Цві Турнгейм
| Цві Турнгейм | |
|---|---|
![]() Адмор дому Лукова-Вольбружа | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 іяра 5674 (1 травня 1914) |
| Дата смерті | 4 сівана 5761 (26 травня 2001) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | Бразилія, Ізраїль |
| Місце проживання | Ріо-де-Жанейро, Бней-Брак |
| Місце діяльності | Лоджет, Ріо-де-Жанейро, Бней-Брак |
| Рід діяльності | адмор, голова єшиви |
| Посада | адмор дому Лукови-Вольбружа, голова єшиви в Лоджеті поблизу Седльця |
| Сім'я | |
| Батько | Яїр-Елімелех |
| Дружина | дочка рава Йосефа-Еліезера Мільгрода з Києва |
| Діти | Барух-Айзик, Хаїм-Йосеф-Еліезер, Яїр-Елімелех, Шмуель, Естер-Лея, Малка-Двора |
Рабі Цві га-Коген Турнгейм (5 іяра 5674 (1 травня 1914) — 4 сівана 5761 (26 травня 2001)) був адмором дому Лукова-Вольбруж.
Біографія
Народився 5 іяра 5674 року (1 травня 1914) у місті Бяла, у свого батька р. Яїра-Елімелеха. Будучи маленькою дитиною, осиротів, утративши батька, здається, у віці 4 років, а у віці 16 років уже служив головою єшиви в місті Лоджет біля Седльце, де поширював Тору серед багатьох упродовж кількох років.
Коли вибухнула Друга світова війна, він дивом урятувався з пекла, після того як перейшов кордон до Бреста, що в Білій Русі; тоді почалися його численні поневіряння, які скінчилися лише із закінченням страшної війни. І в Бресті рабі Цві дивом урятувався від указів гнобителя Сталіна, який відправив тисячі людей до Сибіру. Рабі Цві був серед тисяч, призначених до відправлення в Сибір, проте він скинув себе з потяга і так урятувався вдруге.
Потім прибув до Самарканда, де єврей із комуністичної влади «доніс» і звів на нього наклеп, унаслідок чого його було засуджено до одного року заслання в Сибір. Після того як відбув більшу частину свого покарання, зумів отримати довідку від місцевого лікаря, що він непридатний перебувати в цьому місці, і так урятувався втретє.
У Другій світовій війні загинула вся його родина, крім його брата, який переїхав жити до Бразилії.
Його знайомство з Хабадом
Перше своє знайомство з хасидизмом Хабад рабі Цві звів у Самарканді, куди прибув під час своїх поневірянь. У Самарканді зблизився з великими хасидами Хабаду, які перебували там у роки війни, як-от машпіа р. Нісан Неменов, машпіа р. Мендл Футерфас та інші. Рабі Цві полюбився їм і вивчав із ними книги хасидизму Хабад.
Після Другої світової війни він одружився з дочкою рава Йосефа-Еліезера Мільгрода з Києва, зяті якого були серед хасидів Хабаду, серед них — рав Ісраель Лейбов.
Після того як їм удалося вийти з-за залізної завіси — знову, з великою допомогою хасидів Хабаду, через перехід Львів-Лемберг, — прибув рабі Цві до Парижа, де продовжив свої зв'язки з хасидами Хабаду.
Його поїздка до Бразилії
Його брат, що залишився живим, запросив його приїхати до нього в Бразилію, але в рабі Цві вже була готова в'їзна віза до США, і він вагався, куди їхати. 19 швата 5707 року (9 лютого 1947) рабі Цві вирішив звернутися до Ребе Раяца і спитати його поради. І приблизно через місяць після цього, 28 адара, удостоївся отримати докладну відповідь від Ребе Раяца в таких словах: «Шановному учневі п. Цві, хай живе він, Турнгейму. Мир і благословення! У відповідь на його листа від 19 швата минулого: звісно, знайде у своєму стані зі старійшин анаш, хай живуть вони, у яких зможе, з допомогою Б-га, вивчати вчення хасидуту і шляхи хасидуту. Пропозиція, щоб він поїхав до Бразилії, правильна, і нехай зміцниться і докладе зусиль у виконанні місії, покладеної на нього Вищим провидінням, у зміцненні Тори і єврейства, аж до того, щоб зміг вилити від свого духу і на своє оточення в країні, де буде там, щоб і вони допомагали йому в його роботі. Всевишній, благословен Він, благословить його і дасть йому успіх у всьому, що йому потрібно, в матеріальному і духовному».
Рабі Цві справді поїхав до Бразилії. Після прибуття рабі Цві вирішив заснувати на місці єшиву гдола, в якій зможуть цілий день заглиблюватися в Тору Г-спода, — це внаслідок становища в Ріо-де-Жанейро в той час, коли і в харедимних «єшивах» вивчали лише три години на день святі предмети. За це він удостоївся підбадьорення від Ребе Раяца, який у листі, датованому місяцем сіваном 5709, написав йому в таких словах: «Друже мій, ветеран і хасид, богобоязна людина, наш учитель рав Цві, хай живе він. У відповідь на його листа від 2-го дня місяця іяра минулого про стан навчання в єшиві харедім, яке ведеться, слава Б-гу, добре. Однак за розкладом навчаються лише три години, і тому він бажає, з допомогою Б-га, влаштувати вищий клас з учнів єшиви. Звісно, ґрунтовно і за згодою директора талмуд-тори, хай живуть вони. Всевишній, благословен Він, буде їм на допомогу, і вдасться їм виховати учнів, що бояться Б-га і займаються Торою і служінням, і звеличиться Тора і прославиться».
Далі в листі пише Ребе Раяц: хай зволить Ваша честь передати моє благословення громаді Ізраїлю, що в їхньому доброму стані, і особливо діячам — влаштувати юнаків, які вивчають Тору. Щодо навчальної програми і навчальних книжок хай буде у зв'язку з установами «Мерказ ле-іньоней хінух». Перед підписом своєї святої руки, після слова «що благословляє їх», додав Ребе Раяц своїм святим почерком: «у матеріальному і в духовному».
Коли прийшла в 5710 році (1949/1950) звістка про відхід Ребе Раяца, рабі Цві закликав жителів Ріо-де-Жанейро зібратися в «тридцятий» день на «еспед» у Великій синагозі «Адат Ісраель».
У зв'язку з Ребе
Уперше рабі Цві га-Коген Турнгейм побував у Ребе на весіллі свого первістка, р. Баруха-Айзіка Турнгейма, у 5731 році (1970/1971), тоді вперше ввійшов на «єхідут», який тривав майже годину. Спочатку говорив із Ребе про свої особисті справи, він просив благословення, щоб йому вдалося виховати всіх своїх дітей у Бразилії в Торі і трепеті перед Небесами і щоб удалося всіх їх одружити і видати заміж. Далі під час «єхідуту» показав Ребе книги свого діда, автора «Аводат Іссахар». Ребе взяв до рук книгу «Аводат Іссахар», гортав її кілька хвилин і попросив його надрукувати цю книгу. Це прохання повторювалося кілька разів під час «єхідуту»; Ребе не відступав від нього і просив надрукувати саме книгу «Аводат Іссахар», хоча той приніс ще кілька книг своїх предків.
Попри те що Ребе просив його на «єхідуті» надрукувати книгу, цього не було здійснено, а коли він знову прибув до США більш як через рік, з нагоди весілля свого сина р. Хаїма-Йосефа-Еліезера (шаліаха Ребе в Бриджпорті, Коннектикут), і знову ввійшов на «єхідут» до Ребе, Ребе спитав його на початку «єхідуту»: «Що з книгами?» Ребе знову попросив його зробити все, що в його силах, щоб книги побачили світ, і вийняв зі своєї кишені 100 доларів і дав їх як участь у друкуванні книг[1].
Згодом книгу справді було надруковано у восьми виданнях.
У Святій Землі
У 5745 році (1984/1985) рабі Цві репатріювався до Святої Землі, з благословення і за згодою Ребе оселився в Бней-Браку і заснував синагогу і бейт-мідраш на вулиці Сіркін на околиці Бней-Брака. Жителі цієї вулиці не дотримувалися Тори і заповідей, і він багато від них натерпівся.
10 швата 5750 року (5 лютого 1990) знову прибув до США. Він брав участь у фарбрейнгені, що відбувся в Шабат, а в неділю після нього пройшов на роздаванні доларів, під час якого вилив перед Ребе своє серце: «Ребе, врятуйте мене, врятуйте мої установи... У нас є поганий сусід, який заважає єшиві, колелю, і я прошу благословення». Ребе відповів йому: «Майн номен ін дем (моє ім'я на цьому)» і, вказуючи на підйон нефеш, який написав йому рабі Цві, сказав: «Візьму це з собою на святу могилу, і Святий, благословенний Він, дасть вам успіх». Ребе дав долар і сказав йому: «Опгебн ойф цдока ун дос зол зайн а клі ойф мамшіх зайн бізрізус» (дати на цдаку, і це буде посудиною, щоб продовжувати справи з поспішністю)». Рабі Цві просив благословення, щоб сусід продав їм свою квартиру, і Ребе благословив, «щоб Святий, благословенний Він, допоміг так, як найкраще, незабаром у буквальному сенсі» (через деякий час сусід-противник пішов і продав свою частку синагозі, яку було значно розширено [2]). Зрештою він передав Ребе третє видання книги «Аводат Іссахар», і Ребе благословив його, щоб «продовжив дні на царстві своєму» і щоб досяг успіху в поширенні Тори і хасидуту в бейт-мідраші, який відкрив у Бней-Браку.
Відтоді, як адмор з Лукова-Вольбружа прибув до Святої Землі, він регулярно брав участь в усіх ходах Лаг ба-Омеру в місті, а також у заходах і зібраннях хасидів Хабаду у Святій Землі, як і в зібраннях «Мошіах і Геула», що відбулися у Святій Землі в 5755 році (1994/1995) для зміцнення віри в Ребе як Мелех га-Мошіах і у вічність життя Ребе. Адмор навіть підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
«Відкрита подяка»
В усіх святих книгах автора «Аводат Іссахар», які вийшли у восьми виданнях за життя адмора з Лукова, на першій сторінці, під заголовком «Відкрита подяка», з'являлися такі рядки: «Ось, коли Й. с. [= Його слава] святість Адмора Любавицького, шліта, наполягав переді мною кілька разів і заради того, щоб принести заслугу багатьом, видати цю книгу, і за його повелінням, яким він підтримував мене відтоді і виділив зі своєї кишені чималу суму, щоб уможливити друкування книги праведників, — ось я виконую прохання його піднесеної Тори, шліта, у трепеті й любові. І Г-сподь продовжить його дні в добрій старості, і удостоїться він вести свою громаду, зібрання своїх хасидів, і весь наш народ, братів наших, синів Ізраїлю, назустріч Мошіаху праведному незабаром, у наші дні, а. с. [= амен, села]».
Відхід з життя
Помер раптово вранці в день святого Шабату тижневої глави «Бемідбар», 4 сівана 5761 (26 травня 2001), після занурення в мікві перед молитвою.
І спочинок його — почесний — на Оливковій горі в Єрусалимі.
Родина
- Його син р. Барух-Айзік — Бруклін
- Його син, р. Хаїм-Йосеф-Еліезер — шаліах Ребе в Трамбуллі, США
- Його син, р. Яїр-Елімелех — представник фонду «Сафра» в Ізраїлі
- Його син, р. Шмуель — наступник свого батька в керівництві громадою
- Його дочка, пані Естер-Лея, дружина рава Шмуеля-Іцхака Гамзу — даяна в рабинському суді в Хайфі
- Його дочка, пані Малка-Двора, дружина р. Іцхака-Моше Гольдштейна
Додаткова література
- «Коген, великий серед братів своїх», випуск «Га-Мевасер торані», переддень Шабату тижневої глави «Насо» 5781, сторінка 12.
- Зуша Вольф, «Адмори Хабаду і єврейство Бразилії», частина 1, в епоху його святості Ребе Раяца, розділи про 5707 (1946/1947) і 5709 роки (1948/1949), видавництво «Маайнот», Бразилія, 5784.
- Статті про нього: «Бейт Мошіах», випуск 111, с. 22. Випуск 328, с. 27.
Зовнішні посилання
- Шмуель-Ельазар Гальперін, «Цві ла-цадик — як коген, що служить у святості», «Га-Мевасер торані», переддень Шабату тижневої глави «Бемідбар», 28 іяра 5786 (15 травня 2026), с. 20
Примітки
- ^ У своїй передмові до книги «Аводат Іссахар» адмор з Лукова розповідає, що бачив у Ребе явний руах га-кодеш. Перед тим він побував у Святій Землі в одного зі своїх літніх родичів у Єрусалимі, р. Беріша Турнгейма, благословенної пам'яті, і той попросив його надрукувати книгу «Аводат Іссахар». Адмор з Лукова нічого не сказав про це Ребе, але Ребе знав усе, що діялося у Святій Землі, і попросив його надрукувати цю книгу, і так розповідає адмор з Лукова серед іншого: «...приїхав я до США і ввійшов усередину святого двору Адмора, шліта, з Любавичів, і дивовижно, як Адмор, шліта, знав усе, що в мене на серці і що діялося там, у Країні, і лише хотів від мене, щоб надрукували. І гріхи мої я згадую: я не виконав його прохання одразу з різних причин, а потім, торік, коли я відвідав Його святість удруге з нагоди весілля мого сина, видатного в Торі і трепеті, рава Хаїма-Йосефа-Еліезера га-Когена, хай світить його свіча, він був суворий і спитав, де книги, і обличчя моє вкрилося соромом, і тоді я вирішив: хай буде що буде — і надрукую книгу. І я віддаю хвалу Всевишньому, благословен Він, що довів нас до благословення над завершеним. А коли мій славний син поїхав отримати благословення Адмора, шліта, і сказав мені, що, з Б-жою допомогою, без обітниці, він надрукує, і з Небес дали йому місце відзначитися...» [уривок із передмови рава Турнгейма до книги «Аводат Іссахар», надруковано у виданні 5781, с. 13-14]
- ^ «Ребе, врятуйте мене від поганого сусіда», — вилив адмор своє серце
Код особи: № 7440495300
