Кінець вигнання

Кінець вигнання — це час, про який сказано: «У свій час пришвидшу це», і мудреці витлумачили: не удостоїлися — «у свій час» (час кінця), удостоїлися — «пришвидшу це».
Кінець вигнання згадується в книзі Даніеля[1] серед рішонім існує суперечка про те, який час кінця в тлумаченні цього вірша. Однак усі вказані там строки вже минули.
Обчислення строків кінця в минулому
| Той, хто обчислював кінець | Роки життя | Названий ним рік кінця | Джерела та примітки | Події, що відбулися в рік кінця |
|---|---|---|---|---|
| Рабі Аківа | 3760 - 3880 | 3947 | Витлумачив у Гемарі, в трактаті «Сангедрін» (97б), вірш (Хагай 2) «Ще трохи — одне воно»: ще «трохи» — 119 років після зруйнування Другого Храму. Наведено в «Маргаліййот га-ям» на трактат «Сангедрін». | |
| Рабі Шимон бар Йохай | Учень рабі Аківи, четверте покоління танаїв | 5408 | У своїй книзі «Зогар», частина 1 (Берешит, 139б), на вірш «У цей ювілейний рік» обчислює кінець так: «цей» — його числове значення 5408. У 5408 році (1647/1648) «повернетеся кожен до свого володіння» | Цього року лиходій Хмельницький вчинив жорстокі погроми проти євреїв у Польщі та в Україні, і вони дістали назву «гзерот 5408 (1647/1648) і 5409 років (1648/1649)» |
| Рабі Шимон бар Йохай (ще один кінець) | 5600 | У своїй книзі «Зогар», частина 1 (117а), тлумачить вірш «У шестисотий рік життя Ноаха розверзлися всі джерела великої безодні, і вікна небесні відчинилися»: у шестисотому році шостого тисячоліття відчиняться брами мудрості вгорі та джерела мудрості внизу, і світ приготується тоді увійти в сьоме тисячоліття | У цей час від створення світу відчинилися «брами мудрості вгорі» і розкрилася мудрість внутрішньої частини Тори — вчення хасидуту, і в той самий період розкрилися також «джерела мудрості внизу» і почався великий розвиток природничих наук і технологій[2] | |
| Рабі Ханіна | Перше покоління амораїв | 4228 | Його думку наведено в трактаті «Авода зара» (9а): «Через чотириста після зруйнування Храму», і в коментарі Раші: «що це кінець Визволення» | |
| Барайта | 4231 | Ця думка розходиться з думкою рабі Ханіни в трактаті Авода зара. Згідно з цією думкою — «після чотирьох тисяч двохсот тридцяти одного року від створення світу», і в тлумаченні Раші написано: «За розрахунком барайти вигнання триває на три роки довше, адже ми сказали вище, що через 172 роки після зруйнування сповнилися чотири тисячі; додай до них 231, про які навчає барайта, — виходить, що кінець через 403 роки після зруйнування» | ||
| Наші мудреці | 5228 | Цю думку наведено в трактаті Сангедрін (97б) на вірш (Даніель 12, 4) «До часу, часів і півчасу»: згідно з тлумаченням Раші, розрахунок кінця виходить на 5228 рік[3] | ||
| Рабі Сімлай | Друге покоління амораїв | 5238 | Наводиться в трактаті Сангедрін (97б) на вірш (Тегілім 80) «Ти годував їх хлібом сльозним і напував їх сльозами потрійною мірою», і в тлумаченні Раші: «Наприкінці тисячі чотирьохсот десяти років» | |
| Сувій, знайдений у сховищах Риму | 4291 (4235) | Ця думка згадується в трактаті Сангедрін (97б): «Написано в ньому: після чотирьох тисяч двохсот дев'яноста тридцяти одного» | ||
| Еліягу | 4250 | Його слова наведено в Гемарі, Сангедрін (97б): «Світ — не менше вісімдесяти п'яти ювілеїв, і в останньому ювілеї — син Давида» | ||
| Расаг | Роки його служіння: 4688 — 4702 | 5163 | У своїй книзі «Емунот ве-деот» (восьмий маамар) і у своїй книзі «Сефер га-галуй» (п'ята брама), і див. Раші на Даніеля (7, 25): «Як я бачив написаним від імені рава Саадьї, це тисяча триста тридцять п'ять років», тобто 1335 років після зруйнування Храму (яке було в 3828 році), виходить 5163 | |
| Раші | 4800 - 4865 | 5118 | У книзі Даніеля на вірш (12, 11) «І від часу, коли буде скасовано постійну жертву і поставлено гидоту спустошення, — тисяча двісті дев'яносто днів» тлумачить: «І від часу, коли буде скасовано постійну жертву, щоб поставити на її місце гидоту спустошення, — тисяча двісті дев'яносто днів: це роки від дня, коли було скасовано постійну жертву, до того, як вона повернеться в дні нашого Мошіаха» | |
| Рамбам | 4894 - 4964 | 4976 | В «Ігерет Тейман» (розділ 3, ближче до кінця) пише: «Є в нас велике й дивовижне передання, яке я отримав від мого батька, який отримав від свого батька і від батька свого батька... І про цю справу ми отримали передання, що в сказаному Біламом (Бемідбар 23, 23) „У свій час буде сказано Яакову та Ізраїлю, що зробив Г-сподь“ є таємниця: від того часу слід відрахувати стільки, скільки є від шести днів творіння до того часу... І згідно з цим зіставленням і цим тлумаченням пророцтво повернеться до Ізраїлю в році чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шостому від створення» | У доповненнях до «Лікутей сіхот», частина 2, глава «Балак», Ребе пише: «У згаданий час — 4976 — і близько до нього жили р. Шмуель га-Наві, батько рабі Єгуди га-Хасида, р. Ельазар, автор „Рокеаха“, Рамбан, який уклав низку каббалістичних книг і про якого написано в працях Арізаля, що він був з-поміж небагатьох каббалістів, на яких покладаються, Раавад, у домі навчання якого проявився святий дух, р. Езра га-Наві та р. Єгуда га-Хасид, про якого сказано, що якби він жив у дні пророків, був би пророком» |
| Рабі дон Йосеф ібн Яхья | Жив близько 800 років тому | 5700 | У своєму коментарі на Даніеля (Болонья, 5288, 101а) пише: «Наприкінці п'яти тисяч семисот років від створення світу приблизно, трохи раніше чи трохи пізніше, прийде наш кінець з допомогою Всевишнього, щоб могли сини Ізраїлю жити в безпеці на своїй землі в трьохсотому році шостого тисячоліття» | У цей час почалася Друга світова війна, того ж року Ребе Раяц прибув до Сполучених Штатів, щоб підготувати це місце до Геули [4] |
| Рамбан | 4954 - 5030 | 5118 | У своєму коментарі на Тору (Берешит 2, 8) пише: «І буде це 118 після п'яти тисяч, щоб сповнилося слово Всевишнього з уст Даніеля і від часу, коли скасовано постійну жертву і встановлено гидоту спустошення, — днів тисяча двісті дев'яносто» (1290 років після зруйнування Храму, що сталося в 3828 році) | |
| Рабейну Бах'є | 5000 - 5070 | 5118 | У своєму коментарі на Тору (Берешит 2, 3) пише: «І буде це в строк 118 років після п'ятого тисячоліття, щоб сповнилося видіння Даніеля, який сказав: днів тисяча двісті дев'яносто, і такий розрахунок достеменно | |
| Абарбанель | 5197 - 5269 | 5294 | У своїй книзі «Маайней га-єшуа» (маайан 12, тамар 2 і 3) на вірш «До часу, часів і півчасу»: «Відомо, що Єрусалим було зруйновано Титом... у 3828 році від створення світу, і коли додаси 1466 років, які становлять час, часи і півчасу, їхній кінець припаде на 5294 рік від створення світу» | Цього року народився Арі, який розпочав новий етап у розкритті внутрішньої частини Тори[5] |
| Арізаль | 5294 - 5332 | 5736 | У своїй книзі «Лікутей Тора», на початку тижневої глави «Мікец», пише на вірш «І було по закінченні двох років»: «Ось, „шнатаїм ямім“ — гематрія 730. Тобто: у кожному році 365 днів, і 2 рази по 365 — це 730, а сукупність 6 літер שס"ה שס"ה — гематрія 736, як числове значення Імені Ад-най простого і його наповнення: виходить 671 і 65, гематрія 736. І це називається „кец га-ямін“ угорі» | |
| «Емек га-мелех» | Учень рава Хаїма Віталя | 5408 | Витлумачив кінець на вірші «З цим увійде Аарон»[6] | |
| Рабі Натан Шапіро | 5345 - 5393 | 5470 | У своїй книзі «Мегале амукот», тижнева глава «Лех леха», на вірш «З чого дізнаюся» | |
| Рабі Аврагам Азулай | - 5404 | 5760 | У своїй книзі «Хесед ле-Аврагам» (Львів, 5623, аркуш 16): «До кінця п'яти тисяч семисот шістдесяти від створення сповниться вірш „І дух нечистоти усуну з землі“» | |
| «Ялкут Реувені» | - 5433 | 5760 | Тижнева глава «Ноах» (7, 17) | |
| «Ор га-хаїм» | 5456 - 5503 | 5500 | У тижневій главі «Пінхас» (26, 19) пише: «Якби удостоївся Ізраїль, відлічували б сто сімдесят два роки, що залишилися від четвертого тисячоліття, але оскільки не удостоїлися, лік почнеться з п'ятого тисячоліття і п'ятисот із шостого тисячоліття, і ми сподіваємося, що це і є кінець наших вигнань, і сповняться всі записані обітниці, і почнуться іскри розкриттів Визволення на початку наступних п'ятисот, на мир» | У цей час почало сяяти світло Визволення через розкриття і поширення вчення хасидизму Бааль-Шем-Товом. У 5501 році (1740/1741) сам «Ор га-хаїм» піднявся до Землі Ізраїлю |
| Рабі Яаков-Йосеф з Полонного | - 5544 (учень Бааль-Шем-Това) | 5701 | У своїй книзі «Толдот Яаков-Йосеф» на Тору, тижнева глава «Кі тіса» (30, 12): «Коли буде піднесення голови — під час пам'ятання, яке не забариться, коли буде число 701» | Цього року Ребе прибув до США, цього року також було засновано три установи — «Мерказ ле-іньяней хінух», «Махане Ісраель» і видавництво «Кегот», — які було передано під керівництво Ребе. Усе це було етапом у підготовці світу до Геули[7] |
| Рабі Єгуда-Лейб га-Коген | 5666 | У своїй книзі «Ор га-гануз» на Тору, тижнева глава «Ваєхі»: «У шостому тисячолітті, в шістсот шістдесят шостому, тобто 666 шостого тисячоліття, сповняться всі натяки, які написав Зогар: шестисотий рік життя тощо... І мій розрахунок натякається в слові „ве-га-нотар“ — гематрія 666. І в 6-му тисячолітті | Цього року Ребе Рашаб почав виголошувати відомий гемшех «Йом тов шель Рош га-Шана» 5666; цей гемшех становить важливий щабель у розкритті внутрішньої частини Тори | |
| «Хатам софер» | 5522 - 5599 | 5570 | У своєму коментарі на Тору (глава «Толдот», що починається словами «І сказав Яаков») тлумачить вірш «Після того як продано, буде в нього викуп»: «Скрізь, де сказано „ахарей“, — це віддалене, і тому друга (віддалена) літера після літер слова „німкар“ — це 570, за їхнім числовим значенням: נ-ע, מ-ס, כ-מ, ר-ת» | |
| Мальбім | 5569 - 5639 | 5673 | У своєму коментарі «Яфеах ла-кец» на книгу Даніеля (7, 25) пише: «І настане час кінця в 5673 році (1912/1913), і він збігається з іншими строками, що їх наведено в книзі, як буде роз'яснено» | Цей рік був переддням Першої світової війни, цього року також Ребе Рашаб виголосив серію маамарів хасидуту, відому під назвою гемшех «Бе-шаа ше-ікдіму» 5672; цей гемшех становить важливий щабель у розкритті внутрішньої частини Тори |
Пришвидшення кінця
У низці місць наводиться заборона на обчислення строків кінця і на пришвидшення кінця, наприклад: Раші в трактаті «Ктубот»[8] пише, що Всевишній заклинав синів Ізраїлю не пришвидшувати кінець, тобто не примножувати благання понад міру; ці його слова обговорюють багато великих законовчителів і пояснюють, чому це не суперечить очікуванню Мошіаха і проханню про нього[9]:
- Після п'яти тисяч п'ятисот років це вважається не пришвидшенням кінця, а часом кінця[10].
- Нині не лише дозволено, а й обов'язково примножувати благання, і це велика заповідь[11].
- Заборона, записана в Гемарі, — це пришвидшення кінця за допомогою каббалістичних дій тощо[12].
Служіння в період «іквета ді-Мешиха»
Ребе[13] сказав про строки кінця, названі нашими Ребе, провідниками поколінь: «Минули всі строки»[14], включно і зі строками великих мужів Ізраїлю останніх поколінь, як-от «кінець» Цемах Цедека на 5608 рік, «кінець» його святості Ребе Рашаба на 5666 рік і «кінець» мого тестя, його святості Адмора, на 5703 рік,[15] а також кажуть від імені мого тестя, його святості Адмора, і про роки 5701 і 5704, — адже вже минули й ці строки,
А те, що сказали: «справа залежить лише від тшуви», — адже й тшуву вже здійснено, і, як казав мій тесть, його святість Адмор, а також від імені Рогачовського гаона, зітхання єврея — це вища тшува, а коли так, то це вже час приходу Мошіаха.
Усі справи вже завершено в попередніх нам поколіннях, а нам залишилося лише служіння рівня «п'ят», і це служіння теж уже здійснено, і залишилася тільки дрібниця — «а клейнікайт», і коли її завершать, прийде повне Визволення.
Слід додати, що, хоча служіння тепер — лише на рівні п'яти, крім того, що від цього залежить повнота служіння всіх поколінь, треба знати, що є особлива перевага саме в служінні на рівні п'яти п'яти. І, як відомо, головна перевага — не в поєднанні Аба та Іми, а саме в поєднанні Зеїр Анпіна і Нукви.
Постанова про приведення Мошіаха
Кілька разів Ребе звертався до рабинів з вимогою написати постанову про те, що Мошіах уже має прийти. На трапезі на виході Йом Кіпуру 5721 року (1960/1961) Ребе звернувся до рабинів, які прибули із Землі Ізраїлю, щоб вони постановили, що Мошіах має прийти негайно. Один із рабинів відповів: «Хіба нам треба давати згоду? Хто ми такі, щоб погоджуватися? Нехай Ребе погодиться! Через кілька днів, на трапезі в ніч свята Сукот, той самий рав запитав Ребе про те, як слід поводитися тим, хто приїздить до двору Ребе на свято: чи мають вони дотримуватися другого святкового дня діаспори. Ребе відповів: Другий святковий день діаспори? Адже ви могли б зовсім цього позбутися!...[16]
У 5747 році (1986/1987) Ребе звернувся до рабинів Мордехая-Цемаха Еліягу і рава Шапіро, (які погодилися).
Коли Ребе звернувся до великого гаона рабі Моше Штерна, щоб той написав постанову про прихід Мошіаха, а рабі Моше не дав ясної відповіді, Ребе сказав йому з болем: Адже минули всі строки! Постановіть, що Мошіах прийде!
Див. також
Додаткова література
- Рав Шнеур-Залман Герцль, «Га-Кец», кінець вигнання у світлі святих сіхот Ребе і слів великих мужів Ізраїлю, місяць сіван 5760 (червень–липень 2000), Краун-Гайтс, Нью-Йорк.
- 10 фактів про постанови щодо Геули і Мелех га-Мошіаха

- Рідкісний вислів Ребе Раяца: «У дні мої спасеться Єгуда та Ізраїль», на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Примітки
- ^ Розділ 12, вірш 12. І в Гемарі, Мегіла, 3а: «Йонатан бен Узіель .. захотів відкрити переклад Писань, вийшов небесний голос і сказав йому: Досить тобі. Яка причина? Тому що в ньому є кінець Мошіаха».
- ^ Див. докладне роз'яснення Ребе в «Лікутей сіхот», том 15, с. 42
- ^ Додаткові тлумачення: на думку Рабейну Бах'є в його коментарі до Тори (Берешит 2, 3), розрахунок кінця виходить на 5163 рік. Згідно з ще одним розрахунком (див. «Маайней га-єшуа» Абарбанеля, джерело 11, тамар 10) розрахунок кінця виходить на 5263 рік
- ^ Сіха Ребе від 9 адара 5750 (6 березня 1990)
- ^ Сіха Ребе, 5 менахем-ава 5748 (19 липня 1988)
- ^ Див. «Шем га-гдолім» Хіди, розділ «Книги»
- ^ Сіха Ребе, 28 сівана 5751 (10 червня 1991)
- ^ Аркуш 111а
- ^ Див. також «Лікутей сіхот», том 20, с. 384
- ^ Книга «Меорей хасидут»
- ^ «Авкат рохель», частина 2, правило 9
- ^ Респонси «Хатам софер», ч. 6, розділ 86
- ^ Сіха в Шабат тижневої глави «Екев», 20 менахем-ава 5713 (1 серпня 1953).
- ^ Сангедрін, 97б.
- ^ Як сказано в «Га-Кріа ве-га-Кдуша».
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», частина 1, сторінки 59, 61.