Городищенський нігун
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
Нігун із Городища (або Городитшер нігун) мав звичай співати машпіа р. Залман Гавлін на фарбрейнгенах перед учнями єшиви «Томхей Тмімім» у Городищі.
Цей нігун — нігун 118 у «Сефер га-нігуним».
Передісторія
Син машпіа рава Залмана Гавліна описує спогади про дні єшиви «Томхей Тмімім» у Городищі[1]:
«Пам'ятаю фарбрейнгени, що відбувалися в Городищі: батько [машпіа р. Залман Гавлін], благословенної пам'яті, сидів з учнями і говорив перед ними слова хасидуту і пробудження, розповідав про справи і події наших святих Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай захистить нас їхня заслуга, і великих хасидів, і говорив, і впливав, і так пояснював те, про що говорив, з самовідданістю і прив'язаністю до цих предметів, що вони проникали в саму глибину і внутрішню суть учнів ... і всі співали й плакали. І здебільшого співали нігун про пастехла, у якого пропали вівці, і він боїться прийти до свого господаря без овець, і шукав овець. І на кожному фарбрейнгені учні брали на себе добрі рішення поліпшити свої справи, і я теж сидів з ними на землі і співав з великим плачем, бо нігуни і плач справді торкали моє серце, і я щоразу брав на себе виправити свій шлях у служінні Всевишньому».
Далі він розповідає там, що з Любавичів привезли нігун «Ехад гу ба-ельйоним» (імовірно, нігун, який у нас називається «Адір гу (нігун)»).
Ототожнення нігуну за гзера шава: у «Сефер га-нігуним» наводиться «Нігун із Городища», нігун номер 118, про який у «Сефер га-нігуним» написано так: «Місто Городище в Білорусі – невелике містечко поблизу Любавичів – з численним населенням хасидів Хабаду; протягом певного часу там було відділення єшиви «Томхей Тмімім Любавич», у 5665 –5671 роках (1904–1911), під наглядом машпіа рава Залмана Гавліна, і це один із нігунів, які вони мали звичай співати під час фарбрейнгену хасидів».
Безсумнівно, на фарбрейнгенах єшиви в Городищі співали багато нігунів, як у будь-якій єшиві, але, імовірно, цей нігун — особливий нігун, характерний для єшиви і названий її ім'ям, і це підкріплює припущення, що нігун, який співали в тій єшиві «здебільшого», згідно з описом р. Ханоха-Гендла, — нігун про пастехла, у якого пропали вівці, — це і є нігун 118 у «Сефер га-нігуним», «Нігун із Городища».
Розшифрування притчі та її сенсу: три бави нігуну. Згідно з коротким і стислим описом р. Ханоха-Гендла Гавліна, у цьому нігуні три рухи, що виражають історію пастуха: як у нього пропали вівці; як він боїться прийти до свого господаря без овець; як він шукає овець.
Цей нігун — нігун гіркоти, у ньому три недовгі бави, які, на перший погляд, добре узгоджуються з описом пастуха.
При перекладі історії пастуха на служіння Всевишньому шляхом хасидуту три бави такі:
1. «Хто дурень? Той, хто губить те, що йому дають», — людина загубила «ма» («що»), яке в душі[2], через дух нерозуму, і від цього вона в сокрушенні серця. І подібно: «Я заблукав, як загублена вівця»[3].
2. Не знаходить собі місця (подібно до нігуну «Став я питу», якого Ребе навчив у Сімхат Тора 5723 року (1962/1963), де в нігуні йдеться про те, як доведеться дати «чесний звіт» перед господарем), вирішує, що мусить знайти загублене.
3. Тут нігун підноситься, у третій баві найбільше життєвості. У сенсі притчі повернути загублене — це, по суті, служіння тшуви. «І шукатимеш звідти, і знайдеш» — знайти загублене в тому місці, де загубив[4].
А тепер подивіться на це в нотах... Перша бава починається на низьких тонах, уся обертається довкола низьких тонів і тягнеться до них, з відтінком сокрушення серця (соль-дієз — ефект сокрушення) і посиленої приниженості:
Друга бава вже на самому початку підноситься вище, ніж перша (доходить до звуку «ля» і виділяє його, а він не сокрушення серця, як соль-дієз), але з відтінком благання. Можливо, стрибкоподібні переходи від звуку «мі» до «ля» (тоніка і субдомінанта) виражають внутрішнє потрясіння, подібно до того, хто не знаходить собі місця і кидається з боку в бік.
Третя бава — це крик у нігуні. Початкова точка цієї бави — в каденції попередньої бави (звук «ля»), мажорний тризвук у її кінці надає відтінку надії та впевненості, подолання самоприниження, і силу та міць діяти, шукати, досягати мети.
Подібно до людини, що шукає щось, яка намагається піднестися, щоб побачити те, що за краєм її обрію, так і рух нігуну тут спрямований на те, щоб подивитися з більшої висоти.
Є певна схожість між цією бавою в нігуні з Городища і другою бавою нігуну «Клот га-нефеш» р. Гілеля Почепера, учня р. Залмана Гавліна, див. статтю про нігун «Клот га-нефеш».
У згаданому вище виконанні «Хабад класик»:
- Перша бава: 0:17
- Друга бава: 0:49
- Третя бава: до 1:19
- Повертається до другої бави: 1:53 до 2:30
Нігун пастуха, у якого пропало пасовисько: розповідають від імені р. Давида Гольдштейна (брата р. Йосі Гольдштейна), який був близький до дому Ребе і бував у «770» у квартирі Ребе Раяца і Ребе, що одного разу він відчинив двері і побачив Ребе, який стояв у квартирі Ребе Раяца і наспівував цей нігун...
Зовнішні посилання
- Рав Лев Лейбман, Нігун із Городища: пастух, у якого пропали вівці на сайті «Стіна нігунів»
- Прослухати нігун з «Хабад класик #1»
- Нігун в аранжуванні р. Еліора Вальнера, ⓘⒾ
- Прослухати нігун у виконанні р. Давида Гурвіца