Шестиденна війна
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування. | ||
| Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи. Стаття відкрита для редагування. | |


Шестиденна війна — війна, що велася 5727 року (1966/1967) між Державою Ізраїль та її сусідами: Єгиптом, Йорданією і Сирією, яким допомагали інші арабські країни: Ліван, Ірак, Саудівська Аравія, Лівія, Судан, Туніс, Марокко й Алжир.
Війна почалася з превентивного удару Ізраїлю по єгипетських військово-повітряних силах після напруженого періоду очікування, протягом якого робилися спроби уникнути війни. У ході війни Держава Ізраїль зайняла великі території на Синаї, сектор Газа, Голанські висоти, Юдею і Самарію та Східний Єрусалим.
Перед війною Ребе підбадьорював народ Ізраїлю і передбачив перемогу.
Період очікування

В іярі 5727 року (1966/1967) напруженість між Ізраїлем, з одного боку, та Сирією і Єгиптом, з іншого, швидко загострилася. 4 іяра Єгипет оголосив мобілізацію в районі Суецького каналу та його околицях; 5 іяра єгипетська армія ввела сили на Синайський півострів. До 9 іяра на прохання єгипетської сторони було виведено солдатів ООН, які розділяли єгипетські та ізраїльські сили на Синаї; 12 іяра почалася блокада ізраїльського судноплавства в Акабській затоці; потім Йорданія та Ірак приєдналися до арабської військової коаліції.
Це супроводжувалося заявами про тотальну війну арабських армій проти Ізраїлю і викликало велику паніку серед євреїв у Землі Ізраїлю та в діаспорі.
Упродовж цього періоду Ребе кілька разів казав, що відбудуться чудеса і знамення і боятися нічого.
Під час «Параду» в Лаг ба-Омер, за тиждень до початку боїв, Ребе докладно говорив про те, що Земля Ізраїлю — найбезпечніше місце, і сказав, що зрештою буде велика перемога.
Запис слів Ребе було переправлено до Святої Землі найближчим рейсом «Ель Аль» і він прозвучав у кількох місцях, щоб підбадьорити мешканців Ізраїлю.
Слова Ребе транслювалися й широко публікувалися в пресі та по радіо і викликали широкий відгук.
Кільком людям, які питали Ребе, чи не виїхати з країни до закінчення війни, Ребе відповів, що в цьому немає потреби.
Мівцо тфілін
Основна стаття – Мівцо «Тфілін»
У Шабат мевархім сівана Ребе вказав виходити на вулиці міста й давати євреям можливість накласти тфілін, з особливою увагою до солдатів ЦАХАЛу.
Ребе процитував вірш «І побачать усі народи землі, що ім'я Г-споднє наречено на тобі, і убояться тебе, про який мудреці кажуть «Це тфілін, що на голові», і сказав, що накладання тфілін налякає ворогів Ізраїлю.
Унаслідок вказівки Ребе тисячі євреїв почали накладати тфілін.
Перебіг війни
Операція «Мокед»
Перший день війни, понеділок, 26 іяра. За згодою прем'єр-міністра Леві Ешколя міністр оборони генерал Моше Даян і начальник Генштабу генерал-лейтенант Іцхак Рабін вирішили розпочати повітряні та наземні удари. На світанку літаки ізраїльських ВПС, перебуваючи над східною частиною Середземного моря, повернули на південь і атакували всі єгипетські аеродроми, фактично знищивши єгипетські ВПС. Пізніше було розгромлено йорданські й сирійські ВПС, і завдано значних втрат іракським ВПС у районі Мосула.
Підготовка до раптового повітряного удару Ізраїлю велася в атмосфері повної секретності. У день початку війни, рано-вранці, ізраїльські агенти розвідки пробралися на дах посольства США в Тель-Авіві й вивели з ладу встановлену там антену стеження, щоб не дати США виявити виліт ізраїльських літаків. Самі ізраїльські льотчики дізналися про майбутню операцію лише за 5 годин до повітряного удару.
Початкову атаку на Єгипет було здійснено о 7:45 ранку. Майже одночасно було атаковано 11 єгипетських авіабаз. В операції брали участь 185 ізраїльських літаків, що становили 91% ізраїльської бойової авіації. До 9 години ранку ізраїльські літаки знищили 197 єгипетських літаків, 189 з них на землі і 8 у повітряних боях. 8 радарних станцій було зруйновано або пошкоджено. 6 єгипетських авіабаз на Синаї та в районі Суецького каналу стали цілком непридатними до використання.
Після повернення ізраїльських літаків на бази для дозаправлення й переозброєння, о 10 годині ранку, було завдано другого удару по єгипетських авіабазах, у якому брали участь 164 літаки. Під час цього удару було атаковано 14 авіабаз і знищено ще 107 єгипетських літальних апаратів.
Упродовж першого дня арабські країни повідомляли про великі перемоги, що посилило тривогу серед громадян світу.
Ребе сказав тоді, що їхні слова неправдиві, і додав, що незабаром Храмова гора буде в наших руках.
Другий день війни, вівторок, 27 іяра. Пара важких бомбардувальників Ту-16 іракських ВПС завдала бомбових ударів у глибині ізраїльської оборони. Один із них було виявлено й підбито винищувачем над Нетанією, але, скинувши бомби просто над головною вулицею, він зумів повернутися на базу Габбанія. Другий було підбито зенітним вогнем після бомбардування міста Афула, і його командир спрямував палаючий літак на ізраїльську військову базу. Унаслідок падіння літака загинули 14 ізраїльських солдатів та іракський екіпаж із 6 осіб.
Бій в Єрусалимі та на йорданському фронті
Перший день війни, понеділок, 26 іяра. О 8:30 ранку міністерство закордонних справ Ізраїлю передало голові Органу ООН з нагляду за перемир'ям генералові Буллу лист для короля Йорданії Хусейна. У листі короля просили утриматися від вступу у війну й обіцяли, що якщо Йорданія не братиме участі у війні, їй не буде завдано жодної шкоди. Лист передали королю лише об 11:00 ранку, але він відкинув його й зазначив, що його літаки вже були на шляху до ізраїльських цілей.
В Єрусалимі бої почалися о 10:15 ранку. Об 11:45 йорданський Арабський легіон відкрив мінометний вогонь по цілях у Західному Єрусалимі, а йорданська артилерія почала уражати цілі на схід від Тель-Авіва та в Ізреельській долині.
Під час повітряних ударів літаки ізраїльських ВПС знищили на горі Аджлун радар «Марконі 247» — найпотужніший у Йорданії.
Другий день війни, вівторок, 27 іяра. Ізраїльський наступ на Старе місто було зупинено впертим і запеклим опором. Але попри це оточення міста було завершено — частини бронетанкової бригади зайняли Рамаллу на півночі, інша бригада зайняла Латрун на південному заході. Уперше з 5707 року (1946/1947) шосе Тель-Авів — Єрусалим було відкрито для ізраїльського руху.
Третій день війни, середа, 28 іяра. Полковник Мота Гур штурмував Старе місто. Близько полудня було взято Бейт-Лехем, трохи пізніше — Гуш-Еціон.
Після двох днів боїв ЦАХАЛ зайняв усю територію Синайського півострова, на третій день ЦАХАЛ контролював також Старий Єрусалим і Храмову гору, а наступного дня завершилося зайняття територій Юдеї і Самарії.
На п'ятий день війни почалися бої і на сирійському фронті, а наступного дня ЦАХАЛ уже контролював усю територію Голанських висот.
Підсумки війни
У цій війні Ізраїль чудесним чином здобув перемогу за лічені дні й зайняв Синайський півострів, сектор Газа, Західний берег, Східний Єрусалим і Голанські висоти.
20 сівана 5727 року (28 червня 1967), за розпорядженням уряду Ізраїлю, ізраїльську юрисдикцію та муніципальні межі Єрусалима було поширено на йорданський (східний) сектор Єрусалима і на прилеглі до нього частини Західного берега. Формальна однозначна анексія Східного Єрусалима Ізраїлем відбулася 22 кислева 5741 року (30 листопада 1980), коли було ухвалено Закон про Єрусалим, що проголосив Східний Єрусалим суверенною територією Ізраїлю, а все місто — його «єдиною і неподільною столицею».
Загалом Ізраїль установив контроль над територією, у 3,5 раза більшою за його територію до війни.
Після війни
Пробудження до тшуви
Після війни відбулося величезне пробудження до тшуви — у світлі великих чудес, що сталися в ній, а також завдяки хвилюванню від звільнення Єрусалима і Західної стіни.
Ребе пов'язав це пробудження з обітницею Визволення «І буде того дня: засурмлять у великий шофар»[1] і вимагав докладати зусиль, щоб пробудження народу Ізраїлю до тшуви було використано для виконання Тори й заповідей на практиці.
Стійка тфілін біля Західної стіни
Основна стаття – Західна стіна

Після звільнення Стіни 28 іяра 5727 року (7 червня 1967), під час Шестиденної війни, хасиди Хабаду почали діяти на цьому місці, накладаючи тфілін з тими, хто туди приходив, у межах мівцо «Тфілін», яке Ребе оголосив перед початком війни.
Невдовзі після цього, 21 сівана, надійшла телеграма від секретаріату Ребе з вказівкою від Ребе:
Пропозиція Адмора шліта: якщо тільки можливо, облаштувати біля Стіни постійну будку для накладання тфілін, зрозуміло, з дозволу відповідних установ. І варто надрукувати в малому форматі благословення на тфілін і Шма та роздавати їх безкоштовно. А також продавати там перевірені тфілін за мінімальною ціною
Отримавши вказівку, хасиди Хабаду взялися за її виконання й організували постійну стійку тфілін. У перші дні її роботи біля стійки чергували переважно хасиди з Кфар-Хабада, але після отримання телеграми від Ребе з цього приводу, надісланої до відділення «Цеірей Хабад» в Єрусалимі, яке очолював рав Товія Блой, серед хасидів Єрусалима виникло натхнення з цього приводу, і вони створили «штаб мівцо „Тфілін“», який дбав про чергування біля стійки. Членами штабу були, крім рава Блоя, рави: Бен-Ціон Шейнбергер, Єгошуа Йозевич, Іссахар-Дов Волес[2].
Ця стійка працює безперервно до сьогодні й слугує Бейт Хабадом в усіх відношеннях. Починаючи з 5765 року (2004/2005) стійкою керує рав Йосеф Гальперін[3].
Початок боротьби за Шлемут га-арец
Основна стаття – Шлемут га-арец
Після закінчення війни керівники влади в Землі Ізраїлю почали говорити про передачу територій, зайнятих у війні, в обмін на підписання мирного договору з арабськими країнами.
Унаслідок цього Ребе почав говорити про заборону передавати частини Землі Ізраїлю арабам.
Ребе додав, що треба було відразу після зайняття територій вигнати звідти всіх арабів, щоб вони потім не заявляли про свої права на них.
Див. також
Зовнішні посилання
- «І житимете в безпеці на землі вашій»
тшура з весілля родини Фрідман, що оглядає участь Ребе у війні
- Бо шість днів творив Всевишній чудеса і знамення — Ексклюзив —

- Газетні вирізки напередодні війни, у яких ізраїльські газети повідомляють, що Любавицький Ребе обіцяє Ізраїлю велику перемогу і що слід залишатися у Святій Землі

- Шалом-Бер Крумбі, Протоколи розкривають: державні діячі у вищому керівництві заздалегідь планували повернути Старе місто, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 927, сторінка 32
- Аврагам Райніц, Не боятися і не лякати,
16 іяра 5777 (12 травня 2017) - Менахем Зігельбойм, Де я був під час війни?,
16 іяра 5777 (12 травня 2017) - Менахем Зігельбойм, Війна і перемога,
16 іяра 5777 (12 травня 2017) - Шнеур-Залман Левін, Пробудження і втрачена можливість,
16 іяра 5777 (12 травня 2017) - Ісраель Лапідот, «Карати ве-ейн оне»,
16 іяра 5777 (12 травня 2017) - JEM у новому фільмі: діти героїв після Шестиденної війни • дивіться

| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |