Перейти до вмісту

Аба-Давид Гуревич

Матеріал з Хабадпедії
Аба-Давид Гуревич
Шаліах Ребе в державі Узбекистан і головний рабин Середньої Азії
Основна інформація
Дата народження28 кислева 5697 (12 грудня 1936)
Місце народженняМосква
Дата смерті16 швата 5785 (14 лютого 2025)
Місце похованняКір'ят-Малахі
КраїнаСРСР, Ізраїль, США, Узбекистан
Місце проживанняЛьвів, Ташкент, Нахалат-Гар-Хабад, Краун-Гайтс
Місце діяльностіСередня Азія
Рід діяльностішаліах, рабин, сойфер СТАМ
Посадашаліах Ребе в Узбекистані, головний рабин Середньої Азії, викладач «Бухарської єшиви»
УчителіХаїм-Дов-Бер Хен
Сім'я
Батькорав Рафаель-Дов-Бер Гуревич
МатиСара-Естер Гуревич
ДружинаМалка
ДітиБарух Гуревич, Йосеф-Іцхак Гуревич, Браха
Брати й сестриШмуель Гуревич (Кфар-Хабад)
Родовід

Рав Аба-Давид Гуревич (28 кислева 5697 (12 грудня 1936) — 16 швата 5785 (14 лютого 2025)) — шаліах Ребе в державі Узбекистан і головний рабин Середньої Азії.

Біографія

Рав Аба-Давид Гуревич, шаліах і головний рабин Узбекистану, Лев Леваєв, голова «Ор Авнер» і «Конгресу бухарських євреїв», і президент Узбекистану Іслам Карімов
Рав Гуревич наглядає за роздаванням маци в Узбекистані

Рав Аба-Давид Гуревич народився в Москві, Радянський Союз, 28 кислева 5697 (12 грудня 1936) в родині рава Рафаеля-Дов-Бера Гуревича. У його дитинстві родина втекла під час Голокосту і дісталася Самарканда. Навчався в підпіллі в Самарканді в хасида р. Берке Хена.

Одружився з пані Малкою, і вони жили у Львові і в Ташкенті.

У 5728 році (1967/1968) удостоївся знайти надгробки Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша в Любавичах і, із самопожертвою, звести навколо них огорожу після руйнувань, які залишили нацисти на цьому місці.

Виїхав із Радянського Союзу з хвилею алії 5731 року (1970/1971), оселився в Нахалат-Гар-Хабаді і викладав у «Бухарській єшиві»; через кілька років переїхав до Краун-Гайтс і займався писанням СТАМ. У 5750 році (1989/1990) вирушив на шліхут Ребе до Ташкента, столиці Узбекистану.

Шаліах у Середній Азії

Рав Гуревич багато зробив у місці свого шліхуту в Ташкенті, і багато євреїв брали участь у його заходах. Щороку він проводив публічний седер за участю сотень місцевих євреїв[1], а також заснував там єврейську школу «Бейт Менахем»[2].

Ще до остаточного падіння комунізму в Радянському Союзі, коли проросли перші зерна «перебудови», до Ташкента повернувся один з його колишніх мешканців, рав Аба-Давид Гуревич, на шліхут Ребе, щоб зберегти і посилити єврейське життя в місті. З часом його було призначено шаліахом і головним рабином Середньої Азії.

Шаліах рав Гуревич із членами своєї громади

У наступні роки до Ташкента прибули інші шлухім Ребе, які допомагали головному шаліахові, і серед них — онуки хабадських активістів, що діяли в місті в роки війни в підпільних умовах.

У статті на сайті «Хабад он-лайн» було описано його діяльність у країнах Середньої Азії: у роки свого шліхуту він їздив по всій Середній Азії, яка охоплює п'ять держав: Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Туркменістан і Киргизстан, і в кожній державі та в кожному місті, де є євреї, діяв відповідно до можливостей і потреб — від роздавання пар тфілін, лулавів і маци до направлення тмімім-шлухім на короткі й тривалі періоди. Також головний шаліах у Казахстані рав Шіє Коген проїжджав через Ташкент, коли вирушав на шліхут у 5754 році (1993/1994), і після проміжної зупинки, що тривала кілька днів, поїхав разом із равом Гуревичем до Алма-Ати, де той допоміг йому закласти основи шліхуту.[3]

Зв'язки з рабинами та високопосадовими громадськими діячами

Упродовж багатьох років у рава Гуревича були дружні зв'язки з місцевими й закордонними організаціями, як, наприклад, організація «Джойнт», яка надавала велику допомогу євреям Узбекистану у співпраці з равом Гуревичем. І з особливого провидіння Причини всіх причин «Джойнт» направив до Ташкента двох давніх і досвідчених працівників — пана Стенлі Абрамовича і рава Ісраеля Шифа; обидва ще в 5710-ті роки удостоїлися працювати з шаліахом Ребе в Марокко равом Шломо Матусовим і за підтримки Ребе, а через десятки років доля привела їх до Ташкента, і вони працювали з Хабадом в іншій мусульманській державі.

Паралельно в нього були важливі зв'язки з високопосадовими рабинами, які діяли в різних галузях у регіонах, де рав Гуревич діяв на шліхуті Ребе. Наприклад, у складних галахічних питаннях він був на зв'язку з равом Азріелем Хайкіним, шліта, якого вважають законовчителем шлухім у СНД, а також був у постійному зв'язку з високопосадовими рабинами Великого рабинського суду Головного рабинату Ізраїлю, що діє в Єрусалимі, які займалися питаннями розлучень, і деякі з них відвідували Ташкент, як, наприклад, Рішон ле-Ціон рав Шломо-Моше Амар, шліта; з іншого боку, були й візити ізраїльських депутатів Кнесету, і водночас склалася група місцевих багатіїв, з якими рав Гуревич установив настільки тісний зв'язок, що вони відчували себе частиною шліхуту і спрямовували пожертви та зв'язки як частину звичайного розпорядку.

Вигнання

У 5768 році (2007/2008), після низки утисків рава[4][5], рава було вислано з країни після того, як йому не продовжили візу[6][7][8]. Після вислання він надсилав до країни шлухім для зміцнення єврейської діяльності на місці[9][10]. У 5769 році (2008/2009) громада призначила рабином громади шаліаха рава Давида-Аврагама Колтона[11], і через короткий час його теж було вислано. А сьогодні в Ташкенті діяльністю Хабаду керує шаліах рав Хаїм Шейкевич.

В останні роки жив у Нахалат-Гар-Хабаді.

Рав Гуревич підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.

Після нетривалої хвороби помер 16 швата 5785 (14 лютого 2025); похорон відбувся того ж дня, і його поховано на кладовищі в Кір'ят-Малахі.

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

Аба-Давид Гуревич згадується ще в 24 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1440254200

Повідомити про помилку на цій сторінці