Нета Берхен
| Нета Берхен | |
|---|---|
Шаліах Ребе і головний рабин Латвії | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | Песах 5683 (1 квітня 1923) |
| Місце народження | Рига |
| Дата смерті | 25 хешвана 5764 (20 листопада 2003) |
| Країна | Латвія |
| Місце проживання | Рига, Самарканд, Ерец-Ісраель |
| Місце діяльності | Рига |
| Рід діяльності | шаліах, рабин |
| Освіта | школа «Тора ве-дерех ерец», єшива «Томхей Тмімім» у Гостині |
| Посада | шаліах Ребе в Ризі, головний рабин Латвії (з 5750) |
| Учителі | Еліягу-Хаїм Альтгойз, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | р. Александр-Зусман га-Коген Берхен |
| Мати | Тамара-Іта Берхен |
| Дружина | Ципора, дочка рава Нахум-Іцхак Лерман |
| Діти | рав Менахем-Мендл-Дов-Бер Берхен, та інші |
| Родовід | |
Рав Шалом-Урі-Натан-Нета Берхен (пестливе ім'я: Нотке; Песах 5683 (1 квітня 1923) – 25 хешвана 5764 (20 листопада 2003)) — шаліах Ребе і головний рабин Латвії.
Юні роки


Народився в Ризі на Песах 5683 року (1 квітня 1923) в сім'ї р. Александра-Зусмана га-Когена і пані Тамари-Іти Берхен, нащадків хасидів Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша.
До чотирьох років р. Нотке навчався в хедері, а потім перейшов до школи «Тора ве-дерех ерец», якою керував рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков.
За всі роки життя Ребе Раяца в Ризі р. Нотке удостоївся побувати в нього сім разів — на молитвах і фарбрейнгенах, а також удостоївся увійти разом із батьком на єхідут.
Рав Еліягу-Хаїм Альтгойз був першим, хто вивчав із р. Нотке хасидут, ще до того, як той навчався в хабадській єшиві (у Ризі хабадської єшиви не було). Тоді було мало книг хасидуту й багато рукописів. Лише коли його брата Єшаю-Ханоха було прийнято рабином у містечку Гостині, він почав навчатися в єшиві «Томхей Тмімім», що існувала в цьому місті.
Коли комуністи захопили Ригу, вони почали закривати синагоги, єшиви та хедери. Серед іншого закрили й єшиву, і р. Нотке перебрався до Риги.
Унаслідок цього Ребе Раяц попросив, щоб тмімім утекли з Риги до Індії чи Китаю (обидві країни перебували тоді під японською владою).
Р. Нотке теж намагався виїхати разом із р. Шмуелем Гуревичем, однак був затриманий на кордоні й заарештований на кілька днів. Р. Мордехай Дубін клопотав у високих інстанціях про їхнє звільнення.
Разом із членами родини р. Нотке сів на передостанній потяг у напрямку Росії. Довгі години він чекав, поки потяг рушить. Так він урятувався з долини смерті й став біженцем.
Після виснажливої подорожі він прибув до колгоспу за 300 км від Москви. Там він прожив кілька місяців, протягом яких разом із родиною зазнав багато лиха в матеріальному і духовному. Пізніше, коли німці почали бомбардувати цей район, він утік до Самарканда в Узбекистані, знаючи, що туди прибуло багато хасидів.
Після війни рав Натан-Нета повернувся до рідної Риги і разом із нечисленними іншими вцілілими почав заново будувати колись славну хабадську громаду.
Хабадська громада в Ризі відроджується
Після війни він одружився з дочкою рава Нахума-Іцхака Лермана. Невдовзі після цього стало відомо про можливість таємно перейти кордон через Львів у ході «Великої втечі», як це зробили багато хасидів, однак ця спроба не вдалася.
Коли рав Берхен повернувся після війни до рідної Риги, він знайшов зовсім іншу Ригу. 90 000 ризьких євреїв загинули під час Голокосту, і з усіх євреїв міста залишилося лише 157 осіб.
З таємною місією Ребе до Грузії
Раву Берхену не довелося чекати першого єхідуту, щоб стати солдатом Ребе. Уже в ті роки, коли він жив за залізною завісою і комуністична влада сковувала кроки хасидів, він виконував доручення Ребе. Як вірний і стриманий шаліах, він готовий повідомити лише небагато подробиць, але й їх достатньо, щоб зрозуміти велич його самовідданої відданості Ребе.
У 5720-ті роки він отримав від Ребе звістку, що йому треба поїхати до Грузії, щоб перевірити становище юдаїзму там. Р. Нотке взяв відпустку на роботі під приводом, що їде до санаторію в Грузії трохи відпочити від робочого навантаження.
Таємне вивезення через кордони Радянського Союзу
Ще однією операцією, у якій брав участь р. Нотке, було вивезення біхлах — рукописів хасидуту — з Радянського Союзу та їх відправлення Ребе. Це була складна, заплутана й небезпечна операція. Протягом багатьох років за цю важливу справу відповідав хасид рав Мордехай Козлінер. З часом до цього завдання залучили й рава Берхена.
Рав Берхен сам таємно вивіз біхлах з Росії. Це сталося після багатьох років, протягом яких він просив дозволу виїхати з Радянського Союзу. Раз у раз йому відмовляли. Лише в 5729 році (1968/1969) він нарешті отримав довгоочікуваний дозвіл. Він вирішив виїхати, узявши з собою велику кількість біхлах, хоча знав, що якщо його впіймають, у нього не лише відберуть дозвіл на виїзд, а й він заплатить за це довгими роками за ґратами.
Коли він виїжджав із Радянського Союзу, серед інших речей, які він узяв, був і диван із вітальні. Усередині нього він сховав усі біхлах, які були для нього безцінним скарбом. Диван він наповнив книгами хасидуту й рукописами. Він попросив відправити диван разом з іншими меблями, які відправляли до Ерец-Ісраель кораблем.
Коли він підійшов до митного огляду, усі речі почали ретельно обшукувати. Не було куточка, куди не дісталася б рука прикордонників. Ще до цього він дізнався, що серед митників є неєврей на ім'я Анатолій, який любить брати хабарі. Р. Нотке зустрів його і тепло потиснув йому руки, просовуючи йому між пальцями грошові купюри. Той перевірив суму й залишився незадоволений. Він спитав: «А де гроші для Анатолія?..» Тут же він дав йому додаткову винагороду, і той одразу ж розпорядився поставити на весь багаж печатку, яка засвідчувала, що багаж належним чином перевірено.
Через кілька місяців після переїзду до Ерец-Ісраель він поїхав до 770 і передав Ребе (через секретаріат) увесь вміст дивана. Невдовзі прийшла відповідь від Ребе: «Велике спасибі. Дос із емесе підйон швуїм» (це справжній викуп полонених).
Повернення додому через двадцять років
Менш ніж двадцять років р. Нотке прожив у Святій Землі. У ці роки він займався поширенням юдаїзму і наближенням далеких, переважно російськомовних, у рамках організації «Шамір».
З початком перебудови він поїхав до Росії з місією від Ребе Мелех га-Мошіаха. Це було в 5748 році (1987/1988), у перші дні, коли комуністична влада почала реформувати жорсткі закони. Організація «Шамір» узяла на себе витрати, і р. Нотке вирушив у дорогу назад до рідного міста.
Він привіз із собою безліч предметів культу, а також книги з юдаїзму російською мовою, видані «Шаміром». Ці речі були для євреїв Росії як холодна вода для втомленої душі.
Удруге він поїхав у 5749 році (1988/1989). Місія почалася в Москві і тривала в інших містах Радянського Союзу, зокрема в його рідній Ризі. Це було рівно через двадцять років після того, як він виїхав із думкою, що більше туди не повернеться.
Потім він отримав благословення Ребе на постійний шліхут у Ризі, і разом із дружиною Ципорою вони стали першими шлухім у Латвії. Р. Нотке почав із матеріальної допомоги і водночас зі створення духовної системи — організації молитов і уроків з юдаїзму. Спрага була велика, а роботи багато. Латиська мова, якою він вільно володів, дуже допомагала в діяльності та у зв'язках, які він налагодив із владою.
Через рік, у 5750 році (1989/1990), його було обрано головним рабином Латвії.
Улітку 5751 року (1990/1991) Латвія відокремилася від Радянського Союзу і стала незалежною державою. За новими законами кожному громадянинові дозволялося вести релігійний спосіб життя, викладати релігію і провадити релігійну діяльність, як у будь-якій цивілізованій країні світу.
У перші роки рав Берхен діяв у межах, що підходили місцевому населенню. Діяльність велася здебільшого навколо синагоги: молитви, фарбрейнгени, уроки з юдаїзму, заходи на свята. Незабаром євреї міста дізналися, що є т т євреям і юдаїзму, і багато хто почав приходити до синагоги та на численні заходи, які проводили рав Берхен і його дружина.
З часом було створено також жіночий клуб і безкоштовну їдальню. Мікву було оновлено, і багато наближених почали дотримуватися єврейського та хасидського способу життя.
Паралельно рав Берхен діяв і серед єврейських студентів в університетах Риги. Завдяки успішній діяльності в одному з університетів було відкрито факультет юдаїки. Єврейські студенти вперше в житті почули про суть Тори і життя за заповідями.
Діяльність рава Берхена в останні чотирнадцять років викликала захоплення євреїв міста і влади Латвії. Влада вирішила провести урочистий вечір вшанування благословенної діяльності головного рабина, приурочений до його вісімдесятиріччя.
І справді, понад тисячу ризьких євреїв узяли участь у місяці адарі 5763 року (2002/2003) у вечорі вшанування, що відбувся в будівлі єврейської громади Риги за участю президента країни, колишнього президента, міністрів, послів Німеччини, Росії, України, Ізраїлю, керівників єврейської громади та інших.
Президентка країни виголосила довгу промову на похвалу рава Берхена. Потім виступив і посол Ізраїлю в Латвії пан Аві Біньямін, який віддав хвалу благословенній діяльності рава Берхена впродовж багатьох років.
Рав Берхен підписав постанову рабинів про те, що Ребе і є Мелех га-Мошіах.
У четвер, 25 хешвана 5764 року (20 листопада 2003), він помер[1], і його місце в шліхуті в Ризі посідає його син, рав Менахем-Мендл Берхен.
Родина
- Його брат, рав Єшая-Ханох Берхен — рабин містечка Гостині. Убитий під час Голокосту за освячення Імені Всевишнього.
- Його син, рав Менахем-Мендл-Дов-Бер Берхен, шаліах Ребе і директор «Шаміра» в Ризі, Латвія.
- Його зять, рав Мордехай-Менаше Горелік, Нахалат-Гар-Хабад.
- Його зять, рав Аврагам-Еліягу Неймарк — Лод, Ганновер, Краун-Гайтс.
Додаткова література
- Рав Берхен розповідає: моторошний фарбрейнген 12 тамуза в комуністичній в'язниці, на сайті «Хабад Лайв»

- Шнеур-Залман Бергер, його спогади. Частина перша, «Спогади про знищену любавицьку громаду», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 425, с. 20 і далі. Частина друга, «Ти ж мій солдат», випуск 426, с. 38 і далі.

- Повідомлення про його відхід з життя — випуск 439, с. 74.

- Добірка історій з його слів. Частина перша, «Один мовчить, а всі слухають», випуск 459, с. 36 і далі. Частина друга, «Коли робиш добру справу, навіщо зупинятися?», випуск 463, с. 40 і далі. Частина третя, «Про що плакав р. Хаче?», випуск 464, с. 52 і далі.

- А. Альмагор, «Так ми святкували свято свободи за залізною завісою», випуск 736, с. 62 і далі.

- «Раптова місія до Бразилії», спогади й настанови рава Берхена, тшура з весілля його нащадків.
Зовнішні посилання
- Бецалель Шіф, «Ходяча хасидська легенда»

Примітки
Код особи: № 6380214800
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе
- Хабадські рабини в Латвії
- Шлухім у Радянському Союзі
- Особистості в Латвії
- Особистості, що народилися в 5683 році (1922/1923)
- Родина Берхенів
- Особистості Риги
- Особистості, що померли в 5764 році (2003/2004)