Перейти до вмісту

Призначення царя

Матеріал з Хабадпедії

Заповідь призначення царя — одна з 613 заповідей Тори, як сказано: «Постав над собою царя, якого обере Г-сподь, Б-г твій[1]»; Святий, благословенний Він, обирає царів Ізраїлю через Своїх рабів — пророків, і вони ставлять царя та помазують його оливою помазання.

Обрання дому Давида

Відтоді як Всевишній обрав дім Давида, жоден цар з його синів не потребує ні обрання пророком, ні оливи помазання. Але й після цього заповідь призначення царя не скасувалася, і вона виражається в обов'язку, покладеному на нас, — утвердити царство в руках того царя з дому Давида і прийняти на себе його ярмо, як сказано в Єрусалимському Талмуді[2]: «Не сказано „поставлю“, а „постав“ — щоб ти поставив над собою» — щоб ти утвердив над собою.

І Мелех га-Мошіаха теж не ми обираємо — Мошіах є «царем, якого обере Г-сподь, Б-г твій»[1], і тому він має бути з дому Давида, якому обіцяно царство, але на нас — право і відповідальність просити його та прийняти на себе його царство.

І як написано: «І шукатимуть Г-спода, Б-га свого, і Давида, царя свого[3]». І про це сказано в Єрусалимському Талмуді[4]: «Ахан малка Мешиха» [це Мелех га-Мошіах], якого шукатиме народ.

«Немає царя без народу»

Основна стаття – «Немає царя без народу»  •  «Єхі га-Мелех»

Окрім самої заповіді призначення царя, Рабейну Бах'є у своєму коментарі до Тори[5] згадує правило «Немає царя без народу». З погляду реальності, цар ніколи не зможе бути царем, якщо не буде народу, який його приймає.

Цей принцип виявляється і в галахі, згідно з якою кожен цар, поставлений над Ізраїлем, чи то через пророка, чи то за спадком, стає царем лише тоді, коли народ приймає його царську владу.

Цю тему сили народу в коронації царя ми знаходимо і в словах Ребе[6]:

«Існування царя залежить від народу — „Немає царя без народу“, тобто хоча вони називаються „ам, від слова „омемут“.. далекі від рівня царя“, проте разом із цим (і, навпаки, — через це) вони творять царство — царя. І як підкреслюється і в коронації царя — що народ проголошує „Єхі га-Мелех“ (як ми знаходимо і в царстві дому Давида), — цим підкреслюється і те, що дія народу — в житті царя, житті царському.. І в цьому самому — „хай щастить царю.. бо молитва — про життя і успіх““.

Якщо для кожного царя такий важливий зв'язок із народом, то, коли йдеться про Мелех га-Мошіаха, зв'язок «цар — народ» підкреслений набагато сильніше і він набагато внутрішніший, як він пояснює в продовженні своїх слів:

«Щодо Мелех га-Мошіаха особливо підкреслені зв'язок і належність до всього Ізраїлю — адже сама суть їхньої душі, аспект єхіда, є іскрою душі Мошіаха, і тому і те, що „Немає царя без народу“ (зміст проголошення народом „Єхі га-Мелех“), особливо підкреслене в Мелех га-Мошіаха»».

Зв'язок між кожним євреєм і Мелех га-Мошіахом — зв'язок на рівні «єхіда» — внутрішнього і глибокого щабля душі; це надсвідомий зв'язок, що існує в кожного єврея в будь-якому стані, чи то великий, чи малий, праведник чи ні.

Див. також


Примітки

  1. ^ 1 2 Дварім 17, 15.
  2. ^ «Сангедрін», розд. 2, галаха 6.
  3. ^ Гошеа 3, 5.
  4. ^ «Брахот», розд. 2, галаха 4.
  5. ^ Берешит 38, 30; Бемідбар 22, 2.
  6. ^ Сіха 2 нісана 5748 (20 березня 1988) — відредагована.

Повідомити про помилку на цій сторінці