Перейти до вмісту

Десята пісня

Матеріал з Хабадпедії

Десята пісня — це «нова пісня», яку співатимуть Мелех га-Мошіах і сини Ізраїлю в прийдешньому, під час Геули.

Джерела

У «Мехілті»[1] наводиться, що протягом історії народу Ізраїлю було дев'ять пісень, а десята пісня буде в прийдешньому. І вона наводить на це два вірші: «Співайте Г-сподові пісню нову, хвала Йому — від краю землі» (Єшаягу 42, 10), а також «Співайте Г-сподові пісню нову, хвала Йому — у зібранні благочестивих» (Тегілім 149, 1).

І «Мехілта» продовжує: «Усі минулі пісні названо в жіночому роді: як жінка народжує, так і за минулими спасіннями настає поневолення; але за спасінням, яке настане в майбутньому, не настане поневолення, тому воно назване в чоловічому роді... за спасінням, яке настане в майбутньому, не буде поневолення».

Згідно з наведеною вище «Мехілтою», існує головна відмінність між дев'ятьма піснями, на чолі яких Пісня біля моря, і десятою піснею: усі пісні — «шира» в жіночому роді, оскільки після них були поневолення і вигнання, а десята пісня — у чоловічому роді, «шир хадаш» («нова пісня»), бо після неї вже не буде вигнання. Ще одна відмінність між Піснею біля моря і десятою піснею наводиться в мідраші[2]: «Сказав Святий, благословенний Він, Ізраїлю: у цьому світі ви сказали переді Мною один раз „Це Б-г мій“, але в прийдешньому ви скажете це саме двічі, як сказано: „І скажуть того дня: ось, це Б-г наш, на Нього уповали ми, і Він спасе нас; це Г-сподь, на Нього уповали ми, будемо тішитися і радіти спасінню Його“»[3].

Слова «Це Б-г мій» означають, що Б-жественність перебуває в самому явному розкритті, так, що на неї можна вказати пальцем: «вказує пальцем і каже: це», як було під час розділення Червоного моря. У прийдешньому, у десятій пісні, двічі скажуть «Це Б-г мій», оскільки Б-жественне розкриття буде не лише з боку Всевишнього, однобічно, а так, що світи і створіння стануть посудинами для прийняття розкриття, і також у них, з їхнього власного боку і в силу їхньої гідності, істина Всевишнього світитиме відкрито.

Нова пісня згадується під час ночі седеру наприкінці благословення «Ашер гаалану»: «і подякуємо Тобі новою піснею за наше визволення і за звільнення наших душ». А в Пасхальній Гагаді з «Лікутей теамім у-мінгагім» Ребе підкреслює: «шир хадаш» («нова пісня») — у чоловічому роді[4].

Десять пісень

У мідрашах є кілька способів перелічення десяти пісень[5]. Один зі способів такий:

  1. Пісня, яку співали в ніч виходу з Єгипту (Єшаягу 30, 29).
  2. «Пісня біля моря» (Шмот 15, 1–21).
  3. «Пісня колодязя» (Бемідбар 21, 17–20).
  4. Пісня Моше після завершення написання Тори — «Гаазіну» (Дварім 32).
  5. Пісня після того, як Єгошуа зупинив сонце (Єгошуа 10, 12–13).
  6. Пісня Двори (Шофтім 5).
  7. Пісня царя Давида (Шмуель II, 22).
  8. Пісня на освячення Храму (Тегілім 30).
  9. Пісня пісень царя Шломо.
  10. Десята пісня — «нова пісня» в істинній і повній Геулі.

У вченні хасидизму

Ребе у своїх сіхот пов'язував десяту пісню з іншими речами, пов'язаними з Мошіахом, яких буде десять: десята червона корова і кінор Днів Мошіаха з десятьма струнами.

Ребе Цемах Цедек докладно роз'яснює[6] природу і рівень десяти пісень — які відповідають десяти сфірот — згідно з каббалою і хасидутом. І зрозуміло, що в десятій пісні є сутнісне нововведення порівняно з дев'ятьма першими піснями. Ребе роз'яснює, що після дев'яти перших сфірот (які є початком, серединою і кінцем, і кожна з них містить початок, середину і кінець) десята сфіра і десята пісня вказують на Ацмут.

Нігуни провідників Хабаду і десята пісня

У словах Ребе ми знаходимо дивовижне нововведення: нігуни наших Ребе, провідників поколінь, адморів Хабаду, пов'язані з десятьма піснями і спрямовані на них. Ці слова, очевидно, пов'язані також із відповідністю між нашими Ребе, провідниками поколінь, і десятьма сфірот.

Ребе говорив про десяту пісню натяком також у таких випадках:

У ніч Сімхат Тора 5749 року (1988/1989), після того як проспівали десять нігунів, включно з нігуном рава Леві-Іцхака Шнеєрсона (батька Ребе), у зв'язку з хасидськими ушпізін, Ребе сказав, що через ці десять нігунів притягують десяту пісню, і підсумував: «Щодо десятої пісні — невідомо, яка це буде пісня, але одне відомо напевно: це буде пісня і нігун, що виражатимуть радість серця з приводу нововведення істинної і повної Геули», і Ребе почав співати «Нет, нет никого». Схожий вислів є в Ребе Раяца про нігун, який співали під час розділення Червоного моря (у Пісні біля моря): нігун невідомий, але ясно, що це був сердечний радісний нігун.

У Шабат тижневої глави «Насо», 12 сівана 5751 року (25 травня 1991), на завершення днів доповнення свята Шавуот, під час третьої трапези відбувся «раптовий» фарбрейнген, на якому Ребе «звелів співати (десять) нігунів наших Ребе, провідників поколінь»[7]. У примітці 150 до відредагованої сіхи сказано так: «Після попереднього виконання нігунів наших Ребе, провідників поколінь... — Бааль-Шем-Това, Магіда, Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Цемах Цедека, Адмора Магараша, Адмора Магарашаба і мого тестя, святого Адмора, провідника нашого покоління, — дев'яти нігунів, якими завершують кінець вигнання, і приходять до десятого нігуну — десятої пісні Мелех га-Мошіаха». У примітці видавця внизу аркуша роз'яснюється щодо рахунку «дев'яти нігунів»: шість нігунів провідників Хабаду, від Алтер Ребе до Адмора Магараяца, і нігун «Три рухи» (Бешта, Магіда і Алтер Ребе), який вважається за три нігуни.

А слідом за дев'ятьма нігунами проспівали нігун «Гу Елокейну».

У Рош га-Шана 5752 року (9 вересня 1991) Ребе сказав: «Слід зазначити звичай у Рош га-Шана співати нігуни наших Ребе, провідників поколінь, зі згадуванням їхніх імен [починаючи з найближчого до нас — провідника нашого покоління, мого тестя, святого Адмора, Адмора Магарашаба, Адмора Магараша, Адмора Цемах Цедека, Мітлер Ребе, Алтер Ребе, Магіда і Бешта], і можна сказати, що ці нігуни — підготовка до нігуну десятої пісні». Як нігун Ребе тоді проспівали «Ата бехартану», який зазвичай, як правило, співали як нігун Ребе.

Найпряміший вираз того, що нігуни Ребе і є «десятою піснею», прозвучав у сіхі в Шабат га-Гадоль — на фарбрейнгені, що стосується 11 нісана 5751 року (26 березня 1991), у рік «цадик»: «...У цій синагозі заведено виголошувати — і гучним голосом — нігун „Гу Елокейну“, і більше того, потім повторюють це вдруге разом із хазаном; а цей нігун — один із десяти нігунів прийдешнього майбутнього, десятої пісні, подібно до того, що ми знаходимо щодо Алтер Ребе, — саме десять нігунів, досконалість».

І справді, Ребе навчив (у ночі Сімхат Тора, на особливому зібранні) рівно десяти нігунів, «десяти нігунів прийдешнього майбутнього», і нігун «Гу Елокейну» — десятий і останній нігун, якого навчив Ребе, «десята пісня» серед самих нігунів Мошіаха.‏‏

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Мехілта, Шмот, 15, 1.
  2. ^ «Шмот раба», кінець розділу 23.
  3. ^ Єшаягу 25, 9
  4. ^ І вказує на «Мехілту». Наведено в Тосафот, що починаються словами «Ве-неемар», Псахім, 116б.
  5. ^ «Мехілта», Шмот 15. «Ялкут Шимоні», Єгошуа, ремез 20. «Танхума», Бешалах, 10. І в таргумі на «Пісню пісень», на його початку.
  6. ^ «Ор га-Тора», «Пісня пісень» 1, 1.
  7. ^ Примітка видавця на початку відредагованої сіхи.

Повідомити про помилку на цій сторінці