Перейти до вмісту

Меїр Грінберг

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Меїр Грінберг
Основна інформація
Дата народження14 хешвана 5677 (10 листопада 1916)
Дата смерті3 елула 5768 (3 вересня 2008)
КраїнаСполучені Штати
Місце проживанняВустер (Массачусетс), Патерсон (Нью-Джерсі)
Місце діяльностіЧикаго, Вустер, Патерсон, Морристаун
Рід діяльностірабин, голова єшиви, шаліах, машгіах
Освітаєшива «Тора ва-Даат», «Томхей Тмімім 770»
Посадаголова єшиви «Томхей Тмімім» Морристаун, рабин Патерсона, головний рабин Вустера, президент Союзу рабинів США і Канади
УчителіІсраель Джейкобсон, Шломо Гейман та інші
УчніЄгуда-Калман Марлоу, Мордехай-Шмуель Ашкеназі та інші
Сім'я
БатькоЄгошуа-Фальк
ДітиІсраель-Гешель Грінберг, Йосеф-Іцхак Грінберг, Менахем-Мендл Грінберг, Стерна, Хаше-Фрейда, Ісраель-Гешель Грінберг
Родовід

Рав Меїр Грінберг народився 14 хешвана 5677 року (10 листопада 1916) у Брукліні в Нью-Йорку у своїх батьків, р. Єгошуа-Фалька та його дружини, які переселилися туди з містечка Озаричі в Росії. Рав Грінберг служив головою єшиви «Томхей Тмімім» Морристаун і рабином міста Патерсон у Нью-Джерсі понад сорок років. Він удостоївся бути одним із перших тмімім в Америці та одним із перших шлухім Ребе Раяца і Ребе. Помер у віці дев'яноста одного року 3 елула 5768 року (3 вересня 2008).

Рав Грінберг був знавцем нігле, оведом, шаліахом і рабином. Він був серед тих, хто зміцнював віру в Ребе як у Мелех га-Мошіаха ще до 3 тамуза 5754 (12 червня 1994), а також і після. Удостоївся рідкісної близькості до наших Ребе, провідників поколінь.

Роки його юності

У його дитинстві його родина жила в районі Іст-Нью-Йорк, місці, де жило багато євреїв. Його батько р. Єгошуа-Фальк і його брати р. Йосеф і р. Єкутіель молилися в синагозі «Аншей Бобруйськ» у Браунсвіллі — синагозі, у якій молилися за нусахом Арі. У 5686 році (1925/1926) було призначено нового рабина, щойно прибулого з Росії, рабином синагоги — р. Ісраеля Джейкобсона. Першим учнем р. Ісраеля був Меїр, якому тоді було років дев'ять. Р. Ісраель, який любив наближати дітей, наблизив хлопчика й навчив його промовляти «Шість згадувань», «Корбанот» тощо.

До бар-міцви Меїра, у хешвані 5690, р. Ісраель Джейкобсон умовив його батька увійти на єхідут до Ребе Раяца, який тоді перебував із візитом у Сполучених Штатах, щоб отримати його благословення до бар-міцви. Батько й син справді увійшли, і Ребе благословив їх.

Узимку 5690 року (1929/1930) Меїра записали до єшиви «Тора ва-Даат». Його визначили до відділення початку вивчення Гемари. Рав Джейкобсон, який бажав просунути його, займався з ним по півтори години щодня, щоб у місяці елул 5691 (серпень–вересень 1931) він уже вступив до більш просунутого класу. І справді, наступного року він був уже у вищому відділенні єшиви, у якому викладав рав Шапіро.

Р. Ісраель розповідав Меїрові про підхід Хабаду та про Адморів Хабаду і встановив із ним урок з книги «Танія» раз на тиждень. З часом урок розширився, і майже всі бахурім, що прийшли до Хабаду в ті роки, прийшли з цього уроку.

Меїра було записано як члена виконавчого комітету «Ахей Тмімім» — представника «Тора ва-Даат», і так він удостоївся наближати євреїв до хасидуту вже з юного віку.

Р. Меїр був видатним учнем рава Шломо Геймана, відомого голови єшиви «Тора ва-Даат».

Його поїздка до Ребе Раяца

У 5699 році (1938/1939) р. Меїр був одним із шести перших американських бахурім, які поїхали до Ребе Раяца, до Отвоцька. Дорогою до Отвоцька вони проїжджали через Париж, де зустріли Ребе, Мелех га-Мошіаха, який передав через них ліки для Ребе Раяца. Далі під час поїздки бахурім натрапили на німецьких солдатів, які перевіряли всі їхні речі, і, дійшовши до одного згортка, запитали, що в ньому. Р. Меїр відповів: «нічого», і дивом солдати пішли далі.

Бахурім прибули до Ребе на початку місяця елул 5699 року (серпень–вересень 1939) і не удостоїлися пробути там довго через Другу світову війну, що вибухнула 17 елула 5699 року (1 вересня 1939). Наступного дня вони вже були в потязі до Варшави, звідти до Риги, де пробули місяць свят, а звідти назад до Сполучених Штатів.

Перед тим як вони поїхали, вони увійшли до Ребе Раяца на єхідут, і Ребе Раяц благословив їх. Ребе Раяц висловився на тому єхідуті: «ше-га-Шем ісборех зол гелфн аз мір золн зіх зен гезунтергейт [=щоб Всевишній, благословенний Він, допоміг, щоб ми побачилися в здоров'ї]. На завершення єхідуту Ребе попросив усіх бахурім вийти, крім Меїра Грінберга. Коли той лишився сам, Ребе благословив його особисто, а потім передав йому доручення до р. Мордехая Дубіна, відомого хасидського громадського діяча з Латвії, який багато займався порятунком Ребе.

Коли він повернувся до Америки, р. Меїр удостоївся бути одним із перших тмімім, які почали навчатися в «Томхей Тмімім 770», яку заснував Попередній Ребе після свого прибуття до Америки.

Шліхут у Чикаго

Уже в елулі 5700 р. Меїра було послано за дорученням Попереднього Ребе до Чикаго на пів року, протягом яких він відвідав також Детройт і Мілуокі (нині його донька та її чоловік, р. Йосеф-Шломо Семюелс, перебувають там на шліхуті Ребе). Метою шліхуту було поширювати світло хасидуту й діяти серед євреїв, головним чином серед тих, хто походив із роду хасидів Хабаду.

Перед тим як він прибув на місце, Ребе надіслав лист громаді анаш у місті, у якому просить їх подбати про його важливого учня. Так само Ребе написав і р. Шалому Пойзнеру, який жив тоді в місті. У цьому листі Ребе називає р. Меїра «нашим дорогим і улюбленим учнем».

У межах шліхуту р. Меїр відвідав рабинів з усього району.

У місяці хешван 5701 (листопад 1940) до Сполучених Штатів прибув р. Моше-Лейб Родштейн і був посланий Ребе до Чикаго. У Чикаго він заснував «Агудат хасидей Хабад». У листі до нього Ребе пише йому зміцнювати руки р. Меїра, який перебував там на шліхуті.

Член правління в «Томхей Тмімім»

Р. Меїр продовжував навчатися старанно й постійно та отримав сміху на рабинство від єшиви в 770, від «Тора ва-Даат» і від р. Моше Файнштейна. Він був серед перших, хто отримав сміху від цього гаона, бо, щоб отримати від нього сміху, треба було знати майже весь «Шулхан арух», а іспит у його домі тривав кілька тижнів.

Після того як він завершив «сміху», р. Меїра було призначено викладати молодшим учням у 770. Одним із його учнів був Єгуда-Калман Марлоу, мара де-атра кварталу Краун-Гайтс. Після того як він захворів і лікар заборонив йому далі викладати, р. Меїра було призначено машгіахом у залі.

У 5702 році (1941/1942) р. Меїр був одним із сорока рабинів, скликаних на особливе зібрання в Попереднього Ребе; на цьому зібранні Ребе сказав: «Всевишній допоміг, і ми заснували тут єшиву, однак тепер місця нам тісно». Ребе вимагав від рабинів-учасників допомогти «Керен га-біньян» для єшиви «Томхей Тмімім».

У наступні роки можна знайти ім'я р. Меїра, що значиться як член центрального правління на зібраннях «Ахей Тмімім» — тих єшив, які було відкрито, щоб уберегти єврейську молодь в Америці від асиміляції та від падіння в безодню.

У 5704 році (1943/1944), 14 кислева, р. Меїр одружився. До свого весілля він удостоївся отримати особливий лист від Ребе, у якому Ребе пояснює йому сенс весілля, що приходить після довершеності особистого служіння і є початком служіння у світі. На фарбрейнгені свята Шавуот того самого року Ребе Раяц заснував «бейт дін», призначений наближати учнів єшив у Сполучених Штатах до вчення хасидуту, і призначив до нього р. Меїра разом із р. Берлом Боймгартеном і Мендлом Фельдманом[1]. У свято Шавуот 5714 року (7 червня 1954) Ребе згадав цей бейт дін і його дії[2].

Приблизно через два роки після весілля подружжя вирушило на шліхут до міста Вустер у Массачусетсі, де р. Меїра було призначено головним рабином міста — посада, яка зобов'язує бути також рабином п'яти синагог, що були в ньому.

У 5710 році (1949/1950) р. Меїр перебував у постійному зв'язку з Ребе у справах громадської роботи, однак довгі телефонні розмови, що велися між ними, цим не обмежувалися, і Ребе знайшов у ньому гідного співрозмовника й для навчальної бесіди. Р. Меїр розповідав, що щоразу, коли Ребе відповідав йому на питання, це було у формі «мені здається», «я думаю» тощо. Зрозуміло, усе, що Ребе казав, було з повною точністю.

«Твердий, як кремінь-скеля»

У місяці хешван 5714 (жовтень–листопад 1953) він переїхав до міста Патерсон у Нью-Джерсі, у якому служив рабином протягом 45 років. Патерсон у ті дні був дуже великим єврейським центром. У місті жило сорок тисяч євреїв, і рава Грінберга було призначено рабином семи синагог. Там розкрилася його сила слова. У Йом Кіпур рав обходив усі сім синагог, причому в кожній синагозі виголошував іншу проповідь. Коли його запитали, навіщо готувати сім проповідей, адже в кожній синагозі моляться інші люди, — він сказав, що оскільки є людина, яка його супроводжує, він не хоче, щоб тій стало нудно слухати знову й знову ту саму проповідь.

21 іяра 5708 року (30 травня 1948), ще коли він був рабином у Вустері, рав Грінберг отримав лист від Ребе, у якому той пише йому: «.. У відповідь на його лист про його участь у засіданні міської ради, де він зажадав від них зачиняти свої заклади в день Шабату. Ось, він виконав свій обов'язок за Торою, і в жодній справі й у жодному разі не слід допускати жодних послаблень і мудрувань, а тільки стояти твердо — у словах любові та наближення — але твердо, як кремінь-скеля, який за природою своєю — камінь, що висікає вогняне полум'я. Керівник громади в Ізраїлі в усьому, що стосується дотримання Тори й заповіді, має бути твердим, як камінь. А в тому, що стосується робити добро у справах заробітку й облаштування, рав має старатися заради кожного із синів і дочок своєї громади із сердечним піднесенням.. »

Як голова єшиви він дуже поважав рабинів, які працювали під його керівництвом, і своїх учнів. Рав Шнеур-Залман Вільшанський, який змінив його на посаді голови єшиви в Морристауні, розповідав, що він ставився до них точнісінько так, наче вони були його ровесниками.

У 5718 році (1957/1958) р. Меїр увійшов на єхідут разом з одним із членів громади, якого він привів до Ребе. Просто так р. Меїр на єхідут не входив, але оскільки він привів із собою наближеного, увійшов разом із ним. Посеред єхідуту цей єврей вибухнув плачем: «Ребе, я помираю. Лікарі кажуть, що мені лишилося жити небагато». Ребе відповів: «Борони Б-же. Дер Ойберштер кен гебн нох цванціг йор лебн» (Святий, благословенний Він, дасть тобі ще 20 років життя). Цей єврей помер у 5738 році (1977/1978), приблизно саме в цей час.

На тому самому єхідуті Ребе запитав цього єврея, чи знає він Попереднього Ребе. Коли єврей відповів заперечно, Ребе озвався: «А (наче „шкода“). Обер, ду вейст вос? Кук ойф рабай Грінбергс ойгн, ер гот гезен майн швер, кук ойф ем ун ду кенст зен майн швер дурх ем». [=Але ти знаєш що? Подивися на очі рава Грінберга, він бачив тестя, і ти можеш побачити тестя через нього].

Голова єшиви «Томхей Тмімім» у Нью-Джерсі

У 5719 році (1958/1959) його було призначено головою єшиви «Томхей Тмімім» Ньюарк. І тут тим, хто підштовхнув його до цієї посади, був його вчитель — р. Ісраель Джейкобсон. Серед його учнів першого року можна знайти рава Мордехая Ашкеназі, рабина Кфар-Хабада. Він обіймав посаду голови єшиви протягом років, і після того як єшива переїхала до Морристауна.

Його уроки були дуже глибокими, і треба було «тримати голову», щоб їх зрозуміти, але його пояснення були мовою ясною та зрозумілою всім. Тим, хто записував його уроки, був р. Ісраель Фрідман, голова єшиви «Огалей Тора», який був тоді машгіахом в єшиві.

Як частину своєї рабинської роботи р. Меїр був членом «Союзу рабинів США і Канади» і навіть обіймав посаду його президента — посаду, на якій він удостоївся здійснити великі й небувалі справи заради Ребе в питаннях, у яких Ребе не хотів діяти офіційно від імені Хабаду. Рав Ходаков, наприклад, якось зателефонував, щоб рав Грінберг надіслав термінового листа уряду Росії, — те, що не могло бути від імені Хабаду, як відомо.

У 5740-ві роки рава Грінберга було послано Ребе до Бразилії, щоб подбати про те, щоб рав Блюменфельд прийняв рабинський тягар свого батька.

Могутній ламдан

На одному з фарбрейнгенів, на якому Ребе хотів говорити про чесноту простого єврея, він навів приклад про трьох тмімім, які поїхали на певний шліхут: один — «гройсе ламдн» (великий ламдан), другий — «гройсе маскіл» (великий маскіль), а третій — простий єврей, і саме він зумів досягти того, чого не зуміли двоє його товаришів. «Гройсе ламдн» з цієї розповіді — це р. Меїр Грінберг.

Після відходу з життя р. Залмана-Шимона Дворкіна почалися розмови про вибори в кварталі. Коли р. Шнеур-Залман Гурарі був у Ребе, він назвав кілька імен тих, хто міг би служити рабинами кварталу, і коли він вимовив ім'я р. Меїра Грінберга, Ребе сказав: «Ер кен зайн а рав ін (можливо: ін а штот ві) Варше [=він може бути рабином у Варшаві]».

І в литовському світі його цінували як величезного ламдана. Він вів галахічне листування з багатьма великими в Торі, такими як р. Моше Файнштейн, та іншими. Щороку 18 кислева, у день йорцайту рава Геймана, який був головою його єшиви в «Тора ва-Даат», він давав урок в єшиві.

Ще коли він був учнем рава Геймана в «Тора ва-Даат», якось відвідати єшиву прийшов р. Іцхак Гутнер, автор «Пахад Іцхак», який уже тоді вважався одним із великих покоління. Рав Гутнер виклав перед учнями величезну складність, що в нього була, і сказав, що якщо в когось знайдеться відповідь на неї, він «з'їсть капелюха». Р. Меїр, який був там присутній, дав йому відповідь, що спала йому на думку. Коли рав Гейман почув цю відповідь, він звернувся до р. Іцхака і сказав йому: «Ду дарфст есн ді гітл (ти маєш з'їсти капелюха).

Рав Грінберг був також у великій дружбі з равом Йосефом-Довом Соловейчиком, який був головою «Єшива юніверсіті». Ця дружба допомогла через роки його синові, раву Гешелю, коли він прийшов разом із р. Іцхаком Шпрінгером і р. Еліезером Туріним просити рава Соловейчика виступити із заявою — з тією самою знаменитою заявою, яка наробила галасу в харедимному єврействі Америки, у якій рав Соловейчик пише, що віра хасидів Хабаду в Ребе як у Мелех га-Мошіаха має міцні джерела.

Заступник голови «Адіно» і секретар «Ваад бікур холім»

У 5705 році (1944/1945), коли Попередній Ребе заснував товариство «Адіно», мета якого була, за його святим висловом, «щоб аврехи та учні єшив, які займаються Торою, сходилися й зустрічалися час від часу на зібранні талмідей хахамім, розмовляли про нові тлумачення Тори та влаштовували фарбрейнген на трапезі заповіді та „йома тава ле-рабанан“», р. Меїра було призначено «заступником директора — голови комітету» — головою був р. Мордехай Ментлік.

У 5707 році (1946/1947) р. Меїр був секретарем правління «Ваад бікур холім» при «Махане Ісраель». Цей комітет, що отримав безліч благословень і заохочень від Ребе Раяца, був першою у своєму роді ініціативою турботи про хворих із середовища анаш, а також про солдатів і поранених на війні євреїв.

Його віра в Ребе як у Мелех га-Мошіаха

Рав Грінберг жив простою вірою в те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, і так само виховував і своїх дітей.

І після 3 тамуза 5754 (12 червня 1994) його віра в те, що Ребе, Мелех га-Мошіах, живий і існує, тривала без сумнівів. Він був одним із перших, хто підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.

Відхід з життя

Коли йому було сімдесят років, Ребе благословив його: «продовжить дні на царстві своєму». Благословення здійснилося. Рав Меїр Грінберг удостоївся довголіття й прослужив ще десятки років рабином і головою єшиви.

3 елула 5768 року (3 вересня 2008) помер.

Його книги

Родина

Його сини:

Доньки

  • Пані Стерна.
  • Пані Хаше-Фрейда — дружина р. Йосефа-Шломо Семюелса, шаліаха Ребе в Мілуокі.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ За записом одного зі слухачів, Ребе Раяц сказав, коли призначив їх: якщо ти поручився за ближнього твого, ближній твій — це Святий, благословенний Він, ойб ду вілст зіс махн дем Ойберштн, потрапив ти в пастку словами уст твоїх, ударив по руках із чужим тощо. Ір золт дурхлернен дем дін фун арев ін «Шулхан арух» «Хошен мішпат». Ір дарфт гейн ун махн асіфес ін але кошере єшівес ун зен аз ес золн зайн бес ді асіфес але талмідім ун зогн зей дос вос мен гот фрієр гередт: ес із барур га-давар ве-ху ве-ху ун ді ейце із 3 іньяним 1) Тора міт їрат шамаїм, але тог лернен 15 мінут хасідес одер мусар, 2) ганога аль пі Тора, дос вос зей музн лернен ді лімудей хол зол алц зайн аль пі Тора ун ді ганце ганога зол зайн аль пі Тора, 3) аз едерер зол гобн а квуца вос ер зол міт зей лернен. [=якщо ти хочеш зробити верхню частину солодкою, зроби жорсткими уста, як чужий, подібний до тебе. Вам слід включити закон про поручителя до «Шулхан» постанови в «Хошен». Треба піти брати участь у зібраннях на всіх законних зустрічах і побачити, що на зібраннях мають бути всі учні, і розповісти їм те, що було сказано раніше: це ясно тощо, тощо, і поради такі: 1) Тора в благоговінні, вивчення 15 хвилин хасидуту або мусару щодня, 2) керівництво за Торою — те, чого вони мають навчати у світському навчанні, має бути за Торою, і все керівництво має бути за Торою; у кожного має бути група, яка навчатиме його].
  2. ^ Про це див.: За лаштунками сіхот; 5710 — 5715, с. 20 — 24.
Меїр Грінберг згадується ще в 19 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6140255300

Повідомити про помилку на цій сторінці