Печера Махпела
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |




Печера Махпела — місце, де поховані святі праотці: Аврагам і Сара, Іцхак і Рівка, Яаков і Лея.
Існують думки, згідно з мідрашами наших мудреців, що й Моше Рабейну похований у Печері Махпела, і Ребе не відкинув цю думку, хоча вона суперечить низці висловлювань мудреців, сказавши, що це мідраші, які розходяться між собою.
Історія
Ребе Раяц у Печері Махпела
У місяці менахем-ав 5689 року (серпень–вересень 1929), під час свого візиту до Святої Землі, що почався 2 менахем-ава 5689 року (8 серпня 1929), Ребе Раяц відвідав Печеру Махпела. Короткий запис, зроблений тоді одним із керівників Хабаду в Хевроні, равом Ш.-З. Клонським:
«...У місяці менахем-ав 5689 року (серпень–вересень 1929), за кілька тижнів до погрому в Хевроні, до Країни прибув із візитом праведний рав, наш пан р. Йосеф-Іцхак Шнеєрсон, праведної і святої пам'яті.
Святий р. Еліезер-Дан Слонім узяв на себе планування візиту Ребе до Хеврона — як до Печери Махпела, так і до інших святих місць там. Як відомо, вхід до мечеті, що стоїть над Печерою Махпела, був заборонений і євреям, і християнам через їхню „нечистоту“. Однак Еліезер Слонім, який мав добрі зв'язки в колах арабської влади в Хевроні, зумів здобути особливий дозвіл на відвідування всередині будівлі і мечеті для Ребе і трьох супровідників.
Коли Ребе виїхав до Хеврона, ми приєдналися до нього для огляду. Прибувши до Хеврона, ми прийшли до готелю за містом. Більшість мешканців Хеврона вийшли нас зустрічати, а коли ми вийшли з готелю, нас супроводжувала єврейська публіка, і серед неї учні хевронської єшиви «Кнесет Ісраель», на нашому шляху до старого міста. Уся процесія пройшла зовнішнім шосе, а не через ринок і крамниці, до Печери Махпела. План був увійти до Печери через „Браму Яакова“, вхід через яку для євреїв був повністю заборонений, і вийти через „Браму Аврагама“ — відомий вхід зі сходами і „сімома сходинками“, підніматися якими євреям дозволялося.
Коли ми підійшли до „Брами Яакова“, там на нас чекала делегація хевронської арабської знаті, що прийшла спеціально на прохання Еліезера-Дана Слоніма, тодішнього керуючого Англо-Палестинського банку в Хевроні. Вони зустріли нас — сімох власників дозволів: Любавицького Ребе, його зятя р. Ш. Гурарі, рава Яакова-Йосефа Слоніма, рабина Хеврона, р. Еліезера-Дана Слоніма, р. Ісраеля і р. Іцхака Двореців і мене, — вони дали Ребе особливі шкіряні сандалі, які насправді були лише шкіряними підошвами зі шнурками, щоб прив'язати їх поверх нашого взуття, — і все це для того, щоб нам не довелося знімати взуття згідно з прийнятим звичаєм.
Ми увійшли до місця могил праотців. Ми пройшли повз надгробки, вкриті дорогими килимами і завісами, вишитими квітами й оздобленими золотими китицями. Араби, які нас супроводжували, пояснювали нам, чию могилу позначає той чи інший надгробок. Біля надгробка Аврагама і Сари нам показали отвір колодязя, що веде до печери внизу, і в ньому висить запалена олійна лампада — як вічний світильник.
Попереду йшов Ребе, весь заглиблений у думки й роздуми; весь час здавалося, що очі його заплющені, а губи його весь час рухалися. Дивовижно було бачити, як він крокує попереду всіх, а його супровідники — і араби, і євреї — тихо йдуть за ним, і він проходить і повертає то праворуч, то ліворуч, ніби стежки Печери знайомі йому, як стежки його дому.
Так минуло відвідування Печери — без слів, навіть без шепоту. Наше хвилювання було велике, аж поки ми не дійшли до „Брами Аврагама“ і звідти не спустилися численними сходами, аж поки не дійшли до сьомої сходинки — тієї сходинки, до якої тільки й дозволялося підніматися нашим братам, синам Ізраїлю, — і вийшли».
У Шестиденній війні
Під час Шестиденної війни (5727), на третій день боїв, місто Хеврон здалося силам ЦАХАЛу без бою. Взяття міста ознаменувало новий розділ в історії Печери, оскільки вперше від 5026 року євреям дали можливість відкрито увійти через ворота комплексу, після приблизно 700 років заборони на вхід, що обмежувала їх зовнішніми „сімома сходинками“. Рав Шломо Горен, тодішній головний рабин ЦАХАЛу, був одним із перших, хто увійшов до будівлі Печери разом із військами. Рав Горен увійшов зі сувоєм Тори і шофаром і засурмив у шофар усередині мечеті, що було назване першим входом зі священними книгами від часів руйнування Храму. Одразу після цього там був встановлений постійний порядок молитов для євреїв, а згодом будівлю було поділено на єврейську і мусульманську зони молитви, з урахуванням передачі територій після війни.
Думка Ребе про молитву в Печері
У книзі «Га-Мазкір», частина 2, с. 83: «У 5728 році (1967/1968) до кімнати Ребе увійшли кілька людей з анашу Кфар-Хабада, і він звелів їм відвідати Стіну і святі місця. Щодо Печери Махпела Ребе сказав, що слід з'ясувати, чи дозволено там молитися, оскільки там розташована мечеть неєвреїв...»
Водночас у наступні роки Ребе багато разів вказував проводити в цьому місці зібрання Тори і молитви і навіть публічно висловлювався про перевагу молитви в цьому місці.