Перейти до вмісту

«Ще сидітимуть старі й старенькі на вулицях Єрусалима»

Матеріал з Хабадпедії

Одна з обітниць епохи Геули; ця обітниця виражає довголіття і якість життя у прийдешньому майбутньому як частину зміни світу на краще і скасування зла і смерті: старі й старенькі сидітимуть на вулицях, як молоді.

Джерела

Ще сидітимуть старі й старенькі на вулицях Єрусалима, і в кожного палиця в руці від довголіття.

— Зхар'я, розділ 8, вірш 4.

І коментар «Мецудат Ціон» пояснює цей вірш:

Ще прийде час прийдешнього визволення, і сидітимуть старі й старенькі на вулицях, тобто їх не здолає слабкість, через яку сидять удома, але на вулицях вони сидітимуть, як це заведено в юнаків.

Одного разу рабі Аківа і його товариші йшли біля Храмової гори і побачили лисиць, що бродили на місці Святая Святих, і почали плакати над величчю руйнування, а рабі Аківа засміявся. Його запитали про причину сміху, і він сказав: тепер, коли я бачу, що збувається пророцтво пророка Урії: «Тому через вас Сіон буде переораний, як поле, і Єрусалим стане купою руїн, а Храмова гора — лісистими висотами»[1], я впевнений, що збудеться і пророцтво Зхар'ї: ще сидітимуть старі й старенькі на вулицях Єрусалима.[2]

У хасидуті

Про цю обітницю Ребе запитує: чи можливо — старенькі на вулицях міста? Адже за галахою дочки Ізраїлю мають дотримуватися особливої скромності: «Уся слава дочки царя — всередині». І так само дивним є те, що написано: «Ще буде чутно в містах Юдеї і на вулицях Єрусалима... голос нареченої», — адже існує заборона слухати голос жінки?

Під час Геули Всевишній усуне з землі дух нечистоти, не буде взагалі існування зла, і все зло обернеться на досконале добро, у людини не буде негативних бажань і пристрастей. Тому сама собою немає проблеми «голосу жінки» і сидіння стареньких на вулицях міста.

І більше того: оскільки нагорода за заповідь подібна до самої заповіді, цю обітницю дано за дії та громадську діяльність жінок Ізраїлю з поширення джерел і поширення юдаїзму також і на вулицях (звісно, у формі, дозволеній за галахою).[3]

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Міха, розділ 3, вірш 12.
  2. ^ Ця розповідь наводиться наприкінці трактату «Макот».
  3. ^ «Сіхот кодеш», сіха 10 швата 5725 (13 січня 1965)


Повідомити про помилку на цій сторінці