Перейти до вмісту

Очікування Геули

Матеріал з Хабадпедії

Очікування Геули — це прагнення до здійснення істинного і повного Визволення через Мелех га-Мошіаха. Це прагнення народжується в душі людини внаслідок непримиренності зі станом вигнання. Прагнення виражається в проханні та вимозі повного Визволення і приходу Мошіаха; ці прохання вплетені й присутні на кожному етапі та в кожну мить єврейського життя.

Особлива властивість прохання й очікування Геули — полегшення бід вигнання і прискорення приходу істинного і повного Визволення.

Його джерело

Очікування Геули — основне і важливе поняття в юдаїзмі. Наші мудреці, благословенної пам'яті, у своїх словах надають цьому очікуванню великої ваги; деякі з їхніх слів наводяться в Талмуді:

Сказав Рава: тієї години, коли людину приводять на суд, їй кажуть: ...чи очікував ти спасіння...?

— Вавилонський Талмуд, трактат Шабат 31а.

Важливість очікування Геули настільки велика, що наші мудреці, благословенної пам'яті, прокляли тих, хто обчислює кінець, які послаблюють серце народу, відвертаючи його від очікування Геули і віри в неї:

Сказав рав Шмуель бар Нахмані від імені рабі Йонатана: хай зотліють кістки тих, хто обчислює строки кінця, бо вони казали: раз настав строк кінця, а він не прийшов, — більше він не прийде. Але чекай на нього, як сказано: «Якщо забариться — чекай на нього». Може, ти скажеш: ми чекаємо, а Він не чекає? Навчає нас вірш (Єшаягу 30-18): «Тому чекає Г-сподь, щоб помилувати вас, і тому піднесеться, щоб пожаліти вас». Але раз ми чекаємо і Він чекає, хто затримує? Міра суду затримує. А раз міра суду затримує, навіщо нам чекати? Щоб отримати нагороду, як сказано: (Єшаягу 30-18) «Щасливі всі, хто чекає на Нього».

— Вавилонський Талмуд, трактат Сангедрін 97б.

Очікування як частина основ віри

Рамбам у своїй галахічній праці бачить в очікуванні Геули невід'ємну частину віри в саму Геулу: людина, яка не очікує приходу Мошіаха, подібна до того, хто заперечує саме його існування. Його словами:

І кожен, хто не вірить у нього або хто не чекає на його прихід, — заперечує не лише інших пророків, а й Тору, і Моше, вчителя нашого.

— «Мішне Тора», Закони про царів, розділ 11, закон 1.

У цьому розумінні Рамбама є значне нововведення, оскільки основи віри — це переважно переконання і вірування, а не речі, що залежать від почуття серця, тоді як очікування і прагнення — це почуття і сердечні сподівання. Є ті, хто пояснює його позицію так, що він має на увазі не очікування власне в почутті серця, а знання і віру в те, що строк не встановлений і він може прийти будь-якої миті (як він пише в Коментарі до Мішни[1]: «і хай не думає, що він забариться»), і це тому, що раз строк його приходу не встановлений, то неминуче його прихід можливий як найближчим часом, так і в далекому майбутньому.[2]Джерело Рамбама для цієї позиції — слова Гемари[3]: «Хай зникне дух тих, хто обчислює строки кінця», оскільки ці обчислення встановлюють строк його приходу, і тоді людина вже не вірить, що він прийде раніше цього строку.[4] А деякі додають до цього, що очікування, на думку Рамбама, за своїм змістом — це покладання на Б-га, що Мошіах прийде цієї самої миті.[5] А є ті, хто тлумачить, що обов'язок — це власне почуття серця[6], — і, пояснюючи джерело Рамбама, роз'яснюють, що очікування — це «перевірка» істинності віри: адже якщо він справді вірить у Геулу та її подробиці, то, безсумнівно, чекатиме на неї.[7]. А є той, хто витлумачив, що обов'язок очікування — це обов'язок вдумуватися й вивчати подробиці Геули та її переваги.[8].

Його характер і корінь

Характер потрібного прохання й очікування — це почуття, яке проникає й наповнює всю особистість людини і кожну деталь її життя. Тому вона не задовольниться одноразовим проханням в одній із денних молитов, а повторюватиме його знову в кожній молитві — «І хай побачать очі наші Твоє повернення до Сіону з милосердям», а в будні додають ще й у середніх благословеннях — про збирання вигнанців, про відбудову Єрусалима тощо, аж до прохання: «Паросток Давида, раба Твого, незабаром зрости.. бо на спасіння Твоє ми сподіваємося увесь день», — немає протягом дня миті, в яку вона не сподівалася б і не очікувала спасіння[9].

Ця відсутність спокою випливає з непримиренності зі станом вигнання. І це тому, що людина кожної миті відчуває зруйнування Храму, як мовить відомий вислів наших мудреців[10]: «Той, за чиїх днів не був відбудований Храм, — немов за його днів він був зруйнований», тобто зруйнування Храму — це щось, дія чого відновлюється кожної миті: не те що він був зруйнований сотні років тому, а кожної миті, в яку він не відбудований, — цієї миті він руйнується заново.[11].

Також вона не примиряється з ним, оскільки не готова зрозуміти й прийняти жодне пояснення переваг перебування у вигнанні: адже раз Святий, благословенний Він, «всемогутній» і ні в чому не змушений, то жодне пояснення, що обґрунтовує необхідність вигнання, не буде прийняте, оскільки Б-г міг «обійтися» без нього. І це приводить її до вигуку: «На спасіння Твоє ми сподіваємося увесь день»[12].

Очікування Геули ґрунтується на тому, що людина визнає приховування та його мету: не те що Святий, благословенний Він, залишив нас, а сенс вигнання — привести людину до глибшого служіння; і тому, перебуваючи у вигнанні, вона не здається і завжди перебуває в душевному русі очікування і пошуку світла. (Як у притчі Мітлер Ребе[13]: вигнання Шхіни подібне до батька, що ховається від своїх синів, щоб вони шукали його з ретельністю і старанням; і коли сини відчувають, що батько не ховається від них по-справжньому, це додає ретельності й пошуку батька[14]).

Навпаки, коли людина зовсім не відчуває, що є приховування (і бачить становище як природне), то не відчуває, що треба шукати мету в приховуванні; або якщо внаслідок глибини темряви вигнання вона впадає у відчай знайти (і це немов визнання приховування, але без того, щоб бачити в ньому мету), — вона перестає шукати. Таке тлумачення вірша «А Я сховаю, сховаю лице Моє того дня» (Дварім 31, 18.): приховування вигнання настільки велике, що людина не чекає Геули, бо не відчуває навіть своєї віддаленості[15][16]

Його перевага і вплив

Відсутність безтурботності в синів Ізраїлю перед бідою вигнання впливає на народи світу під час вигнання, щоб вони не були безтурботні, бачачи біду Ізраїлю в його вигнанні. (Як у пророцтві Зхар'ї[17], який пророкував слова Святого, благословенний Він, про вигнання: «І великим гнівом Я гніваюся на народи безтурботні», — претензія Святого, благословенний Він, до народів світу не лише в тому, що вони посилили біду вигнання, а в самій їхній безтурботності; а корінь цього падіння і те, що дає йому місце, — у синах Ізраїлю, безтурботних перед падінням вигнання і таких, що не здіймають галасу про його скасування.[18]

Очікування наближає Геулу

Важливість очікування Геули виражається в нагороді за нього — наближенні Геули — і в покаранні тому, хто не очікує її приходу[19], і про це сказали мудреці в мідраші:

..Усі ті тисячі, що полягли на війні за днів Давида, полягли лише за те, що не вимагали відбудови Храму... І якщо ці... ми... тим паче... тому встановили... щоб молилися щодня: «Поверни Шхіну Твою до Сіону і порядок служіння — до Єрусалима».."

— Мідраш Тегілім (видання Бубера), псалом 17, наведено в Радака наприкінці книги Шмуель II

І також сказали мудреці в мідраші:

Сказав рабі Сімон бен Менасья: Ізраїль ніколи не побачить знаку визволення, доки не повернуться й не попросять трьох речей: ..Царства Небес.. царства дому Давида.. Храму

Цей мідраш навів як галаху рав Йосеф Каро у своїй праці «Бейт Йосеф»[20] як причину згадування цих трьох речей у благословенні після їжі. І цим Хіда[21] пояснює текст благословення в молитві «Шмоне есре»: «Паросток Давида, раба Твого, незабаром зрости, бо на спасіння Твоє ми сподівалися увесь день»: причина того, що Б-г справді зростить Геулу, — «бо на спасіння Твоє ми сподівалися..». І так витлумачив Ребе наведені вище слова мудреців у Талмуді: «навіщо нам чекати? Щоб отримати нагороду», — нагорода полягає саме в тому, що це наближає Геулу.[22]

Причина того, що прихід Мошіаха залежить від прохання, полягає в тому, що воно є виправленням гріха, який спричинив вигнання, як роз'яснюється там у мідраші: сини Ізраїлю своїм гріхом відкинули ці три речі, і прохання про їхнє повернення — виправлення гріха. Ще одну причину пояснює Ребе: це тому, що «Святий, благословенний Він, прагне молитви праведників»[23], тому Святий, благословенний Він, хоче, щоб сини Ізраїлю просили про Геулу: хоча за своїми справами сини Ізраїлю гідні Геули, Святий, благословенний Він, хоче, щоб єврей просив, молився і вимагав настання Геули.[24]

І тому, хоча в Торі є пояснення всіх речей, однак щодо вигнання, перевага якого роз'яснюється — розкрити світло, і перевага світла, що виходить із темряви, — проте немає пояснення самому цьому: адже Святий, благословенний Він, «всемогутній» і зовсім не обмежений, а якщо так, навіщо треба було створювати темряву, страждання й муки, щоб потім засяяло світло Геули і побачили, що все на добро, — Він міг від початку засвітити безмежне світло без темряви. І цьому не знаходять пояснення в Торі. А причина цього, — пояснює Ребе, — в тому, що воля Святого, благословенний Він, — щоб єврей під час вигнання не відчував його переваги, а хотів вийти з нього; а якби було пояснення необхідності вигнання, є побоювання, що єврей не відчував би волання.. «Доки?».[12]

Ба більше, прохання і сподівання на Геулу прискорюють і наближають Геулу (у заслугу самої надії). І в цьому наш намір у молитві: «Паросток Давида, раба Твого, незабаром зрости, і ріг його піднеси спасінням Твоїм», — у заслугу чого? — «бо на спасіння Твоє ми сподівалися увесь день»

Див. також

Додаткова література

  • Сіха Ребе «Обов'язок очікування Геули та її вплив» — «Гітваадуйот» 5744, том 2, сторінка 986.
  • Хаїм-Яаков Лебович — книга «Ціпіта лі-єшуа» — добірка подробиць заповіді очікувати Мошіаха (5752).
  • Хаїм Сасон — книга «Ад матай».
  • Ребе відповів: він прийде раптово!, у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1970, сторінка 34

Зовнішні посилання

Книги і збірники

Мультимедіа

Примітки

  1. ^ Сангедрін, розділ 10, «Дванадцята основа»
  2. ^ «Бейт Елокім» Мабіта, «Шаар га-єсодот», розділ 50
  3. ^ Сангедрін, 97б
  4. ^ Коментар до Мішни Рамбама там само і в «Бейт Елокім» там само. (Див. Раші там само — інше пояснення)
  5. ^ Шут «Ігрот Моше», «Орах хаїм», частина 5, сіман 8, і див. збірник «Геула у-Мошіах», частина 7, сторінка 28 і далі.
  6. ^ Так випливає і з кількох сіхот Ребе, див., наприклад: «Лікутей сіхот», частина 28, сторінка 163.
  7. ^ Див. слова р. А. Шапіро під час візиту до Ребе 11 іяра 5749 (16 травня 1989) («Гітваадуйот» 5749, частина 3, сторінка 139).
  8. ^ Ісраель-Йосеф Ціпріс у «Ковец діврей Тора» (Бруклін 5752), сторінка 257. (Наводиться в зовнішніх посиланнях) Та інші.
  9. ^ Ребе, «Лікутей сіхот», том 20, Берешит на сайті «Оцар 770» .
  10. ^ Єрусалимський Талмуд, Йома, розділ 1, закон 1. І за поясненням Рогачовера — див. «Мефанеах цфунот».
  11. ^ 12 тамуза 5744 (12 липня 1984) (33-34).
  12. ^ 1 2 Сіха Гошана раба 5744.
  13. ^ У передмові до його книги «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» — «Нер міцва ве-Тора ор».
  14. ^ Див. передмову до книги «Нер міцва ве-Тора ор» Мітлер Ребе.
  15. ^ Іноді це від браку знання — людина зовсім не відчуває, що є приховування, і сприймає стан світу з природністю і безтурботністю. Іноді через темряву вигнання вона впадає у відчай, не доведи Б-же, щодо Геули і перестає просити (там само, у сіхі).
  16. ^ Сіха 15 швата 5739 (12 лютого 1979).
  17. ^ Зхар'я 1, 15.
  18. ^ «Гітваадуйот» — 5744, том 2, сторінка 983 і далі.
  19. ^ Див. коментар «Ор га-хаїм» на Тору, Беар 25, 25. Зогар, частина 1, 4а. Та інші (див. книгу «Ціпіта лі-єшуа», розділ 2).
  20. ^ На «Тур», «Орах хаїм», розділ 188, уривок, що починається словами «І написав Рамбам».
  21. ^ Книга «Мідбар кдемот» Хіди, розділ «Куф», знак 16
  22. ^ «Ігрот кодеш», частина 23, лист 9-10, у примітці, що починається словами «Завдяки тому, що чекають».
  23. ^ Вавилонський Талмуд, Євамот 64б.
  24. ^ Ребе, «Лікутей сіхот», том 30, Берешит на сайті «Оцар 770»


Повідомити про помилку на цій сторінці