Еліягу Абухацира
| Еліягу Абухацира | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5692 (1932) |
| Місце народження | Ерфуд |
| Дата смерті | 5 елула 5784 (2024) |
| Місце поховання | кладовище в Ашдоді |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Ерфуд, Рамла, Ашдод |
| Місце діяльності | Ерфуд, Ноф-га-Галіль, Ашдод |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Посада | сефардський рабин Ноф-га-Галіля, голова громади «Мішкенот Шмуель» в Ашдоді, учитель в єшиві Хабаду в Ерфуді, викладач місцевої талмуд-тори в Ерфуді |
| Учителі | Баба Салі, рабі Меїр Абухацира та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Шмуель Абухацира |
Адмор рабі Еліягу Абухацира (5692, 1932 — 5 елула 5784, 2024) був найстаршим із рабинів родини Абухацира і сефардським рабином міста Ноф-га-Галіль.
קורות חיים
Народився в Ерфуді в Марокко у 5692 році (1931/1932) у рабі Шмуеля Абухацири, онука рабі Яакова Абухацири, «Абір Яакова». У юності був призначений рабі Меїром Абухацирою викладати в місцевій талмуд-торі, отримав сміху як шойхет-бодек від Баба Салі і його сина рабі Меїра.
На початку 5720-х років репатріювався до Святої Землі і оселився в Рамлі. Отримав сміху на рабинство від рабинів міста Тверія, від рабинського суду в Тель-Авіві і від головних рабинів Ізраїлю, рава Іцхака Нісіма та Іссера-Єгуди Унтермана.
У 5732 році (1971/1972) був призначений сефардським рабином міста Ноф-га-Галіль[1].
Після виходу на пенсію переїхав до Ашдода й очолив громаду «Мішкенот Шмуель», названу на честь його батька.
В останні роки життя вважався найстаршим із рабинів родини Абухацира і був духовним керівником родини.
Помер 5 елула 5784 (8 вересня 2024) у віці 92 років.
Був похований на кладовищі в Ашдоді на ділянці, яку купив ще за життя, поруч із давніми рабинами міста.
Зв'язки з Хабадом
Ще в період проживання в Ерфуді служив учителем в єшиві Хабаду[2]. У 5719 році (1958/1959), після двох років, упродовж яких він був учителем в єшиві, був намір призначити його наступником директора і глави єшиви рава Амінадава-Махлуфа Кріспіна, і в листі з цього приводу до головного шаліаха рава Шломо Матусова було написано, що він підходить для цієї посади, будучи відданим учителем і великим знавцем Тори, але зрештою цього не сталося, і рав Кріспін продовжував виконувати свою посаду директора ще кілька років.
Після репатріації до Святої Землі брав участь у хабадських заходах і в роки своєї служби як головний рабин був у близькій дружбі з хасидами Хабаду у своєму місті, і серед них із равом Давидом Нахшоном, головою «Мобільних центрів Хабаду» і «Цівос Гашем».
Брав участь у написанні хідушей Тори у збірниках, що виходили друком на честь дня народження Ребе Мелех га-Мошіаха.
На свято Шавуот 5751 (19 травня 1991) він прибув до Ребе і розповів про це: «У Ребе я на власні очі побачив здійснення слів мудреців „не подібне світло його обличчя в Шабат до світла в будні“. Я перевіряв раз за разом і бачив, як його святе обличчя у святий Шабат змінювалося до невпізнання порівняно з його обличчям у будні».
Під час роздачі доларів на цдаку Ребе затримав його і попросив почути від нього деякі подробиці, очевидно про династію Абухацира.
І після виходу на пенсію та поселення в Ашдоді був у дружніх стосунках зі шлухім Ребе, а особливо із шаліахом равом Мордехаєм-Менаше Лауфером.
Рав Абухацира підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Поруч із головним ашкеназьким рабином равом Пінхасом Міллером.
- ^ На прохання «Баба Меїра», який у ті дні був рабином Ерфуда (в єшиві Хабаду директором був рав Амінадав-Махлуф Кріспін, зять Баба Меїра).
Код особи: № 1625144800