Єгуда Ельхарар
| Єгуда Ельхарар | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 тевета 5702 (1 січня 1942) |
| Країна | Марокко, Італія, Ізраїль |
| Місце проживання | Могадор, Агадір, Мілан, Іммануель |
| Місце діяльності | Мілан, Іммануель |
| Рід діяльності | шаліах, машпіа |
| Освіта | єшива-гесдер у Кфар-га-Рое, «Томхей Тмімім» у Лоді, центральна єшива «Томхей Тмімім» — 770 |
| Посада | шаліах Ребе в Мілані (18 років), машпіа хабадської громади, голова закладів Хабаду і керівник Бейт Хабаду в Іммануелі |
| Учителі | Моше-Залман Шнеєрсон (Кфар-Хабад) |
| Сім'я | |
| Батько | р. Яаков |
| Мати | Джоза |
| Дружина | Сіма, дочка р. Шимона Вайзера |
| Діти | Менахем-Мендл, Шимон та інші, Шимон Ельхарар |
| Родовід | |
| Нагороди | |
| почесний громадянин Іммануеля («Єкір га-ір», 5783) | |
Рав Єгуда Ельхарар (народився в 5702 році, 1942) — шаліах Ребе, машпіа хабадської громади, голова установ Хабаду і керівник Бейт Хабаду в Іммануелі.
Біографія
Народився 12 тевета 5702 року (1 січня 1942) у сім'ї р. Яакова і Джози в Марокко і виріс у місті Могадор; у 12 років переїхав із сім'єю до Агадира, відомого катастрофою — сильним землетрусом, що спіткав його в 5720 році (1959/1960). Юнаком познайомився з шаліахом равом Азріелем Хайкіним, який став для нього взірцем для наслідування і захоплення; через нього він дізнався про Ребе.
Замолоду переконував сім'ю репатріюватися до Країни. Коли вони прибули до Країни, батьки наполягали, щоб він вивчився фаху, тоді як його бажанням було навчатися в єшиві «Томхей Тмімім». Як компроміс він вступив до єшиви «гесдер» у Кфар-га-Рое, де поєднувалися робота і навчання.
Єшиву очолював рав Цукерман. Серед рабинів єшиви був хабадський хасид рав Моше-Залман Шнеєрсон, який згодом жив у Кфар-Хабаді. Його батько придбав там неподалік сільськогосподарську ділянку ще до заснування держави. Тож рав Шнеєрсон частину дня обробляв землю, а частину дня викладав у єшиві, даючи урок з Гемари. Рав Ельхарар дуже зблизився з ним, і разом вони вивчали «Танію» та хасидут.
Згодом перейшов навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді. Коли керівництву єшиви в Кфар-га-Рое стало відомо, що він перейшов до Любавича, рав Цукерман звільнив р. Моше Шнеєрсона з єшиви.
У зв'язку з цим випадком рав Шнеєрсон написав Ребе листа про те, що його було відсторонено від посади в єшиві Кфар-га-Рое через перехід юнака Єгуди Ельхарара до єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді. Ребе відповів йому, що з Б-жою допомогою він незабаром знайде нову посаду. І через короткий час р. Моше запропонували керувати талмуд-торою в одному з міст Країни.
В єшиві «Томхей Тмімім» навчався кілька років, доки не настав час їхати на рік «Квуци». Перед тією «Квуцою 5725» постали труднощі з боку військової влади, яка не видавала дозволів на виїзд із Країни. Причиною було те, що попередня «Квуца» не повернулася до Країни після закінчення року, а президент держави Залман Шазар, який поручився за їхнє повернення і виконання ними обов'язку служби державі в ЦАХАЛі, не наважувався вдруге виставити себе на посміховисько.
Рав Ельхарар дуже прагнув поїхати і вирішив виявити ініціативу. Він пішов до ЦАХАЛу на коротку бойову службу строком на три місяці. Поруч із ним служив також р. Давид Карц. На його щастя, завдяки службі він отримав змогу полетіти на необмежений строк.
Удостоївся навчатися при дворі Ребе в центральній єшиві «Томхей Тмімім» — 770 протягом півтора року, головним чином у 5725 році (1964/1965). Увесь той рік Ребе молився перед ковчегом (це було після відходу з життя його матері, ребецн Хани, 6 тішрея того ж року) і також проводив фарбрейнген щошабату.
Через півтора року прийшов на єхідут до Ребе, на якому той звелів йому зайнятися пошуком нареченої. На якомусь етапі він подав Ребе кілька імен, і Ребе обвів кружечком ім'я його майбутньої дружини, пані Сіми, доньки р. Шимона Вайзера.
Після весілля вони отримали кілька пропозицій шліхуту, і Ребе звелів їм вирушити до Мілана в Італії. Там вони діяли в шліхуті Ребе протягом 18 років.
Прибувши до Країни, вони вирушили в шліхут Ребе до Іммануеля, де рав Ельхарар заснував хабадську синагогу і подбав про гідну будівлю та про сувої Тори мегадрін для синагоги. Крім того, він розгорнув широку діяльність у святих мівцоїм Ребе із солдатами ЦАХАЛу, розміщеними в районі.
І після 3 тамуза продовжував поширювати чисту віру у вічність життя Ребе і в здійснення пророцтва про Геулу, а також брав участь у з'їздах «Геула і Мошіах», що відбувалися в 5755 році (1994/1995) для зміцнення віри у вічність життя Ребе й оголошення його особи як Мелех га-Мошіаха.
У холь га-моед Сукот 5783 року на урочистих зборах з нагоди 40-річчя міста Іммануель отримав звання почесного громадянина міста за свою діяльність із поширення юдаїзму в місті та за його межами[1].
Підписав постанову про те, що Ребе — Цар Мошіах.
Родина
- Його зять, рав Агарон Коген — рам і машгіах в єшиві «Томхей Тмімім» в Ор-Єгуді.
- Його зять, рав Аріель Навіаї.
- Його син, рав Менахем-Мендл Ельхарар — шаліах і рабин громади репатріантів із СНД у Кір'ят-Гаті.
- Його син, рав Шимон Ельхарар — керівник Бейт Хабаду на узбережжі Мертвого моря і рабин об'єкта Масада.
Додаткова література
- «Га-Тамім» (додаток до «Бейт Мошіах»), випуск 57, сторінка 6
- «Га-Тамім» (додаток до «Бейт Мошіах»), випуск 58, сторінка 6
Примітки
Код особи: № 5104162800
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники єшиви Кфар-га-Рое
- Випускники «Томхей Тмімім» у Лоді
- Квуца 5725
- Шлухім в Ізраїлі
- Особистості в Іммануелі
- Родина Ельхарар
- Особистості, що народилися 5702 року (1941/1942)
- Шлухім в Італії
- Хасиди Хабаду, що служили в ЦАХАЛі
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Випускники центральної єшиви «Томхей Тмімім» — «770»