Перейти до вмісту

«Сефер га-нігуним»

Матеріал з Хабадпедії
«Сефер га-нігуним»

«Сефер га-нігуним» — книга, що містить ноти більшості нігунів Хабаду. Укладена равом Шмуелем Залмановим — на прохання Ребе Раяца — з метою зібрати різні нігуни Хабаду, виправити в них помилки та зберегти їх.

Видання

У 5704 році (1943/1944) Ребе Раяц заснував товариство «Ніхоах» «з метою зібрати старовинні нігуни Хабаду, очистити їх від помилок за допомогою літніх учнів-тмімім, які навчалися в Любавичах, записати їх нотами силами фахівця в цій справі під контролем перевірного комітету та підготувати їх до друку»[1]. Головою товариства Ребе Раяц призначив рава Шмуеля Залманова.

Перший том

Рав Залманов роками працював, збираючи численні нігуни Хабаду з уст хасидів і знавців нігунів, і з різних варіантів з'ясовував первісну й точну версію кожного нігуну; потім за допомогою досвідчених музикантів з великою точністю записав ноти нігунів, після чого додав пояснення до кожного нігуну, а також відомості про його походження та традицію його передачі. Крім того, він додав особливий вступ, що містить ґрунтовний огляд суті музики та її значення в народі Ізраїлю загалом і значення хасидської та хабадської музики зокрема, а також добірку зі слів і писань Ребе Раяца про суть і значення нігунів Хабаду. І так, після великої праці, що тривала близько п'яти років, він видав у 5709 році (1948/1949) перший том «Сефер га-нігуним», що містить 175 (קע"ה) нігунів

Другий том

Після виходу першого тому, який був схвально зустрінутий анаш і навіть в інших колах синів Ізраїлю, у рава Залманова виникла думка продовжити випуск додаткових книг, які міститимуть ще багато нігунів; він написав про це Ребе Раяцу, який відповів йому в листі: «У відповідь на їхній лист про продовження впорядкування нігунів Хабаду та підготовки їх до друку, як у першій частині, з поясненнями та порядком їх передачі, — вельми слушно».

Рав Залманов почав збирати й редагувати додаткові нігуни. Тим часом, 10 швата 5710 року (28 січня 1950), помер Ребе Раяц, і його місце в керівництві хасидизмом Хабад посів Ребе, який доручив раву Залманову продовжувати свою роботу; і так, після напруженої праці, у 5718 році (1957/1958) вийшов друком «Том другий — частина 1» «Сефер га-нігуним», що містить 35 нігунів (нігун 176 — нігун 210) з поясненнями та історією нігунів, як і в першому томі.

Порівняно невелика кількість нігунів у цьому томі пояснюється тим, що передбачалося випускати цей том невеликими частинами, і тому він і названий «Том другий — частина 1», проте зрештою цього не було здійснено з різних причин.

Третій том

В останні роки життя рав Залманов знову почав працювати над випуском ще одного, великого тому «Сефер га-нігуним» і залучив до цієї роботи хасида та відомого знавця нігунів рава Йосефа-Єгуду Мартона. Мартон залучив професіоналів у галузі музики та фонетики на чолі з відомим музикантом і композитором Андре Гайду, музикантом Яаковом Мазором та іншими, — які разом з равом Залмановим вирушили записувати хасидів і знавців нігунів і зафіксували в записах різноманітні нігуни, які співали хасиди в поселеннях і містечках хасидів Хабаду за кордоном; він також збирав записи нігунів Хабаду в усіх, у кого вони були, доки в нього не набралася солідна кількість нігунів, достатня, щоб заповнити цілий том. Записи перекладали в ноти, як правило, у первісному рукописі Яакова Мазора та Ейтана Авіцура, а потім переписували вишуканим каліграфічним письмом рукою Йосефа Мартона, який готував ноти нігунів до друку. Рав Залманов додав тези для пояснень та інших відомостей до більшості нігунів, проте не встиг завершити цю роботу, а також, перш ніж устиг розподілити нігуни за їхніми видами в різні розділи, помер після серцевого нападу 16 адара 5735 року (27 лютого 1975).

Після його відходу з життя його син р. Ісраель-Йосеф Залманов почав працювати над випуском третього тому, але оскільки він не хотів нічого додавати до праці батька чи вилучати з неї, було вирішено випустити нігуни такими, якими вони є, хоча серед них траплялися нігуни-дублікати, щодо яких редактор не встиг вирішити, якому варіанту віддати перевагу; лише розташували нігуни за системою та порядком попередніх томів. Третій том вийшов друком до 10 швата 5740 року (28 січня 1980) і містить 137 нігунів (нігун 211 — нігун 347).

Загалом «Сефер га-нігуним» у трьох своїх частинах містить 347 (=שמ"ז) нігунів. Книги вийшли у видавництві товариства «Ніхоах».

Структура книги

Як уже сказано, на початку книги вміщено особливий вступ, написаний равом Залмановим, у якому він усебічно розглядає суть музики та її значення взагалі й у народі Ізраїлю зокрема, і особливо суть хасидської музики, а в ній — своєрідність хабадської музики та різні наявні види нігунів.

Далі йде велика добірка із сіхот і записів Ребе Раяца про суть хабадської музики.

Після цього йде «Покажчик нігунів», у якому нігуни перелічено по порядку, причому кожен нігун наводиться під своєю назвою з додаванням пояснення до нігуну, його атрибуції та порядку його передачі.

Далі йдуть самі нігуни, поділені на три розділи: перший розділ — спрямовані нігуни, тобто нігуни — творіння провідників хасидизму, які вони склали самі або мали звичай співати в різний час. Другий розділ — традиційні нігуни Хабаду. Містить нігуни учнів Бааль-Шем-Това і Магіда, а також нігуни великих хасидів Хабаду. Третій розділ — нігуни для різних часів. Містить нігуни, автори яких невідомі і які заведено співати в різний час, наприклад нігуни Шабату і свята, нігуни фарбрейнгену, нігуни молитви тощо.

Нігуни в «Сефер га-нігуним»

Слідом за книгою

Серія «Оцар га-нігуним — Хабад» — оновлена «Сефер га-нігуним» у виданні р. Еліора Вальнера

Слідом за «Сефер га-нігуним» хабадські знавці нігунів почали записувати нігуни, наведені в книзі, по порядку; серед них р. Елі Ліпскер, р. Давид Гурвіц, який створив власне сольне зібрання нігунів із джерелами, поясненнями та детальними уточненнями, і р. Еліор Вальнер, який аранжував нігуни й виконав їх на клавішних.

У 5780 році (2019/2020) вийшла друком серія книг «Оцар га-нігуним — Хабад» — оновлена «Сефер га-нігуним» у виданні р. Еліора Вальнера. У серію вкладено велику дослідницьку працю — і у відомостях про нігун, і в записі нот, і в доданій гармонізації. У книзі три частини: джерела про нігун, ноти нігуну (з ретельно опрацьованими й цікавими акордами) і третя частина, у якій ноти нігунів зі словами — для тих нігунів, що мають слова.

Див. також

Додаткова література

  • «Сефер га-нігуним», у рубриці «Хасидська історія», тижневик «Гіткашрут», тижнева глава «Лех леха» 5783[2]

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Лист Ребе Раяца від 11 тамуза 5704 (2 липня 1944), надрукований у «Сефер га-нігуним», т. 1, с. 10.
  2. ^ Бета-версія оновленого випуску, розіслана лише через інтернет (вийшла паралельно з брошурою у звичайному форматі, яка фактично поширювалася).

Повідомити про помилку на цій сторінці