Війна в Перській затоці

Війна в Перській затоці була війною, що відбулася 5751 року (1990/1991), у якій Сполучені Штати разом із ще приблизно 34 державами воювали проти Іраку внаслідок його вторгнення в Кувейт за рішенням тодішнього лідера Іраку Саддама Хусейна. Уряд Іраку пригрозив у відповідь, що в разі нападу на нього він атакує Державу Ізраїль хімічною зброєю.
Перед війною Ребе підбадьорював мешканців Країни, кажучи, що абревіатура року — «Хай буде це рік, коли Я покажу чудеса», і що Земля Ізраїлю — найбезпечніше місце у світі.
Війна
Передумови війни
Наприкінці місяця тамуза 5750 року (червень–липень 1990) Саддам Хусейн, президент Іраку, розмістив свою армію на кордоні Іраку і Кувейту, готову до негайного вторгнення.
Після війни між Іраном та Іраком Ірак опинився у величезному економічному занепаді, причому головними кредиторами були Саудівська Аравія і Кувейт. Як вихід із цього становища Саддам задумав план захопити Кувейт і заволодіти нафтовими родовищами, що містяться на його території, і тим самим позбутися свого боргу. А крім того, він зможе розвинути економіку своєї неспроможної країни[1].
Приблизно через два тижні, 12 менахем-ава, армія Іраку вторглася в Кувейт і застала його солдатів непідготовленими. Вторгнення було швидким і успішним, і через два дні армія Іраку оволоділа Кувейтом, а Саддам призначив свого двоюрідного брата правителем країни.
Війна
Цей крок спричинив украй різку реакцію держав — членів Організації Об'єднаних Націй, для яких нафтові родовища в Кувейті та околицях були важливі і влада над якими в руках Саддама створила б «монополію» в нафтовому світі; і спільним рішенням, ухваленим ООН, Саддамові було передано ультиматум, щоб він вивів війська до 29 тевета 5751 року (15 січня 1991 за загальним літочисленням), інакше настане міжнародна реакція.
Саддам не відреагував і навіть оголосив, що бере Землю Ізраїлю в «заручники», і, якщо проти нього виступлять війною, він обстріляє Ізраїль смертоносними ракетами «Скад» і хімічними боєголовками, які має у своєму розпорядженні.
Унаслідок цього повідомлення в Землі Ізраїлю запанував жахливий і страшний страх. Як захист від ракет із хімічною боєголовкою проводилися роздачі захисних комплектів, що містили протигази і шприц-тюбики атропіну, для захисту від хімічної зброї. Кожну родину просили підготувати у себе вдома герметичну кімнату, у якій вона перебуватиме під час ракетної атаки. При цьому засоби масової інформації старанно роздмухували вогонь страхів.
У цей час Сполучені Штати створили міжнародну коаліцію, що охоплювала 34 держави, яка готувалася до війни.
Після спливу ультиматуму, 2 швата (17 січня), міжнародна коаліція розпочала операцію «Буря в пустелі», яку в Землі Ізраїлю називають «війною в Перській затоці». Операція включала повітряні удари по цілях в Іраку і Кувейті, а також удар із моря.
Менш ніж через добу після цього залпи «Скадів» зі звичайною (конвенційною) боєголовкою почали падати в Землі Ізраїлю в районі Тель-Авіва, Гуш-Дану, у Галілеї та в Негеві. Ці обстріли тривали впродовж усієї війни.
10 адара (24 лютого за загальним літочисленням) сили коаліції вторглися в Кувейт по суходолу, через два дні. 12 адара почався іракський відступ із Кувейту, а 14 адара (28 лютого за загальним літочисленням) тодішній президент Сполучених Штатів Джордж Буш оголосив про звільнення Кувейту і припинення вогню. Зрештою по Землі Ізраїлю було випущено 39 ракет «Скад», і дивом не було жодного загиблого від цих ракет.
Слова мідрашу

Основна стаття – Рік, у який розкривається Мелех га-Мошіах
Уперше Ребе привселюдно навів слова мідрашу в «Ялкут Шімоні», що «в рік, коли прийде Мелех га-Мошіах, цар Персії нападе на царя арабського, і Ізраїль сполошиться і злякається, і скажуть: куди нам іти і куди подітися? І скаже їм Святий, благословенний Він: усе, що Я зробив, Я зробив лише заради вас...», — на фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Реє» 5750 року (1989/1990). Це було в час, коли світ стояв і гадав, чи почнеться війна, і в якому районі, і в який час.
Від того фарбрейнгену слова мідрашу були в Ребе на вустах майже в кожній сіхі чи на кожному фарбрейнгені. Так само і на з'їзді «Неші у-бнот Хабад», що відбувся в середу 22 елула 5750 року (12 вересня 1990).
Унаслідок погроз Саддама Хусейна завдати удару по Сполучених Штатах і по Ізраїлю в тому, що він проголосив «матір'ю всіх воєн», Ізраїль готував себе до зіткнення з іракцями. Уряд Ізраїлю почав готувати народ до стану війни і нападу.
Рав Йосеф Ралбаг, рабин Кір'ят-Йовеля, був першим, хто удостоївся отримати пряме висловлювання про становище того часу, після того як передав запитання Ребе у зв'язку з новим становищем, що складалося. Відповідь Ребе була, що хай запитає «бен хамеш ле-мікра» про те, що сказано прямо, у простому сенсі: «Завжди очі Г-спода, Б-га твого, на ній» тощо; а щодо запасання продовольства, то це взвинчування цін у Святій Землі.
Різка і рішуча відповідь Ребе викликала широкий відгук і була опублікована в засобах масової інформації. Газета «Давар» повідомляла, що Ребе пообіцяв, що не станеться лиха і що не буде газової атаки на Святу Землю. Газета навела слова рава Ралбага, який сказав: «З мого погляду це було найзаспокійливіше повідомлення досі. Зрештою, будь-які розвідувальні і політичні відомості, хоч якими важливими і точними вони були б, блякнуть перед оцінками Любавицького Ребе. Хто ще сумнівається — хай перевірить, наскільки точними були джерела Ребе перед „Шестиденною війною“».
Відтоді за кожної нагоди і на кожне запитання євреїв, переважно під час роздавання доларів, а також у святих сіхот, маанот і відповідях, Ребе знову і знову обіцяв, що не слід боятися і не слід лякати. Ребе з великою силою відкидав залишення-втечу зі Святої Землі. Одному лекторові, запрошеному виїхати за кордон у лекційну поїздку, Ребе сказав, що час не підходить для того, щоб виїжджати зі Святої Землі.
Обвинувачення на народ Ізраїлю
У місяці теветі голова єшиви «Понєвеж» почав говорити і обвинувачувати народ Ізраїлю[2]
У святій сіхі, сказаній у піст Десятого тевета 5751 року (грудень 1990 – січень 1991), Ребе з величезним болем говорив про обвинувачення, спрямоване проти синів Ізраїлю, і про те, що їх намагаються залякати Голокостом.
Слова Ребе на захист і виправдання народу Ізраїлю не вичерпалися словами напучення в Десяте тевета, і впродовж чотирьох субот поспіль Ребе знову і знову говорив про гідність синів Ізраїлю. Він обіцяв, що «не постане лихо двічі». Ребе багато разів повторював, що Свята Земля — найбезпечніше місце.
Слова Ребе вселили велике підбадьорення. Ребе не лише закликав не залишати Святу Землю, а й закликав мешканців закордону їхати до Святої Землі. Матері, яка запитала, чи не відкласти поїздку її доньки, що навчається у Святій Землі, Ребе дав долар на благословення, щоб його дали на цдаку у Святій Землі.
Пророцтво Ребе
У той період сіхот Ребе почали поширюватися в найширшому масштабі завдяки діяльності рава Товії Плеса. Він почав поширювати десятками тисяч примірників кунтрес сіхи Шабату тижневої глави «Ваєхі», у якій Ребе торкнувся становища і повністю відкинув залякування.
Цей кунтрес почав виходити під назвою «Двар малхут».
Так само написав Ребе в щотижневому лікуті, що вийшов у світ до глави «Ваера», дивовижні небесні натяки на ту війну — приблизно за два тижні до початку війни. Тема лікуту оберталася навколо пророцтва Святого, благословенний Він, Єхезкелю про руйнування, яке Всевишній наведе на Єгипет. Ребе докладно говорив про пророцтво Єхезкеля про війну, яку Всевишній здійснить у Єгипті.
На кожному роздаванні доларів були десятки висловлювань у зв'язку зі становищем. Окрім ясних обіцянок, Ребе також давав натяки на становище і в щотижневому «лікуті», що виходив у світ щосуботи. «Лікут» тижневої глави «Шмот» 5751 року (1990/1991) був цілком присвячений темі міри впевненості у Святому, благословенний Він, згідно з висловом наших Ребе, провідників поколінь, «Думай добре — і буде добре», що впевненість у Всевишньому — це що буде добре у видимому і явному добрі. Лікут стрімко поширився в залах єшив і в синагогах Бней-Брака і Єрусалима і став темою, яку обговорювали найбільше.
У неділю 6 тевета на роздаванні доларів пройшов р. Яаков Гольдштейн, офіцер армії Сполучених Штатів; він повідомив Ребе, що його посилають на фронт, і запитав, чи брати з собою Мегілат Естер (Сувій Естер); Ребе передбачив, що на той час війна завершиться[3].
У середу, 23 тевета, коли з'ясувалося, що всі спроби посередництва в Женеві провалилися і що війна на порозі, Ребе знову запитали, і він відповів: «Те, що я сказав, — це в силу того, що „завжди очі Г-спода, Б-га твого, на ній...“, і в силу того, що місце Храму міститься там, і в цьому немає жодної зміни».
І наступного дня, у четвер 24 тевета, Ребе знову повторив, що в його позиції немає жодної зміни. Ребе вимагав не змінювати жодних планів і, не дай Б-г, не виказувати страху, а лише ясну впевненість у Б-гові Ізраїлю.
Уранці 2 швата, 17 січня 1991 року, почалася операція «Буря в пустелі» — «війна в Перській затоці», як її назвали в Ізраїлі. Сили коаліції почали потужну повітряну атаку по іракських цілях. Ще тієї ж ночі, у ніч на п'ятницю, Ірак випустив у бік Ізраїлю ракети «Скад».
Того місяця Держава Ізраїль перебувала в стані війни, майже щоночі на Ізраїль падали ракети «Скад» і вражали переважно райони Тель-Авіва і Хайфи. Частина тих, хто сховався в кімнатах, отримала на свою голову непрохані ракети. Будинки було зруйновано вщент, цілі вулиці здригалися від сили ударної хвилі.
Однак, попри це, Ребе оголосив, що він і далі тримається своїх слів, що Земля Ізраїлю — найбезпечніше місце, і боятися нічого, і слід продовжувати звичний розпорядок. Коли секретар увійшов повідомити Ребе про перший ракетний залп, що впав в Ізраїлі, лише за лічені хвилини після падіння, Ребе сказав, що він уже знає. За словами рава Гронера, Ребе попросив його повідомляти йому про кожну ракету, що падає, о будь-якій годині і в будь-який час, із найбільшою кількістю повідомлень з місця подій. Ребе додав, що навіть якщо це буде пізньої нічної години.
Уже в першу п'ятницю, щойно впав перший залп ракет, Ребе надіслав заспокійливе і підбадьорливе послання всім мешканцям Святої Землі. Послання прийшло особливою телеграмою: «Шабат шалом у-меворах, і як постанова закону нашої святої Тори, Тори світла: „І в день радості вашої“ — це суботи, і як у всякому законі — ясною мовою: радість видима і явна». Послання було ясним — додати радості.
У світлі цієї телеграми хасиди Хабаду вийшли танцювати на вулиці міст. Так само танки міцвот «Мобільних центрів Хабаду» у Святій Землі на чолі з равом Давидом Нахшоном прибували в багато районів, радували мешканців і зміцнювали їхню впевненість.
Сила чудес
І як пророкував Ребе, справді почали надходити повідомлення про чудеса і знамення, що сталися. Будівлі обвалювалися, але люди виходили звідти живими і неушкодженими. 39 ракет упали на Ізраїль, і небесними чудесами жодну людину не було вбито ними безпосередньо.
Лише після війни, а також через роки, надійшли приголомшливі розкриття з вуст представників служб безпеки про дивовижні чудеса, що були в ті дні. Понад десять років після війни служби безпеки Сполучених Штатів оприлюднили повідомлення, що лише крок відділяв Саддама від скидання хімічних ракет на Ізраїль, і Саддам Хусейн послав три літаки, навантажені хімічними речовинами, у бік Ізраїлю і мав намір підірвати їх в Ізраїлі. Записи, знайдені в кабінетах Саддама Хусейна й опубліковані 5774 року (2014 за загальним літочисленням), довели, що Саддам розгорнув хімічні боєголовки і навіть дав указівку застосувати їх проти Ізраїлю, якщо його режим опиниться на межі краху[4].
У святий Шабат тижневої глави «Бо», перший Шабат після падіння ракет, Ребе повторив свої слова, що боятися нічого і Свята Земля — найбезпечніше місце. Ребе почав говорити, що «той, з ким сталося чудо, не усвідомлює свого чуда», і назвав це чудесами, які вищі за шлях природи. Ребе додав, що немає потреби доходити до усвідомлення чудес через те, що читають у газетах, що один нееврей випустив ракету вгору, щоб уразити синів Ізраїлю, а потім прийшов нееврей із праведників народів світу і збив її вниз.
Під час фарбрейнгенів Ребе виголошував промови про весь перебіг війни в Перській затоці, причому частину сіхот Ребе вказав не публікувати. Одного разу Ребе говорив про падіння лиходія в Басрі на підставі вірша «жертва Г-сподові в Боцрі», однак Ребе вказав не публікувати цю частину сіхи.
Так само було випущено поодиноку ракету «Скад» Саддама Хусейна, і вона впала у військовому таборі в Дахрані в Саудівській Аравії. Наслідком її влучання було близько двадцяти восьми загиблих. Пуск цієї ракети був останньою ракетою, яку Багдад випустив перед тим, як оголосив про свою капітуляцію.
Завершення війни в Пурим
Війна завершилася у свято Пурим. Ще до завершення війни вже повідомлялося, що Ребе передбачає завершення війни.
Менш ніж через два тижні після завершення боїв у Перській затоці Ребе вказав посилити оприлюднення великих чудес, що були на війні, і прямо натякнув, що справжні чудеса ще не оприлюднено. Лише в перспективі, озираючись назад, ми можемо зрозуміти те, що написав Ребе в загальному листі приблизно через два тижні після завершення війни:
За природними умовами світу слід було очікувати, що це буде не лише оголошення війни і таке інше, а що війна втягне в себе багато народів і розгориться до світової війни, хай урятує нас Милосердний. Але насправді, понад шлях природи, не лише було відвернено світову війну, а й війна, що спалахнула, вщухла...
І справді, згодом почали розкриватися величезні чудеса, що сталися під час війни.
Очікування Визволення
26 нісана 5751 (10 квітня 1991) на єхідуті для гостей Ребе виголосив сіху, під час якої сказав, що треба вийти танцювати на вулицях через чудеса, які сталися, і порівняв це з чудом «Тому, Хто вразив Єгипет у первістках їхніх». У тій самій сіхі Ребе згадав ім'я лиходія з Багдада — «Саддам Хусейн».
Ребе спрямовував усі свої пророцтва в бік оприлюднення слів «Ялкут Шімоні», згідно з якими від цього процесу «сполошаться і злякаються» приходять до часу «Настав час вашого Визволення». Це був центральний мотив, що проходив через усі святі сіхот.
Невдовзі після цього Ребе підняв планку очікування Визволення ще вище — у своїй відомій сіхі, сказаній 28 нісана 5751 (12 квітня 1991), після якої почалася енергійна діяльність із приведення Днів Мошіаха.
Небесні дії
У розпалі війни в Перській затоці вийшов у світ маамар ДАХ Ребе Рашаба, що починається словами «Барух ше-аса нісім 5664». У «Птах давар» Ребе відзначив дату — Рош ходеш швата, день, у який почалася війна в Перській затоці.
Другий маамар, який випустив Ребе, вийшов у світ до свята Пурим, і початкові його слова були «Тому назвали ці дні Пурим на ім'я пура» — маамар, який Ребе сказав на фарбрейнгені Пурима 5713 року (1 березня 1953). Маамар вийшов у світ як «Кунтрес Пурим 5751 (28 лютого 1991)».
Додаткова література
- Чудеса за лаштунками, тижневик «Бейт Мошіах», 17 адара 5780 (13 березня 2020), с. 30
- Чудеса на війні, «Кфар-Хабад», випуск 1896, с. 47
Зовнішні посилання
- «Машміа лагем ле-Ісраель» — відповіді та вказівки у зв'язку з війною в Перській затоці, уклали Хаїм-Озер Бутман, Ісраель Брандлер і Шмуель Вішнепський.
- Відповідь Ребе на запитання: чи вдягати протигази знімок його святого рукопису

- Чудо Пурима 5751 (28 лютого 1991) — захоплива брошура «Ніфлаот ба-міфрац» — брошура про чудеса війни в Перській затоці —

- Ребе: це велика дурість — боятися в Землі Ізраїлю

- Додаткові розкриття про чудеса війни в Перській затоці

- Пророцтво Ребе у війні в Перській затоці в дзеркалі преси

- У час, коли прийде Мелех га-Мошіах, журнал «У-ва-ото га-зман», с. 6, видання організації «Яфуцу»
- Рав Нафталі Рот у словах подяки про чудеса війни в Перській затоці, 11 нісана 5751 (26 березня 1991), Кфар-Хабад, Свята Земля

- Атака на реактор в Іраку напередодні свята Шавуот 5741 (7 червня 1981)

- «Іранська загроза»: чудеса Ребе під час бомбардування іракського реактора

| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |
Примітки
- ^ На додачу до попередніх конфліктів між ними
- ^ Сказав, що буде ще один Голокост і що вони на нього заслуговують, бо їдять падло, і таке інше
- ^ Перша публікація: загадку тридцятип'ятирічної давнини розгадано цього тижня
- ^ Записи розкривають: чудеса і знамення у війні в Перській затоці