшиву «Томхей Тмімім» у Крайот на чолі з ним, і він із великою самовіддачею дбав про учнів.

3 елула 5763 року (31 серпня 2003) відійшла у вічність його перша дружина пані Хана (мир праху її).

У період виселення з Гуш-Катифа й північної Самарії рав Пізем і його учні поїхали до поселень, яким належало бути виселеними, і відкрили там єшиву на кілька тижнів.

На Рош ходеш нісан 5769 року (березень–квітень 2009) він за участю членів своєї родини вніс сувій Тори для піднесення душі своєї першої дружини ребецн пані Хани (мир праху її) до залу центральної хабадської синагоги, розташованої в будівлі закладів центру «Нефеш Хая» — Хабад-Любавич Крайот.

У 5770 році (2009/2010) в опитуванні «Люди року» на «Хабад Інфо» за цей рік був обраний у категорії «Рабинат».

Гіткашрут із Ребе Мелех га-Мошіахом шліта палав у його душі, і він був одним із тих, хто стояв у першому ряду поширення звістки про Визволення і Визволителя, беручи активну участь у кожній важливій ініціативі з прискорення Визволення; рав Пізем багато виступав на з'їздах, організованих Організацією за справжнє і повне Визволення. Рав Пізем підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, а також постанову про те, що Ребе живий і існує у фізичному тілі і що це слід оголосити.

В останні роки він ослаб, а останнім часом був госпіталізований у стані, небезпечному для життя. Члени його родини й учні потрясали світи молитвами про його одужання, однак у ніч на 10 нісана 5779 року (15 квітня 2019), на велике горе його родини, учнів і громади, він повернув душу Творцеві, коли його сини й нащадки стояли навколо його ліжка й співали нігуни наших Ребе, провідників поколінь.

На його похороні рав Давид-Меїр Друкман оголосив його заповітне прохання, щоб його син рав Йосеф-Аврагам Пізем був призначений замість нього і продовжувачем його шляху в керівництві громадою і щоб його сини рав Шимшон і рав Ейтан-Яаков продовжували шліхут у Крайот і керівництво закладами разом, як було досі, і разом будували плани розширення й поширення Тори та заповідей у світлі його святості Адмора Мелех га-Мошіаха шліта.

У 5784 році (2023/2024) його син рав Йосеф-Аврагам публікував у тижневику «Бейт Мошіах» рубрику під назвою «Перший у Крайот» про його життя і діяльність. У світлий день 5 тевета 5786 року (25 грудня 2025) вийшла друком книга «Рав Ігаль Пізем» обсягом 600 сторінок за редакцією його сина рава Йосефа-А. Пізема, видана родиною.

Листи Ребе до рава Пізема

Діяльність рава Пізема в Крайот супроводжувалася численними вказівками й листами Ребе. Нижче наведено деякі з них.

Родина

Його сини
Його зяті

Додаткова література

Зовнішні посилання

Ігаль Пізем згадується ще в 48 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5071715200

Повідомити про помилку на цій сторінці