Віра в прихід Мошіаха
| 13 основ віри Рамбама | |
|---|---|
|
Віра в Мошіаха — 12-та з тринадцяти основ віри, перелічених Рамбамом, суть якої — вірити й чекати повної Геули, яка настане через Мошіаха.
Віра в Мошіаха ґрунтується на багатьох джерелах у Торі, тому Рамбам установив, що той, хто її заперечує, — «заперечувач», оскільки він заперечує Тору, пророцтва всіх пророків і вічність Тори.
Заповідь
Віра в прихід Мошіаха (і в повне Визволення[1]) — обов'язок кожного з Ізраїлю.
Віра в прихід Мошіаха містить не лише віру в його прихід, щоб визволити народ Ізраїлю з вигнання, а й віру в його існування як царя з дому Давида, який поверне Ізраїлю царство й суди, і виконання заповідей у його дні буде в повноті[2]. Ба більше, вона містить також віру в майбутній стан світу, який дозволить виконувати заповіді в повноті, тому Рамбам докладно зупинився й на цьому[3][4].
Обов'язок «чекати»
Основна стаття – Очікування Геули
Обов'язок вірити в прихід Мошіаха містить також обов'язок чекати його будь-коли, як каже Рамбам:[5] «І кожен, хто не вірить у нього або не чекає його приходу»; і як пояснюється[6], обов'язок «чекати» — це віра в те, що його прихід реальний кожної миті' тобто віра не лише в те, що він колись прийде, а й у те, щоб чекати його будь-коли. І як пояснює Рамбам у своєму коментарі до Мішни[7], що на додаток до того, щоб «вірити і визнавати істинним, що він прийде», також «не думати, що він забариться» — не робити розрахунків, які призведуть до віддалення часу приходу Мошіаха. Оскільки для його приходу не призначено часу, це доказ, що він може прийти завжди — як у близький час, так і в далекий[8]. І тому частина віри — вірити, що він може прийти будь-коли. Ба більше — перебувати в повній упевненості, вірити й покладатися на його негайний прихід[9].
І про це сказали мудреці[10]: «Хай випустять дух ті, хто обчислює строки кінця», оскільки ці розрахунки призводять до віддалення віри в його прихід — як віри взагалі: коли минає обчислений ним строк, а насправді Мошіах не прийшов, він втрачає віру[11]. Так само втрачає віру в його прихід будь-коли: оскільки він обмежив його прихід певним часом, він не віритиме, що той прийде раніше за цей час[12].
Основа віри
Основа віри в прихід Мошіаха — у віршах Тори і в пророцтві Моше Рабейну, і ось слова Рамбама:
І кожен, хто не вірить у нього або хто не чекає його приходу, заперечує не лише інших пророків, а й Тору і Моше Рабейну. Адже Тора засвідчила про нього, як сказано: (Дварім 30-3) «І поверне Г-сподь, Б-г твій, вигнанців твоїх, і змилується над тобою, і знову збере тебе» тощо (Дварім 30-4), «Навіть якщо будуть розсіяні твої на краю небес» тощо (Дварім 30-5), «І приведе тебе Г-сподь». І ці слова, явно сказані в Торі, містять усі слова, сказані всіма пророками. Також у главі про Білама сказано, і там він пророкував про двох помазанців... Також про міста-притулки говориться... Але в словах пророків це не потребує доказу, бо всі книги сповнені цим.
— «Мішне Тора» Рамбама, «Закони про царів», розділ 11, 1–3.
І є законовчителі, які виводять, що віра в Геулу випливає з першого речення Десяти заповідей: «Я — Г-сподь, Б-г твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства» — «так ми маємо вірити, що Всевишній у майбутньому збере нас і врятує нас через нашого праведного Мошіаха»[13].
Виходить, що віра в прихід Мошіаха ґрунтується на пророцтві пророків, на пророцтві Моше Рабейну, на свідченні Тори, а також є частиною «заповідей» Тори (заповідь про міста-притулки, повнота якої буде з приходом Мошіаха). Те, що прихід Мошіаха записано й передано кожним із цих способів, — тому, що в кожному з них є своя сила й перевага. Перевага пророцтва Моше і свідчення Тори над пророцтвом пророків у тому, що підтвердження пророцтва пророків у нас відбувається на підставі знамень і чудес, які вони чинили[14], на відміну від Тори і Моше Рабейну, пророцтво якого остаточно підтвердилося в усього Ізраїлю, «бо весь Ізраїль — свідки» його пророцтва, коли вони самі бачили його під час Дарування Тори, як він підіймається й говорить із Б-гом[15].
Пророцтво пророка саме собою підлягає зміні — наприклад, у разі, коли гріхи можуть призвести до скасування пророцтва (і навіть коли пророцтво було сказане громаді й не скасовується, це лише постанова Всевишнього, щоб воно не скасовувалося, задля розрізнення між істинним і лжепророком, а саме собою пророцтво не вічне), але слова Тори не скасовуються, оскільки Тора — мудрість Всевишнього, яка вища за час, і як Він вічний, так і Його Тора вічна. А призначення Мошіаха на додаток до його пророцтва — частина свідчення Тори. Щоправда, є суворість у словах пророка порівняно з Торою, адже той, хто порушує слова пророка, заслуговує на смерть, без розрізнення змісту пророцтва, чого немає в словах Тори, де є відмінності між тяжкими й легкими провинами, і покарання за них різні.
Прихід Мошіаха — також деталь заповідей Тори: вічність, що міститься в заповідях, — найсильніша, адже в Торі, хоча вона вічна (на відміну від пророцтва, у якому «саме собою» можливі зміни, як сказано вище), усе ж ми знаходимо, що можна тлумачити слова Тори в духовному сенсі, не буквально. Однак той, хто тлумачить «заповіді» Тори не буквально, — заперечувач і апікойрес, і тому людина, що заперечує Геулу і тлумачить передбачення про Геулу не буквально, — апікойрес (адже цим вона відкидає заповідь Тори виділити додаткові міста-притулки в прийдешньому майбутньому)[16].
На додаток до віри на підставі свідчення Тори і пророків, зміст віри в Геулу — це віра у вічність Тори: людина вірить, що настане час, коли виконання заповідей буде в повноті, оскільки вічність Тори не лише в тому, що її повеління не зміняться, а й у тому, що настане час, коли її виконання на ділі буде в повноті[17].
Серед основ віри
Той, хто заперечує цю віру, вважається таким, що заперечує Тору, Того, Хто її дав, і всіх пророків, які пророкували про це[18]; Рамбам[5] пояснює, що віра в Мошіаха — одна з основ релігії й одна з 13 основ віри; є ті, хто сперечається з Рамбамом щодо цього встановлення[19][20], на їхню думку, ця віра не вважається основою релігії, але той, хто її заперечує, — «заперечувач», як той, хто заперечує інші слова Тори.
Є такі, хто пояснював[21] думку Рамбама кількома способами:
- а. Дні Мошіаха — деталь «нагороди і покарання», що є однією з 13 основ.
- б. Мета 13 основ — відкинути претензії тих, хто скаржиться на відсутність справедливості в становищі, коли праведник страждає, а нечестивець благоденствує; згідно з цим дванадцята основа (і тринадцята — воскресіння мертвих) доповнюють віру в провидіння.
- в. Віра в Мошіаха вважається основою і підвалиною тому, що вона ґрунтується на віршах Тори і на пророцтві Моше Рабейну, крім того, вона — пророцтво всіх пророків[потрібне уточнення], тому вона — основа Тори, і той, хто її заперечує, заперечує всю Тору цілком[22].
- Ребе пояснює, що аргумент Рамбама ґрунтується на його власному визначенні Мелех га-Мошіаха: прихід Мошіаха — не лише добре призначення, яке Всевишній призначив народові Ізраїлю, а це категорія вічності Тори, як сказано вище (що в майбутньому вона виконуватиметься в повноті), тому це ще одна деталь в основах віри про те, що Тора вічна[2].
Доказ із думки рабі Гілеля
Аргумент тих, хто сперечається, — з думки рабі Гілеля, що «немає Мошіаха для Ізраїлю, бо його вже „з'їли“ за днів Хізкіягу»; хоча галаху не було встановлено згідно з ним і той, хто сьогодні так вважає, за словами Рамбама вважається заперечувачем, однак якщо віра в Мошіаха — основа Тори, як знайшовся той, хто це заперечує[19]. І якщо той, хто заперечує існування Мошіаха, за законом «заперечувач», як могли цитувати рабі Гілеля, що це заперечує, та ще й із титулом «рабі»[20].
Є ті, хто стверджує, що поняття «заперечувач» стосується лише тлумачень, намір яких був цілком відкинути прихід Мошіаха (див. пояснене в статті Мелех га-Мошіах),
Є ті, хто пояснює, що й за цих тлумачень, хоча його помилка стосувалася основ віри, за законом він не вважається заперечувачем, оскільки його помилка сталася через вивчення віршів і помилка стосувалася вивчення Писання, і, отже, він вважається підневільним і не вважається таким, що заперечує основи віри, і заперечувачем[23].
Згідно з тлумаченням, за яким слова рабі Гілеля не мали на меті відкинути сам прихід Мошіаха, а лише причину приходу Мошіаха, — за їхнім тлумаченням, він вважає, що прихід Мошіаха відбудеться не завдяки заслугам Ізраїлю, оскільки їхні заслуги було вичерпано вже за часів Хізкіягу, — з його слів немає взагалі ні доказу, ні труднощів для цього питання[21].
У переліку заповідей
Віра в прихід Мошіаха не лічиться серед 613 заповідей[24], хоча вона — з основ віри (і тому Рамбам не написав її в «Законах основ Тори», оскільки написав там лише основоположні «заповіді», а не інші основи, які не є заповідями)[25].
І є кілька пояснень цього: Абарбанель пояснює[26], що, як і більшість основ, вони виведені з віршів Тори, і, отже, обов'язок вірити в них неминучий, аж до того, що вони — основи релігії; водночас, оскільки в Торі вони не написані у формі застереження і повеління, вони не вважаються «заповіддю».
А згідно з поясненням Рамбама у визначенні Мошіаха — це щось на зразок загальної заповіді, про яку Рамбам написав у «Сефер га-міцвот», у четвертому правилі: «не слід включати до лічби повеління, що стосуються всіх заповідей Тори загалом»; так і Мошіах, суть якого стосується всіх заповідей Тори, — він приведе до повноти у виконанні всіх заповідей, — отже, його не слід включати до лічби 613 заповідей[2]
І ще одне пояснення цього: оскільки після приходу Мошіаха вже не буде обов'язку вірити, бо обов'язок вірити — лише під час вигнання[27].
Докази й зміцнення віри
Пророцтво про прихід Мошіаха було сказане Біламом і записане в Торі в пророцтві Моше Рабейну, і як пише Рамбам: «І там він пророкував про двох помазанців: про першого помазанця — це Давид, який врятував Ізраїль від руки їхніх ворогів, і про останнього помазанця, який постане з його синів і врятує Ізраїль [наприкінці]. І там він каже: „Бачу його, але не нині“ — це Давид; „Споглядаю його, але не зблизька“ — це Цар Мошіах; „Зійшла зоря від Яакова“ — це Давид; „І постав скіпетр від Ізраїлю“ — це Цар Мошіах...» Цими словами Рамбам зміцнює силу віри в Мошіаха: після того як він пише, що Тора засвідчила про двох помазанців, і перший помазанець — Давид — уже був, це зміцнює віру в прихід останнього помазанця — Мелех га-Мошіаха. Оскільки Мошіах — не «нова» річ, а вже був у минулому[28]. А також оскільки обидва сказані в одному пророцтві, і раз його перша половина справдилася, безсумнівно, справдиться і його друга половина — про Мелех га-Мошіаха[29].
В одній зі своїх сіхот Ребе пояснює, що більшість євреїв не здатні самі по собі пробудити в собі очікування Геули через духовні призначення, тому мудреці докладно говорять про матеріальні призначення, щоб пробудити їх до очікування Геули[30].
Прихід Мошіаха в Шабат
У Гемарі[31] сказано, що той, хто дав обітницю стати назиром у день, коли прийде Мошіах, — йому заборонено пити вино завжди, оскільки Мошіах може прийти цього дня; однак якщо він дав обітницю в Шабат або у свято, йому дозволено пити вино в той самий Шабат, а в наступні Шабати заборонено. Причини неможливості приходу Мошіаха в Шабат, названі в Гемарі, такі:
- Оскільки «Ізраїлю вже обіцяно, що Еліягу не прийде ні напередодні Шабату, ні напередодні свят, через клопоти (бо залишать приготування до Шабату й підуть зустрічати його — Раші)». І оскільки Еліягу не може сповістити в переддень Шабату про прихід Мошіаха, то Мошіах не може прийти наступного дня, у Шабат.
- Оскільки, щоб визволити синів Ізраїлю, Мошіах має прибути до Великого суду в Тверії, а це він зможе зробити, лише подолавши велику відстань чудесним чином. І є сумнів, чи діє заборона межі Шабату вище десяти тефахів чи ні[32].
Рамбам[33] написав на підставі Гемари, «що це сумнівно, чи прийде він у Шабат або у свято, чи не прийде»[34].
Однак Ребе[35] пояснює, що, попри це, у тексті «Ані маамін» кажуть: «чекатиму на нього щодня, що він прийде» — включно також із Шабатами і святами. З кількох причин:
- Оскільки сумнівно, чи прийде Мошіах у Шабат чи ні, тому текст було встановлено так, щоб він підходив і до можливості, що він прийде; тим паче що, можливо, Еліягу вже прийшов до Великого суду і розв'язав сумнів на бік полегшення[36].
- Оскільки в тексті «Ані маамін» мається на увазі не обов'язково повний прихід Мошіаха для всього Ізраїлю, а сама Геула. І тому можливі різні етапи початку Геули, які за всіма думками можуть бути в Шабат і свято, — наприклад, розкриття Мошіаха бен Йосефа або прихід Еліягу, — і про них ідеться в тексті «Ані маамін»[37].
- Хоча в Гемарі сказано, що Еліягу не приходить напередодні Шабату і свят через клопоти, — у євреїв не буде претензій, якщо Еліягу прийде й напередодні Шабату, навіть якщо це завадить приготуванню суботніх страв[38].
Див. також
Зовнішні посилання
- Рабі Моше бен Йосеф Трані — Мабіт — у своїй книзі «Бейт Елокім» «Шаар га-єсодот», розділи 50 і 51 і далі — пояснення й докази віри.
- Ребе, «Лікутей сіхот», т. 18 — сіха на тижневу главу «Балак» (2) — галахічне визначення Мелех га-Мошіаха і визначення віри (їдиш).
- Ребе, «Лікутей сіхот», т. 34 — сіха на тижневу главу «Шофтім» (3) — віра в прихід Мошіаха і його безсумнівність.
- Збірка уроків рава Єхезкеля Софера про віру в прихід Мошіаха — сайт Бейт Хабаду Кфар-Саби.
Примітки
- ^ Перший вірш, який навів Рамбам у своїй книзі в «Законах про царів», — це: "І поверне Г-сподь, Б-г твій, а потім додає: "І навіть у розділі про Білама пророкував він про двох 'Мошіахів'". Те, що він навів два вірші, — тому, що перший вірш говорить про саму Геулу (і вона написана в ньому явно, а не як тлумачення мудреців), а другий вірш доводить, що Геула буде саме через Мелех га-Мошіаха, і звідси доводиться, що це дві деталі у вірі: а. Геула, б. Мелех га-Мошіах. — «Лікутей сіхот», т. 34, Дварім, с. 114 на сайті «Оцар 770», і див. сіху Ребе, «Лікутей сіхот», т. 18, Бемідбар, с. 272 і в примітці 16 -17 на сайті «Оцар 770»
- ^ 1 2 3 «Лікутей сіхот», т. 18, с. 272.
- ^ «Мішне Тора» Рамбама, «Закони про царів», розділ 12
- ^ «Гадран аль га-Рамбам» 5746 — «Лікутей сіхот», т. 27, с. 255, і див. у примітці 35 там, що «чекати» стосується лише повноти Тори, однак віра стосується також стану світу
- ^ 1 2 Рамбам, розділ 11 «Законів про царів та їхні війни»
- ^ Однак у кількох своїх сіхот Ребе розуміє буквально, що частина обов'язку вірити — чекати з почуттям серця, див. «Лікутей сіхот», т. 28, с. 163. (Хоча, здавалося б, важко зрозуміти, який стосунок «основа» має до почуття серця.)
- ^ Сангедрін, розділ 10 — «Дванадцята основа»
- ^ «Бейт Елокім» Мабіта, «Шаар га-єсодот», розділ 50
- ^ Шут «Ігрот Моше», «Орах хаїм», частина 5, § 8.
- ^ Сангедрін, 97б
- ^ Схоже, що такий намір Раші на Гемару. І це потребує вивчення
- ^ Коментар Рамбама до Мішни там само і в «Бейт Елокім» там само
- ^ «Смак», заповідь-повеління 1
- ^ «Мішне Тора» Рамбама, розділ 8 «Законів основ Тори»
- ^ «Лікутей сіхот», т. 18, с. 279, примітка 57
- ^ «Лікутей сіхот», т. 34, с. 114 і далі
- ^ Див.«Лікутей сіхот», т. 18, с. 277, § 9 і далі.
- ^ Чи він за законом лише заперечувач, чи також апікойрес — див. «Лікутей сіхот», т. 18, Бемідбар на сайті «Оцар 770», і див. у «Лікутей сіхот», т. 34, там само, що мимоволі він і апікойрес, адже він тлумачить частину заповідей Всевишнього не буквально, див. там
- ^ 1 2 Шут «Хатам софер», частина «Йоре деа», § 356
- ^ 1 2 «Сефер га-іккарім», на початку.
- ^ 1 2 «Рош амана» Абарбанеля, розділ 3, п'ятий сумнів, і в розділі 14
- ^ У «Хатам софері» там само стверджується, що в цьому відношенні це не самостійна основа.
- ^ Шут Радбаза, частина 4, відповідь 1258 і в «Іккарім», на початку; а сам «Іккарім» не погоджується з цим і вважає, що якби це була основа і він не вірив у неї, він був би за законом заперечувачем. А в «Лікутей сіхот», т. 34, примітка 42, зазначається, що так само і той, хто каже, що Мошіах не прийде, не дай Б-г, через те, що завадив гріх, — не заперечувач, адже він не заперечує пророцтва, однак з погляду категорії заповіді, що міститься в Мошіаху, він заперечувач, див. там.
- ^ Див. «Рош амана», розділ 5, третій сумнів.
- ^ Лише в питанні вічності вона має всю силу вічності заповіді, адже вона — частина заповіді про міста-притулки — «Лікутей сіхот», т. 34, там само.
- ^ «Рош амана», кінець розділу 19
- ^ «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5748, т. 4, с. 33, примітка 95 (і, здавалося б, це згідно з третім правилом у «Сефер га-міцвот» Рамбама, що не слід включати до лічби заповіді, які не діють для всіх поколінь [потрібне джерело]).
- ^ «Лікутей сіхот», т. 18, там само (і подібно до вислову Гемари: (Сангедрін 91а) «Ті, кого не було, — оживають; ті, хто були, — чи не тим паче оживуть?!»).
- ^ «Кір'ят сефер» до Рамбама там само.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 37, сіха на тижневу главу «Бехукотай», у примітці.
- ^ Ерувін 43б]].
- ^ Згідно з поясненням Ребе до слів Гемари, «Ігрот кодеш», т. 2, лист 288.
- ^ «Закони назирейства» 4, 11.
- ^ Щодо сторін сумніву коментатори Рамбама пояснили кілька можливостей, і головні з них — як сказано вище. Див. «Кесеф мішне» і «Лехем мішне» там само.
- ^ Згаданий лист.
- ^ Див. подібне в «Лікутей сіхот», т. 70, с. 272 та в інших місцях: коли Мошіах прийде в такий час, коли він не може прийти, він сам уже розв'яже труднощі щодо цього.
- ^ Див. подібне до того, що написав «Сфат емет» на Рош га-Шана 10б.
- ^ Сіха 19 тевета 5742 (14 січня 1982), під час візиту рава Пінхаса-Менахема Альтера з Гура.