Захарія Гурі
| Захарія Гурі | |
|---|---|
Один зі шлухім Ребе, шойхет | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 тевета 5702 (1 січня 1942) |
| Дата смерті | 10 нісана 5767 (29 березня 2007) |
| Країна | Ємен, Ізраїль |
| Місце проживання | Бней-Брак, Авіталь |
| Місце діяльності | мошав Авіталь в області Таанахім |
| Рід діяльності | шаліах, рабин, шохет, сойфер стам |
| Освіта | школа мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Зарнузі, «Томхей Тмімім» у Лоді |
| Посада | рабин і шохет мошаву Авіталь (з 5734), «господар» країни Ємен (призначений Ребе в 5731) |
| Учителі | Шломо-Хаїм Кесельман |
| Сім'я | |
| Батько | Йосеф Гурі |
| Мати | Шошана Гурі |
| Дружина | Мазаль Гурі |
| Діти | Шнеур-Залман Гурі, Овадья-Шмуель Гурі, Шошана Леві, Хая Авіад, Хана Камель |
| Родовід | |
Рав Захарія Гурі (12 тевета 5702 (1 січня 1942) – 10 нісана 5767 (29 березня 2007)) — один із шлухім Ребе, шохет, сойфер стам і рабин мошава Авіталь в області Таанахім. У Шміні Ацерет 5731 року (1970/1971) Ребе призначив його «господарем» країни Ємен[1].
Біографія

Народився в Ємені 12 тевета 5702 року (1 січня 1942) у батьків Йосефа і Шошани Гурі. Коли він був однорічним немовлям, його батько помер, і мати залишилася сама з чотирма синами.
У його дитинстві родина репатріювалася до Святої Землі й оселилася в транзитному таборі «Зарнуга» поблизу Реховота. Коли вони були там, люди «Сохнута» тиснули на його матір-вдову, щоб вона віддала дітей до кібуців, однак вона твердо стояла на тому, щоб її діти виховувалися в дусі «діда Ізраїлю».
У ті дні в Зарнузі було засновано школу мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі, і рав Зуша Вілімовський, один із керівників мережі, записав дітей родини Гурі до школи. Тут рав Гурі навчався кілька років, доки не перейшов навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді.
Був одним з обраних учнів машпіа рава Шломо-Хаїма Кесельмана.
На шліхуті Ребе
У період до одруження старанно навчався в «колелі». Паралельно просив згоди Ребе на вивчення шхіти і ремесла сойфера. Улітку 5727 року (1966/1967) він отримав відповідь від Ребе:
«У відповідь на його запитання: якщо це відповідає розпорядку колелю, у якому він навчається, — варто навчатися, щоб стати шохетом. Також написання тфілін і мезуз».
Рав Гурі справді вивчив шхіту птиці і ремесло сойфера стам. Через кілька місяців він створив сім'ю з ребецн Мазаль. У місяці кислеві 5728 року (грудень 1967 – січень 1968) вступив у шлюбний союз і оселився в Бней-Браку.
Приблизно через рік після його весілля з дружиною Мазаль рав Аврагам Дунін запропонував молодому подружжю переїхати жити до мошава Авіталь в області Таанахім, де ребецн обіцяли посаду виховательки в хабадському дитячому садку. Унаслідок цього, не раніше ніж отримавши благословення Ребе, вони переїхали жити до Авіталя.
Якоїсь миті рав Гурі отримав пропозицію вивчати шхіту худоби в Бразилії в рамках Головного рабинату Ізраїлю. Рав Гурі записався на курс, однак без благословення Ребе навіть не думав вирушати в путь. Лише приблизно через пів року, отримавши позитивну відповідь від Ребе, він поїхав із наступною групою до Бразилії.
Довгі місяці він провів у Бразилії, займаючись вивченням шхіти, а тим часом зібралася рада поселення, яка обговорювала пропозицію призначити його рабином поселення «Авіталь». 35 членів із 39 проголосували за пропозицію призначити його рабином і шохетом мошава.
Його дружина повідомляла йому про розвиток подій, і рав Гурі, за своїм звичаєм, написав Ребе про пропозицію. Ребе відповів йому, що він має запитати рабина, чи личить йому брати на себе посаду шохета; щоб пропозиція надійшла без розбіжностей і з належним договором; і також це залежить від згоди його дружини. На завершення умов Ребе підсумовує: «Хай поцікавиться пропозицією».
Після багатьох затримок рав Гурі в 5734 році (1973/1974) був призначений рабином і шохетом мошава Авіталь, а взимку 5748 року (1987/1988) його визнав також Головний рабинат Ізраїлю, і тоді відбулася офіційна і вельми вражаюча церемонія інавгурації.
Рава Гурі дуже любили мешканці мошава, і вони цінували та поважали його і його високі якості. Вони розуміли, що він на голову вищий за інших. Хоча він служив рабином, він був також другом кожному з мешканців.
Мівцо «Чистота сім'ї» був одним із найважливіших і найближчих його серцю проєктів рава Гурі. Разом із равом Іцхаком Ядгаром він доклав зусиль, щоб збудувати мікву в мошаві, а паралельно дбав про будівництво і ремонт багатьох міквот у своєму районі. У цьому питанні він отримав вказівку Ребе на Хануку 5742 року (1981/1982):
«На його лист про міквот у мошавах сефардів, хай живуть вони, — звісно, хай звернеться до тамтешніх рабинів, щоб вони здійняли про це галас».
Після 3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) продовжував поширювати звістку про Геулу та Визволителя. Крім того, заохочував своїх близьких і членів родини й далі писати Ребе через «Ігрот кодеш». Також брав участь у з'їздах Геули і Мошіаха, які проводив у 5755 році (1994/1995) рав Зімроні Цик, і навіть підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
«Господар» Ємену
Посаду «господаря Ємену» рав Гурі отримав у тішреї 5731 року (1970/1971), уперше, коли він перебував у Ребе. Це було в ніч Шміні Ацерет, перед четвертою гакафою, коли Ребе сказав:
«Він установив межі народів за числом синів Ізраїлю» — сімдесят народів відповідають сімдесятьом душам синів Яакова. Євреї — господарі світу, а оскільки за Торою рабини — «мара де-атра» — це господарі країн, слід призначити господарів для всіх країн, і хай вони йдуть на цю гакафу.
Після того як було викликано рабинів із багатьох країн, зачитували назви країн, і той, хто мав сміху на рабинство, піднімав руку. Серед обраних рабинів був рав Захарія Гурі, призначений «господарем Ємену».
Відхід з життя
В останні роки життя він захворів на відому хворобу. Після курсу лікування лікарі повідомили йому, що вогнища зникли, однак знадобиться час, доки тіло оговтається після курсу лікування і ліків. Рав Гурі не барився і повернувся до святої праці на повну силу. Першим проєктом, що стояв перед його очима, було будівництво ще однієї мікви в його мошаві.
У ті дні він хотів поїхати до 770, щоб подякувати Ребе за те, що йому вдалося подолати хворобу, і водночас думав використати цей час, щоб зібрати кошти на мікву.
На Сукот 5765 року (2004/2005) він прибув до «Бейт хаєйну», сидячи в інвалідному візку. Стан не завадив йому дістатися до кількох жертводавців, від яких він отримав допомогу. На жаль, наприкінці періоду, який він провів у «Бейт хаєйну», його стан погіршився, і його було госпіталізовано; тоді з'ясувалося, що хвороба спалахнула знову. Він повернувся до Країни для продовження лікування.
Протягом чотирьох із половиною років він переніс багато страждань, зазнав болю і процедур, злетів і падінь. Але рав Гурі був сильним — настільки, що лікарі скаржилися, що він не кричить від болю, і це здавалося їм дивним.
Помер 10 нісана 5767 року (29 березня 2007).
Після його відходу з життя члени родини і друзі вирішили здійснити його мрію і збудувати нову мікву в мошаві.
Родина
- Його дружина, ребецн Мазаль Гурі — інспекторка дитячих садків у районі Афули від Міністерства освіти.
- Його син, рав Шнеур-Залман Гурі — рабин мошава Авіталь і меламед у талмуд-торі Мігдаль-га-Емека.
- Його син, р. Овадья-Шмуель Гурі — Кфар-Хабад
- Його донька, пані Шошана Леві — Маямі
- Його донька, пані Хая Авіад — Кфар-Саба
- Його донька пані Хана, дружина рава Аврагама Камеля — Афула
Примітки
- ^ Див. докладно в статті Хасидська ООН
Код особи: № 3977254000
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники «Томхей Тмімім» у Лоді
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Члени «Хасидської ООН»
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе
- Шлухім, що відійшли
- Особистості, що народилися 5702 року (1941/1942)
- Особистості, що померли в 5767 році (2006/2007)
- Рабини Ємену
- Шохети