Перейти до вмісту

Нігун р. Міхеле із Золочева

Матеріал з Хабадпедії
Ноти нігуну, як їх наведено в «Сефер га-нігуним»

Нігун «Іт'орерут рахамім рабім» (або нігун р. Міхла із Золочева) — нігун р. Єхіеля-Міхла із Золочева, який був одним із виконавців нігунів перед Бааль-Шем-Товом.

Створення і суть нігуну

Р. Міхл був з обраних учнів Бааль-Шем-Това; одного року він не зміг поїхати до свого вчителя через слабке здоров'я, і тоді склав нігун туги, що виражав його тугу за вчителем. Нігун поділений на три «бави» (частини), кожна з яких виражає етап і просування в тузі р. Міхла за його вчителем Бааль-Шем-Товом: перша частина виражає сильне прагнення побачити обличчя вчителя, друга частина виражає величезну радість і безмежне щастя, коли він нарешті приходить до свого вчителя Бешта, а третя частина виражає його повну самовіддачу і зв'язок після приходу до вчителя[1].

Перед відходом з життя Бешт попросив своїх учнів заспівати цей нігун. Після того як заспівали, Бешт сказав:

«Обіцяю вашим поколінням, що де, коли і хто б не співав нігун „Іт'орерут рахамім рабім“ з пробудженням тшуви, я почую це, в якому б чертозі не перебував, — є ангели, що передають звістки й вісті душам, — і приєднаюся до співу, і пробуджу велике милосердя до баалей тшува, що співають»[2].

А іншого разу Бааль-Шем-Тов висловився про р. Міхла: «Р. Міхл — постійний гість у чертозі пісні, він входить, коли забажає, і вибирає нігуни прагнення і пробудження[3].

Одного разу Алтер Ребе був у надзвичайній радості, і в особливій атмосфері співали нігун р. Міхеле із Золочева[4].

Ребе Цемах Цедек співав цей нігун у серйозні моменти своєї молитви‏‏‏‏[5].

Ребе Рашаб сказав про нігун:

«Нігун спричиняє розкриття серця, хасидський трепет, тугу і надію»[потрібне джерело].

В альбомі «Рахамім рабім — Золочів», випущеному «Махон Ширей Давид», написано, що «нігун був свого часу відомий при дворах праведників, нащадків святого Магіда, у країні Волинь. Особливою любов'ю цей нігун користується в праведників дому Звягеля, і його співали в часи милосердя і в годину благовоління». Нігун наведено там зі змінами, «як його співають у нащадків нашого Ребе з дому Звягеля».

Цей нігун було записано в тій версії, в якій його співали співаки в єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах [6]. Однак у «Сефер га-нігуним», том 2 (частина 1), цей нігун записано у версії, яку передав р. Міхаель Дворкін [7]. Про цю версію Ребе Рашаб засвідчив, що це справжня версія, і саме ця версія прийнята сьогодні в Хабаді[8].

Слова Ребе Магараша про нігун

Ребе Магараш сказав своєму синові Ребе Рашабу: ідея цього нігуну виражена у вірші «жінка, скорботна духом, я»[9], а його зміст — «і виливаю душу мою перед Б-гом». «Жінка, скорботна духом, я» стосується Кнесет Ісраель, Малхут світу Ацилут, але так, як вона перебуває ще в Ацилуті, вона на рівні лише веселощів і радості, а внизу, в душах Ізраїлю, що походять із Кнесет Ісраель, як вона перебуває в Ацилуті, справді застосовне поняття скорботи духу. І зміст нігуну — «і виливаю душу мою перед Гаває», пробудження великого милосердя, щоб спустити веселощі й радість, які в Кнесет Ісраель, щоб була радість у душах Ізраїлю[10].

Нігун у Ребе

За кілька днів до 28 сівана 5701 (23 червня 1941) відбувся фарбрейнген, на якому Ребе Раяц запитав, чи знає хтось нігун р. Міхла із Золочева, і сказав, що в нього є 2 версії. І заспівав обидві[11].

Публіка, яка не знала цієї версії, залишилася в мовчанні. Попередній Ребе сказав, що найближчими днями прибуде мій зять Рамаш (згодом — Ребе шліта (Адмор шліта)), а він знавець нігунів і навчить цього нігуну [потрібне джерело].

Так і було: на фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Корах» 3 тамуза Ребе Раяц запитав, чи знає хтось нігун у версії р. Міхаеля Дворкіна, і Ребе шліта почав співати цей нігун[12]. Рав Єгуда-Лейб Гронер розповідав[13], що до свята Сімхат Тора 5703 хасиди не знали, що Ребе знавець нігунів (крім танцювального нігуну[14]).

На фарбрейнгені 28 сівана 5746 (5 липня 1986) у «770» р. Єгуда-Лейб Познер розповів цю історію про нігун р. Міхеле[15].

Історія набула розголосу головним чином у 5751 році (1990/1991), коли Ребе роздавав «Ковец 28 сівана — Йовель шанім». Кунтрес містив серед іншого щоденник про порятунок Ребе, і в ньому серед іншого розповідалося, що Ребе навчив цього нігуну[16]. Наступного дня, коли Ребе входив на ранкову молитву до Великого залу, рав Реувен Матусов заспівав цей нігун після цілої ночі фарбрейнгену в 770, і Ребе під час свого входу на молитву заохочував спів рухами рук. Це була особлива і рідкісна у своєму роді подія, щоб, коли Ребе входить на молитву, співали нігун двейкут замість нігуну радості.

Також 11 швата 5738 (19 січня 1978) р. Яаков Кац дав Ребе послухати запис р. Міхаеля Дворкіна, який співає цей нігун, і Ребе вказав (згодом, у місяці адар) включити цей запис до касети «Ніхоах»[17].

Зовнішні посилання

Додаткова література


Примітки

  1. ^ «Сефер га-сіхот 5700» мовою лашон га-кодеш, с. 133.
  2. ^ У вільному перекладі з їдишу: «Обіцяю вашим поколінням, що коли, і де, і хто б не заспівав нігун „Іт'орерут рахамім рабім“ з пробудженням тшуви, — в якому б чертозі я не був, я почую. — Є ангели, які приносять звістки й вісті душам, — і я теж співатиму разом і пробуджуватиму велике милосердя до баалей тшува, що співають» (їдиш).
  3. ^ «Сефер га-сіхот 5700» мовою лашон га-кодеш, с. 133.
  4. ^ «Оцар сіпурей Хабад» (с. 44)
  5. ^ Із сіхи 12 тамуза 5692 (16 липня 1932).
  6. ^ Нігун 22.
  7. ^ Нігун 183
  8. ^ У вступі до нігуну, на початку «Сефер га-нігуним», там само.
  9. ^ Шмуель I, розділ 1, 15
  10. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, сторінки 170-169.
  11. ^ «Ємей мелех» (р. М. Лауфер), частина 2, с. 566. Передруковано в «Гейхал га-негіна», с. 335-336.
  12. ^ «Ковец 28 сівана — Йовель шанім», с. 21
  13. ^ Див. зазначене в статті Танцювальний нігун: 167 «Дем Ребейнс нігун» — на «Стіні нігунів» та ін.
  14. ^ Нігун 167 «Дем Ребейнс нігун»
  15. ^ Надруковано в подарунковій брошурі з того ж фарбрейнгену за 5747 рік.
  16. ^ Розповідь про фарбрейнген на сайті HebrewBooks
  17. ^ Див. у щоденнику р. Міхаеля-Агарона Зелігсона, надруковано в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 605, щоденник «Сіхот кодеш» (нове видання), щоденник «Діврей Мошіах», «Га-Тамім», випуск 57, 3 тамуза 5785 (29 червня 2025). Міститься у «Ніхоах» #14.

Повідомити про помилку на цій сторінці